про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
03 березня 2025 року справа № 580/2045/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області (Черкаського відділу поліції) про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди,
25.02.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області (Черкаського відділу поліції) (далі - відповідачі) про відшкодування йому шкоди, завданої бездіяльністю Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, лейтенанта поліції Гирича Іллі Валентиновича у кримінальному провадженні №42022250000000010 від 26.01.2022 у сумі 302800грн, відповідно до ст.1174 Цивільного кодексу України та ст.28 Конституції України.
Додатково просив забезпечити його право на участь у судовому розгляді вказаної справи.
Обґрунтовуючи зазначив, що є потерпілим у вказаному вище кримінальному провадженні. Стверджує, що відповідач безпідставно затягує досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні та не визначив процесуальний статус підозрюваного. Тому звернувся до суду.
Ознайомившись із матеріалами позову, з'ясовано підстави для відмови у відкритті провадження.
Згідно з п.6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись із заявленими підставами та обґрунтуваннями позовних вимог, з'ясовано ознаки непідвідомчості спору адміністративному суду.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п.9 ч.1 ст.4 КАС України).
Суб'єктом владних повноважень згідно п.7 вказаної вище статті КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Частина 1 ст.2 КАС України визначає завдання адміністративного судочинства, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є зміст спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються - відповідно до ч.5 ст.21 КАС України - адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Крім того, згідно з ч.6 вказаної статті не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, спір про відшкодування шкоди підсудний адміністративному суду за умови, що ця шкода виникла внаслідок дій, рішень чи бездіяльності органів державної влади в публічно-правовому спорі.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо затягування досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.384 Кримінального кодексу України. Тобто, завдання шкоди обгрунтовує діями в кримінальному процесі, що також є публічною сферою права. Однак відповідно до п.2 ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно з ч.1 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до визначення, закріпленого в п.10 ч.1 ст.3 КПК кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з ч.1 ст. 24 КПК кожному гарантується в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Водночас гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (п.п.9, 10 ч.3 ст. 42 КПК).
Посилання позивача на затягування досудового розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні та не визначення процесуального статусу підозрюваного, що, на його думку, не відповідає нормам чинного законодавства, стосуються виключно питання про відповідність/невідповідність процесуального порядку виконання слідчих дій вимогам КПК і можуть бути перевірені в межах кримінального провадження за правилами, встановленими цим Кодексом.
Отже, правомірність бездіяльності Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, лейтенанта поліції ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №42022250000000010, допущеної у межах кримінального провадження, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства.
У випадку не заявлення цивільного позову в межах кримінального процесу, сторона має право звернутися окремо в порядку цивільного або госпоадсрького судочинства.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність держави за дії чи бездіяльність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Необхідною підставою для притягнення держави до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії (бездіяльність) органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
У постанові від 3 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.
Питання щодо відшкодування шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, були досліджені у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц, від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19, від 1 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі № 646/5368/19.
Тому спір не підвідомчий адміністративному суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки позивач звернувся до адміністративного суду щодо виконання відповідачами владних процесуальних функцій у сфері публічного права та правоохоронної діяльності, а не владно-управлінських, захист такого права з огляду на наведені вище положення КАС України не може відбуватися в порядку адміністративного судочинства.
Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження.
Щодо судових витрат суд урахував.
Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду, відсутні підстави для їх повернення.
Керуючись ст. ст. 2-20, 143, 170-171, 255, 295 КАС України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області (Черкаського відділу поліції) про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди.
2. Копію ухвали, позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами повернути ОСОБА_1 .
3. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.
СуддяАнжеліка БАБИЧ