26 лютого 2025 р.Справа № 440/18293/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, по справі № 440/18293/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення суду у справі №440/18293/23, у якій, зокрема, просить постановити окрему ухвалу та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання рішення суду у справі №440/18293/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи.
Апелянт звертає увагу суду на те, що на виконання судового рішення відповідач склав та надіслав до ГУ ПФ України в Полтавській області довідки №ФП74168/18177/1, №ФП74168/18177/2 та №ФП74168/18177/3 від 22.11.2024 з порушенням установлених вимог Постанови №704 та висновків суду, а саме надбавки за особливості проходження служби та премії зазначені вірно та у відповідності до рішення суду - 65 %, 10% та 47 % відповідно, проте підсумкові суми таких додаткових видів грошового забезпечення не відповідають сумам вказаних у довідках посадового окладу, окладу за військовим званням та відсотковій надбавці та є значно меншими, оскільки розраховані відповідно до прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 року.
Враховуючи, що розмір надбавки за особливості проходження служби та премії залежить від розміру посадового окладу та окладу за військове звання, отже останні мали також обчислюватись з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, тоді як відповідачем такий розрахунок проведений відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018.
З урахуванням наведеного, вважає, що оскільки відповідачем не виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі № 440/18293/23, тому ним вірно подано заяву в порядку ст. 383 КАС України. Натомість, підстави для звернення до суду із новим позовом відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідачем подано заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що резолютивною частиною судового рішення не визначено, з якого саме розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідачу належало обчислити розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (зокрема надбавки за особливості проходження служби) та премії, отже застосування ним прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 не свідчить про невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі № 440/18293/23.
Водночас, за висновками суду першої інстанції, у разі незгоди позивача із визначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід'ємним складовим елементом права кожного на судовий захист; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом; держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012, перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012, перше речення абз. 8 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019, мотивувальна частина рішення №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) від 28 серпня 2020 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими заявником.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, у тому числі, з урахуванням надбавки за особливості проходження служби та премії у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію, відповідно до абзацу п'ятого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45, у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
На виконання судового рішення, відповідачем виготовлено оновлені довідки про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 №ФП74168/18177/1, №ФП74168/18177/2 та №ФП74168/18177/3 від 22.11.2024 станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 в яких зазначено надбавки за особливості проходження служби та премії у відповідності до рішення суду - 65 % та 47 % відповідно, проте підсумкові суми таких додаткових видів грошового забезпечення не відповідають сумам вказаних у довідках посадового окладу, окладу за військовим званням та відсотковій надбавці та є значно меншими, оскільки розраховані відповідно до прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 року.
Суд першої інстанції вважав, що оскільки резолютивною частиною судового рішення не вирішено питання прожиткового мінімуму, з якого мають обчислюватись додаткові види грошового забезпечення, а саме надбавки за особливості проходження служби та премія, тому незгода позивача з відповідними складовими має вирішуватись шляхом звернення до суду з новим позовом.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що незважаючи на не зазначення у резолютивній частині Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 у справі № 440/18293/23 порядку обчислення додаткових видів грошового забезпечення ( надбавки за особливості проходження служби, премії) , водночас суд першої інстанції у мотивувальній частині вирішував питання щодо правомірності застосування відповідачем розрахункової величини для визначення грошового забезпечення військовослужбовців прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 та дійшов висновку про те, що такі дії є незаконними.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції зобов'язав відповідача підготувати довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
В свою чергу, розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за особливості проходження служби та премія, прямо залежать від розміру посадового окладу, окладу за військове звання та відсоткової надбавки за вислугу років.
Таким чином, у разі збільшення розмірів основних видів грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відповідно змінюються і розміри додаткових видів грошового забезпечення, які обраховуються виходячи з розмірів змінених основних видів грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного, доводи позивача про невідповідність складових грошового забезпечення, визначених у довідках, складених відповідачем на виконання судового рішення з огляду на застосування останнім прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 не є підставою для звернення до суду з новим позовом.
Колегія суддів зауважує, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Вищевказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 620/1718/20.
Таким чином, висновок суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяви лише з огляду на необхідність позивача звертатись до суду з новим позовом є помилковим, зробленим без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.
В свою чергу, суд першої інстанції, не надав жодної оцінки доводам позивача, викладеним у заяві та не дослідив чи виконується відповідачем судове рішення належним чином з наданням оцінки наявним в матеріалах справи доказам.
За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви, у зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 по справі № 440/18293/23 скасувати.
Адміністративну справу № 440/18293/23 направити для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.А. Спаскін О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 04.03.2025 року