про повернення позовної заяви
03 березня 2025 року Справа № 580/1653/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії,
13.02.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі - позивачка) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі - відповідач) про:
визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачці грошового забезпечення з 07.10.2021 до 03.09.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно;
зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату грошового забезпечення з 07.10.2021 до 03.09.2023 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік станом на на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 (далі - Порядок №44);
визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачці грошового забезпечення з 18.10.2023 до 26.10.2024 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2024 року відповідно.
зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату грошового забезпечення з 18.10.2023 до 26.10.2024 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет на відповідний рік станом на 01 січня 2023 року та на 01 січня 2024 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до Постанови № 704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44;
зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за період з 07.10.2021 до дати фактичної виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Обґрунтовуючи зазначила, що проходила військову службу у відповідача з 07.10.2021 до 03.09.2023 та з 18.10.2023 до 26.10.2024. На сьогодні виключена зі списків особового складу та усіх видів забезпечення. На звернення позивачки від 20.01.2025 відповідач листом від 03.02.2025 надав зарплатні картки та довідки про грошове забезпечення, з яких установила, що під час проходження військової служби відповідач не в повному обсязі нарахував та виплатив грошове забезпечення.
Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв'язку з цим ухвалою від 18 лютого 2025 року суд залишив її без руху та надав позивачці строк 10 днів для усунення недоліків позовної заяви.
26.02.2025 від позивачки на адресу суду надійшла заява вх.№ 9865/25 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (далі - Заява), в якій просила визнати поважними причини пропуску строку звернення зі вказаним позовом до суду та поновити його, прийняти її позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене провадження у справі. Обґрунтовуючи зазначила, що з початку січня 2025 року до 13.01.2025 проходила ВЛК, що підтверджується довідкою ВЛК від 13.01.2025 №191. Стверджує, що 17.01.2025 призвана на військову службу за призовом під час мобілізації та зарахована до списків Військової частини НОМЕР_4 . Зі вказаної дати прибула в район виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях в Сумській області, що підтверджується наказом Військової частини НОМЕР_4 від 17.01.2025 №24. Вказала, що відповідач після звільнення не надав їй грошовий атестат. Позивачка є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення. Вважає, що вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивачки з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених ч.2 ст.122 КАС України.
Оцінивши доводи Заяви, суд дійшов висновку, що виявлені судом недоліки позову не усунені, наявні перешкоди для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Отже, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
Неоднаковий підхід до обчислення процесуального строку звернення до суду для осіб, які звертаюся в один проміжок часу з аналогічним предметом спору до того ж відповідача, свідчитиме про дискримінаційний та упереджений розгляд справи, що в умовах справедливого судочинства не допустиме. Так, ст.24 Конституції України встановлює, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім того відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Частина 3 ст.3 КАС України приписує, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. То ж для звернення позивача до суду застосовується чиниий на момент подання позовної заяви закон щодо обчислення строків.
У вказаному контексті суд акцентує, що суми коштів, які належать особі при звільненні, не є ідентичними поняттю щомісячного грошового забезпечення.
Суд урахував, що предмет спору стосується грошового забезпечення позивачки, яке виплачувалося їй щомісячно, за період з 07.10.2021 до 03.09.2023 та з 18.10.2023 до 26.10.2024. Тому протягом 3 місяців з дати кожного його отримання позивачка мала право звернутися з позовом щодо вірного його розрахунку.
У позовній заяві позивачка зазначила, що проходила військову службу у відповідача та з 26.10.2024 виключена зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення. Отже, про складові розрахунку при звільненні позивачка могла дізнатися отримуючи щомісячно грошове забезпечення та під час ознайомлення з відповідним наказом про звільнення та грошовим атестатом.
Заявою щодо надання інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за спірні періоди позивачка звернулася 20.01.2025, та лист відповідача датований 03.02.2025. Тобто, лише з 20.01.2025 позивачка почала вчиняти активні дії щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за вказані вище періоди служби.
Таким чином не врахувала, що обчислення процесуальних строків відбувається не лише з часу, коди дізналася, а й коли могла дізнатися про порушення своїх прав.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачці щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом та обов'язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази.
Позивачка у Заяві не вказала жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду.
Щодо доводів про проходження військової служби під час воєнного стану суд урахував.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (далі - Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його дія подовжена. Суди працюють у штатному режимі на виконання ст.122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - ВС) в ухвалі від 18 травня 2022 року у справі №802/592/17-а відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені причини пропуску строку неповажними та відмовив у відкритті касаційного провадження. Так, Верховний Суд зазначив: «…Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, колегія суддів вважає, що питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану.».
Суд також урахував висновки ВС викладені у постанові від 06.09.2022 у справі №420/16598/21, згідно з якими сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збоку у всіх абсолютно випадках. Поновлення строків - це виняток, а війна - загальна умова для всіх.
Копію посвідчення від 23.08.2023 серії НОМЕР_5 підтверджується, що позивачка має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Довідкою ВЛК від 13.01.2025 №191 підтверджується виключно інформація, що позивачці 13.01.2025 проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з витягом із наказу командира Військової частин НОМЕР_4 від 17.01.2025 №24 позивачка призвана на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, вважається такою, що прибула в район виконання завдання для безпосередньої участі у бойових діях у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ, в Сумській області ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » УВ «Курськ» та призначена на посаду офіцера відділення цивільно-військового співробітництва штабу Військової частини НОМЕР_4 .
Довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 21.02.2025 №844 підтверджується, що позивачка з 17.01.2025 до теперішнього часу перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині.
Отже, у вказані вище періоди, а саме 13.01.2025 та з 17.01.2025 позивачка мала об'єктивні перешкоди для звернення до суду зі вказаним позовом. Водночас не підтвердженими належними, достовірними та допустимими доказами про поважність причин є періоди з 07.10.2021 до 03.09.2023 та з 18.10.2023 до 13.01.2025 та з 14.01.2025 до 16.01.2025. Крім того, суд урахував, що з позовною заявою позивачка звернулася до суду 13.02.2025, тобто у період перебування на військовій службі з а мобілізацією у вказаній вище військовій частині. Тому доводи про поважність причин пропуску строку звернення до суду у зв'язку зі вказаними обставинами не обґрунтовані.
Будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачці своєчасно звернутися до суду щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з 07.10.2021 до 03.09.2023 та з 18.10.2023 до 26.10.2024 Заява не містить.
Водночас відсутні належні докази її залучення до здійснення заходів правового режиму воєнного стану, у т.ч. на території областей, де проходять бойові дії, у т. ч. копій бойових розпоряджень тощо протягом періоду дії воєнного стану. Отже, Заява не обґрунтована.
Зважаючи на проміжок часу, якого стосується предмет спору, тримісячний строк звернення до суду пропущено, оскільки поважних причин позивачка не вказує та матеріали позову не містять доказів наявності таких обставин в межах всього пропущеного строку, підстави для задоволення Заяви відсутні.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві. Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч.8 ст.169 КАС України), за умови усунення вказаних підстав для її повернення. Оскільки недоліки позову не усунені, наявні підстави повернути позивачу позовну заяву.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ “Про судовий збір» (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.
Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачкою, відсутні підстави для їх повернення.
Керуючись ст.ст.2-20, 121, 160-161, 169, 237, 241-246, 255, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити повністю у задоволенні Заяви вх. від 26.02.2025 №9865/25 ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку.
Повернути його позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали, позовну заяву та додані до неї документи направити ОСОБА_1 .
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяАнжеліка БАБИЧ