Справа № 240/12197/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
04 березня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1.Короткий зміст позовних вимог.
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та за віком на пільгових умовах та п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України, в Житомирській області призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи", та ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.03.2024.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив йому призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали унаслідок Чорнобильської катастрофи", та ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки він має необхідний період проживання у зоні радіоактивного забруднення та стаж за Списком №2 з 01.01.2005 по 30.09.2013 підтверджується довідкою. Непроведення атестації робочих місць є відповідальністю роботодавця.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1. 01.03.2024 у віці 55 років позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років за нормами ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІ1 від 28.02.1991 (далі - Закон України №796-ХІІ).
2.2. Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та прийнято рішення від 08.03.2024 №064250006336 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з непідтвердженням факту проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років та у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці.
2.3. При цьому, у рішенні зазначено:
До страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 2 не зараховано період з 31.12.2004 по 30.09.2013, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.02.2024 № 14, оскільки відсутня атестація робочих місць за умовами праці. Наявний лише наказ про результати атестація робочих місць за умовами праці від 31.12.1999 № 175.
2.4. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 32 роки 08 місяців 28 днів, в тому числі станом на 01.01.1993 - 01 рік 09 місяців 20 днів.
3.Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.
3.2. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.03.2024 №064250006336 про відмову у призначенні пенсії про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
3.3. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.03.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
3.4. В іншій частині позову відмовлено.
4.Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
4.1. Відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права, що на думку останнього призвело до неправильного вирішення питання.
4.2. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1. Частиною 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали чи постійно працювали в зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986.
1.2. Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
1.3. При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.
1.4. Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.
1.5. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
1.6. Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
1.7. Відповідно до довідки виконавчого комітету Білокоровицької сільської ради від 31.10.2022 №2479 ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав у с.Білокоровичі з 26.04.1986 по 14.08.1987, з 20.05.1989 по 29.08.1989, з 06.07.1992 по 21.09.1992. Даний населений пункт відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
1.8. Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач має статус громадянина, яки постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого (добровільного) відселення у 1986-1992 р., що підтверджується копією посвідчення категорії 3, Серії НОМЕР_1 , виданого 05.04.1993 Житомирською облдержадміністрацією.
1.9. Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 №44, передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
1.10. Громадянам, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 - 1990 роках і серія Б - громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає на територіях безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.
1.11. Наведене дозволяє дійти висновку, що різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
1.12. Тобто, видавши позивачу посвідчення серії В категорії 3, держава визнала, що позивач станом на 01.01.1993 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення.
1.13. Отже, наявність у позивача чинного посвідчення особи, яка постійно проживала чи працювала у зоні гарантованого добровільного відселення з 1986 по 1992 (категорія 3) підтверджує той факт, що станом на 01.01.1993 позивач проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років та спростовує доводи відповідача з даного приводу. Відтак, рішення у цій частині є протиправним.
1.14. Щодо незарахування до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 2 період з 31.12.2004 по 30.09.2013, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.02.2024 № 14, оскільки відсутня атестація робочих місць за умовами праці. Наявний лише наказ про результати атестація робочих місць за умовами праці від 31.12.1999 № 175.
1.15. Згідно зі ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
1.16. Відповідачем не заперечується, що робота позивача у спірний період віднесена до Списку №2, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
1.17. Заперечення зводяться лише до того, що не підтверджено атестацію робочого місця.
1.18. Так, позивачем окрім трудової книжки надано довідку структурного підрозділу "Київська дирекція" Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Укрзалізниця" від 26.02.2024 №14 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, у якій вказано, що позивач у період з 01.04.1999 по 30.09.2013 виконував роботи, що передбачена Списком№2. Підстава: наказ на переведення, особова картка, атестація робочих місць.
1.19. Порядок проведення атестації робочих місць затверджений постановою Кабінету Міністрів від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок 442), якою передбачено, що атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не раніше одного разу на 5 років.
1.20. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями №41.
1.21. Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
1.22. Також, слід зазначити, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
1.23. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
1.24. Колегія суддів вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
1.25. Відтак, судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком 2 період з 31.12.2004 по 30.09.2013, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.02.2024 № 14.
1.26. А тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.03.2024 №064250006336 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
1.27. При цьому, порушене право позивача підлягає судовому захисту виключно шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 01.03.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
1.28. Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
2.2. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2.3. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.