Справа № 304/3245/24 Провадження № 2/304/323/2025
19 лютого 2025 рокум. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І. І.,
за участі секретаря судового засідання - Галас Т.Ю.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/3245/24 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної державної адміністрації - Ужгородської районної військової адміністрації та Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК №033339, зареєстрованого в книзі № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка за №33. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся ОСОБА_3 , якій, як вбачається з книги № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КГСП ім. І.Франка, згідно запису № 33 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033339 згідно розпорядження голови Перечинської райдержадміністрації від 18 червня 1997 року. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 січня 2001 року, спадкодкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її чоловік ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видавалось свідоцтво. Складалось із права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом НОМЕР_1 , виданого Перечинської райдержадміністрацією на підставі рішення цієї ж адміністрації за № 146 від 18 червня 1997 року на землі, що перебувають у колективній власності КГСП ім. І.Франка, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 33 від 18 червня 1997 року. На підставі даного свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 січня 2001 року у книгу № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка у графу прізвище, ім'я та по батькові власника сертифікату було внесено запис « ОСОБА_2 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 її дідусь ОСОБА_2 помер, однак ще за життя, а саме 23 березня 2003 року, такий залишив заповіт, яким все своє майно, яке належить йому, житловий будинок з його надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 і на яке він буде мати право по закону заповів своїй онучці, тобто позивачу ОСОБА_4 . Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року було встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Збираючи необхідний пакет документів для оформлення спадщини за покійним дідусем, вона виявила, що сертифікат на право на земельну частку (пай) ЗК № 0033339 є втрачений. У грудні 2024 року вона звернулася до нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом за покійним дідусем ОСОБА_2 . Приватний нотаріус Ужгородського районного нотаріального округу В.О. Васіловка листом її повідомила, що згідно п. 4.16 глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право спадкодавця на таке майно. Оскільки встановлювальних документів на майно, яке підлягає спадкуванню, надано не було, тому нотаріус рекомендує звернутись до суду з відповідною заявою. З метою отримання дублікату сертифіката на право на земельну частку (пай), необхідного для оформлення спадщини, 12 листопада 2024 року її адвокат Зизич Н.Ю. звернулась із відповідним запитом до Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області. Ужгородська районна військова адміністрація Закарпатської області відповіддю № 03-24/1563 від 12 листопада 2024 року поінформовано, що в районній державній адміністрації - районній військовій адміністрації відсутні бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай), оскільки на виконання Указу Президента України «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» 08 серпня 1995 року № 720/95 Кабінетом Міністрів України було організовано виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) в необхідній кількості. На сьогоднішній день земельне законодавство не передбачає виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай). Одночасно її було проінформовано, що згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» 05 червня 2003 року № 899-ІV право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено у судовому порядку. Аналогічний адвокатський запит щодо видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) її адвокатом було надіслано до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №29-7-0.31-5718/2-24 від 26 листопада 2024 року їх було проінформовано, що порядок видачі сертифікатів на земельну частку (пай) регулювався Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619 «Про затвердження Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів». Згідно п. 5 даного Порядку передбачалося, що державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, як, зокрема, і підготовка дублікатів на право на земельну частку (пай). Розмір оплати земельно-кадастрових робіт та послуг визначався спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року № 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 579/5770, та становив 17 грн. На сьогодні вищезазначені постанови та наказ є такими, що втратили чинність. Відтак, станом на даний час діє розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів влади через центри надання адміністративних послуг», відповідно до якої видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) чи їх дублікатів не передбачена. Відтак, оскільки станом на сьогодні отримати дублікат втраченого сертифікату є неможливо, тому просить позов задовольнити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2024 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено суддю Ганька І.І. (а. с. 28).
Ухвалою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 26 грудня 2024 року прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної державної адміністрації - Ужгородської районної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Перечинська міська рада Закарпатської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, відтак призначено підготовче судове засідання та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву (а. с. 29-30).
Ухвалою суду від 21 січня 2025 року залучено до участі у цивільній справі №304/3245/24 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної державної адміністрації - Ужгородської районної військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Перечинська міська рада Закарпатської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом як співвідповідача Перечинську міську раду Закарпатської області (89200 Закарпатська область Ужгородський район м. Перечин, пл. Народна, 16; код ЄДРПОУ 04351274 (а. с. 46-48).
У підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Зизич Н.Ю. не з'явилися, однак остання подала клопотання про проведення розгляду справи без їх участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, а також одночасно не вирішувати питання судових витрат.
Представник Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області як відповідача ОСОБА_5 у підготовче судове засідання не з'явилася, в електронній формі через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі у порядку письмового провадження, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
У підготовче судове засідання представник Перечинської міської ради Закарпатської області як відповідача ОСОБА_6 не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Сімер Перечинського району Закарпатської області у віці 80 років помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 09 жовтня 2007 року Виконкомом Сімерської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, актовий запис № 29 (а. с. 11).
Також матеріали справи свідчать про те, що за життя ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про права на спадщину за законом АВО № 841201, виданого 12 січня 2001 року державним нотаріусом Перечинської державної нотаріальної контори Ганчак Е.О. та зареєстрованого в реєстрі за № 11, належало право на земельну частку пай, посвідчене сертифікатом серії ЗК № 0033339 виданого Перечинською райдержадміністрацією на підставі рішення цієї ж адміністрації за № 146 від 12 червня 1997 року на землі, що перебувають у колективній власності КГСП ім. І.Франка, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку пай за № 33-18 червня 1997 року, розмір дві цілих і одна десята ум.кад.га (а. с. 20).
Як видно з Книги 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської Ради по КГСП ім. І.Франка, на підставі свідоцтва про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за № 11 від 12 січня 2001 року, власника сертифікату на земельну частку (пай) ЗК № 0033339 змінено на « ОСОБА_2 » (а. с. 18-19).
Крім цього, з Договору оренди земельної частки (паю) від 14 березня 2000 року вбачається, що такий укладено між власником земельної частки (паю) ОСОБА_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , сертифікат на право «серія ЗК 0033339 Перечин райдержадміністрація 18 червня 1997 року», який іменується «Орендодавець», з одного боку, і ТОВ «Земледар» ОСОБА_7 , з другого боку, що іменується «Орендар», за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну частку (пай) розміром 2.1 умовних кадастрових гектарів, вартістю 3 022 грн, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, строком на 5 років з 14 березня 2000 року по 14 березня 2005 року (а. с. 21).
ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_1 , на випадок смерті все своє майно, яке належить йому, житловий будинок з його надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , і на яке він буде мати право по закону, заповів своїй внучці ОСОБА_8 , та грошові заощадження по рахунку № НОМЕР_3 в ощадбанку № 7291/013, про що свідчить заповіт від 23 березня 2001 року, посвідчений секретарем виконкому Сімерської сільської ради Перечинського району Закарпатської області Пекар М.С., зареєстрований в реєстрі за № 9 (а. с. 17).
Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2024 року, яке набрало законної сили 13 січня 2025 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Перечинська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами задоволено повністю - встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Сімер Перечинського району Закарпатської області, був дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 56-60).
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Згідно довідки № 635/14-11, виданої Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Перечинської міської ради Закарпатської області 21 жовтня 2024 року, на день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані, зокрема, ОСОБА_2 , 1927 року народження (помер), та ОСОБА_1 , 1977 року народження.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Таким чином, у зв'язку з наявністю заповіту спадкодавця ОСОБА_2 , право на спадкування за таким одержала особа, визначена покійним у заповіті, а саме його онучка - позивач ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно повідомлення завідувача Перечинської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Михалко В.П. № 06/01-16 від 15 січня 2025 року, за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спадкова справа не заведена (а. с. 40).
Оскільки ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_2 , постійно проживала разом із таким на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не відмовилася від спадщини, а інших спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку та прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 (а. с. 13, 40, 54, 55), не встановлено, тому позивач прийняла таку одноосібно.
Поряд з цим, звертаючись до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 стверджує, що оригінал сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 0033339, розміром 2,1 умовних кадастрових гектарів, було втрачено.
Так, відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Васіловка В.О. від 26 грудня 2024 року № 656/01-16 позивачу ОСОБА_1 , з огляду на ненадання правовстановлюючих документів на майно, яке підлягає спадкуванню за померлим ОСОБА_2 , рекомендовано звернутись до суду з відповідною заявою (а. с. 53).
З повідомлення Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області від 13 листопада 2024 року № 03-24/1563 вбачається, що в районній державній адміністрації - районній військовій адміністрації відсутні бланки сертифікатів на право на земельну частку (пай), оскільки на виконання Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» 08 серпня 1995 року № 720/95 Кабінетом Міністрів України було організовано виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) в необхідній кількості. На сьогоднішній день, земельне законодавство не передбачає виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай). Додатково проінформовано, що згідно статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» 05 червня 2003 року № 899-IV право особи на земельну частку (пай) можде бути встановлено в судовому порядку (а. с. 22).
Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 26 листопада 2024 року № 29-7-0.31-5718/2-24, за нормою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), свідоцтво про право на спадщину, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додаються сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права власності на земельну частку (пай). Порядок видачі сертифікатів на земельну частку (пай) регулювався Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619 «Про затвердження порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів». Згідно пункту 5 даного Порядку передбачалось, що державні органи земельних ресурсів можуть виконувати та надавати на платній основі такі види земельно-кадастрових робіт і послуг, зокрема, підготовку сертифікатів на право на земельну частку (пай). Розмір оплати земельно-кадастрових робіт та послуг визначався спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року № 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року № 579/5770, та становив 17 грн. На сьогодні вищезазначені постанова та наказ втратили чинність на законодавчому рівні. Відтак, станом на даний час діє постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання адміністративних послуг органів влади через центри надання адміністративних послуг» від 16 травня 2014 року № 523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів влади через центри надання адміністративних послуг», відповідно до якої видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) чи їх дублікатів не передбачена (а. с. 23).
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.
Право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.
У разі смерті члена колективного сільськогосподарського підприємства, що набув права на земельну частку (пай) з дня видачі КСП державного акта на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за загальними правилами про спадкування.
За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу № 720/95 особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.
У разі смерті члена КСП, включеного до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК.
Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно.
Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику в справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Оскільки у позивача ОСОБА_1 існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд, використовуючи винятковий спосіб їх захисту - визнання права власності на спадкове майно, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Крім цього, суд встановив, що згідно платіжної інструкції № 0.0.4090606502.1 від 24 грудня 2024 року позивачем сплачено 1 211,20 грн судового збору (а. с. 8).
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Як встановлено у судовому засіданні, адвокат Зизич Н.Ю., з урахуванням принципу диспозитивності, просить не вирішувати питання розподілу понесених позивачем судових витрат, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що оскільки таке її волевиявлення не суперечить вимогам закону та не порушує права відповідача, тому може бути задоволене судом.
На підставі наведеного та керуючись ст. 41, 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 328, 331, 1216-1218, 1223, 1241, 1268-1270, 1296, 1297 ЦК України, ст. 12, 13, 76-83, 200 ч. 3, 206 ч. 4, 258-259, 265 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до Ужгородської районної державної адміністрації - Ужгородської районної військової адміністрації та Перечинської міської ради Закарпатської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну частку (пай) відповідно до сертифікату на земельну частку (пай) серії ЗК № 033339, зареєстрованого в книзі № 3 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Перечинською райдержадміністрацією Сімерської сільської ради по КСГП ім. І.Франка за № 33, в порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Зизич Наталія Юріївна, РНОКПП: НОМЕР_5 ; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Перечин, вул. Ужгородська, 29/3.
Відповідач: Ужгородська районна державна адміністрація - Ужгородська районна військова адміністрація, ЄДРПОУ: 04053849; місцезнаходження: 88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4.
Відповідач: Перечинська міська рада Закарпатської області, ЄДРПОУ: 04351274; місцезнаходження: 89200, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Перечин, пл. Народна, 16.
Головуючий: Ганько І. І.