вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2025 р. Справа№ 911/1764/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;
За участю представників сторін:
від позивача: Суха Ю.О.;
від відповідача: Феделеш Є.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Пульс" (стара назва: Товариство з обмеженою відповідальністю "Заммлер Склад")
на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2024 (повний текст складено 24.12.2024)
у справі №911/1764/24 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Пульс" (стара назва: Товариство з обмеженою відповідальністю "Заммлер Склад")
про стягнення 976 521,70 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Пульс" (стара назва: Товариство з обмеженою відповідальністю "Заммлер Склад") про стягнення 976 521,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладених між сторонами договорів про надання послуг від 12.05.2017 № 313585 та від 01.07.2018 № 341358 позивач передавав на відповідальне зберігання на склад відповідача товарно-матеріальні цінності, а відповідач, в свою чергу, зберігав отриманні товарно-матеріальні цінності. Проте, як вказує позивач, за результатом проведеної інвентаризації залишків товару виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей, що належать позивачеві, чим останньому завдано збитків.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.11.2024 у справі №911/1764/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Склад" на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" 976 521,70 грн збитків та 14 647,83 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, прийнявши від позивача товар на відповідальне зберігання та втративши його, своїми діями порушив умови договорів №№ 313585, 341358 та приписи ст. 936 Цивільного кодексу України тим самим наніс збитки позивачу, які має відшкодувати.
Також суд першої інстанції відхилив твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності судом, оскільки строки впродовж дії карантину та на період воєнного стану не застосовуються.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Пульс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2024 у справі №911/1764/24 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Київстар".
Доводи апеляційної скарги на основне рішення зводяться до наступного:
- факт неповернення ТМЦ підтверджується позивачем не інвентаризаційними актами, а пояснювальними записками, зміст яких не дає підстави стверджувати про безумовність позовних вимог, адже між позивачем та відповідачем існували господарські взаємовідносини, які полягали в наданні складських послуг, які полягають у прийманні, зберіганні та поверненні ТМЦ;
- відомості в наданих протоколах не містять вичерпної інформації про ТМЦ, що, начебто, були втрачені відповідачем;
- позивач не вказав, яким актом чи товарно-транспортною накладною чи будь-яким іншим документом підтверджується, що втрачені товари були передані, а відтак стверджувати, що вони були передані, обліковувалися, а потім були втрачені неможливо.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11409/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Пульс" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2024 у справі №911/1764/24 та призначено справу до розгляду на 25.02.2025.
Позиції учасників справи
05.02.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог останньої та просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Між ПрАТ "Київстар" (надалі також - замовник/Київстар) та ТОВ "Заммлер Склад" (надалі також - виконавець/Компанія) 12.05.2017 укладено договір про надання послуг № 313585 (надалі - договір № 313585), згідно умов якого Київстар доручає, а Компанія бере на себе зобов'язання щодо надання складських послуг, послуг із зберігання товарно-матеріальних цінностей (далі за текстом - ТМЦ) на комерційному складі, в тому числі, але не обмежуючись: надання послуг з транспортування, розвантажувально-вантажних робіт, робіт з упаковування/перепаковування й інших послуг пов'язаних із зберіганням ТМЦ (надалі - послуги) на умовах, передбачених цим договором і додатками до нього, які є його невід'ємною частиною. Перелік послуг, які компанія надає за договором викладено у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною (пункт 1.1.).
Відповідно до п. 1.2. договору зобов'язання Компанії виникають із моменту (дати) приймання ТМЦ Київстара на комерційному складі і припиняються з моменту (дати) видачі ТМЦ з комерційного складу Київстару чи належним чином уповноважений ним особі, повноваження якої мають підтверджуватися відповідною довіреністю.
Згідно п. 1.4. договору послуги надаються Компанією з моменту (дати) підписання договору обома сторонами та по 31.05.2018 (включно).
Пунктом 7.2.1. договору передбачено, що Компанія приймає на відповідальне зберігання ТМЦ, які належать Київстару на праві володіння/розпорядження/користування і зобов'язується вжити всіх необхідних запобіжних заходів у поводженні з переданими на зберігання ТМЦ, а також із будь-яким іншим майном Київстару, переданим на зберігання за цим договором.
Згідно п. 7.2.7 договору Компанія несе відповідальність перед Київстаром за втрату (нестачу) або пошкодження/знищення ТМЦ Київстару, переданого на зберігання Компанії, їх комплектність у відповідності із цим договором та чинним законодавством України, з моменту (дати) одержання ТМЦ від Київстара та до моменту (дати) повернення ТМЦ Київстару, в межах п. 14.3. договору.
Пунктом 7.2.8. визначено, що Компанія зобов'язується відшкодувати Київстару усі завдані збитки у разі пошкодження/знищення/нестачі/втрати ТМЦ в рамках цього договору, а також, додатково відшкодувати повну вартість пошкоджених/знищених/втрачених ТМЦ.
Відповідно до п. 10.1 договору Компанія приймає ТМЦ на склад за фактичною кількістю та зовнішнім виглядом вантажних місць відповідно до даних товарно-транспортної накладної в момент доставки (перебування) ТМЦ на складі.
Сторони узгодили, що підставою для покладання відповідальності за схоронність ТМЦ на Компанію є накладні або відповідний Акт приймання ТМЦ на Склад, оформлений Компанією відповідно до вимог чинного законодавства України, а підставою для видачі ТМЦ і переходу матеріальної відповідальності від Компанії є запит Київстара (у відповідній операційній складській системі) і відмітка на товаросупроводжувальних документах про передачу ТМЦ уповноваженій Київстаром особі (експедитору) і повне/часткове списання ТМЦ зі складу (пункт 10.3. договору).
Згідно п. 14.1. договору Компанія несе матеріальну відповідальність перед Київстаром за цим Договором, стосовно втрати або пошкодження ТМЦ Київстара та дій з боку працівників Компанії.
Відповідно до п. 14.3. договору всі нестачі/пошкодження/псування, підлягають відшкодуванню Київстару в розмірах, які не перевищують вартість ТМЦ відповідно до інвойсу/накладної/акту, на дату (момент) відшкодування. При цьому сторони погодили визначити розмір відповідальності на скретч карти/карти поповнення та або стартового пакету (вартість виготовлення пластикового/картонного виробу) без врахування номіналу/коштів, що знаходяться на рахунку вказаного товару.
Договір набуває чинності з дати його укладення і діє по 31.05.2018 (включно) якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь із зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (пункт 21.1.).
Також, між ПрАТ "Київстар" (надалі також - замовник/Київстар) та ТОВ "Заммлер Склад" (надалі також - виконавець/Компанія) 01.07.2018 укладено договір про надання послуг № 341358 (надалі - договір № 341358), згідно умов якого Компанія зобов'язана належним чином надавати Київстар послуги та належним чином підготовлені результати, а Київстар зобов'язаний сплатити за належним чином надані та прийняті послуги та результати (пункт 1.1.).
Сторонами договору 01.07.2018 підписано додаток № 1 до договору № 341358, за умовами якого Київстар доручає, а Компанія бере на себе зобов'язання щодо надання складських послуг, послуг із зберігання товарно-матеріальних цінностей, а саме, товарів, що поставляються Київстар на підставі та на умовах договорів, укладених між Київстар та постачальниками, у тому числі зовнішньоекономічних договорів із нерезидентами (далі за текстом - ТМЦ) на складі на умовах, передбачених договором і цим додатком, який є його невід'ємною частиною. Компанія бере на себе зобов'язання щодо надання наступних послуг, в тому числі, але не обмежуючись: послуг з транспортування, складування, розвантажувально-вантажних робіт, приймання та відвантаження ТМЦ по кількості та якості, зберігання ТМЦ, маркування, внутріскладського переміщення, робіт з упаковування/перепаковування й інших послуг, пов'язаних із зберіганням ТМЦ (надалі - послуги складської логістики) (пункт 1.1.).
Згідно п. 1.3. додатку № 1 Компанія надає Київстару послуги складської логістики, на території складських приміщень (складу), у яких здійснюється: 1) приймання ТМЦ від постачальників та перевізників; 2) обробка та зберігання ТМЦ Київстар; 3) відвантаження ТМЦ, а також надання інших послуг згідно з даним додатком.
Пунктом 6.2.1. додатку № 1 встановлено, що Компанія приймає на відповідальне зберігання ТМЦ, які належать Київстару на праві володіння/користування/розпорядження і зобов'язується вжити всіх необхідних заходів у поводженні з переданими на зберігання ТМЦ, а також із будь-яким іншим майном Київстару, переданим на зберігання за договором.
Пунктом 6.2.7. додатку № 1 передбачено, що Компанія несе відповідальність перед Київстаром за втрату (нестачу) або пошкодження/знищення ТМЦ Київстару, переданого на зберігання Компанії, їх комплектність у відповідності до умов договору та чинного законодавства України, з моменту (дати) одержання ТМЦ від Київстара та/або його постачальників та/або транспортної організації/перевізника/експедитора та до моменту (дати) повернення ТМЦ Київстару та/або його постачальникам та/або транспортній організації/перевізнику/експедитору.
Відповідно до п. 6.2.8. додатку № 1 Компанія зобов'язується відшкодувати Київстару усі завдані збитки у разі пошкодження/знищення/нестачі/втрати ТМЦ у відповідності до умов договору.
Згідно п. 8.1. додатку № 1 Київстар має право, не частіше одного разу на три послідовних календарних місяця дії договору, вимагати від Компанії проведення за рахунок компанії часткової та один раз на рік дії договору повної інвентаризації та фізичного обліку ТМЦ, які перебувають на зберіганні у Компанії з дооговором (частково або в повному обсязі на власний розсуд Київстара). Інвентаризація проводиться відповідно до законодавства України та Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань ПрАТ "Київстар", що є невід'ємною частиною вказаного договору. Якщо відповідно до протоколу постійно-діючої комісії Київстар інвентаризація визнана такою, що не відбулась, Київстар має право вимагати від Компанії проведення повторної інвентаризації за рахунок Компанії. Проведення інвентаризації здійснюється у дні та в строки, спільно погоджені сторонами відповідно до графіку, погодженого додатково сторонами у письмовій формі, або у строки, що встановлені законодавством України.
Пунктом 8.3. додатку № 1 встановлено, що Київстар протягом 10 календарних днів з дати закінчення інвентаризації/фізичного підрахунку надає Компанії результати інвентаризації у вигляді звіряльної відомості, в якій відображуються розбіжності, виявлені під час інвентаризації. Компанія протягом 10 календарних днів з дати отримання звіряльної відомості надає Київстар детальні письмові пояснення (по кожному коду позиції/номенклатури ТМЦ) по всім розбіжностям із зазначенням причини виникнення. У разі виявлення розбіжностей, що визначені відповідальними співробітниками Компанії в письмових поясненнях як пересортиця ТМЦ з однаковим найменуванням (ТМЦ зі схожим застосуванням, котрі можна віднести до однорідних ТМЦ і в зовні схожій упаковці), таке пояснення узгоджується з профільними співробітниками Київстар, які є членами робочих інвентаризаційних комісій та приймається комісією, як пересортування й у такому разі відшкодуванню підлягає винятково негативне сальдо у вартості ТМЦ, щодо яких має місце пересортування.
Відповідно до п. 8.6. додатку № 1 по результатам інвентаризації Компанія зобов'язується відшкодувати Київстару всі завдані збитки від пошкодження, знищення, нестачі, втрати ТМЦ, що підтверджується Протоколом Постійно-діючою інвентаризаційною комісією Київстар.
Згідно п. 13.1. додатку № 1 Компанія несе матеріальну відповідальність перед Київстаром за неналежне надання послуг складської логістики та у разі втрати або пошкодження ТМЦ Київстара та дій з боку працівників Компанії. Детальні умови відповідальності Компанії у випадку неналежного надання послуг складської логістики передбачено у доповненні № 6 до цього додатку та у договорі.
Згідно долучених до матеріалів справи підписаних та скріплених печатками позивача та відповідача актів приймання ТМЦ, відповідач на підставі договорів №№ 313585, 341358 у період 2017-2020 років прийняв від позивача на зберігання товар.
У період з 2017-2020 років представниками сторін договору за результатами проведеної інвентаризації підписано відповідні звіти щодо залишків та нестач Товарно-матеріальних цінностей на складах відповідача, а також акти інвентаризації.
Також працівниками відповідача у вказаний період підписано пояснювальні записки, згідно яких останніми за результатами проведених інвентаризацій на складах відповідача підтверджено недостачу Товарно-матеріальних цінностей на складі.
Протоколами засідання постійно діючої комісії ПрАТ "Київстар" № 1 від 21.12.2018 та від 24.12.2019 № 2/561-ф за результатами інвентаризації на складах ТОВ "Заммлер склад" встановлено факт нестачі товару.
Як вказує позивач всього відповідачем втрачено під час зберігання та не повернуто позивачеві Товарно-матеріальних цінностей у загальній кількості 3322 одиниць, що відображено у складених представником позивача переліках № 1 та № 2.
Так, згідно переліку № 1 вартість втраченого майна становить 1 034 638,52 гривень, а згідно переліку № 2 - 100 661,23 гривень.
У лютому 2023 року позивач звернувся до відповідача із претензіями від 08.02.2023 №№ 3399/05, 3400/05, у яких посилаючись на наявність між сторонами договірних відносин, що виникли на підставі договорів №№ 313585, 341358, а також факт неповернення/втрати обладнання Компанією, переданого позивачем на зберігання на підставі вказаних договорів, факт втрати якого підтверджується інвентаризаційними відомостями, вимагав від відповідача відшкодувати суму збитків завданих втратою товару у загальному розмірі 1 135 299,75 гривень.
Як зазначено у претензії № 3399/05 ринкова вартість ТМЦ, які було передано позивачем на зберігання відповідачу та втрачені останнім згідно переліку № 1 (усього по 252 позиціях 504 одиниці ТМЦ), відповідно до Звіту про незалежну оцінку станом на 01.09.2022, становить 1 034 638,52 гривень з урахуванням ПДВ. А у претензії № 3400/05 зазначено, що вартість ТМЦ, які було передано позивачем на зберігання відповідачу та втрачені останнім згідно переліку № 2 (усього по 57 позиціях 2818 одиниці ТМЦ), відповідно до товаросупровідних документів становить 100 661,23 гривень з урахуванням ПДВ.
У відповідь на вказані претензії відповідач посилався, зокрема, на відсутність серед додатків до претензій інвентаризаційних відомостей, а також на недоліки в оформленні Переліків №№ 1, 2, у зв'язку з чим, як зазначив відповідач, висунуті позивачем у претензіях вимоги не можуть бути ним задоволенні.
Оскільки відповідач в добровільному порядку не відшкодував позивачу суму завданих збитків, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача збитків завданих втратою Товарно-матеріальних цінностей у загальному розмірі 976 521,70 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Як передбачено статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, установленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Відповідно до ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
З наявних в матеріалах справи актів приймання ТМЦ вбачається, що відповідач на підставі договорів №№ 313585, 341358 у період 2017-2020 років прийняв від позивача на зберігання товар.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, акти приймання ТМЦ є належним, у розумінні приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" та умов договору документом, яким підтверджується факт здійснення господарської операції та передання позивачем відповідачу відповідного товару на зберігання.
За змістом пунктів 7.2.7., 7.2.8. договору № 313585 та пунктів 17.5. договору № 341358, пунктів 6.2.7., 6.2.8. додатку № 1 до договору № 341358, Компанія несе відповідальність перед Київстаром за втрату (нестачу) або пошкодження/знищення ТМЦ Київстару, переданого на зберігання Компанії, їх комплектність у відповідності із цим договором та чинним законодавством України, з моменту (дати) одержання ТМЦ від Київстара та до моменту (дати) повернення ТМЦ Київстару; Компанія зобов'язується відшкодувати Київстару усі завдані збитки у разі пошкодження/знищення/нестачі/втрати ТМЦ.
Тобто, сторони спору у договорі погодили, що у разі недостачі/втрати ТМЦ відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки пов'язанні, зокрема, втратою вантажу.
Так, за результатами проведеної згідно договору інвентаризації були встановлені факти нестачі Товарно-матеріальних цінностей, які були передані на зберігання відповідачу, за результатом чого були складені протоколи засідання постійно діючої комісії ПрАТ "Київстар" від 21.12.2018 № 1 та від 24.12.2019 № 2/561-ф.
Крім того, факт нестачі Товарно-матеріальних цінностей, які були передані на зберігання відповідачу, підтверджується також підписаними у період з 2017-2020 років представниками сторін договору звітами щодо залишків та нестач Товарно-матеріальних цінностей на складах відповідача, актами інвентаризації, пояснювальними записками працівників ТОВ "Заммлер Склад" щодо нестачі товару на складах відповідача, переліком втрачених Товарно-матеріальних цінностей, які перебували на зберіганні відповідача, №№ 1, 2.
А тому, доводи апелянта, що факт нестачі ТМЦ підтверджується лише пояснювальними записками колегія суддів відхиляє.
Відповідачем не доведено, що зазначене у наданих позивачем звітах та актах за результатами інвентаризації майно на теперішній час перебуває на складах відповідача або було повернуто позивачу.
А тому доводи стосовно недоведеності позивачем втрати переданого на зберігання майна є необґрунтованими.
Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі встановлена статтею 950 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Межі відповідальності зберігача перед поклажодавцем за неналежне виконання своїх обов'язків установлено статтею 951 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У статті 225 Господарського кодексу України закріплено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов'язання про передачу індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як вже було зазначено вище, відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо спричинення йому збитків завданих втратою товару, який прийнято на відповідальне зберігання відповідачем на підставі договорів №№ 313585, 341358.
А тому є вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач, прийнявши від позивача товар на відповідальне зберігання та втративши його, своїми діями порушив умови договорів №№ 313585, 341358 та приписи ст. 936 Цивільного кодексу України, тим самим наніс збитки позивачу, які має відшкодувати.
Частиною 1 статті 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно звітів про незалежну оцінку, станом на 01.02.2024 ринкова вартість об'єкта оцінки ТМЦ у переліку № 1, що розрахована з використанням витратного/порівняльного підходу, складає 875 860,47 грн з урахуванням ПДВ. Згідно товаросупровідних документів розмір збитків за неповернення відповідачем позивачу ТМЦ згідно переліку № 2 складає 100 661,23 грн з урахуванням ПДВ.
А тому з підстав, вказаних вище колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем існування у відповідача обов'язку відшкодувати збитки, завданні втратою товару, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у загальному розмірі 976 521,70 грн. правомірно задоволена судом першої інстанції.
Водночас, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності до заявлених вимог.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, оскільки строк позовної давності слід рахувати з дат протоколів № 1 від 21.12.2018 та № 2 від 24.12.2019, якими проводилась інвентаризація майна, переданого на зберігання, а тому строк позовної давності є таким, що спливав 21.12.2021 та 24.12.2022 відповідно.
Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Також Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і станом на момент прийняття даного рішення.
А тому, оскільки з огляду на приписи статей 256, 258, ЦК України пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строк позовної давності із заявленими позовними вимогами станом на дату подачу позову (01.07.2024) не сплив, суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2024 у справі № 911/1764/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Пульс" на рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2024 у справі № 911/1764/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.11.2024 у справі № 911/1764/24 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені за подачу апеляційної скарги, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 911/1764/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повна постанова складена 03.03.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко