04 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/8212/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області №111850002859 від 29.07.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 27.08.1991 по 11.06.1996 у Новоукраїнському МПДМУ Треста «Кіровоградагродорстрой».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.07.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, із заявою про призначення пенсії за віком. Вказана заява була розглянута за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №111850002859 від 29.07.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи з 27.08.1991 по 11.06.1996 у Новоукраїнському МПДМУ Треста «Кіровоградагродорстрой», оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи, а архівна довідка від 29.02.2024 року №П-72/01-10/80 не містить наказ про звільнення.
Зазначає, що указаний період роботи належним чином підтверджуються записами у трудовій книжці. Крім цього, архівна довідка від 29.02.2024 №П-72/01-10/80 хоч і не містить наказ про звільнення ОСОБА_1 з Новоукраїнського МПДМУ, але містить наказ АСТ «Світанок» від 12.06.1996, де зазначено про прийняття ОСОБА_1 за переведенням з Новоукраїнського МПДМУ.
Вважає рішення відповідача протиправним, оскільки ним до пенсійного органу були надані всі необхідні документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком.
З цих з цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що заява позивача була розглянута ним за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви та доданих документів було прийнято рішення від 29.07.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю достатнього страхового стажу.
Вказує, що згідно наданих до заяви документів страховий стаж позивача складає 25 років 02 місяці 07 днів. При цьому, до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 27.08.1991 по 11.06.1996, оскільки запис про звільнення не звірено підписом відповідальної особи, а архівна довідка від 29.02.2024 №П-72/01-10/80 не містить наказу про звільнення.
Зауважує, що у оспореному рішенні вказано, що після дооформлення та надходження у тримісячний строк прийнятих і подання додаткових документів, рішення буде переглянуто щодо підрахунку необхідного стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Вважає, що оскільки у позивача відсутній необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж, право позивача на призначення пенсії відсутнє.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, надало суду пояснення щодо позову, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права на пенсію за віком через недостатній страховий стаж.
Вказує, що страховий стаж позивач становить 25 років 02 місяці 07 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 27.08.1991 по 11.06.1996, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи, а архівна довідка від 29.02.2024 №П -72/01-10/80 не містить наказу про звільнення.
27.12.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Будь-яких інших заяв, чи клопотань від учасників справи не надходило.
25.12.2024 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху.
06.01.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, витребувано у третьої особи докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
22.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV (а.с. 53зв.-54).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності, було розглянуто вказану заяву позивача з доданими до неї документами.
Рішенням №111850002859 від 29.07.2024 відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 27.08.1991 по 11.06.1996, оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи, а архівна довідка від 29.02.2024 №П-72/01-10/80 не містить наказ про звільнення (а.с. 12-13).
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 від 10.07.1988 серії НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 5-10), встановлено, що:
- 26.08.1991 згідно наказу №67-о від 07.09.1991 позивача було звільнено з посади майстра виробничого обслуговування водіння Кіровоградської автошколи ДТСААФ за переведенням (запис №2);
- 02.08.1991 позивач прийнятий на роботу водієм автомобіля КАМАЗ у Новоукраїнський МПДМУ згідно наказу №54/2 від 05.08.1991 (запис №3). Звільнений 12.06.1996 за переведенням до Новоукраїнської міжгосподарської асоціації «Світанок» (наказ №16/3 від 12.06.1996, запис №4);
- 12.06.1996 прийнятий на роботу комбайнером Асоціації «Світанок» за переведенням з Новоукраїнського МПДМУ (наказ №4/5 від 12.06.1996, запис №5).
Згідно архівної довідки від 29.02.2024 №П-72/01-10/80 трудового архіву виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області на підставі наказу №54 від 05.08.1991 ОСОБА_1 з 02.08.1991 прийнятий водієм автомобіля КАМАЗ держ. №77-90 Тресту «Кіровоградагродорстрой» Новоукраїнського МПДМУ. Наказом №4 від 12.06.1996 Асоціації сільськогосподарських товаровиробників «Світанок» ОСОБА_1 прийнято з 12.06.1996 комбайнером за переведенням з Новоукраїнського МПДМУ. Звільнено з роботи за власним бажанням з 12.07.1998 згідно наказу №12-к від 20.07.1998 (а.с. 18-19).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Статтею 1 Закону №1058-ІV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями статті 9 Закону №1058-ІV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
У постанові від 21.02.2020 у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Порядок ведення трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 1 Інструкції №58 визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають (п. 1.2. Інструкції №58).
Відповідно до пунктів 2.27 - 2.28 Інструкції №58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі переведення з одного підприємства на інше за погодженням між керівниками підприємств у графі 3 записується посилання на погодження: "Звільнений у зв'язку з переведенням на роботу в таке-то підприємство, п.5 ст.36 КЗпП України".
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень вказаного пункту Інструкції №58 вбачається, що у разі звільнення особи записи у трудовій книжці мають бути засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи.
Разом з тим, суд зазначає, що обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 27.08.1991 по 11.06.1996 у Новоукраїнському МПДМУ згідно трудової книжки від 10.07.1988 серії НОМЕР_1 , оскільки запис про звільнення не завірено підписом відповідальної особи.
Разом із тим, суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Так, трудова книжка від 10.07.1988 серії НОМЕР_1 містить запис, що позивач у період з 02.08.1991 по 12.06.1996 працював водієм автомобіля «КАМАЗ» Новоукраїнського МПДМУ із зазначенням посади, номеру та дати наказів про прийняття, та звільнення (записи 3-4).
Зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємства, записи про роботу є чіткими і не містять жодних виправлень чи неточностей та завірені відбитком печатки Новоукраїнського МПДМУ.
Наявність у трудовій книжці печатки роботодавця та всіх інших обов'язкових записів, свідчить про те, що ці записи були здійснені роботодавцем, однак з певним порушенням законодавства (стосовно підпису), що не може бути підставою для не зарахування позивачу періодів її роботи до страхового стажу.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису законодавством не передбачено. Недоліки, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення, а отже, й не можуть впливати на його право на пенсійне забезпечення.
Як наголошує Європейський Суд з прав людини, розглядаючи спори щодо протиправності рішень суб'єкта владних повноважень, "…не застосовуйте закон відповідно до його букви, якщо це призведе до порушення легітимних цілей закону".
Суд також враховує, що вказаний період роботи належним чином підтверджується архівними копіями наказу №54 від 05.08.1991 про прийняття ОСОБА_1 з 02.08.1991 водієм автомобіля КАМАЗ держ. №77-90 Тресту «Кіровоградагродорстрой» Новоукраїнського МПДМУ та наказу №4 від 12.06.1996 Асоціації сільськогосподарських товаровиробників «Світанок» про прийняття позивача з 12.06.1996 на роботу комбайнером за переведенням з Новоукраїнського МПДМУ.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 27.08.1991 по 11.06.1996, у зв'язку із чим рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №111850002859 від 29.07.2024 - є протиправним та підлягає скасуванню.
Заяву про призначення пенсії від 22.07.2024 позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 27.08.1991 по 11.06.1996 у Новоукраїнському МПДМУ Тресту «Кіровоградагродорстрой».
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні інтереси позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорюване рішення №111850002859 від 29.07.2024 діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 263, 255 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №111850002859 від 29.07.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 27.08.1991 по 11.06.1996 у Новоукраїнському МПДМУ Тресту «Кіровоградагродорстрой».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вулиця Гоголя, 34, місто Полтава, Полтавська область, 36600) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 04 березня 2025 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, вулиця Гоголя, 34, місто Полтава, Полтавська область, 36600).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, вулиця Соборна, 7а, місто Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК