про відмову в задоволенні відводу судді
03 березня 2025 року м. Київ 640/1935/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування наказу від 21.12.2019, поновлення на посаді,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №2149ц від 21.12.2019 про звільнення з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного управління Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24.12.2019;
- поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.12.2019 по день винесення судом рішення про поновлення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2020 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/1935/20 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу № 640/1935/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 року адміністративну справу № 640/1935/20 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Леонтовича А.М. в адміністративній справі № 640/1935/20, у якій представник позивача просить суд розгляд справи № 640/1935/20 передати іншому судді, оскільки позивач не довіряє зазначеному судді.
Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Леонтович А.М.) від 28.02.2025, суд визнав необґрунтованою заяву представника позивача - Дем'янюка Руслана Анатолійовича про відвід судді від 27.02.2025 та передав справу у відповідності до ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Панову Г.В. суддею, який буде вирішувати питання про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М. в справі №640/1935/20.
Згідно з частиною 8 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини 11 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Частиною 12 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Підстави для відводу судді передбачені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 1 статті 37 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи (частина 2 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 4 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 частини першої статті 36, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Леонтовича А.М., суд зазначає про таке.
Так, зокрема в обґрунтування заяви про відвід судді Леонтовича А.М. представник позивача зазначив, про безпідставне та тривале не залучення його, в якості представника позивача Сидорука Р.Ю., не надання доступу до електронної справи № 640/1935/20 в підсистемі «Електронний суд» та не забезпечення йому відображеня в електронному кабінеті суду вступу у адміністративну справу № 640/1935/20, а також всіх матеріалів цієї справи та ухвалених у ній судових рішень, що призвело, на його думку, до порушення встановлених гарантій на правову допомогу та гарантій адвокатської діяльності.
Суд звертає увагу на те, що питання про залучення заявника у адміністративну справу №640/1935/20 в якості представника позивача Сидорука Р.Ю., та надання доступу до електронної справи № 640/1935/20 в підсистемі «Електронний суд», забезпечення йому відображеня в електронному кабінеті суду вступу у адміністративну справу № 640/1935/20, а також всіх матеріалів цієї справи та ухвалених у ній судових рішень здійснюється канцелярією суду, при цьому заявник мав можливість за наявності відповідних повноважень на представництво позивача долучити відповідні документи до матеріалів справи та ознайомитись з її матеріалами.
Також представник позивача зазначає про наявність, на його переконання, суб'єктивного ставлення судді Леонтовича А.М. до однієї зі сторін, а саме до позивача та до його як представника позивача, що викликає в нього недовіру.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Тобто, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Суд зауважує, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).
Щодо посилання представника позивача про тривалий розгляд справи.
Суд зазначає, що посилання лише на обставини тривалого розгляду адміністративної справи не дає підстав стверджувати про упередженість судді щодо позивача, чи надання переваги відповідачу. Тривалий розгляд справ суддею зумовлений об'єктивними обставинами - значним навантаженням.
Одночасно суд звертає увагу на положення статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Отже, фактично позивач не погоджується з процесуальними діями (порушення суддею принципу розумності строків розгляду справи), вчиненими суддею під час розгляду цієї адміністративної справи. Відповідно до імперативної норми частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Стосовно обґрунтування представником позивача заяви про відвід судді Леонтовича А.М. скасуванням, за його касаційною скаргою, постановою Верховного Суду від 31.01.2025 у справі за № 640/1556/20 за його позовом до Офісу Генерального прокурора, рішення від 16.01.2024 судді Леонтовича А.М., суд зазначає, що скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд не свідчить про упередженість судді під час розгляду справи, а тому не може бути підставою для відводу.
Дослідивши заяву представника позивача про відвід судді, суд дійшов висновку про те, що наведені у заяві мотиви відводу судді не містять обставин, які свідчать про наявність підстав для відводу судді, оскільки заява про відвід судді Леонтовича А.М. не містить доводів, які б викликали сумнів в неупередженості головуючого судді.
Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Леонтовича А.М. вцілому в результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості суду при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів поданої заяви про відвід не вбачається.
Наведені у заяві про відвід судді Леонтовича А.М. обставини не можуть слугувати підставами для відведення судді як такі, що викликають сумнів у його неупередженості, а отже вимоги заяви ґрунтуються на особистих припущеннях заявника.
При цьому, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17.
Враховуючи викладене, суд вважає, що зазначені представником позивача обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб'єктивними та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об'єктивності судді, у зв'язку з чим заява представника Сидорука Романа Юрійовича про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі № 640/1935/20 не підлягає задоволенню, як невмотивована.
Керуючись статтями 36, 37, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі №640/1935/20 відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Панова Г. В.