04 березня 2025 року Справа № 915/1593/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Миколаївської обласної ради, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 25696652)
електрона адреса: yurist@mk-oblrada.gov.ua
представник позивача Бєлокуров Сергій Олександрович
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНОРАМА КОМПАНІ", вул. Казарського, буд. 3, м. Миколаїв, 54031 (код ЄДРПОУ 41736303)
електронна пошта: dpamdmo@ukr.net
про стягнення грошових коштів у сумі 111 429, 18 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулась Миколаївська обласна рада з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА КОМПАНІ» 67 623, 29 грн. - основного боргу за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку від 04.02.2022 року б/н; 14 374, 98 грн. - пені; 4 373, 24 грн. - 3% річних; 25 057, 61 грн. - інфляційних витрат.
Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2023 направлена на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА КОМПАНІ», вул. Казарського, буд. 3, м. Миколаїв, 54031 (код ЄДРПОУ 41736303) повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Крім того, ухвала суду направлена на відому суду, вказану в позовній заяві, електронну адресу відповідача dpamdmo@ukr.net.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за наявними матеріалами. Крім того, судом враховано, що відповідачем в порушення ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено, що між Миколаївською обласною радою (орендодавець або позивач) та ТОВ «ПАНОРАМА КОМПАНІ» (орендар або відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. 15 серпня 2019 року за реєстровим номером № 2414 (далі - Договір оренди майна).
На виконання умов договору оренди (в новій редакції) між сторонами було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку від 04.02.2022 року б/н.
29.03.2022 року внаслідок ракетного удару зруйновано центральну частину адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, де знаходилися приміщення орендовані відповідачем, у зв'язку з чим Миколаївською обласною радою, як орендодавцем, було видано розпорядження від 01.06.2022 № 81-р «Про припинення договорів оренди» та 13.06.2022 відповідачу надіслано лист № 388-15/05-22 про припинення договору оренди.
Проте, відповідачем не проведена у повному обсязі компенсація за оплату комунальних послуг з 01.01.2022 до 24.02.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 67 623, 29 грн. з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, строк оплати якої настав згідно додаткового договору про погашення заборгованості, яким сторони затвердили графік погашення заборгованості протягом квітня-серпня 2023.
За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 610, 612, 625 ЦК України, ст. 173, 230, 231 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
3.1. Договір оренди.
15.08.2019 між Миколаївською обласною радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАНОРАМА КОМПАНІ» (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 15.08.2019.
Додатками до договору є:
- Акт приймання-передачі від 02.09.2019;
- Інформація про об'єкт оренди, який належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області;
- Відомості про об'єкт спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, що перебуває на балансі Миколаївської обласної ради;
- Розрахунок плати за базовий місяць оренди нерухомого майна, що перебуває на балансі Миколаївської обласної ради;
- План-схема водовідведення орендуємого приміщення адмінбудинку Миколаївської обласної ради за адресою м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22;
- розрахунок витрат, що відшкодовуються орендарем;
- План розміщення майна.
Договір підписано і скріплено печатками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О. С. та зареєстровано в реєстрі за № 2414.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: частина нежитлового приміщення на першому поверсі адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, площею 529,9 кв.м. (далі - майно), яке розміщене за адресою: 54001, місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок № 22 (двадцять два) та перебуває на балансі. Миколаївської обласної ради.
Майно належить територіальній громаді сіл, селищ, міст Миколаївської області на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Виконкомом Миколаївської міської ради 09 грудня 2002 року. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.07.2019 року, номер запису про право власності 32708465, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого Постолакі Надією Костянтинівною, державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Миколаївської області 06.08.2019 року, індексний номер витягу: 176518931, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1888373348101.
Вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30 червня 2019 року і становить за незалежною оцінкою 1 717 100 (один мільйон сімсот сімнадцять тисяч сто) гривень.
Відповідно до п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення об'єкта громадського харчування, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна.
Відповідно до абз. 3 п. 4.1 договору у разі припинення договору Орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити Орендодавцю/Балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Відповідно до пункту 5.12 договору орендар зобов'язується укласти з орендодавцем орендованого майна розрахунки та у порядку, визначеному розрахунками, компенсувати орендодавцю витрати з податку на землю, страхування, утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно з виставленими рахунками.
Відповідно до п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 4 (чотири) роки одинадцять місяців, набуває чинності з « 02» вересня 2019 року, але не раніше дати його державної реєстрації, та діє до « 31» липня 2024 року включно.
Відповідно до п. 10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, які пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
Відповідно до п. 10.6 договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендодавця або орендаря - юридичної особи; відчуження власником орендованого майна.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно згідно договору оренди, про що між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 02.09.2019.
Відповідно до Інформації про об'єкт оренди, яка є додатком до договору, приміщення площею 529, 9 кв. м. розміщене на першому поверсі адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради. Приміщення забезпечено системами електропостачання, водопостачання та водовідведення, опалення природним газом.
До договору також складено Розрахунок витрат, що відшкодовуються орендарем (додаток до договору), в яком сторони погодили, що орендар відшкодовує орендодавцю витрати за спожиту електроенергію, опалення (природним газом), водопостачання та водовідведення, страхування майна відповідно до діючих тарифів та податок на землю.
Відповідно до графи 1.2. таблиці вищезазначеного додатку відшкодування орендарем витрат, зі споживання електроенергії, здійснюється згідно діючих регульованих тарифів встановлених постачальником послуг щомісячно; відшкодування послуг згідно показників лічильника НІК2303АРК1 №0106605. Строк оплати визначається згідно з умовами договору постачання.
04.02.2022 між Миколаївською обласною радою (орендодавець) та ТОВ «ПАНОРАМА КОМПАНІ» (орендар) укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О.С. 15.08.2019 за реєстровим № 2414.
Додатковий договір підписано і скріплено печатками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Димовим О. С. та зареєстровано в реєстрі за № 319.
Умовами додаткового договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 4.1 розділу І «Змінювані умови договору» додаткового договору інформація про об'єкт оренди - нерухоме майно: частина нежитлових приміщень першого поверху адміністративної будівлі загальною площею 576, 20 кв.м., розташованої за адресою: вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001.
Відповідно до п. 5.1 розділу І «Змінювані умови договору» додаткового договору процедура, в результаті якої майно отримано в оренду: внесення змін до договору оренди шляхом приєднання до складу об'єкту оренди площею 529, 9 кв.м. додаткових приміщень площею 46, 3 кв.м.
Відповідно до п. 9.2 розділу І «Змінювані умови договору» додаткового договору витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю: компенсуються орендарем в порядку, передбаченому п. 6.5 договору.
Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ. «Незмінювані умови договору» додаткового договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна.
Акт приймання-передачі про передачу в оренду приміщень площею 529, 9 кв.м підписано між сторонами 02.09.2019 року, додатково сторони підписують акт приймання-передачі про передачу в оренду додаткових приміщень площею 46, 3 кв.м. який підписується одночасно з підписанням цього договору.
Акт приймання-передачі Майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що затверджується Орендодавцем/Балансоутримувачем.
Відповідно до п. 3.1 розділу ІІ додаткового договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Орендодавцем/ Балансоутримувачем.
Відповідно до абз. 3 п. 4.1 розділу ІІ додаткового договору у разі припинення договору орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити Орендодавцю/Балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Відповідно до п. 12.1 розділу ІІ додаткового договору цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами та діє до 31.07.2024 року включно.
Відповідно до п. 12.6, 12.6.1, 12.6.1.2 розділу ІІ додаткового договору договір припиняється: з підстав, передбачених частиною першою статі 24 Закону, і при цьому: якщо підставою припинення договору є обставини, передбачені абзацами третім, четвертим, п'ятим, восьмим частини першої статті 24 Закону, договір вважається припиненим з дати настання відповідної обставини на підставі рішення Орендодавця/Балансоутримувача або на підставі документа, який свідчить про настання факту припинення юридичної особи.
24.02.2022 ТОВ «ПАНОРАМА КОМПАНІ» звернулось до голови Миколаївської обласної ради з листом № 1 від 24.02.2022 «Про припинення договору оренди», в якому просило тимчасово припинити нарахування за комунальні послуги та енергоносії з 24.02.2022, у зв'язку з тимчасовим припиненням роботи кафе «Соль», яке орендує приміщення у адміністративній будівлі Миколаївської обласної ради за адресою: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, на період дії воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я персоналу та забезпечення безпеки відвідувачів.
Розпорядженням Миколаївської обласної ради № 2-ра від 24.02.2022 «Про використання приміщень у адміністративній будівлі Миколаївської обласної ради на період дії воєнного стану»:
- встановлено, що нежитлові приміщення, розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради під час воєнного стану використовуються виключно для потреб держави;
- з 24.02.2022 тимчасово припинено нарахування за енергоносії та комунальні послуги ТОВ «ПАНОРАМА КОМПАНІ».
Відповідно до листа Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області від 21.04.2022 № 59-01-1602/04.01 о 08 годині 35 хвилин 29 березня 2022 року до оперативного-координаційного центу Головного управління надійшло повідомлення про руйнування внаслідок обстрілу центральної частини адміністративної будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22.
Розпорядженням № 81-р від 01.06.2022 «Про припинення договорів оренди нерухомого майна» припинено з 29.03.2022 договори оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, розташованого за адресою: вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001, що обліковується на балансі Миколаївської обласної ради, зокрема, договір від 04.02.2022 № 319, укладений між Миколаївською обласною радою та ТОВ «ПАНОРАМА КОМПАНІ».
13.06.2022 виконавчим апаратом Миколаївської обласної ради направлено відповідачу лист № 388-15/05-22 від 13.06.2022 «Про припинення договору оренди», яким повідомлено про припинення з 29.03.2022 договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 15.08.2019 з урахуванням додаткового договору від 04.02.2022, оскільки внаслідок ракетного удару, завданого 29.03.2022 року збройними силами російської федерації по адміністративній будівлі Миколаївської обласної ради за адресою: вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, що підтверджується листом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області від 21.04.2022 року № 59-01/1602/04.01 та Технічним звітом ТЗ-05-05-22 обстеження технічного стану будівельних конструкцій адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «НДЦ Будівельної експертизи та проектування» та затвердженого головою Українського товариства механіки ґрунтів, геотехніки і фундаментобудування в Миколаївській області Хановим О.М., від 24.05.2022 року, використання об'єкту оренди неможливе.
3.2. Додатковий договір до договору про відшкодування витрат балансоутримувача.
В позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов п. 3.1 розділу ІІ додаткового договору оренди майна між сторонами було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремо індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку від 04.02.2022 б/н (далі - Договір про відшкодування витрат балансоутримувача).
Позивач в позовній заяві також зазначив, що оригінал договору про відшкодування витрат балансоутримувача у позивача відсутній, у зв'язку зі знищенням окремих документів Миколаївської обласної ради в результаті знищення частини адміністративної будівлі 29.03.2022. Обов'язок сторін щодо укладання договору про відшкодування підтверджується договором оренди у новій редакції, а факт його укладання підтверджується додатковим договором від 27.03.2023 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача.
Так, судом встановлено, що 27.03.2023 між сторонами укладено Додатковий договір до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремо індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного березня податку, від 04.02.2022.
Відповідно до п. 1 додаткового договору від 27.03.2023 сторони погодили доповнити пункт 1.3 Розділу І «Предмет договору» договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку, виклавши його у такій редакції:
«У разі виникнення заборгованості щодо компенсації витрат за отримані комунальні послуги її погашення може здійснюватись за окремим графіком затвердженим Сторонами, чинність якого набувається з дати підписання акту звірки розрахунків, або дати затвердження.
Сплата заборгованості за таким графіком повинна відбуватися до 25 числа кожного поточного місяця на розрахунковий рахунок Орендодавця».
Пунктом 2 додаткового договору від 27.03.2023 сторони домовились внести зміни в п. 4.1 розділу 4 «Строк чинності, умови зміни та припинення договору» договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку, виклавши його у такій редакції:
«Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 24 лютого 2022 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання».
Відповідно п. 3 додаткового договору від 27.03.2023 цей додатковий договір набирає чинності з моменту підписання та розповсюджується на взаємовідносини, що склалися між сторонами до 24 лютого 2022 року.
Відповідно до п. 6 додаткового договору від 27.03.2023 додаток до цього додаткового договору є його невід'ємною частиною. До цього додаткового договору додається: Графік погашення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремо індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку.
Додатком до додаткового договору від 27.03.2023 є Графік погашення заборгованості за договорами оренди та договором про відшкодування комунальних послуг щодо компенсації витрат за отриманий природний газ, водопостачання та водовідведення, спожитої електроенергії виниклої за період з 01 січня 2022 року до 24 лютого 2022 року, відповідно до якого сторони погодили графік погашення заборгованості з відшкодування витрат спожитої електроенергії у розмірі 67 623, 29 грн. в наступних розмірах та наступні строки:
- квітень 2023 - 10 000, 00 грн.;
- травень 2023 - 15 000, 00 грн.;
- червень 2023 - 15 000, 00 грн.;
- липень 2023 - 15 000, 00 грн.;
- серпень 2023 - 12 623, 29 грн.
Додатковий договір від 27.03.2023 з додатком підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Крім того, між сторонами у справі станом на 27.03.2022 підписано та скріплено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем на вказану дату становить 67 623, 29 грн.
Крім того, 05.12.2022 позивачем листом № 750-15/05-22 від 05.12.2022 «Про надання акту звірки» направлено на адресу відповідача акт звірки розрахунків станом на 18.07.2022 по договорам оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 15.08.2019 (зареєстрований в реєстрі за № 2414), від 02.01.2020 № 01/01-2020, додатковий договір від 04.02.2022 (зареєстровано в реєстрі за № 319), факт направлення якого підтверджується накладною поштового відправлення та конвертом, які містяться в матеріалах справи. Відправлення повернуто відправнику поштовою установою з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
16.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № 164-21/05-23 від 16.03.2023, в якій просив відповідача протягом 30 календарних днів погасити заборгованість за спожиті в період з 01.01.2022 по 24.02.2022 природний газ, електричну енергію, водопостачання та водовідведення перед балансоутримувачем, яка станом на 15.03.2023 становила 104 548, 59 грн.
Судом також встановлено, що позивачем в примусовому порядку частково погашено вищевказану заборгованість за рахунок забезпечувального депозиту, який внесено позивачем на рахунок обласної ради на виконання пункту 4.5 договору оренди майна згідно платіжної інструкції № 80 від 16.03.2023 на суму 36 925, 30 грн., у зв'язку з чим заборгованість становить 67 623, 29 грн. (104 548, 59 грн. - 36 925, 30 грн.).
30.08.2023 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 485-15/05-23 від 30.08.2023, в якій просив відповідача сплатити непогашену заборгованість по договору за спожиту електроенергію в сумі 67 623, 29 грн.
Факт направлення претензії підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням та копією конверта. Поштове відправлення повернуто відправнику поштовою установою з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у розмірі 67 623, 29 грн., а також нарахованої пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних відносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.
Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд (постанова КГС ВС від 14.02.2024 № 911/94/23).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).
Об'єднана палата нагадує, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц; постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 тощо).
4.2. Правове регулювання договору оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.
Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.
4.3. Правове регулювання штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова ОП КГС ВС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
15.08.2019 між Миколаївською обласною радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАНОРАМА КОМПАНІ" (далі - орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 15.08.2019 з урахуванням додаткового договору від 04.02.2022, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення на першому поверсі адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, площею 576, 20 кв.м. (далі - майно), яке розміщене за адресою: 54001, місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок № 22. Строк договору до 31.07.2024.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв орендоване майно згідно договору оренди, про що між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 02.09.2019.
29.03.2022 внаслідок ракетного удару зруйновано центральну частину адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради, що в розумінні ч. 3 ст. 75 ГПК України є загальновідомою обставиною. Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 291 ГК України, абз. 8 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється у разі знищення об'єкта оренди або значного пошкодження об'єкта оренди. Отже, в силу умов вказаних норм законодавства, а також умов п. 12.6, 12.6.1, 12.6.1.2 розділу ІІ додаткового договору від 04.02.2022 договір оренди припинив свою дію 29.03.2022, у зв'язку зі знищенням об'єкта оренди.
Судом встановлено, що умовами п. 5.12 договору сторони погодили, що орендар зобов'язується укласти з орендодавцем орендованого майна розрахунки та у порядку, визначеному розрахунками, компенсувати орендодавцю витрати з податку на землю, страхування, утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю згідно з виставленими рахунками.
Умовами п. 3.1 розділу ІІ додаткового договору сторони також погодили, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна, орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із орендодавцем/ балансоутримувачем.
Відповідно до абз. 3 п. 4.1 розділу ІІ додаткового договору у разі припинення договору орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю/балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
В позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов п. 3.1 розділу ІІ додаткового договору оренди майна між сторонами було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремо індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку від 04.02.2022 б/н, проте, оригінал договору про відшкодування витрат балансоутримувача у позивача відсутній, у зв'язку зі знищенням окремих документів Миколаївської обласної ради в результаті знищення частини адміністративної будівлі 29.03.2022. Обов'язок сторін щодо укладання договору про відшкодування підтверджується договором оренди у новій редакції, а факт його укладання підтверджується додатковим договором від 27.03.2023 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача.
Так, судом встановлено, що 27.03.2023 між сторонами укладено Додатковий договір до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремо індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного березня податку, від 04.02.2022.
Додатком до додаткового договору від 27.03.2023 є Графік погашення заборгованості, яким сторони погодили, що розмір заборгованості з відшкодування витрат спожитої електроенергії за період з 01.01.2022 до 24.02.2022 становить 67 623, 29 грн. та підлягає сплаті протягом квітня 2023 - серпня 2023 згідно погодженого графіку. Додатковий договір до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна з додатком підписано та скріплено печатками сторін. Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів погашення відповідачем заборгованості в розмірі 67 623, 29 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Керуючись приписами ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України та умовами додаткового договору до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позову в частині стягнення 67 623, 29 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені в сумі 14 374, 98 грн., то в цій частині позову судом відмовлено з огляду на наступне. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України), розмір пені встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 4 ст. 231 ГК України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"). В матеріалах справи відсутній договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, що позбавляє суд можливості перевірити як сам факт погодження сторонами нарахування та стягнення пені за порушення грошового зобов'язання, так і розмір погодженої сторонами пені. Крім того, в додатковому договорі до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна умови про погодження сторонами нарахування та розміру пені відсутні. Отже, в суду відсутні правові підстави для стягнення пені.
Позивачем також нараховано відповідачу 4 373, 24 грн. - 3 % річних за період з 09.02.2022 по 10.10.2023, а також 25 057, 61 грн. - інфляційних втрат за період лютий 2022-вересень 2023.
Перевіривши нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою бази законодавство "Ліга.Закон", судом встановлено, що 3 % річних та інфляційних втрат нараховано позивачем арифметично правильно, період визначено правильно. Відтак, вимога про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню (ст. 625 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 337, 76 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНОРАМА КОМПАНІ", вул. Казарського, буд. 3, м. Миколаїв, 54031 (код ЄДРПОУ 41736303) на користь позивача Миколаївської обласної ради, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 25696652) на р/рUA738201720344260008000050156, у ДКСУ м. Київ:
- 67 623, 29 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот двадцять три грн. 29 коп.) - основного боргу за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого/іншого окремо індивідуально визначеного майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, надання комунальних послуг орендарю та/або зі сплати земельного податку від 04 лютого 2022 року б/н;
- 4 373, 24 грн. (чотири тисячі триста сімдесят три грн. 24 коп.) - 3 % річних;
- 25 057, 61 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятдесят сім грн. 61 коп.) - інфляційних втрат.
3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАНОРАМА КОМПАНІ", вул. Казарського, буд. 3, м. Миколаїв, 54031 (код ЄДРПОУ 41736303) на користь позивача Миколаївської обласної ради, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 25696652) на р/р UA898201720344251008200050156, у ДКСУ м. Київ:
- 2 337, 76 грн. (дві тисячі триста тридцять сім грн. 76 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення підписано 04.03.2025
Суддя Е.М. Олейняш