Ухвала від 26.02.2025 по справі 757/7890/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7890/25-к

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

захисників - адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03.11.2024 р., -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2025 в провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання, у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03.11.2024 р.

Обґрунтовуючи клопотання, адвокат зазначає, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.02.2025 року по справі №757/5215/25-к, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні задоволено частково, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 з покладенням певних обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України, крім носіння електронного засобу контролю, до 03.04.2025 року.

Разом з цим, адвокат вказує, що на даний момент, після перебування на протязі 3-х місяців саме під цілодобовим домашнім арештом, наявні обставини щодо зміни застосованого запобіжного заходу - з цілодобового домашнього арешту на особисте зобовязання з покладенням виконувати зобовязання покладені слідчим суддею, які передбачені ст.194 КПК України, оскільки підозра є необгрунтованою та ризики визначені ст.177 КПК України, є недоведеними та відсутніми.

Так, адвокат стверджує, що будь-які фактичні дані, що можуть підтвердити про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, у органу досудового розслідування відсутні, матеріали кримінального провадження не містять.

Також адвокат стверджує, що при поданні клопотання про застосування запобіжного заходу, та клопотань про продовження його строку дії органом досудового розслідування стверджувалось, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, також про те що існує ризик впливу на свідків шляхом використання свого становища та наявних зв'язків.

Однак, адвокат вказує, що дані обставни не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_5 у відповідності до Витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" немає незнятої або ж непогашеної судимості.

Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 27.01.2025 року до ГУНП в Полтавській області жодних заяв або скарг щодо незаконного впливу з боку ОСОБА_5 на свідків, потерпілих чи інших осіб до них не надходили.

Також, Полтавське районне управління поліції 03.02.2025 року у відповідь на запит повідомило, що порушення умов запобіжного заходу не зафіксовано.

В свою чергу ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, зареєстроване майно, ряд підприємств, велику родину, п'ятеро дітей, дружину, з самого початку затримання самостійно наполягав на його допиті та встановленні всіх обставин подій, подає клопотання про проведення процесуальних дій та запити. Натомість орган досудового розслідування це ігнорує, слідчі дії не проводить, та відмовляє у всіх клопотаннях які подає сторона захисту.

Доводи відносно знищення та спотворення доказів у кримінальному провадженні є не обгрунтованими не конкретними, не підтвердженими жодними фактичними обставинами.

Ризик вчинення іншого злочину не обгрунтований, з урахуванням характеризуючих матеріалів, ОСОБА_5 має стійкі соціальні зв'язки, нагороди та грамоти від державних організацій, та установ, бездоганну ділову бізнес репутацію. Є засновником та керівником великого, успішного агрохолдингу до якого входить група компаній з чисельністю більше 2000 тис працівників. Дана інформація підтверджується відповідними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Приватне підприємство «Альфа-Капітал» та група його компаній є сільськогосподарськими підприємствами, які вирощують сільськогосподарську продукцію на орендованих землях загальною площею близько 100 тис. га., володіють достатньою кількістю сільськогосподарської техніки та працівників для здійснення ефективної роботи з обробітку земель сільськогосподарського призначення і є основними наповнювачами бюджетів відповідних районів на території яких перебувають підприємства. Близько 17 тис. пайовиків з якими укладеного договори оренди земельних ділянок.

З врахуванням зазначеного, адвокат просить слідчого суддю змінити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на на особисте зобовязання з покладенням виконувати зобовязання покладені слідчим суддею, які передбачені ст.194 КПК України.

Адвокати та підозрюваний підтримали клопотання, посилаючись на обставини зазначені в ньому.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, зазначивши, що на даний час обставини та підстави, у зв'язку із якими було застосовано запобіжний захід, не змінились.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши докази в обґрунтування поданого клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 200 КПК України, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03.11.2024 р., за підорю ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Так, 07.11.2024 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, тобто у хуліганстві, а саме у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.11.2024 року по справі №757/52220/24-к застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з покладенням певних обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України, строком до 05.01.2025 року.

В подальшому, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13.12.2024 року по справі №757/58526/24-к клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , задоволено частково, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 05.01.2025 року заборонивши цілодобово залишати місце свого проживання, з покладенням певних обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02.01.2025 року по справі №757/3/25-к продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 з покладенням певних обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України, строком до 07.02.2025 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.02.2025 року по справі №757/5215/25-к, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні задоволено частково, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 з покладенням певних обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України, крім носіння електронного засобу контролю, до 03.04.2025 року.

Так, статями 200, 201 КПК України регламентовано порядок розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу.

У відповідності до ч. 2 ст. 200 КПК України, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

Зокрема, у відповідності до ст.201 КПК України, клопотання про зміну запобіжного заходу має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції, якого здійснюється досудове розслідування - підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 178 КПК України, при обранні чи зміні запобіжного заходу слідчий суддя, окрім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Частиною 1 статті 181 КПК України визначено, що домашній арешт - це запобіжний захід, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби.

Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Разом з цим, під час перевірки наявності ризиків на, які посилалась сторона при зверненні до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу, а саме те, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, також про те що існує ризик впливу на свідків шляхом використання свого становища та наявних зв'язків, слідчий суддя прийшов висновку, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, не містять обґрунтованих доказів стосовно їх наявності, які б передбачали продовження дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки вони є узагальненими та не підтвердженими, з урахуванням того, що досудове розслідування здійснюється з 2022 року, підозра вручена 07.11.2024.

Стороною захисту доведено, що підозрюваний своєю процесуальною поведінкою доводить обставини того, що він є зацікавленим в результатах досудового розслідування, оскільки реальних доказів порушення покладених обов'язків підозрюваним, стороною обвинувачення не надано.

Також, ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, зареєстроване майно, ряд підприємств, п'ятеро дітей, дружину, характеризується позитивно, що свідчить на його користь.

Окрім цього, суд, аналізуючи доводи сторони обвинувачення, дійшов висновку, що підозра можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою. Проте, під час судового розгляду, слідий суддя прийшов до висновку, що відсутні докази, що існує обґрунтованість підозри такого рівня, який є необхідним для обмеження прав і свобод особи шляхом продовження щодо підозрюваного дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан та стан здоров'я і те, що він має постійне місце проживання свідчить на користь останнього.

Окрім цього, досудове розслідування триває з 03.11.2024, підозрюваний знає про його наявність, що вказує на те, що останній не порушував покладених на нього обов'язків або ж не вчинив дій, які б вказували на те, що до останнього на даний момент має бути застосований один з найсуровіших запобіжних заходів, а іншого стороною обвинувачення не спростовано.

Згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Конституційний Суд України виходячи з положень частин першої, другої статті 29 Основного Закону України та сформульованих ним юридичних позицій, а також беручи до уваги положення міжнародних правових актів щодо захисту права людини на свободу та особисту недоторканність, вважає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законами України; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина та виключно на підставі вмотивованого рішення суду (абзац тринадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017).

У рішенні у справі Харченко проти Українивід 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справіХайредінов проти Українивід 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).

Крім того, слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для подальшого перебування підозрюваного під запобіжним заходому вигляді цілодобового домашнього арешту.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді у вигляді особистого зобов'язання, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження 42022000000000074 від 18.01.2022, з одночасним покладенням процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;утриматись від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженню щодо обставин кримінального провадження, коло яких повинен визначити прокурор та ознайомити підозрюваного;здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, строком дії до 03.04.2024, який був визначений попередньою ухвалою слідчого судді.

Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

Відтак, клопотання сторони захисту підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 194, 201, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Змінити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03.11.2024р., запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком до 03.04.2025 року, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженню щодо обставин кримінального провадження, коло яких повинен визначити прокурор та ознайомити підозрюваного;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні №12024175420000672 від 03.11.2024 р.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_9

Попередній документ
125586020
Наступний документ
125586022
Інформація про рішення:
№ рішення: 125586021
№ справи: 757/7890/25-к
Дата рішення: 26.02.2025
Дата публікації: 06.03.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Печерський районний суд міста Києва
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; зміну запобіжного заходу
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (08.04.2025)
Результат розгляду: залишено без змін
Дата надходження: 18.02.2025
Предмет позову: -
Розклад засідань:
26.02.2025 12:15 Печерський районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
ІЛЬЄВА ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА
суддя-доповідач:
ІЛЬЄВА ТЕТЯНА ГРИГОРІВНА