вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/2696/24
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши справу
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора, Київська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД», Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка
про стягнення штрафу та зобов'язання вчинити дії
за участю представників:
від позивача - О.Дзюбайло
від відповідача - Д.Гаврин
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» б/н від 04.10.2024 року (вх. №3711 від 04.10.2024) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (далі - відповідач) про стягнення штрафу та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 07.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2696/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.11.2024 року.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 22.10.2024 року (вх. №11778/24 від 22.10.2024) про зменшення розміру штрафу.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення б/н від 28.10.2024 року (вх. №12032/24 від 28.10.2024) на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 28.10.2024 року (вх. №12038/24 від 28.10.2024) про долучення доказів.
Ухвалою суду від 12.11.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/2696/24 та відкладено підготовче засідання на 14.01.2025 року.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву №176 від 22.10.2024 року (вх. №12768/24 від 13.11.2024), в якому відповідач проти позову заперечує.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 25.11.2024 року (вх. №13390/24 від 26.11.2024).
Також, від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення на відповідь на відзив №213 від 10.12.2024 року (вх. №14256/24 від 12.12.2024).
До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 07.01.2025 року (вх. №73/25 від 07.01.2025) про долучення судової практики щодо подібних правовідносин.
Також, від позивача через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення б/н від 07.01.2025 року (вх. №180/25 від 08.01.2025) на заперечення відповідача.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 07.01.2025 року (вх. №182/25 від 08.01.2025) про долучення судової практики щодо подібних правовідносин.
Ухвалою суду від 14.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/2696/24 до судового розгляду по суті на 04.02.2025 року.
У судовому засіданні 04.02.2025 року відкладено розгляд справи на 18.02.2025 року.
Представником відповідача у судовому засіданні 18.02.2025 року заявлено усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні. Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що Верховним Судом переглядаються рішення в аналогічних справах №911/956/24, №911/935/24, №911/918/24 а тому, задля дотримання єдності судової практики та врахування судами всіх інстанцій позицій Верховного Суду, на думку відповідача, є необхідність у оголошенні перерви у даному судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте, відповідачем не доведено суду неможливість розгляду справи на підставі письмових доказів, що містяться у справі. На думку суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.
Крім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті не підлягає задоволенню судом.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2025 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2025 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві і запереченнях та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 18.02.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (за договором - орендар) 11.06.2014 року укладено Договір оренди №1577 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - Договір оренди), відповідно до умов п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: приміщення №3.4.19 на третьому поверсі термінала “В», загальною площею 82,0 кв. м. (далі - майно), розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт “Бориспіль», на 3-му поверсі пасажирського терміналу “В» (термінальний комплекс “В», загальною площею 107850,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на “30» квітня 2014 року і становить 4185899,00 гр., без ПДВ
Відповідно до п. 5.10 Договору оренди (п.2 редакції Додаткового договору від 05.04.2021 до Договору оренди), орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та згідно діючих тарифів, в тому числі податку на землю. При цьому, витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі до загальної площі нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком орендарям.
Згідно п. 5.18 Договору оренди, орендар зобов'язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору, звернутися до балансоутримувача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Пунктом 7.1 Договору оренди визначено, що орендодавець зобов'язується передати орендарю за участю балансоутримувача в оренду майно згідно з Договором за актом приймання-передавання майна.
У п. 10.1 Договору оренди сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 10 років, що діє з 11.06.2014 року до 10.06.2024 року включно. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення Договору або зміну умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на кожен наступний місяць на тих самих умовах ( п. 10.4 Договору).
Згідно Акту приймання-передавання від 01.07.2014 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - приміщення №3.4.19, на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» (інв. 47578), загальною площею 82,0 кв.м, розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Вказаний акт погоджено балансоутримувачем.
Між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (за договором - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (за договором - орендар) 09.09.2014 року укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №80.1-14/1-28 (далі - Договір про відшкодування витрат), згідно умов пп. 1.1.1 п. 1.1 якого, балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги, вказані в таблиці №1 цього договору.
Пунктом 5 таблиці №1 п.п. 1.1.1. п. 1 Договору про відшкодування витрат передбачено, що балансоутримувач надає, а орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.
Згідно пп. 2.2.2. п. 2.2 Договору про відшкодування витрат, орендар зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Відповідно до пп. 2.2.3 п. 2.2 Договору про відшкодування витрат, орендар зобов'язується щомісяця, з 12 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та Акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та ненадана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.
Пунктом 4.3 Договору про відшкодування витрат визначено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Як зазначив позивач, 17.08.2023 до ДП МА «Бориспіль» від відповідача надійшли листи-довідки №№239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255 від 07.08.2023; 05.09.2023 надійшла довідка №299 від 29.08.2023; 08.09.2023 надійшла довідка №307 від 29.08.2023; 06.10.2023 надійшла довідка №343 від 05.10.2023. Вказані довідки надані за період лютий 2022 - вересень 2023 (далі-Довідки), під назвою «Довідка про чистий дохід». У вказаних Довідках відповідач повідомляє, що у звітному періоді ТОВ «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» не здійснювало діяльності в орендованому приміщенні.
Розглянувши вказані Довідки, 25.01.2024 позивачем направлено відповідачу засобами електронного зв'язку лист від 24.01.2024 №03-22-45, в якому зазначено, що подані відповідачем Довідки не можна вважати Довідками про чистий дохід та приймати в якості належного виконання умов Договору, у зв'язку з тим, що вони не містять вичерпної інформації про чистий дохід, а носять лише інформативний характер та проінформовано відповідача, що можливість виконання обов'язку, передбаченого п.п 2.2.2 п. 2.2 розділу 2 Договору не ставиться в залежність від відсутності чистого доходу та нульового/від'ємного показника його розміру. Тобто, така обставина, як не проведення господарської діяльності в орендованому приміщенні не звільняє орендаря від обов'язку скласти та надати Балансоутримувачу Довідку із занесенням до неї розміру чистого доходу, в тому числі нульового. Таким чином, беручи до уваги умови Договору, у позивача відсутні правові підстави вважати надані відповідачем довідки «про чистий дохід» такими, що відповідають п.п. 2.2.2 п.2.2. розділу 2 Договору, оскільки, вони лише інформують про відсутність діяльності в орендованих приміщеннях. Також, в листі було запропоновано надати належним чином оформлені Довідки про чистий дохід.
Як зазначив позивач, відповідач в порушення умов Договору не надав позивачу довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за період лютий 2022 - вересень 2023 року, водночас подані відповідачем довідки №№239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255 від 07.08.2023, №299 від 29.08.2023, №307 від 29.08.2023, №343 від 05.10.2023 мають інформативний характер про відсутність діяльності в орендованих приміщеннях.
В результаті таких дій відповідача, позивач не має можливості виставити рахунки за надані послуги, згідно п. 5 таблиці №1 Договору про відшкодування витрат, внаслідок чого, послуги залишаються неоплаченими.
Позивачем, на підставі пп. 4.3. п. 4 Договору про відшкодування витрат, виставлено відповідачу рахунки фактури про сплату штрафу за ненадання Довідок про чистий дохід за загальну суму 629700,00 грн. за період лютий 2022 - вересень 2023, а саме: №897/771 від 18.08.2023 за період лютий 2022 - червень 2023. (по 16.08.2023) на суму 466200,00 грн.; №897/1241 від 09.11.2023 за період 17.08.2023-09.11.2023 на суму 163500,00 грн. Рахунок-фактура №897/771 від 18.08.2023 із супровідним листом від 04.09.2023 №03-22-1388 надіслано засобами поштового відправлення та отримані відповідачем, що підтверджуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0830107318111; рахунок-фактура №897/1241 від 09.11.2023 був доданий до листа від 24.01.2024 №03-22-45 та надісланий засобами поштового відправлення та отримані відповідачем, що підтверджуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0830107471920, а також, 25.01.2024 надісланий позивачем на електронну адресу відповідача
Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що основною передумовою для підготовки та надання відповідачем довідки являється здійснення продажу товарів, тобто, провадження торгово-господарської діяльності шляхом використання орендованого приміщення згідно цільового призначення відповідно до умов Договору оренди. Проте, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні відповідач, починаючи з 24.02.2022 року, не здійснює господарську діяльність, що обумовлено тим, що Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не функціонує з 24.02.2022 року та відповідно до Розпорядження КМ України № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 року пункт пропуску «Бориспіль». Крім того, згідно пп. 4-2) п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 №634 відповідача, як орендаря державного майна, звільнено від сплати орендної плати. Також, в Договорі про відшкодування витрат, зі слів відповідача, відсутні положення щодо обов'язку Орендаря надавати Балансоутримувачу довідку про чистий дохід з показником 0 (нуль) в період не здійснення продажу товарів внаслідок не здійснення господарської/торговельної діяльності та не передбачено затвердженої сторонами форми довідки про чистий дохід відповідача, а також обов'язкових реквізитів, які повинні містити така довідка. Відповідачем також зазначено, що Договором про відшкодування витрат не передбачено нарахування неустойки понад встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України строк, а тому, розрахунок суми штрафу, є невірним.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що згідно пп. 2.2.2 п. 2.2, п. 4.3 Договору про відшкодування витрат, відповідач зобов'язується щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним, надавати в бухгалтерію позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Відповідач несе відповідальність за вчасне надання довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці. Відповідальність для відповідача за ненадання довідки про чистий дохід передбачена п. 4.4 Договору.
Обов'язок відповідача надавати зазначену довідку щомісяця до 7 числа звітного місяця встановлено з метою нарахування позивачем вартості послуг та виставлення до 12 числа місяця, що слідує за звітним, акту приймання-здачі виконаних послуг та рахунку для оплати послуг, які надаються відповідно до п. 5 таблиці 1 пп. 1.1.1 п. 1 Договору.
Зокрема, у п. 5 таблиці 1 пп. 1.1.1 п. 1 Договору про відшкодування витрат визначено, що послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо-портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування оплачуються за наступною формулою: чистий дохід орендаря х 18% - орендна плата (без ПДВ), де чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов Договору оренди №1577 від 11.06.2014 року. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.
З огляду на зазначене, відповідач зобов'язаний був надавати позивачу щомісяця довідку про чистий дохід за звітний місяць, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні із зазначенням у даних про чистий дохід.
До матеріалів справи долучено довідки про чистий дохід №№ 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 252, 253, 254, 255 від 07.08.2023; № 299 від 29.08.2023; № 307 від 29.08.2023; № 343 від 05.10.2023., в яких зазначено, що відповідач не здійснював діяльності в орендованому приміщенні у звітні періоди.
Водночас, як встановлено судом, зміст і форма поданих відповідачем довідок не відповідають погодженим сторонами умовам п. 2.2.2. Договору про відшкодування витрат, оскільки, дані довідки не містять інформації про розмір чистого доходу (конкретної суми доходу), отриманого відповідачем від продажу товарів в орендованому майні, а тому, вважаються не наданими.
Судом враховано, що укладеним між сторонами договором не встановлено форми довідки про чистий дохід, однак, визначальним у даному випадку є щомісячне надання відповідачем позивачу відомостей про конкретний розмір доходу, отриманого в конкретному місяці від діяльності в орендованому приміщенні.
Суд встановив, що наявні у матеріалах справи довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за спірний період, які були надані відповідачем позивачу, за своїм змістом не містять конкретної суми чистого доходу, отриманого від господарської діяльності в орендованому приміщенні, що є визначальним та основою для розрахунку вартості наданих відповідачу послуг, передбачених пунктом 5 таблиці №1 підпункту 1.1.1 пункту 1 Договору про відшкодування витрат.
Метою подання відповідачем позивачу цих довідок про чистий дохід є здійснення останнім розрахунку вартості наданих послуг стосовно підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів і забезпечення приміщень загального користування.
За таких обставин, суд не може розцінювати в якості належного виконання Договору про відшкодування витрат надані відповідачем довідки про чистий дохід, оскільки, останні у першу чергу, мають відображати інформацію, яка передбачена її змістом та придатна для визначеної договором мети - містити достовірну інформацію про суму чистого доходу за відповідний період, засвідчену підписами відповідальних осіб підприємства.
Суд погоджується з твердженням позивача, що відсутність конкретної суми чистого доходу у поданих відповідачем довідках призводить до неможливості розрахувати вартість наданих послуг, передбачених п. 5 таблиці № 1 п. 1.1.1. п. 1. Договору про відшкодування витрат, внаслідок чого відповідач не сплачує вартість наданих позивачем послуг.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином умови п.п.2.2.2 п.2.2 Договору про відшкодування витрат, у спірний період березень 2022 - вересень 2023, щомісячно, до 7 числа місяця, наступного за звітним, не надав в бухгалтерію балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні (із зазначенням конкретної суми), у зв'язку з чим, вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати передбачений Договором про відшкодування витрат обов'язок в натурі - подати довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому за Договором оренди №1577 від 11.06.2014 приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, судом враховано та матеріалами справи підтверджено, що відповідач, до спірного періоду, належним чином виконував умови Договору, надавав позивачу довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованих приміщеннях за підписом генерального директора та головного бухгалтера, вказуючи в довідках конкретну суму доходів, номер Договору та період.
Як встановлено судом, керуючись п. 4.3 Договору про відшкодування витрат, позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на сплату штрафу за ненадання довідок про чистий дохід за період прострочення на загальну суму 629700,00 грн., які надіслано на адресу відповідача (докази надіслання додано до матеріалів справи).
Згідно п. 4.3 Договору про відшкодування витрат, в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, орендар зобов'язаний сплатити балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
У розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи, що судом встановлено факт ненадання відповідачем довідок про чистий дохід за спірний період березень 2022 - вересень 2023 судом встановлено, що у позивача наявне право на нарахування штрафу в розмірі 100,00 грн. без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення.
Разом з тим, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення штрафу починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором не встановлено.
Водночас, Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, пунктом 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачена можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання понад шестимісячний строк, встановлений ст. 232 ГК України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин з 12.03.2020 на всій території України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Суд зазначає, що припис пункту 7 «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України, хоч і не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, однак є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення. Така позиція узгоджується із висновком висловленим КГС ВС у постанові від 27.02.2024 у справі №911/858/22.
За таких обставин, штраф має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку виконання зобов'язання із подання довідки про чистий дохід, та до фактичного виконання зобов'язання, або відповідної дати через шість місяців після спливу строку на виконання зобов'язання, або до дня закінчення строку дії карантину, встановленого постановою КМУ від 11.03.2020 №211, тобто до 30.06.2023, в залежності від того, яка з названих подій настала раніше.
З огляду на вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 5 ст. 236 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Здійснивши власний розрахунок штрафу, з урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що загальний розмір штрафу за порушення строків надання кожної окремої довідки за кожен окремий місяць в спірний період становить 466500,00 грн. є арифметично вірним, обґрунтованим а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання від 22.10.2024 про зменшення розміру штрафу на 90%. За результатами розгляду зазначеного клопотання відповідача суд зазначає наступне.
В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, у яких застосовані словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду", вказує на те, що лише суд може прийняти на власний розсуд рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), а отже, визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду.
Дійсно, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Суд також зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, пов'язаних з діями чи бездіяльністю відповідача. Суд вважає за можливе прийняти доводи відповідача та врахувати, що наведені обставини введення в Україні воєнного стану та припинення роботи аеропорту призвели до неможливості вчасного виконання обов'язку щодо надання довідок про чистий дохід.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням установлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 27.02.2024 у справі №911/858/22.
Указом Президента України №64/2022 з 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України. У зв'язку із широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні товариство, починаючи з 24.02.2022, не здійснює господарську діяльність.
Неможливість здійснення товариством господарської діяльності викликана також тим, що Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не функціонує з 24.02.2022 (за його власним повідомленням, розміщеним на офіційному веб-сайті ДП МА Бориспіль).
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - Міжнародний.
Також, 24.02.2022 згідно з оголошенням розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України, повітряний простір для цивільних користувачів повітряного простору закритий.
Предметом Договору оренди №1577 від 11.06.2014 є, зокрема, майно, яке знаходиться на території Міжнародного аеропорту «Бориспіль» передане в оренду з метою розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
Також, суд враховує, що відповідач подав позивачу довідки, у яких хоча й не навів числового значення чистого прибутку, згідно умов Договору, однак, вказав на факт нездійснення діяльності в орендованому приміщенні, вважаючи таке повідомлення достатнім для встановлення у розрахунку нульового значення чистого прибутку. Зазначене, на думку суду, свідчить про відсутність у діях відповідача умисного порушення умов Договору, спрямованого на завдання шкоди позивачу.
Враховуючи, що основною метою неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, а також, враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що складає 233250,00 грн.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Судом взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2018 року у справі №910/13407/17.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру вимог, які підлягали задоволенню у сумі 8020,40 грн.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» про стягнення штрафу та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 70, код ЄДРПОУ 36953886) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) 233250 (двісті тридцять три тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. штрафу та 8020 (вісім тисяч двадцять) грн. 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ ЕНД ГХ ТРЕВЕЛ РІТЕЙЛ ЛТД» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мартусівка, вул. Промислова, буд. 70, код ЄДРПОУ 36953886) виконати зобов'язання, встановлені у п.п. 2.2.2. п. 2.2 Договору №80.1-14/1-28 від 09.09.2014, а саме: надати ДП МА «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код 20572069) довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022 , серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022, січень 2023, лютий 2023, березень 2023, квітень 2023, травень 2023, червень 2023, липень 2023, серпень 2023, вересень 2023.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного судового рішення 04.03.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць