Справа № 521/9975/15-ц
27 лютого 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк»)
до
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
22 червня 2015 року представник позивача звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2005/08/337 від 10.06.2005 року у розмірі 129913,51 грн., стягнути з ОСОБА_1 витрати понесені у зв'язку із зверненням до суду, а саме судовий збір у розмірі 1299,14 грн.
31 липня 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу, якою вказану цивільну справу передано до Овідіопольського районного суду Одеської області за підсудністю.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.09.2015 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
16 березня 2016 року Овідіопольським районним судом Одеської області по справі №521/9975/15-ц винесено заочне рішення, яким вирішено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 129913,51 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1299,14 грн.
23 червня 2020 року представник АТ «Альфа-Банк» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області із заявою, в якій просив суд здійснити заміну стягувача у виконавчому листі по примусовому виконанню заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.03.2016 року по цивільній справі № 521/9975/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк», у зв'язку з переходом до АТ «Альфа-Банк» прав Кредитора.
У заяві від 13.10.2020 року представник АТ «Альфа-Банк» просив залучити АТ «Альфа-Банк», як правонаступника позивача АТ «Укрсоцбанк» по цивільній справі №521/9975/15-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 27.10.2020 року заяву Акціонерного товариства «Альфа-банк» про заміну стягувача у виконавчому провадженні було задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження у виконанні заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16.03.2016 року по цивільній справі № 521/9975/15-ц, а саме стягувача АТ «Укрсоцбанк» на його правонаступника АТ «Альфа-банк». Залучено Акціонерне товариство «Альфа-банк» до участі у справі в якості правонаступника позивача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» у справі № 521/9975/15 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
21.09.2020 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Чернушич С.М. звернувся до суду з заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду та з заявою про перегляд заочного рішення суду.
Ухвалою суду від 27.10.2020 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Чернушича С.М. про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення було задоволено. Поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 16.03.2016 р. по цивільній справі за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - скасовано.
Ухвалою суду від 15.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 08 годину 30 хвилин 14.12.2021 року.
23.08.2023 року представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій позов підтримав, просив розглядати справу без його участі.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Чернушич С.М. у судове засідання не з'явились, подали заяву про проведення судового засідання без їх участі, в задоволенні позову просили відмовити. Також подали до суду заяву про застосування строків позовної давності.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.06.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №2005/08/337, відповідно до умов якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 11 475,00 дол. США, зі сплатою 13,00% річних, з кінцевим строком повернення до 09.06.2010 р.
В процесі розгляду справи було встановлено, що Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» було припинено внаслідок реорганізації шляхом приєднання, запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи внесений 03.12.2019. Юридичною особою-правонаступником АТ «Укрсоцбанк» є Акціонерне товариство «Альфа-Банк». Як наслідок, ухвалою суду було залучено до участі правонаступника Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідно до кредитного договору №2005/08/337 від 10.06.2005 р., банк надав, а відповідачка отримала кредит в сумі 11475 доларів США, з кінцевим строком повернення до 09.06.2010 р. під 13% річних. Відповідно до умов вказаного кредитного договору банк повністю та у встановлені договором строки виконав зобов'язання по договору надавши кредит відповідачці у зазначеному розмірі та у встановлені договором строки. Однак, в свою чергу, відповідачка не виконує свої договірні кредитні зобов'язання та порушує строки повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.
Позивач вказав, що неналежне виконання, взятих на себе кредитних зобов'язань, привело до утворення у відповідачки перед банком заборгованості, яка станом на 10.12.2014 року складає 129913,51 грн..
У наданих до суду поясненнях відповідачка заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначила, що особисто не отримувала грошові кошти за кредитним договором, так як кредит в грошовій одиниці - гривні був перерахований на рахунок СПД ОСОБА_2 .. Також відповідачка вказувала, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позичальником кредиту; наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним доказом підтвердження заборгованості за кредитним договором; незаконно нараховано відсотки за користування кредитом по ставці 13,5 % річних; строк позовної давності зі зверненням позивача до суду за захистом своїх прав пропущений.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено зобов'язання позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Приписами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України зазначає порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язанням (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно положень ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно зі статтею 266 ЦК зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Суд звертає увагу, що положеннями пункту 4.3 Договору кредиту № 2005/08/337 від 10.06.2005 року встановлено, що у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2- 3.3.11 цього договору, протягом більше сорока п'яти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно позичальник зобов'язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані пеню і штрафні санкції.
Пунктом 3.3.8 договору кредиту сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі кредит з нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п. 1.1. цього Договору.
Із зазначеного пункту договору (4.3) вбачається, що він не встановлює право банку звернутися до боржника з вимогою про дострокове погашення кредиту у разі виникнення прострочення (яким банк може скористатися, а може й ні), а імперативно змінює строк виконання зобов'язання та встановлює новий строк повернення кредитних коштів за умови настання чітко визначених обставин (прострочення платежів за кредитом більше ніж на 45 днів).
Отже, у такий спосіб сторони договору врегулювали питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення коштів, що також відповідає вимогам статті 1050 ЦК України, а тому укладення будь яких додаткових угод про зміну строку користування кредиту в даному випадку не передбачалося.
З наданого Банком розрахунку заборгованості судом встановлено, що останній самостійний платіж позичальником був здійснений 01 березня 2010 року, тобто починаючи з 01 квітня 2010 року (виходячи з графіку погашення кредиту) позичальник припинила здійснювати виплати по кредиту, тобто належно виконувати свої обов'язки, визначені пунктом 3.3.8.
Таким чином, суд приходить висновку, що після сплину 45 днів допущеної позичальником прострочки, настав строк виконання основного зобов'язання в повному обсязі, а саме - 14.05.2010 року.
Таке застосування умов договору відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема у постановах від 10 червня 2019 року у справі №522/13186/15-ц (провадження № 61-28504св18), від 17 липня 2019 року у справі № 299/1135/16-ц (провадження № 61-11522св18), від 24 липня 2019 року у справі №751/2958/16 (провадження № 61-3697св18), від 15.04.2020 року у справі № 635/3720/14-ц (провадження 61-2461св19).
Окрім того, суд звертає увагу, що п. 1.1.2. кредитного договору було визначено кінцевий термін повернення заборгованості - 09.06.2010 року.
За таких обставин, перебіг трирічного строку для звернення ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», до суду за захистом своїх прав розпочався 15 травня 2010 року та закінчився 15 травня 2013 року. Проте, Позивач звернувся до суду з відповідними вимогами лише 22.06.2015 року, тобто з пропуском строків позовної давності.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, висвітленої в рішенні «Стаббініс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, строк позовної давності переслідує кілька важливих цілей, а саме забезпечує правову визначеність і остаточність, захищає потенційних відповідачів від застарілих вимог, які було б важко спростувати, і дозволяє уникнути несправедливості, яка може виникнути при прийняті судами рішень щодо подій, що мали місце в далекому минулому на підставі доказів, які з часом можуть стати ненадійними і недостатніми.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії»).
Відповідно до ч. 3. ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачкою ОСОБА_1 було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, згідно якої вона просила застосувати позовну давність по заявлених позовних вимогах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту та відмовити у задоволенні позову повністю.
В свою чергу, позивачем не було заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності та не наведено поважних причин його пропуску.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не встановлено і в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя А.І. Бочаров