Справа № 463/1097/24
Провадження № 2/463/660/25
28 лютого 2025 року місто Львів
Личаківський районний суд міста Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Метеллі Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» про стягнення пені,
встановив:
Стислий виклад позицій сторін.
Позивачі звернулись до суду з позовною заявою до відповідача, просять ухвалити рішення, яким: стягнути з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 пеню в розмірі 1832728,87 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 пеню в розмірі 1832728,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 06.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» та позивачами було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за умовами якого сторони зобов'язувались на визначених цим договором умовах укласти договір купівлі-продажу квартири, що буде відповідати характеристикам, стану та комплектації із під'єднанням до інженерних мереж. При цьому позивачі зобов'язувались оплатити 334745,00 грн. в день укладення попереднього договору та 41732,00 грн. в день укладення основного договору. Позивачами належним чином виконано умови попереднього договору та сплачену обумовлену договором суму грошових коштів. Поряд з цим відповідно до договору було встановлено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» здати будинок в експлуатацію у ІІ кварталі 2021 року. Проте, станом на сьогодні відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання та не здано будинок в експлуатацію Таким чином, відповідач прострочує надання позивачам визначеного договором матеріального блага, як споживачів відповідної послуги. Відповідно позивачі набули право на відшкодування їм пені за прострочення зобов'язання. Зазначає, що враховуючи те, що відповідачем не виконано свій обов'язок із укладення основного договору та передачі у власність позивача квартири, позивач у відповідності до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» набув право на нарахування відповідачу пені. У зв'язку з вказаним наводить розрахунок розміру пені в розмірі 3% за кожен день прострочення виконання зобов'язання, згідно з яким вартість простроченої послуги 334745,00 гривень, період нарахування: 07 лютого 2023 року - 07 лютого 2024 року, тобто 365 днів, пеню розраховано за формулою 334745 грн.*3/100* 365 днів, відтак всього позивачем нараховано 3665457гривні пені.
Представником відповідача надіслано до суду відзив на позовну заяву, яким він просить у задоволенні позову відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що підставою для стягнення пені позивачі вказують не попередній договір, а норму права, а саме ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Однак між сторонами існують правовідносини купівлі-продажу квартири, які за своєю природою не є тотожними правовідносинам виконання робіт чи надання послуг. За умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06.02.2020 року, укладеного між сторонами, відповідач не мав і не має жодних зобов'язань щодо виконання робіт з будівництва будинку, у якому знаходиться квартира, яка є предметом попереднього договору, а зобов'язання відповідача за вказаним договором полягають виключно в укладені позивачем у визначені строки і на визначених умовах основного договору купівлі-продажу квартири у майбутньому. Відтак застосування положень ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12/02/2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Леньо С.І.
Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Леньо С.І. від 15.02.2024 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 року (підстава: перебування судді Леньо С.І. у відпустці, розпорядження керівника апарату суду №44 від 07.11.2024) визначено головуючу суддю Ціпивко І.І.
Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Ціпивко І.І. від 15.11.2024 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» про стягнення пені. Розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.12.2024 року.
03.12.2024 року розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено у зв'язку з першою неявкою сторін.
13.01.2025 року ухвалою Личаківського районного суду міста Львова підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 31.01.2025 року.
31.01.2025 року у судовому засіданні при розгляді справи оголошено перерву до 28.02.2025 року.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Проти задоволення позову заперечила та просила у їх задоволенні відмовити.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06 лютого 2020 року позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири (а.с. 3-5).
Згідно з п. 1.1 даного договору сторони за умови належного виконання ними зобов'язань встановлених цим договором, зобов'язуються у майбутньому та на визначених цим договором умовах укласти та належним чином оформити у формі, яка встановлена чинним в Україні законодавством, договір купівлі-продажу квартири - основний договір. Предметом основного договору є продаж стороною-1 (ТОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп») стороні-2 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), 1 (одно) кімнатної квартири в дев'ятиповерховому будинку на по АДРЕСА_2 , позначеної в додатку №3 до цього договору (який є невід'ємною частиною договору), під №53, що буде відповідати характеристикам, стану та комплектації визначеним в додатку №3 (який є невід'ємною частиною) до цього договору, з під'єднанням до інженерних мереж (електропостачання, водопостачання, водовідведення, газопровід).
При цьому у вказаному пункті договору також зазначено, що будинок в якому знаходитиметься квартира мав бути введений у експлуатацію у ІІ (другому) кварталі 2021 року.
Відповідно до п. 2.1 договору вартість квартири на день укладення такого складала 376480 гривень, що згідно з курсом Національного банку України на день укладення договору становило 15183 доларів США. Укладаючи договір сторони домовились, що сторона-2 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) в підтвердження власного наміру щодо укладення основного договору з метою забезпечення зобов'язань передбачених договором перерахували на поточний рахунок сторони-1 (ТОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп») забезпечувальний платіж в розмірі частини вартості квартири в порядку та терміни, визначені в додатку №2.
Пунктом 4.1 договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором. Порушенням зобов'язань є їх невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, що встановлені цим договором).
Як вбачається з квитанції від 06.02.2020 року, позивачами сплачено платіж у сумі 334745 гривень за попереднім договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 06.02.2020 року.
Позивач стверджує, що всупереч положенням пункту 1.1 попереднього договору купівлі-продажу квартири, дев'ятиповерховий будинок на АДРЕСА_2 , в якому знаходиться квартира, що є предметом попереднього договору, не було введено ТОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» в експлуатацію у II кварталі 2021 року, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
27 червня 2023 року позивачами було скеровано ТОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» претензію №1 про досудове врегулювання спору та на виконання умов попереднього договору від 06.02.2020 року (в порядку п. 6.1 попереднього договору), у якій останні просили забезпечити невідкладне виконання будівельних, оздоблювальних та інших робіт у дев'ятиповерховому будинку на АДРЕСА_2 , у відповідності із проектною технічною документацією та будівельними нормами, після завершення всіх робіт у найкоротші строки забезпечити здачу в експлуатацію вказаного будинку, з метою врегулювання спору розглянути вказану претензію в тридцятиденний строк з моменту отримання. При цьому у вказаній претензії стороною позивача було попереджено відповідача, що у випадку не задоволення такої, залишення її без розгляду, або без відповіді, заявник буде змушений звернутися в суд із позовною заявою про стягнення із ТОВ «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» пені, витрат на професійну правничу допомогу із покладенням на боржника судових витрат (а.с. 09-10).
При цьому п. 6.1 попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2020 року дійсно визначено, що у випадку неможливості вирішення розбіжностей між сторонами шляхом переговорів протягом тридцяти календарних днів з дня надходження претензій від зацікавленої сторони, суперечка підлягає розгляду в суді, відповідно до чинного законодавства України.
Матеріали позову не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вказаної претензії та 27 червня 2023 року позивачі звернулися до суду з даним позовом у якому, як і вказували в зазначеній вище претензії, просять стягнути на їх користь пеню за неналежне виконання відповідачем його зобов'язання щодо здачі будинку в експлуатацію.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів цивільного права - обов'язковість договору.
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають не лише суб'єктивні права, а й обов'язки, які вони мають виконувати.
Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Тлумачення абзацу першого частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить про те, що ця норма застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 587/823/19 та від 15 червня 2022 року у справі № 711/1032/21.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
У даній справі між сторонами укладено попередній договір купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2020 року, який не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг.
Оскільки між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, а не договір про виконання робіт (надання послуг), суд вважає, що відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 06 лютого 2020 року на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: витрати на професійну правничу допомогу слід віднести на його рахунок відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з частиною п'ятою статті 268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.02.2025, є та дата, на яку було призначено розгляд справи, 28.02.2025, а датою складення повного тексту судового рішення 04.03.2025.
Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-Інвестиційна Компанія «Рубікон Груп» про стягнення пені, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04 березня 2025 року.
Суддя І.І.Ціпивко