03 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/2249/24 пров. № А/857/17423/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №140/2249/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
суддя в 1-й інстанції - Валюх В. М.,
дата ухвалення рішення - 04 червня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - фізична особа- підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06 лютого 2024 року №0020952407 (форма “ПН»), №0020892407 (форма “Р»), №0020942407 (форма “Р»), №0020932407 (форма “Р») та від 05 лютого 2024 року №0020020705 (форма “С»); визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 лютого 2024 року №0020812407; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 05 лютого 2024 року №000862-09; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2024 року №Ф-0020792407.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06 лютого 2024 року №0020952407 (форма “ПН»), №0020892407 (форма “Р»), №0020942407 (форма “Р»), №0020932407 (форма “Р») та від 05 лютого 2024 року №0020020705 (форма “С»). Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 лютого 2024 року №0020812407. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 05 лютого 2024 року №000862-09. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2024 року №Ф-0020792407.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що при здійсненні перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат вартість ТМЦ, що не були реалізовані та відсутні в залишку (станом на кінець періоду) за 2018 рік в сумі 408776,86 грн (додаток 2), за 2019 рік в сумі 115659,05 грн (додаток 3) та за 2020 рік на суму 10589,58 грн (додаток 4). Крім того, до складу інших витрат підприємцем було віднесено в 2020 році суму податку на житлове нерухоме майно в сумі 89436,64 грн. Також зауважує, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. При цьому, проведеною перевіркою встановлено, що при проведенні розрахункових операцій через РРО фіскальний номер 3000439601, що знаходиться у магазині «Сільмаг» за адресою Ковельський р-н., смт.Шацьк, вул.50 років Перемоги, 34-А, реалізовувалися алкогольні напої з однаковими марками акцизного податку відповідно до фіскальних чеків, перелік яких наведено в додатках №1. З реєстру фіскальних чеків чітко вбачається, що ФОП ОСОБА_1 неодноразово використовувались одні й ті ж акцизні марки для різних пляшок алкогольних напоїв. Крім того, встановлено проведення розрахункових операцій через РРО фіскальний номер 3000439601, заводський номер 00003536 без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, при реалізації підакцизних товарів, а саме: згідно з фіскальними чеками №37504 від 14 січня 2022 року, №37529 від 15 січня 2022 року, №37599 від 18 січня 2022 року реалізовано цигарки Річмонд блу 25 шт.за ціною 58,00 грн без зазначення відповідного коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. З врахуванням наведеного вище просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що відповідачем не вказано за яким алгоритмом розраховано вартість ТМЦ, які відсутні на залишку та реалізовані, не надано пояснення яким чином позиції конкретного товару включені податковим органом до додатків №2, 3, 4, 5, 6, 7 до Акту перевірки; у вказаних додатках до Акта перевірки контролюючим органом навіть не підсумовано загальну суму включеного до додатку товару, тому такі додатки не є належними та допустимими доказами у розумінні КАС України. Крім того, такі додатки не підписані посадовими особами відповідача, всупереч п.2 розд.IV Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків №727. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому, відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Звертає увагу на те, що відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару. Щодо доводів апелянта про включення позивачем у 2020 році до складу витрат суми податку на житлове нерухоме майно в сумі 89436,64 грн, то наголошує, що податковий орган вводить суд в оману, оскільки дана сума складається з сум податку на нежитлове нерухоме майно, і відповідні документи були долучені до матеріалів даної справи. Крім того, зазначає, що відповідачем не надано до суду першої інстанції засвідчених належним чином копій чеків, на підставі яких зроблено висновок щодо виявленого порушення. У ході проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган не досліджував такі чеки чи його дублікати або інші розрахункові документи за період перевірки, а отже, контролюючим органом належним чином не задокументовано факт реалізації позивачем алкогольних напоїв з марками акцизного податку невстановленого зразка. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 04 грудня 2023 року №2646 (т.1, а.с.144) проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2022 року, про що складено акт від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/ НОМЕР_1 (т.1, а.с.10-37).
Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :
- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 “г» статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 107005,00 грн, в т.ч. за грудень 2018 року на суму ПДВ 81755,00 грн, за грудень 2019 року на суму ПДВ 23132,00 грн, за грудень 2020 року на суму ПДВ 2118,00 грн;
- пункту 120-1.1, пункту 120-1.1 статті 120-1, пункту 201.1, пункту 201.7 статті 201 ПК України, а саме: не реєстрація податкових накладних в ЄРПН, по яких реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 107005,00 грн;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 97721,67 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 73579,83 грн, за 2019 рік на суму 20818,63 грн, за 2020 рік на суму 3323,21 грн;
- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у зв'язку з чим занижено військовий збір на суму 8143,47 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 6131,65 грн, за 2019 рік на суму 1734,89 грн, за 2020 рік на суму 276,93 грн;
- пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8, частин другої-третьої статті 9 Закону №2464-VI, підпункту 3 пункту 5 розділу IV Інструкції №449, внаслідок чого занижено суму єдиного соціального внеску на загальну суму 118422,17 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 89930,95 грн, за 2019 рік на суму 25444,99 грн, за 2020 рік на суму 3046,23 грн;
- абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, Постанови №1251, пункту 226.9 статті 226 ПК України;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 176.1 “а» статті 176, пункту 177.10 статті 177 ПК України, пункту 6 статті 128 ГК України - неналежний облік доходів і витрат;
- пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло такі рішення:
- ППР від 06 лютого 2024 року №0020952407 (форма “ПН»), яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3400,00 грн у зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_1 не зареєстровані та не виписані податкові накладні, по яких реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 107005,00 грн (т.1, а.с.47);
- ППР від 06 лютого 2024 року №0020892407 (форма “Р»), яким за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 “г» статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 117705,50 грн, в т.ч. 107005,00 грн - за податковими зобов'язаннями, 10700,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с.48);
- ППР від 06 лютого 2024 року №0020942407 (форма “Р»), яким за порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 8930,14 грн, в т.ч. 8143,47 грн - за податковими зобов'язаннями, 786,67 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с.49);
- ППР від 06 лютого 2024 року №0020932407 (форма “Р»), яким за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України та на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 та статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 107161,51 грн, в т.ч. 97721,67 грн - за податковим зобов'язаннями, 9439,84 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с.50);
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 лютого 2024 року №0020812407, відповідно до якого за порушення пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, частини п'ятої статті 8, частин другої-третьої статті 9 Закону №2464-VI, підпункту 3 пункту 5 розділу IV Інструкції №449 донараховано 118422,17 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI застосовано штрафні санкції в розмірі 55346,57 грн (т.1, а.с.51);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2024 року №Ф-0020792407 про наявність станом на 06 лютого 2024 року заборгованості (недоїмки, штрафу, пені) в розмірі 118422,17 грн (т.1, а.с. 52);
- рішення про застосування фінансових санкцій від 05 лютого 2024 року №000862-09, відповідно до якого до ФОП ОСОБА_1 на підставі абзацу двадцятого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн (реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка) (т.1, а.с.55 зворот -56);
- ППР від 05 лютого 2024 року №0020020705 (форма “С»), яким за порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5100,00 грн (т.1, а.с.53 зворот - 54).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів на підтвердження розрахунків залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2018 року, на 31 грудня 2019 року та на 31 грудня 2020 року відповідачем не надано, у зв'язку із чим суд позбавлений об'єктивної можливості надати оцінку правомірності та правильності такого розрахунку; проведений контролюючим органом розрахунок залишків, що наведений в додатках №№2-7 до акту перевірки, фактично є припущенням контролюючого органу та не узгоджується із положеннями підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, що в свою чергу безпосередньо призвело до виключення валових витрат за 2018 рік в сумі 408776,86 грн (додаток 2), за 2019 рік в сумі 115659,05 грн (додаток 3) та за 2020 рік в сумі 10589,58 грн (додаток 4) і слугувало підставою збільшення відповідачем сум грошових зобов'язань з ПДВ, військового збору, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та нарахування штрафних санкцій, в т. ч. за не реєстрацію податкових накладних, а тому висновки акту перевірки про завищення валових витрат, заниження суми чистого оподаткованого доходу, заниження військового збору не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Крім того, висновок контролюючого органу щодо порушення у виді заниження ЄСВ зроблено на підставі висновків пунктів 2.2.2 та 2.2.3 акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/2797404462, на підставі якого було прийнято рішення від 06 лютого 2024 року №0020812407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та надіслана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2024 року №Ф-0020792407, однак, враховуючи, що порушення, зазначені у пунктах 2.2.2 та 2.2.3 акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/2797404462, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому висновки контролюючого органу про заниження позивачем ЄСВ також не відповідають фактичним обставинам справи. Таким чином, прийняті ГУ ДПС у Волинській області ППР від 06 лютого 2024 року №0020952407, №0020892407, №0020942407, №0020932407, а також рішення від 06 лютого 2024 року №0020812407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2024 року №Ф-0020792407 є протиправними та підлягають скасуванню. Також відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності у діях позивача порушень абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР, оскільки у ході проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган не досліджував такі чеки чи його дублікати або інші розрахункові документи за період перевірки, отже контролюючим органом належним чином не задокументовано факт реалізації позивачем алкогольних напоїв з марками акцизного податку невстановленого зразка, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення ГУ ДПС у Волинській області від 05 лютого 2024 року №000862-09, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн, а тому вищезазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За змістом п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.
Таким чином, до складу витрат фізичної особи - підприємця включається документально підтверджені витрати, які пов'язані з провадженням господарської діяльності такою особою, зокрема і суму сплаченого податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, які вона використовує для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з абз.1 п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
За змістом п.5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (далі - Порядок №481; чинний на момент виникнення спірних правовідносин), записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Відповідно до пп.5-8 п.6 Порядку №481 самозайняті особи заносять до Книги відомості в такому порядку: у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг; у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня; у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці; у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо.
Згідно з п.9 Порядку №481 дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
Таким чином, чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов'язані з її здійсненням. При цьому, фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат лише ті витрати, що безпосередньо пов'язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України, та за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/ НОМЕР_1 контролюючим органом під час перевірки встановлено, що згідно з поданими деклараціями про майновий стан та доходи за 2018-2020 рр. встановлено, що СГД ОСОБА_1 до валових витрат при здійсненні діяльності роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, віднесено вартість ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, а саме: за 2018 рік в сумі 4637942,41 грн; за 2019 рік в сумі 2374740,36 грн; за 2020 рік в сумі 1652553,19 грн.
При цьому, згідно з аналізом податкових та видаткових накладних на придбання та реалізацію товару, інформації щодо номенклатури та ціни товару (з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій), залишків ТМЦ, дебіторсько-кредиторської заборгованості, перевіркою визначено вартість ТМЦ, що реалізовані, тобто безпосередньо пов'язані з отриманням доходів за 2018 рік в сумі 4229165,55 грн, за 2019 рік в сумі 2259081,31 грн та за 2020 рік в сумі 1641963,61 грн.
Так, перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_1 включено до складу валових витрат вартість ТМЦ, що не були реалізовані та відсутні в залишку (станом на кінець періоду) за 2018 рік в сумі 408776,86 грн (додаток 2), за 2019 рік в сумі 115659,05 грн (додаток 3) та за 2020 рік в сумі 10589,58 грн (додаток 4).
Крім того, до складу інших витрат підприємцем було віднесено в 2020 році суму податку на житлове нерухоме майно в сумі 89436,64 грн.
Таким чином, з наведених вище підстав перевіркою зроблено висновок про те, що в порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України, ФОП ОСОБА_1 завищено витрати, пов'язані із здійсненням діяльності, відображених у податкових деклараціях на загальну суму 542898,22 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 408776,86 грн, за 2019 рік на суму 115659,05 грн та за 2020 рік на суму 18462,31 грн.
Крім того, на порушення пунктів 44.1 статті 44, пункту 177.2, підпункту 177.4.1, підпункту 177.4.3 пункту 177.4 статті 177 ПК України, СПД ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу на загальну суму 542898,22 грн, в т.ч. за 2018 рік на суму 408776,86 грн, за 2019 рік на суму 115659,05 грн та за 2020 рік на суму 18462,31 грн (пункт 2.2.3 “Визначення оподаткованого чистого доходу» акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/ НОМЕР_1 ).
Порушення, зазначені у пунктах 2.2.2, 2.2.3 акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , стали підставою для формулювання в пункті 3 “Визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету військового збору» цього ж акту висновку про те, що в порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України позивачем не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору на загальну суму 8143,47 грн, в т.ч. за 2018 рік на 6131,65 грн, за 2019 рік на 1734,89 грн та за 2020 рік на суму 276,93 грн
Судом першої інстанції здійснено аналіз Книг обліку доходів і витрат позивача за 2018, 2019 та 2020 роки, які надавались контролюючому органу під час перевірки, та в графі 5 зазначені реквізити документів, а саме: номер та дата платіжних доручень (інструкцій), які підтверджують понесені витрати, а у графі 6 відображені суми витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу (т.1, а.с.72-82, 85-98, 99-112).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відомості графи 10.7 “чистий оподаткований дохід, отриманий фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (т.1, а.с.57-58), відповідають сумі чистого оподаткованого доходу з Книги обліку за 2018 рік (т.1, а.с.82 зворот), що становить 70131,52 грн; відомості графи 10.8 “чистий оподаткований дохід, отриманий фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (т.1, а.с.60-61), відповідають сумі чистого оподаткованого доходу з Книги обліку за 2019 рік (т. 1, а.с.98), що становить 69571,81 грн; відомості графи 10.8 “чистий оподаткований дохід, отриманий фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності» податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік (т.1, а.с.68-69), відповідають сумі чистого оподаткованого доходу з Книги обліку за 2020 рік (т.1, а.с.112), що становить 151266,00 грн
При цьому, зі змісту акту перевірки вбачається, що ГУ ДПС у Волинській області при здійсненні останньої використано банківські виписки по розрахункових рахунках підприємця, видаткові накладні, стан дебіторсько-кредиторської заборгованості, суми залишків ТМЦ, відомості Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, інформацію щодо номенклатури та ціни товару (з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) тощо, а також податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 - 2022 роки ФОП ОСОБА_1 .
Так, перевіркою встановлено, що СПД ОСОБА_1 включено до складу валових витрат вартість ТМЦ, що не були реалізовані та відсутні в залишку (станом на кінець періоду) за 2018 рік в сумі 408776,86 грн (додаток 2), за 2019 рік в сумі 115659,05 грн (додаток 3) та за 2020 рік на суму 10589,58 грн (додаток 4).
Разом з тим, судом першої правильно зауважено, що в у акті перевірки та у додатках до такого не вказано реквізитів (дата, номер) і назви документів, на підставі яких відповідачем було розраховано та визначено вартість ТМЦ, що не були реалізовані за 2019 рік в сумі 115659,05 грн (додаток 3) та за 2020 рік на суму 10589,58 грн (додаток 4).
Таким чином, належних доказів на підтвердження розрахунків залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2018 року, на 31 грудня 2019 року та на 31 грудня 2020 року відповідачем не надано, а судом таких не здобуто, що свідчить про відсутність у суду об'єктивної можливості надати оцінку правомірності та правильності вищевказаного розрахунку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган не скористався наданим йому підпунктом 20.1.9 підпункту 20.1 статті 20 ПК України правом вимоги під час проведення перевірки від платника податків проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей.
Матеріалами справи стверджується, що в акті перевірки зазначено про те, що під час перевірки документів, що підтверджують придбання та реалізацію ТМЦ, виведені залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31 грудня 2018 року, на 31 грудня 2019 року та на 31 грудня 2020 року, однак які саме документи відповідач використовував для виведення таких залишків (які б підтверджували придбання та реалізацію товарів, їх номенклатури, ціни, асортименту тощо) не зазначено.
Крім того, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. За своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому, відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.
З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що проведений контролюючим органом розрахунок залишків, що наведений у додатках №2-7 до акту перевірки, фактично є припущенням контролюючого органу та не узгоджується із положеннями підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, що в свою чергу безпосередньо призвело до виключення валових витрат за 2018 рік в сумі 408776,86 грн (додаток 2), за 2019 рік в сумі 115659,05 грн (додаток 3) та за 2020 рік в сумі 10589,58 грн (додаток 4) і слугувало підставою збільшення відповідачем сум грошових зобов'язань з ПДВ, військового збору, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та нарахування штрафних санкцій, в т. ч. за не реєстрацію податкових накладних, а тому висновки акту перевірки про завищення валових витрат, заниження суми чистого оподаткованого доходу, заниження військового збору не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Крім того, матеріалами справи стверджується, що в розділі 5.2 “Відображення у звітності сум, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок» акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/2797404462 вказано про те, що ФОП ОСОБА_1 занижено базу нарахування єдиного внеску за 2018 рік на 408776,86 грн, за 2019 рік на суму 115659,05 грн та за 2020 рік на суму 13846,77 грн.
Висновок щодо порушення у виді заниження ЄСВ зроблено на підставі висновків пунктів 2.2.2 та 2.2.3 акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/ НОМЕР_1 та на підставі цього було прийняте рішення від 06 лютого 2024 року №0020812407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та надіслана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2024 року №Ф-0020792407, а тому з врахуванням того, що вищевказані порушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, тому висновки контролюючого органу про заниження позивачем ЄСВ також не відповідають фактичним обставинам справи.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування прийнятих ГУ ДПС у Волинській області ППР від 06 лютого 2024 року №0020952407, №0020892407, №0020942407, №0020932407, а також рішення від 06 лютого 2024 року №0020812407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2024 року №Ф-0020792407.
Даючи правову оцінку правомірності прийняття ППР від 05 лютого 2024 року №0020020705 (форма “С»), яким за порушення пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, пункту 7 статті 17 Закону №265/95-ВР до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5100,00 грн, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/2797404462 контролюючим органом при перевірці з питань дотримання вимог Закону №265/95-ВР встановлено проведення розрахункових операцій через РРО фіскальний номер 3000439601, заводський номер 00003536 без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, при реалізації підакцизних товарів, а саме: згідно з фіскальними чеками №37504 від 14 січня 2022 року, №37529 від 15 січня 2022 року, №37599 від 18 січня 2022 року реалізовано цигарки Річмонд блу 25 шт.за ціною 58,00 грн без зазначення відповідного коду УКТ ЗЕД для підакцизних товарів.
Так, п.11 ст.3 Закону №265/95-ВР передбачає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорїї згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.
Відповідно до п.7 ст.17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Згідно з п.1 розділу II Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350 (далі - Положення №13) фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) розрахунковий документ / електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою №ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
За змістом п.2 розділу ІІ вказаного Положення фіскальний чек має містити такий обов'язковий реквізит, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, і цей факт не заперечується відповідачем, як до акту перевірки, так і до відзиву на позовну заяву контролюючим органом не долучено копій жодного з 3-х фіскальних чеків, які б підтверджували факт відсутності на таких розрахункових документах одного з обов'язкових реквізитів - коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що дає підстави колегії суддів дійти висновку про те, що виявлене перевіркою порушення пункту 11 статті 3 Закону №265-95/ВР належним чином не задокументовано та не знайшло свого доведення під час розгляду справи, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність застосування до позивача фінансової санкції згідно з пунктом 7 статті 17 Закону №265-95/ВР в розмірі 5100,00 грн.
Щодо правомірності прийняття рішення про застосування фінансових санкцій від 05 лютого 2024 року №000862-09, відповідно до якого до ФОП ОСОБА_1 на підставі абзацу двадцятого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн (реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка), то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз.3 ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Згідно з пп.14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
За змістом пп.14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Пункт 226.3 ст.226 ПК України передбачає, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.226.9 ст.226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки; сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку; рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.
Згідно з п.8 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою КМУ №1251 від 27 груня 2010 року (далі - Положення №1251) марки продаються суб'єктам господарювання, які відповідно до законодавства є платниками акцизного податку з алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
За змістом п.16 Положення №1251 покупець марок веде їх облік за видами і забезпечує схоронність. У разі виявлення фактів порушення порядку ведення обліку і зберігання придбаних суб'єктом господарювання марок продавець марок має право тимчасово зупинити подальший їх продаж такому покупцю.
Пункт 20 Положення №1251 передбачає, що маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва, тютюнових виробів, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється виробниками зазначеної продукції.
Відповідно до п.226.8 ст.226 ПК України кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. На марку акцизного податку на сигарети, цигарки та сигарили додатково наноситься кількість штук у пачці (упаковці). Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ “тютюн імпортний», ТВ “тютюн вітчизняний») у кількісному виразі.
Матеріалами справи стверджується, контролюючим органом під час проведення документальної планової виїзної перевірки встановлено, що 03 січня 2022 року, 09 січня 2022 року та 14 січня 2022 року позивачем реалізовувались алкогольні напої з однаковою маркою акцизного податку, номер та серія якої дублюється у фіскальних чеках ПРРО: серії ACTN №507267 у кількості 2 випадки на загальну суму 198,90 грн, ACTF424128 у кількості 2 випадки на загальну суму 180,00 грн, АВХВ680093 у кількості 2 випадки на загальну суму 137,00 грн (том 1, а.с.149).
Згідно з п.226.11 ст.226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, забороняються.
За змістом ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз.20 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Склад правопорушення, за яке наведеною нормою передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідною передумовою застосування до суб'єкта господарювання зазначених наслідків є наявність необхідних доказів на підтвердження порушення таким суб'єктом вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, у тому числі і докази на підтвердження маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції, разом з тим, зі змісту акту перевірки від 11 січня 2024 року №718/03-20-24-07/2797404462 вбачається, що у такому не вказано достатньої інформації, зокрема, номер партії та дату виробництва вказаного товару, які в обов'язковому порядку зазначаються на кожній пляшці алкогольного напою, яка дозволяє встановити факт порушення позивачем правил реалізації алкогольного виробу з огляду на відсутність будь-якої деталізації виявленого порушення, повних реквізитів продукції.
Доказів на спростування цих обставин матеріали справи не містять.
При цьому, складання посадовими особами контролюючого органу акту перевірки із відображенням у ньому лише твердження щодо невідповідності марки акцизного податку є недостатнім і повинно здійснюватися шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин, у тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото- або відеозасобами, детального опису порушення та ідентифікуючих даних алкогольних напоїв.
Відповідачем не надано до суду засвідчених належним чином копій чеків, на підставі яких зроблено висновок щодо виявленого порушення. У ході проведення документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган не досліджував такі чеки чи його дублікати або інші розрахункові документи за період перевірки, а отже контролюючим органом належним чином не задокументовано факт реалізації позивачем алкогольних напоїв з марками акцизного податку невстановленого зразка.
Крім того, наданий контролюючим органом витяг із системи СОД РРО не є належним та допустимим доказам в розумінні КАС України, оскільки розрахунковим документом, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо (стаття 2 Закону №265/95-ВР). Тобто, належним документом, який може підтвердити/спростувати обставини виявленого під час перевірки правопорушення, є відповідний розрахунковий документ, однак, відповідачем чеки до матеріалів справи не надано.
Щодо доводів апелянта про долучення до апеляційної скарги копій фіскальних чеків із СОД РРО, то колегія суддів не приймає такі до уваги в силу вимог ст.79 КАС України, оскільки докази про долучення таких у суд першої інстанції відсутні, як і відсутні обґрунтування неможливості подання таких у суд першої інстанції.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом належним чином не задокументовано факт реалізації позивачем алкогольних напоїв з марками акцизного податку невстановленого зразка, що вказує на протиправність оскаржуваного рішення ГУ ДПС у Волинській області від 05 лютого 2024 року №000862-09, яким до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн, а тому вищезазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у справі №140/2249/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року.