28 лютого 2025 року м.Київ №640/7848/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дій.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач на підставі поданого ним рапорту з 2019 року отримував грошову компенсацію за піднайом житла у зв'язку з відсутністю житлового приміщення та незабезпечення службовим житлом, проте військова частина припинила виплачувати зазначену компенсацію з 01.04.2020 на підставі рапорту до повного вияснення та надання відповідних документів. У квітні 2019 року позивачем були подані всі документи відповідачу, однак відповідач в супереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 не нараховує та не виплачує грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, надіслав на адресу суду письмовий відзив, який обґрунтовано тим, що позивачем подано недостовірні відомості про місце свого проживання, а тому він не мав права на отримання грошової компенсації за піднайом житла. Зокрема з наданих позивачем документів вбачається наявність у позивача житлових приміщень в м. Києві, що є підставою для відмови у виплаті компенсації. Крім того, звернув увагу, що додані до позовної заяви позивачем документи не повинні братися судом до уваги з огляду на отримання їх з порушенням Закону.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що всі документи, які долучені до позову, отримано ним законно. Звернув увагу, що він дійсно має право спільної власності нерухомого майна (1/4 частки майна), житлова площа яка становить 11,275 кв.м. у м. Києві, однак він не може проживати там разом з сім'єю у складі 4 осіб, оскільки там проживає ще три особи. Наголосив, що з січня 2022 року відповідач продовжив йому виплату грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення, незважаючи на наявність у нього зазначеної житлової площі. Щодо недостовірних відомостей про місце свого проживання, а саме: зі слів власника квартири за адресою АДРЕСА_1 , що дане житло не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам (відсутня вода у квартирі, ремонт не проводився впродовж 15 років), стверджує, що дана інформація не відповідає дійсності та підтверджується довідкою про перевірку житлових умов, підписана посадовими особами відповідача.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких зазначив, що позивач мав у власності житловий будинок у Бориспільському районі, а тому не мав права на отримання грошової компенсації. Також зазначив, що позивач не перебуває на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями.
Позивачем подано відповідь на заперечення відповідача, в яких зазначив, що згідно експертного висновку від 02.04.2020 будинок не придатний для проживання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2022 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 вказану адміністративну справу прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, перебуває на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України та проходить службу у Центральному науково-дослідному інституті озброєння та військової техніки Збройних Сил України (колишня військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 ) на посаді наукового співробітника 22 науково-дослідного відділу розвитку ракетного та артилерійського озброєння та військової техніки науково-дослідного управління розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ.
Рішенням житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 02.09.2016 №26 позивач разом з сім'єю у складі 3 осіб зарахований на квартирний облік, що підтверджується копією рапорту та витягом з протоколу.
З 25.02.2019 позивач зі складом сім'ї 4 особи (він, дружина ОСОБА_2 , 1985 р.н, син - ОСОБА_3 , 2011 р.н., син - ОСОБА_4 , 2018 р.н.) відповідно до протоколу № 6 засідання об'єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур зарахований на облік для отримання службового житла.
Як зазначає в позовній заяві позивач, 28.12.2019 він подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла № 2916, відповідно до Порядку № 450, яку фактично отримував з 01.01.2020 до 01.04.2020.
Даний факт відповідачем не заперечується.
На підставі рапорту заступника начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 № 851 від 21.05.2020 виплата грошової компенсації позивачу за піднайом житла була призупинена з 01.04.2020 " до повного вияснення та надання відповідних документів".
Підставою для призупинення виплати грошової компенсації стала наявність у позивача житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Інформаційної довідки від 05.12.2019 №191645639 позивач з 25.03.2015 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (свідоцтво про спадщину).
Як зазначає у позові позивач, ним було подано 10.04.2020 та 21.05.2020 до відповідача копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2020 № 206469734, згідно якого на підставі Договору дарування від 09.04.2020 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , подарований матері позивача - ОСОБА_6 . Також подано експертне обстеження зазначеного будинку для визначення його технічного стану зі складанням Технічного звіту від 02.04.2020, у висновку якого зазначено, що будинок для подальшої експлуатації не пригідний та потребує реконструкції та капітального ремонту, які залишилися поза увагою відповідача.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.06.2020 №93 призначено службове розслідування для з'ясування умов, обставин та фактів, викладених в рапорті старшого лейтенанта ОСОБА_7 , а також рапорті позивача від 25.05.2020, в ході якого позивачем до комісії з проведення службового розслідування було надано пояснення з додатками (копії з інформаційних довідок з державних реєстрів, копія свідоцтва про право власності на квартиру та технічний паспорт, Технічний звіт 02/04/2020 тощо).
Як зазначає позивач у позовній заяві, з результатами службового розслідування він ознайомлений не був.
Відповідач також не надав суду результатів щодо проведення службового розслідування.
14.09.2020, 05.11.2020, 31.12.2020, 22.03.2021 та 22.11.2021 позивач подав командиру ВЧ НОМЕР_1 рапорти про виплату грошової компенсації за піднайом житла за адресою: АДРЕСА_1 , які залишилися без задоволення.
На підставі наказу від 06.01.2022 №02 начальника ЦНДІ озброєння та військової техніки ЗСУ майору ОСОБА_1 наказано з січня 2022 року виплачувати грошову компенсацію за піднайом жилих приміщень.
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон України № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзаців 1, 3-5 та 11 частини першої статті 12 вказаного Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2013 року затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень (далі - Порядок № 450), яким визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень (далі - грошова компенсація) таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держспецзв'язку та Держспецтрансслужби, як, зокрема, особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло.
У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Відповідно до пункту 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006, у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку № 450.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 450 визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень (далі - грошова компенсація) військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, та зазначеним у цьому пункті особам, які відряджені до МОН, ДКАВ.
Особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку (далі - військовослужбовці), грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує: у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім'ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 рази (п. 2 Порядку № 450).
Пунктом 4 Порядку №450 передбачено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Для отримання грошової компенсації військовослужбовці разом з рапортом подають такі документи: копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України військовослужбовця та членів його сім'ї; копії документів, що засвідчують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та членів його сім'ї; інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї; копії довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), видані органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який проживає разом з ним (військовослужбовці військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім'ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу); копії свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану (про шлюб, розірвання шлюбу, про народження тощо), інших документів, що підтверджують родинні стосунки; належним чином завірену копію довідки про забезпечення житлом з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, МОН, ДКА, Управління державної охорони (крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження) (п. 5 Порядку № 450).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 450 грошова компенсація не виплачується у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї житлового приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством, або забезпечення службовим житлом, житловим приміщенням для постійного проживання (грошовою компенсацією за належне йому для отримання житлове приміщення), або проживання військовослужбовця у спеціально пристосованій казармі чи гуртожитку, в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця її проходження. Перелік таких населених пунктів визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держспецзв'язку, ДКА та Управлінням державної охорони; нездачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження; штучного погіршення військовослужбовцем житлових умов шляхом обміну займаного житлового приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового будинку (частини будинку), а також внаслідок вилучення житлового приміщення, використовуваного для провадження господарської діяльності промислового характеру, в населених пунктах, зазначених в абзаці другому цього пункту, - протягом п'яти років з моменту вчинення таких дій.
Пунктом 7 Порядку №450 встановлено, що виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем: отримання (придбання) військовослужбовцем жилого приміщення; виключення із списків особового складу військової частини, Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки); вибуття військовослужбовця в закордонне відрядження разом із сім'єю; встановлення факту подання військовослужбовцем недостовірної інформації, яка стала підставою для виплати грошової компенсації.
З системного аналізу наведених правових норм убачається, що Держава зобов'язалась забезпечувати військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення.
Отже, виплата грошової компенсації за піднайом житла військовослужбовцю є похідним і тимчасовим обов'язком Держави, який випливає з факту незабезпечення військовослужбовця належним приміщенням і існує доти, поки такий обов'язок державою не виконаний.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до п. 2.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (діяла на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011 №737 (надалі - Інструкція), на облік приймаються військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов і зареєстровані в цьому населеному пункті з дня прийняття рішення житловою комісією військової частини, затвердженої командиром цієї військової частини.
Згідно пункту 8.1 розділу VIII Інструкції, грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення (далі - грошова компенсація) виплачується особам офіцерського складу у разі, якщо вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби (навчання), не отримали за рахунок держави грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло.
Відповідно до абзацу 1 п. 8.3 Інструкції, грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла (додаток 42), незалежно від дати видання наказу командира (начальника) військової частини чи керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Як установлено судом, позивач з 25.03.2015 був власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (свідоцтво про спадщину).
Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2020 № 206469734, на підставі Договору дарування від 09.04.2020 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , подарований матері позивача - ОСОБА_6 .
Крім того, матеріали справи містять копію експертного обстеження зазначеного будинку для визначення його технічного стану зі складанням Технічного звіту від 02.04.2020, у висновку якого зазначено, що будинок для подальшої експлуатації не пригідний та потребує реконструкції та капітального ремонту.
Також, позивач на праві спільної власності нерухомого майна (1/4 частки майна), є власником житлової площі, яка становить 11,275 кв.м. у м. Києві, за адресою:
АДРЕСА_3 ці документи подавалися відповідачу під час проведення службового розслідування, що не заперечувалося відповідачем.
З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що позивач одружений та має двох дітей.
Відповідно до статті 47 ЖК Української РСР, норма жилої площі встановлюється в розмірі 13,65 кв.м на одну особу.
Рішенням житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 02.09.2016 №26 позивач разом з сім'єю у складі 3 осіб зарахований на квартирний облік, що підтверджується копією рапорту та витягом з протоколу.
З 25.02.2019 позивач зі складом сім'ї 4 особи (він, дружина ОСОБА_2 , 1985 р.н, син - ОСОБА_3 , 2011 р.н., син - ОСОБА_4 , 2018 р.н.) відповідно до протоколу № 6 засідання об'єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур зарахований на облік для отримання службового житла.
Факт перебування позивача на квартирному обліку, як особи, яка потребує поліпшення житлових умов, заперечується відповідачем, на підтвердження чого до суду надано лист Голови об'єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України від 28.06.2022 №189/1722.
Проте, судом не приймається до уваги зазначений доказ, оскільки останній не містить ні підпису ні печатки.
Суд зауважує, що відмову позивачу у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за піднайом (найм) житла вмотивована фактом наявності у нього у власності житла, площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством, за адресою: АДРЕСА_2 .
Проте, суд зазначає, що даний будинок згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.04.2020 № 206469734, на підставі Договору дарування від 09.04.2020, подарований матері позивача - ОСОБА_6 .
Крім того, матеріали справи містять копію експертного обстеження зазначеного будинку для визначення його технічного стану зі складанням Технічного звіту від 02.04.2020, у висновку якого зазначено, що будинок для подальшої експлуатації не пригідний та потребує реконструкції та капітального ремонту.
За таких обставин, суд вважає, що матеріалами справи не підтверджується такий юридичний факт як відповідність житла, що перебуває у власності позивача, мінімальним нормам, визначеним законодавством, а відповідач доказів зворотного не надав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд не спростовує право відповідача на виправлення помилки, допущеної при призначенні позивачу грошової компенсації за піднайом (найм) житла, якщо така помилка мала місце. Разом з тим, зазначає, що частиною 2 статті 2 КАС України унормовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen V. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв, принципів, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ними рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій (ст. 2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаному критерію для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.
Суд вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати грошової компенсації за піднайом житла позивачу є протиправними, оскільки суду відповідач не надав доказів того, що ним було безспірно установлено, що позивачу по праву приватної власності належить квартира та будинок, що відповідають мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством.
За таких обставин, суд доходить висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах.
Із приводу обрання позивачем способу відновлення порушеного права суд виходить із того, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Отже, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
При цьому, судом не приймаються доводи відповідача щодо зазначених недостовірних відомостей про місце свого проживання, а тому він не мав права на отримання грошової компенсації за піднайом житла, оскільки даний факт не був покладений в основу рішення про припинення виплати компенсації позивачу та не підтверджений жодними належними доказами.
Розподіл судових витрат не здійснюється, адже позивач був звільнений від їх сплати.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України (колишня військова частина НОМЕР_1 ) щодо припинення виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житла майору ОСОБА_1 на склад сім'ї в кількості 4-х осіб за період з 01.04.2020 по 31.12.2021.
Зобов'язати Центральний науково-дослідний інститут озброєння та військової Збройних Сил України (колишня військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з грошової компенсації за піднайом (найом) житла на склад сім'ї в кількості 4-х осіб за період з 01.04.2020 по 31.12.2021.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.