Справа № 420/15194/24
04 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших виплат,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.06.2024 за вхід.№ЕС/21897/24, просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 з 11.03.2023 року по 31.12.2023 року без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення ОСОБА_2 з 11.03.2023 року по 31.12.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше проведених виплат;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 ;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 13 діб невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у день виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу Позивачу не було виплачено усі належні види грошового забезпечення ОСОБА_2 у повному обсязі. Відповідно до пункту 1 розділу ХХХ Наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2028 року «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
В ході перевірки правильності нарахування та виплати грошового забезпечення за 2023 рік вбачається, що військова частина НОМЕР_1 у період з 11.03.2023 року по 31.12.2023 року нараховувала та виплачувала ОСОБА_2 грошове забезпечення, інші відповідні суми при виключенні із списків частини у неналежному розмірі.
Військовою частиною НОМЕР_1 розмір посадового окладу та оклад за військовим званням визначався ОСОБА_2 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зважаючи на те, що під час проходження військової служби, нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалися не у повному обсязі, а саме у періоді з 11.03.2023 року по 31.12.2023 року нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, позивач вважає, що її право на отримання належних сум грошового забезпечення порушено відповідачем.
Також позивач наголошує на тому, що вона має право на отримання матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2023 рік, які не були виплачені.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 23.05.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 04.07.2024 прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог за вхід. №ЕС/25897/24 від 25.06.2024 року.
Ухвалою суду від 05.07.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснені ОСОБА_1 виплати у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 (якщо такі проводились), а саме:
інформації щодо складових грошового забезпечення ОСОБА_2 з 11.03.2023 року по 31.12.2023 року із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався при розрахунку;
інформації щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;
інформації щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік.
Витребувати у ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії документів, а саме:
інформацію щодо звернення ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату спірних сум;
інформацію щодо отриманих ОСОБА_1 від Військової частини НОМЕР_1 сум разом з підтверджуючими доказами (виписка по банківських рахунках).
09.07.2024 року за вхід.№ЕС/28013/24 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки сторона Позивача не врахувала динаміки змін у чинному законодавстві України з цього питання. На час подання позову вже більше року абзац перший пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» викладено в такій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Водночас, сторона Позивача навела нечинну станом на 11.03.2023 року редакцію абзацу першого пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становив 1762 грн.
Отже, позовні вимоги 1 і 2 є безпідставними, оскільки обставини, на які посилається сторона Позивачки для підтвердження цих вимог, відсутні.
Для здійснення інших нарахувань та виплат (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2023 рік) заяв від ОСОБА_3 не поступало.
Військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_3 та її представницю про необхідність подання таких заяв для здійснення відповідних нарахувань та виплат. Очікуємо надходження відповідних документів.
А отже, жодного протиправного діяння під час обчислення та виплати грошового забезпечення ОСОБА_4 військова частина НОМЕР_1 не вчиняла. І як наслідок, у військової частини НОМЕР_1 відсутній обов'язок здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_5
18.12.2024 за вхід.№ЕС/75384/24 від позивача надійшла заява та копія банківської виписки.
Ухвалою суду від 07.01.2025 поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 07.01.2025 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснені ОСОБА_1 виплати у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 (якщо такі проводились), а саме:
інформації щодо складових грошового забезпечення ОСОБА_2 з 11.03.2023 року по 31.12.2023 року із зазначенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовувався при розрахунку;
інформації щодо виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;
інформації щодо виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік.
Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію детального розрахунку (із зазначенням всіх складових) виплаченої ОСОБА_1 21.06.2024 року грошової суми 223805,94 грн.
14.01.2025 за вхід.№ЕС/4348/25 від військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові докази.
Ухвалою суду від 05.03.2025 провадження у справі поновлено.
ОСОБА_2 з 11.03.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2023.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Згідно витягу з наказу №166 від 14.01.2024 «Про результати службового розслідування по факту загибелі солдата ОСОБА_2 » встановлено, що загибель солдата ОСОБА_2 , який перебував в засобах індивідуального захисту та мав при собі індивідуальну медичну аптечку, такою, що настала під час бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини, захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності і оборони України, стримування збройної агресії з боку російської федерації на території Куп'янського району Харківської області.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2024 №68 солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 15.12.2023.
ОСОБА_2 наказано виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік.
Цим же наказом визначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік на надавалась, щорічна основна відпустка за 2023 використана в обсязі 10 діб, відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2023 рік не надавалась, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не виплачувалась.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Також судом встановлено, що 31.05.2024 р. видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 №156 про нарахування і виплату ОСОБА_6 належних ОСОБА_7 посадового окладу, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. 21 червня 2024 року на рахунок ОСОБА_3 перераховано та поступили кошти: 1) перерахунок додаткового грошового забезпечення за вересень 2023 р. - 2000 грн.; 2) перерахунок додаткового грошового забезпечення за жовтень 2023 р. - 22 580,64 грн.; 3) усі виплати за грудень 2023 р. - 120 586,30 грн.; 4) виплати на поховання - 12 945 грн.
Вказаний наказ і відповідні нарахування та виплати здійснені внаслідок подання ОСОБА_3 заяви про призначення виплати грошового забезпечення від 03.01.2024 р. (поступила до військової частини НОМЕР_1 19.01.2024), заяви про виплату одноразової грошової допомоги на поховання від 13.05.2024 р.
Виплата вказаних сум підтверджується і випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за 17.12.2024 та карткою особового рахунку військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 (табельний номер НОМЕР_4 ).
Не заперечується вказане і позивачем.
Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».
Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб'єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.
Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо перерахунку грошового забезпечення
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Статтями 1, 2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з п. 6-1 ст. 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
Відповідно до п. 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 2 розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Отже, члени сім'ї загиблого військовослужбовця мають право на належні військовослужбовцю, але не отримані ним до дня смерті основні та додаткові види грошового забезпечення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя не було нараховане грошове забезпечення у розмірі, із застосуванням прожиткового мінімуму встановленого Законами України Про Державний бюджет України на 2023 рік.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з вимогами про проведення перерахунку грошового забезпечення загиблого військовослужбовця, який за життя не звертався до суду з такими вимогами.
Зважаючи на приписи статей 1218, 1219, 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) убачається, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема: суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Водночас, не входять до складу спадщини права і обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця: зокрема 1) особисті немайнові права; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Тобто, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 наведено тлумачення статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, щодо видів грошових сум, які входять до складу спадщини.
У цій постанові Верховний Суд з-поміж іншого зауважив, що право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, пов'язане з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). За таких обставин, Суд висновував, що «Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж з спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
У постанові від 22 жовтня 2024 року справа №520/15186/23 Верховний Суд констатував, що у разі, якщо питання перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцем за життя не ставилося і з такими вимогами до суду він не звертався, то, якщо позов пред'явила особа, якій не належить право такої вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку сум грошового забезпечення.
Щодо права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 1 розділу XXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Наказ №260) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. В пункті 7 розділу XXIV Наказу №260 зазначено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно пункту 6 рішення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 року визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати в розмірі місячного грошового забезпечення у разі смерті військовослужбовця.
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2024 року №68 Позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не виплачувалась.
В адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єкта приватного права (від лат. uberrima fides - найбільш добросовісний).
Зазначене правове регулювання дає підстави суду для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо права на отримання компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік
Відповідно до пункту 22 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ у разі загибелі (смерті) військовослужбовців грошова компенсація за всі не використані ними за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», виплачується членам сімей загиблих (померлих) військовослужбовців.
Пунктом 2 розділу XXХ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими) визначено, що компенсація за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців, у разі їх загибелі (смерті), виплачується відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 року №37.
Пункт 2 розділу XXX доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства оборони №275 від 30.04.2024 - застосовується з 05 жовтня 2023 року.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2024 року №37 встановлено, що члени сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, поліцейських, які мають право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток військовослужбовцями, поліцейськими у зв'язку із загибеллю (смертю) (далі - грошова компенсація), можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) військовослужбовця, поліцейського, що вказана у свідоцтві про смерть.
Розрахунок грошової компенсації здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець, поліцейський мав право на день його загибелі (смерті) (п.5).
Відтак, позивач має право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки з 14.12.2023 року (дата загибелі (смерті) військовослужбовця, що вказана у свідоцтві про смерть).
Отже ця позовна вимога також підлягає задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та інших виплат - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану щорічну відпустку за 2023 рік у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 .
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 )
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА