65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"03" березня 2025 р. Справа № 916/5529/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,
за позовом: Миколаївського обласного центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, буд.68, код ЄДРПОУ 03491441),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Поліщука Бориса Степановича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 250000,00 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Миколаївський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Поліщука Бориса Степановича про стягнення коштів у розмірі 250000,00 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2024 справу № 916/5529/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 позовну заяву Миколаївського обласного центру зайнятості (Вх. № 5669/24 від 19.12.2024) залишено без руху.
Ухвалою від 27.12.2024 суд відкрив провадження у справі № 916/5529/24. Прийняв справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, постановив розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою, запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснити сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (т. 1, а.с. 83-84).
Станом на 28.02.2025 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 22.08.2023 ФОП Поліщук Б.С. через Єдиний державний веб-портал електронних послуг "Дія" звернувся з заявою № 185KTR на отримання гранту на власну справу (а.с. 14-16).
Відповідно до умов бізнес-плану ФОП Поліщук Б.С. планував використати кошти гранту на придбання обладнання з метою створення і організації роботи станції технічного обслуговування сучасного зразка, до складу якої входять станція з техобслуговування легкових автомобілів, бокс для проведення малярних робіт, шиномонтаж, на загальну суму 250000,00 грн.
Відповідно до п. 17 Порядку № 738 за результатами розгляду інформації уповноваженого банку, яка включає оцінку бізнес-плану та результати перевірки ділової репутації отримувачів, а також оцінку співбесіди з отримувачами, проведеної регіональними центрами зайнятості, та протоколу комісії Державного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів на створення або розвитку власного бізнесу, наказом від 15.09.2023 № 146 Державним центром зайнятості був наданий мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу ФОП Поліщуку Б.С. (Додаток № 1, № з/п 65) в розмірі 250000,00 грн (двісті п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) для придбання обладнання, необхідного для проведення господарської діяльності отримувачем, яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу
20 вересня 2023 року фізична особа-підприємець Поліщук Б.С. надав до АТ "Державний ощадний банк України" заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, якою приєднався до умов Договору про надання мікрогранту оприлюдненого на офіційному сайті ДЦЗ в мережі інтернет, вільний доступ до якого здійснювався за адресою: www.dcz.gov.ua (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин). Укладання договору внаслідок приєднання отримувача - ФОП Поліщуком Б.С. до його умов передбачало надання мікрогранту у розмірі 250000,00 грн. Згідно із листом АТ «Державний ощадний банк України» від 18.04.2024 № 112.10-19/48215/2024, сума коштів мікрогранту у розмірі 250000,00 грн. була зарахована на рахунок ФОП Поліщука Б.С. 10.10.2023
Нормами п. 20 Порядку № 738 встановлено, що обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
Аналогічна умова міститься у п. 1 Розділу V Договору про надання мікрогранту.
Пунктом 4 Порядку № 738 визначено зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників.
Обов'язок відповідача створити два робочих місця зафіксований також у заяві про приєднання до Договору про надання мікрогранту, підписаній ним 20.09.2024.
Згідно із п. 21 Порядку № 738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль виконання умов Договору про надання мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїздів оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору про надання мікрогранту - створення робочих місць відповідно до вимог Порядку №738.
Так, з метою реалізації Порядку № 738 та згідно з п. 21 цього Порядку працівниками Інгульського управління Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості (далі - Інгульське управління Миколаївської філії Миколаївського ОЦЗ) проведено перевірку дотримання умов договору мікрогранту ФОП Поліщуком Б.С. за період з 10.10.2023 по 09.01.2024, складено акт перевірки дотримання умов мікрогранту від 09.01.2024 № 2. Перевірка проведена за адресою: м. Миколаїв, вул. Шкільна, 2А, в приміщенні Інгульського управління Миколаївської філії Миколаївського ОЦЗ. Цією перевіркою встановлено, що роботодавцем ФОП Поліщуком Б.С. придбано обладнання для ведення підприємницької діяльності, але діяльність не ведеться у зв'язку з відсутністю приміщення. Під час ознайомлення ФОП Поліщука Б.С. з даним актом, останній відмовився ознайомлюватися з ним та підписувати.
29 січня 2024 року працівниками Інгульського управління Миколаївської філії Миколаївського ОЦЗ була здійснена виїзна зустріч до роботодавця ФОП Поліщука Б.С. за адресою: вул. Інгульська, 1, гаражний кооператив «Жигулі 2», про що складено акт від 29.01.2024 № б/н. Цією перевіркою з'ясовано, що ФОП Поліщук Б.С. наразі не має можливості приймати найманих працівників через відсутність приміщення для проведення робіт; планує купівлю приміщення, оренду не розглядає.
Відповідач неодноразово запрошувався Миколаївською філією Миколаївського ОЦЗ до співпраці з метою укомплектування потреби у працівниках, проте дані запрошення були ним проігноровані.
15 квітня 2024 року було складено акт перевірки умов договору мікрогранту, в якому зафіксовано, що відповідачем придбано обладнання для проведення підприємницької діяльності, але діяльність не ведеться. Форма 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» ФОП Поліщуком Б.С. до центру зайнятості не подавалась; у період з 10.10.2023 по 15.04.2024 нові робочі місця не створювалися.
Також Миколаївською філією Миколаївського ОЦЗ було здійснено неодноразові запити до органів Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України з метою підтвердити або спростувати факт працевлаштування відповідачем найманих працівників, а саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (лист-запит вих. № 69/2-24мі від 08.04.2024, № 201/2-24мі від 05.09.2024) та до Головного управління ДПС у Херсонській області (лист-запит вих. № 68/2-24мі від 08.04.2024 та за вих. № 183/2-24мі від 12.08.2024, № 200/2-24мі від 05.09.2024).
Також, Миколаївським обласним центром зайнятості був направлений запит до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Філії-Миколаївське обласне управління (лист-запит вих. № 18/10/743-24 від 09.04.2024)
З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 24.04.2024 слідує, що станом на 23.04.2024 фізичною особою-підприємцем Поліщуком Б.С. не надано звітність по єдиному соціальному внеску за ІV квартал 2023 року (термін подання з 01.01.2024 по 09.02.2024) та за І квартал 2024 року (термін подання з 01.04.2024 по 09.05.2024), у зв'язку з чим відсутня можливість надати інформацію про створення робочих місць та трудові відносини працевлаштованих осіб з останнім. Крім того, відсутня інформація щодо подання ФОП Поліщуком Б.С. повідомлень про прийняття працівників на роботу.
ГУ ПФУ в Херсонській області листом від 12.09.2024 повідомило, що станом на 12.09.2024 ФОП Поліщуком Б.С. не надано звітність по єдиному соціальному внеску за IV квартал 2023 року та І квартал 2024 року. Крім того відсутня інформація щодо подання ФОП Поліщуком Б.С. повідомлень про прийняття працівників на роботу.
ГУ ДПС у Полтавській області листом від 09.09.2024 повідомило позивача, що за період з 10.10.2023 по 09.01.2024 ФОП Поліщуком Б.С. звітність про прийнятих працівників не подано.
Аналогічно листом від 25.10.2024 ГУ ДПС у Полтавській області повідомило, що за період з 10.01.2024 по 11.04.2024 ФОП Поліщуком Б.С. звітність про прийнятих працівників не подано.
Враховуючи вищезазначене, у період з 10.10.2023 по 11.04.2024 ФОП Поліщук Б.С. не виконав обов'язкової умови договору мікрогранту, тобто не створив протягом шести місяців з дня зарахування уповноваженим банком коштів на рахунок робочих місць, та не працевлаштував на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.
08.11.2024 Миколаївським обласним центром зайнятості був виданий наказ № 314-23 про повернення ФОП Поліщуком Б.С. суми мікрогранту у розмірі 250000,00 грн.
12.11.2024 з метою досудового врегулювання спору на адресу ФОП Поліщука Б.С. була направлена претензія та запропоновано добровільно відшкодувати кошти в сумі 250000,00 грн протягом 30 календарних днів з дня отримання даної претензії. Претензія повернулася як не вручена.
Позивач зазначає, що станом на теперішній час відповідачем повернення коштів по мікрогранту на вказаний рахунок не здійснено.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Миколаївського обласного центру зайнятості підлягають задоволенню, з таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (надалі - Порядок № 738).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" терміни "суб'єкти малого підприємництва" і "суб'єкти середнього підприємництва" вживаються у цьому Законі в значенні, наведеному у Господарському кодексі України, з урахуванням того, що в цілях цього Закону термін суб'єкти малого підприємництва охоплює суб'єктів мікропідприємництва.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 55 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.
Суб'єктами мікропідприємництва, зокрема, є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб'єктами малого підприємництва, зокрема, є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" встановлено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 ГК України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Частинами 1-3 ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" встановлено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки. Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті. Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм (п. 1 Порядку № 738).
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості (п. 2 Порядку № 738).
Згідно з п. 4 Порядку № 738 розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача зареєструватися фізичною особою-підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком.
Пунктом 5 Порядку № 738 встановлено, що мікрогранти надаються для покриття таких напрямів витрат:
- придбання меблів, обладнання, транспортних засобів (які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях), необхідних для провадження господарської діяльності, які не підлягають відчуженню до виконання умов договору про надання мікрогранту на створення або розвиток власного бізнесу (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);
- закупівля ліцензійного програмного забезпечення, свійських тварин та птиці, багаторічних насаджень, саджанців, посівного матеріалу, сировини, матеріалів, товарів та послуг, пов'язаних з реалізацією бізнес-плану (такі витрати повинні становити сумарно не більше 50 відсотків розміру мікрогранту);
- послуги маркетингу та реклами (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);
- орендна плата за користування нежитловим приміщенням, земельною ділянкою, які будуть використовуватися в комерційних та виробничих цілях (такі витрати повинні становити не більше 25 відсотків розміру мікрогранту);
- орендна плата за обладнання (такі витрати повинні становити не більше 10 відсотків розміру мікрогранту);
- лізинг обладнання, крім автомобілів, мотоциклів та інших транспортних засобів особистого користування (такі витрати повинні становити не більше 50 відсотків загального розміру мікрогранту);
- використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія).
Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1). Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 2) (ч. 6 Порядку № 738).
Пунктом 20 Порядку № 738 встановлено, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Для виконання обов'язкової умови не може бути працевлаштована особа, яка перебувала у трудових відносинах з отримувачем мікрогранту протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку. Для виконання отримувачем обов'язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості (далі - центр зайнятості) за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб'єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб'єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних. За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб'єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб'єктом господарювання самостійно. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
За змістом п. 21 Порядку № 738 Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку. Для реалізації умов цього Порядку інформація:
- про суми сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачами подається ДПС за запитом Державного центру зайнятості. Форма подання такої інформації встановлюється Державним центром зайнятості разом з ДПС;
- про працевлаштування осіб на нові робочі місця, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих на визначених цим Порядком умовах працівників, подається Пенсійним фондом України. Тип та структура електронних даних, що передаються та приймаються, процедури взаємодії між інформаційними системами та зміни до них, форма журналів обліку запитів та відповідей визначаються Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України шляхом прийняття спільних рішень, які оформляються окремими протоколами, підготовленими на підставі цього Порядку;
- про день зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку подається уповноваженим банком відповідно до договору про взаємодію 1 та договору про взаємодію 2.
У разі коли за результатами обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС відсутня інформація в частині сплати отримувачем податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, отримувач подає Державному центру зайнятості витяг з інформаційної системи органів ДПС або документальне підтвердження щодо стану розрахунків з бюджетом та цільовими фондами (зокрема, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску за працевлаштованих осіб відповідно до умов цього Порядку).
З матеріалів справи слідує, що відповідач звернувся через вебпортал електронних послуг "Дія" до центру зайнятості із заявою № 185KTR та бізнес-планом з метою отримання мікрогранту на ведення власної справи у розмірі 250000,00 грн, а також задекларував відомості про те, що ним буде працевлаштовано двох працівників.
На виконання вимог Порядку № 738 Інгульське управління Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості проведено перевірку дотримання умов договору мікрогранту ФОП Поліщуком Б.С. за період з 10.10.2023 по 09.01.2024, (акт перевірки № 2 від 09.01.2024) та встановила, що роботодавцем ФОП Поліщуком Б.С. придбано обладнання для ведення підприємницької діяльності, але діяльність не ведеться у зв'язку з відсутністю приміщення. У період з 10.10.2023 по 15.04.2024 робочі місця не створив та не працевлаштовував працівників.
На виконання вимог Порядку № 738 Інгульське управління Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості 29.01.2024 здійснило виїзну зустріч до роботодавця ФОП Поліщука Б.С. за адресою: вул. Інгульська, 1, гаражний кооператив «Жигулі 2», про що складено акт від 29.01.2024 № б/н. Цією перевіркою з'ясовано, що ФОП Поліщук Б.С. наразі не має можливості приймати найманих працівників через відсутність приміщення для проведення робіт; планує купівлю приміщення, оренду не розглядає. У період з 10.10.2023 по 15.04.2024 робочі місця не створив та не працевлаштовував працівників.
Враховуючи вищезазначене, у період з 10.10.2023 по 15.04.2024 ФОП Поліщук Б.С. не виконав обов'язкової умови договору мікрогранту, тобто не створив протягом шести місяців з дня зарахування уповноваженим банком коштів на рахунок робочих місць та не працевлаштував на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.
Згідно з п. 21 Порядку № 738 у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань на виконання вимог Порядку № 738 та Договору про надання мікрогранту, що має наслідком стягнення заборгованості у розмірі 250000,00 грн.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Поліщука Бориса Степановича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти в сумі 250000,00 грн, на розрахунковий рахунок: Отримувач: АТ «Ощадбанк»; Код отримувача: 00032129; Надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк»; Рахунок отримувача: НОМЕР_2 .
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Поліщука Бориса Степановича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (54001, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, буд.68, код ЄДРПОУ 03491441) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3000,00 грн.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 03.03.2025.
Суддя Нікітенко С.В.