вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" лютого 2025 р. Справа№ 910/3113/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.02.2025:
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024
у справі №910/3113/24 (суддя - Капцова Т.П.)
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2
до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3"
про стягнення 9 961 913,80 грн.,
Короткий зміст заявлених вимог
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі - відповідач, Державне підприємство) про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_4
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати за державним контрактом НОМЕР_1 про закупівлю послуг за державні кошти від 07.10.2022.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/3113/24 у позові відмовлено повністю.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки Контрактом не встановлено строк, у який виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, крім того, цивільним законодавством також не передбачено повернення попередньої оплати за чинним договором підряду в межах строку його дії, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку з повернення суми попередньої оплати, а тому вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішення, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд справу вирішувати в закритому режимі, з огляду на предмет спору, який пов'язаний з номенклатурою, строками та обсягами ІНФОРМАЦІЯ_5, що ремонтується для потреб ІНФОРМАЦІЯ_6. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/3113/24 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити стягнення з Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_7. Судові витрати покласти на відповідача.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин практику постанови Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 922/2982/18, в якій розглядалась вимога про повернення попередньої оплати. Водночас, у даному провадженні розглядається вимога ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування коштами попередньої оплати, які були повернуті Виконавцем Замовнику на письмові вимоги останнього.
Також скаржник зазначає, що з боку Виконавця було допущеного порушення умов Договору, а саме невчасно було надано Послуги з ремонту Виробів та невчасно підтверджено факт використання попередньої оплати відповідно до вимог Договору.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
23.01.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, який був прийнятий судом у порядку ст 263 ГПК України відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що відповідач не припиняв виконання ремонту виробів і поставив їх після ремонту Позивачу, позивачем не ініціювалось розірвання Державного контракту, сторонами було укладено дві додаткові угоди до Державного контракту стосовно продовження терміну його дії з метою завершення ремонту, то відповідно і обов'язку щодо повернення попередньої оплати у відповідача не виникало, а отже вимога щодо повернення попередньої оплати є необґрунтованою та безпідставною.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Гаврилюка О.М., Суліма В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/3113/24. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
05.12.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3113/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/3113/24. Призначено справу №910/3113/24 до розгляду у судовому засіданні на 13.02.2025.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Представники учасників апеляційного провадження з'явилися у судове засідання 13.02.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 07.10.2022 між ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - замовник) та Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі - виконавець) було укладено державний контракт НОМЕР_1 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Контракт), згідно з п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з ремонту виробів спеціального призначення за номенклатурою, у кількості в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до контракту), що є невід'ємною частиною цього Контракту, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги.
Результатом надання послуг з ремонту виробу є боєздатний стан виробу та відповідність робочих параметрів технічній документації виробника виробів (п. 1.3 Контракту).
Відповідно до п. 3.1 Контракту в редакції додаткової угоди № 7 від 18.12.2023 договірна ціна послуг на момент укладення цього Контракту становить 1 069 713 345,69 грн.
Пунктом 4.1 Контракту визначено, що замовник здійснює оплату послуг з ремонту виробу за цим Контрактом, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця у наступному порядку:
- замовник має право здійснювати попередню оплату за контрактом у разі надходження коштів на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 (підп. 4.1.1);
- за письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого рішення ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави в умовах воєнного стану та у період проведення операції об'єднаних сил, замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі 97% від вартості послуг за Контрактом, але не пізніше терміну надання послуг за контрактом, встановленого календарним планом надання послуг (додаток № 1 до Контракту) згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами). Виконавець у строк протягом 30 днів з моменту закінчення ремонту виробів, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг, визначені в п. 4.3 контракту (підп. 4.1.2).
Контракт набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2024, у частині розрахунків до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань по цьому Контракту, з питань гарантійних зобов'язань до закінчення гарантійного терміну. Продовження строку дії Контракту не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій (п. 10.1 Контракту в редакції додаткової угоди № 6 від 30.11.2023).
Відповідно до платіжного доручення № 370/3/1380 від 08.10.2022 позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 1 037 621 945,32 грн.
26.12.2022 відповідачем на вимогу позивача було повернуто невикористану частину попередньої оплати у сумі 303 997 760,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 331 від 26.12.2022. Вказані кошти були повторно сплачені позивачем на рахунок відповідача 10.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 370/3/219 від 09.03.2023 на суму 303 997 760,82 грн.
У подальшому позивач звернувся до відповідача із претензією № 2 (вих. № 717/413486) від 12.03.2023 щодо неналежного виконання умов Контракту, в якій зазначив про закінчення терміну, наданого Контрактом для надання послуг та пропонував сплатити штрафні санкції.
На претензію було надано відповідь від 22.03.2023 № 11/2-1047, у якій викладено пропозицію внести зміни до Контракту шляхом продовження строку надання послуг до 15.05.2023 з урахуванням висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин.
Наведені обставини встановлені на підставі доказів, що містяться у цій справі, а також судами під час розгляду справи № 910/5550/23 за первісним позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" про стягнення 46 642 432,59 грн та за зустрічним позовом Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" до ІНФОРМАЦІЯ_2 про внесення змін до державного контракту, та справи № 910/7378/23 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2 до Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" про стягнення 84 892 819,66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/5550/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 пеню за прострочення термінів надання послуг у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_8. В частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення термінів надання послуг у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_9 - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" до ІНФОРМАЦІЯ_2 про внесення змін до державного контракту НОМЕР_1 від 07.10.2022 про закупівлю послуг за державні кошти, укладеного між ІНФОРМАЦІЯ_2 та Державним підприємством ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" щодо визначення нового терміну надання послуг - 15.05.2023 відмовлено повністю.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/7378/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_2 "ІНФОРМАЦІЯ_3" на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 штраф в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_10 пеню за прострочення термінів надання послуг у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_11. В іншій частині позову відмовлено.
У подальшому відповідач отримав лист ІНФОРМАЦІЯ_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 717/6/18146 від 11.12.2023 із пропозицією повернути кошти попередньої оплати у ІНФОРМАЦІЯ_13
На виконання зазначеного листа відповідачем було повернуто позивачеві невикористану частину попередньої оплати за Контрактом у сумі ІНФОРМАЦІЯ_14
У зв'язку з наведеним, позивач, звертаючись з позовом до суду у цій справі, просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі ІНФОРМАЦІЯ_15.
Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що контрактом не передбачено строк, у який виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, крім того, цивільним законодавством також не передбачено повернення попередньої оплати за чинним договором підряду в межах строку його дії, тому, з огляду на відсутність у відповідача обов'язку з повернення суми попередньої оплати, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням строку повернення суми попередньої оплати є безпідставними.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Контракт, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як свідчать обставини справи, за умовами Контракту ремонт всіх виробів (33 одиниці) мав бути здійснений виконавцем у строк до 12.12.2022. Додатковою угодою № 1 від 28.12.2022 до Контракту зазначений строк було продовжено до10.03.2023.
Натомість, відповідачем передано позивачу вироби з ремонту 05.04.2023 у кількості 13 одиниць та 02.05.2023 у кількості 9 одиниць (загалом 22 одиниці), тобто станом на 10.03.2023, кінцевий строк виконання робіт, відповідачем не було надано позивачу послуги, обумовлені Контрактом, тому відповідач є таким, що прострочив виконання робіт.
Зважаючи на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач направив відповідачу претензію № 1 (вих. № 717/4/12387) від 14.12.2022, у якій, з поміж іншого, запропонував добровільно сплатити штрафні санкції за неповернення попередньої оплати на підставі п. 7.2 Контракту, а також повернути попередню оплату.
Вирішуючи питання щодо наявності у відповідача обов'язку повернути позивачу на його вимогу попередню оплату з врахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як передбачено підп. 4.1.2 п. 4.1 Контракту попередня оплата у сумі 97% від вартості послуг за контрактом може бути здійснена замовником не пізніше терміну надання послуг за контрактом, тобто врегульовано строк перерахування коштів попередньої оплати замовником.
Підпунктом 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (чинної на момент укладення Контракту) установлено, що в умовах воєнного стану попередня оплата товарів, робіт і послуг оборонного призначення здійснюється на строк та у розмірах, визначених державними замовниками у сфері оборони у державних контрактах (договорах) про закупівлю товарів, робіт і послуг.
Отже, ця постанова не містить строку, на який перераховується сума попередньої оплати, вона містить відсильну до контракту норму.
Натомість положення Контракту не встановлюють строк (термін) повернення виконавцем суми попередньої оплати, хоча і пунктом 7.2 передбачено відповідальність за її неповернення.
Стаття 530 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, лише встановлює строк виконання зобов'язання, але не породжує саме зобов'язання.
У статті 849 Цивільного кодексу України визначені права замовника під час виконання роботи. Так, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Водночас, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу скаржника, що вказана стаття не передбачає обов'язку підрядника повернути аванс замовнику, зокрема в межах строку дії договору (чинності договору), в разі наявності прострочення виконання робіт з боку підрядника. Замовник наділений правом відмовитись від договору у разі прострочення з боку підрядника та вимагати відшкодування збитків.
Лише у разі відмови замовника від договору підряду відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є підстави для повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до статті 1212 цього Кодексу.
Втім, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується скаржником у апеляційній скарзі, що позивач не відмовився від Контракту та не вимагав його розірвання, а навпаки 30.11.2023 сторонами було укладено додаткову угоду № 6 до Контракту, якою продовжено строк дії Контракту до 31.12.2024.
У постанові від 20.06.2019 у справі № 922/2982/18 Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з повернення попередньої оплати, зазначив, що дослідивши предмет та підстави позову у даній справі, суди дійшли висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки відповідно до частин 2, 4 статті 849 Цивільного кодексу України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов'язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов'язань, або стягнути завдані порушенням зобов'язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору. Досліджуючи правові підстави для повернення авансу з підрядника за порушення строків виконання договору підряду, що було визначено як предмет спору в даній справі, суди дійшли висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів не відповідає способам захисту, передбаченим законодавцем за договором підряду, а умовами договору підряду також не передбачено можливості повернення авансу, якщо підрядником порушено строки виконання робіт. З огляду на встановлене, суди дійшли висновку про неможливість застосування до договору підряду аналогії права з договором купівлі-продажу згідно із статтею 693 Цивільного кодексу України, яка дозволяє такий спосіб захисту майнових прав покупця, як повернення авансу у випадку відмови від договору купівлі-продажу (постачання), оскільки в даному випадку законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов'язань за договором підряду відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України, а інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено. З огляду на таке, суди керуючись приписами статей 5, 14, 46, 162 ГПК України та встановивши, що позивач не змінював предмет чи правових підстав позову, дійшли висновку про відмову в позові. Верховний Суд погодився з правильністю таких судових рішень, оскільки суд не вправі вийти за межі предмета позову, визначеного згідно з позовними вимогами та на власний розсуд розглянути вимогу про стягнення спірної суми, як шкоди, а не як авансу за договором підряду. Також, суд може застосувати ефективний спосіб захисту у випадку, якщо обраний спосіб захисту є неефективним і законодавець не визначив такого способу захисту, який був би ефективним для врегулювання спору між сторонами. У спірному випадку законодавцем відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України передбачено ефективні способи захисту прав замовника підрядних робіт, якими є зобов'язання підрядника усунути недоліки таких робіт за власний рахунок, або виконання робіт третьою особою із стягненням їх вартості за рахунок підрядника, або відмова від договору та стягнення завданих підрядником збитків. З огляду на таке, в судів не було повноважень на власний розсуд використовувати інший спосіб захисту інтересів позивача, ніж ті способи, які передбачено законодавцем згідно з нормами права, які регулюють підряд.
Також, відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду на правовий висновок викладений у постанові КГС ВС від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 щодо стягнення авансу за договором підряду у зв'язку із порушенням зобов'язання по виконанню роботи.
За договором підряду згідно ч.ч. 1 та 4 ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Положеннями ст. 893 ЦК України встановлено, зокрема, що виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором
Замовник на підставі ч. ч. 1 та 3 ст. 849 ЦК України має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.
Відтак, з огляду на наведене вище та враховуючи те, що відповідачем не припинялось виконання робіт з виготовлення зразка ІНФОРМАЦІЯ_16, обумовлених згідного договору №117539 від 08.08.1997 та додатковими угодами до нього, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується, зокрема, і позивачем, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності заявлених вимог про повернення відповідачем авансового платежу в сумі 1 300 000 грн. на підставі п.12 зазначеної додаткової угоди, у зв'язку з недоведеністю припинення виконання роботи з вини виконавця.
Разом з тим, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх прав, у разу виявлення недоліків у виконаній роботі виконавця, з урахуванням глави 61 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, якими регулюються спірні правовідносини.
Отже, відповідно до правового висновку ВС обов'язок щодо повернення авансу виникає у випадку припинення виконання робіт виконавцем, а у разі не повернення авансу, у зв'язку із припиненням роботи, виникає право у замовника нарахувати штрафні санкції/нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи зазначений правовий висновок ВС та те, що відповідач не припиняв виконання ремонту виробів і поставив їх після ремонту позивачу, позивачем не ініціювалось розірвання Державного контракту, сторонами було укладено дві додаткові угоди до Державного контракту стосовно продовження терміну його дії з метою завершення ремонту, то відповідно і обов'язку щодо повернення попередньої оплати у відповідача не виникало, а отже вимога щодо повернення попередньої оплати є необґрунтованою та безпідставною.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19: «зобов'язання зі сплати інфляційних втрат і 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, і вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання».
Подібні правові висновки сформульовано, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
За таких обставин, здійснені позивачем нарахування є безпідставними та такими, що протирічать нормам цивільного законодавства, зокрема, ст. 625 ЦК України
Підсумовуючи все вищевикладене в сукупності, оскільки, як зазначалось колегією суддів вище, що Контрактом не встановлено строк, у який виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, крім того, цивільним законодавством також не передбачено повернення попередньої оплати за чинним договором підряду в межах строку його дії, колегія суддів констатутє про відсутність у відповідача обов'язку з повернення суми попередньої оплати, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням строку повернення суми попередньої оплати задоволенню не підлягають.
При цьому, як доречно зазначено судом першої інстанції, що фактичне повернення відповідачем суми попередньої оплати не є визнанням вимог позивача, оскільки, як вже було зазначено колегією суддів вище, виходячи з обставин справи, такий обов'язок у відповідача відсутній.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/3113/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/3113/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №910/3113/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за ІНФОРМАЦІЯ_2.
4. Матеріали справи №910/3113/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 03.03.2025.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк