Справа № 127/18576/24
Провадження 2/127/5594/24
(заочне)
25 лютого 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Остапенко І.В.,
адвоката позивача - Вдовцової А.Д.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні, -
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні.
Позов мотивований тим, що 13.12.2022 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Від попереднього шлюбу у позивача є неповнолітня донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також позивач виховує неповнолітню дитину дружини від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якого значиться ОСОБА_3 . Відповідач є наркозалежним, в період з серпня по вересень місяць 2015 року перебував на лікуванні у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І.Ющенка, а в період з 2018 по 2019 рік - у «Міжнародна антинаркотична асоціація». Відповідач не працевлаштований, інформація про джерела його доходу відсутня. ОСОБА_1 із заявою про стягнення аліментів не зверталась. Тому з початку фактичних шлюбних відносин між позивачем та ОСОБА_1 і по сьогодні неповнолітній ОСОБА_6 перебуває на повному матеріальному утриманні позивача. Дитина проживає разом із позивачем та матір'ю. Відповідно до характеристики дитини, виданої навчальним закладом, ОСОБА_1 та позивач приділяють належну увагу ОСОБА_6 , підтримують зв'язок із класним керівником, систематично відвідують батьківські збори, беруть активну участь в обговоренні та вирішенні поточних справ класу та школи, дбають про гармонійний, всебічний розвиток дитини. Батько дитини до ліцею не приходив, з класним керівником та вчителями предметниками не спілкувався, навчанням та вихованням сина не цікавився. За станом здоров'я та фінансово-матеріальним становищем позивач може надавати утримання своєму пасинку та надає його з початку шлюбних відносин із його матір'ю. Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_1 перебуває у соціальній оплачуваній відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами, а відтак сама потребує матеріальної допомоги від позивача. Відповідач хворіє на алко- та наркозалежність, тому вказаний факт, на думку позивача, можна розцінювати як поважність причин відсутності належного утримання неповнолітньої дитини зі сторони батька. Після народження спільної дитини позивача із ОСОБА_1 позивач має намір оформити у встановленому законом порядку відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку із перебуванням на утриманні трьох і більше дітей до 18 років. Крім того, як зазначив позивач, встановлення даного факту породжує виникнення прав та обов'язків щодо захисту соціальних гарантій та представницьких інтересів дитини.
Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 10.06.2023 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також даним судовим рішенням до участі у справі було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 ; запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи і докази у строк, встановлений судом; роз'яснено наслідки ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення із ухвалами суду від 10.06.2023 і від 21.11.2024, копією позовної заяви із доданими до неї документами та судові повістки направлені відповідачу за адресою його місця проживання (перебування) зареєстрованою у встановленому законом порядку, повернулися до суду із відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 59, 155-156, 177-178) У зв'язку із чим, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. (а.с. 164, 176) Таким чином, суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Тому, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
У строк встановлений судом ухвалою від 10.06.2024 від відповідача відзив на позов та будь-які докази та/або клопотання по справі не надійшли.
У строк встановлений судом, 02.07.2024, від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли письмові пояснення на позов із викладеними у них аргументами і міркуваннями щодо заперечення проти позову.
Ухвалою суду від 09.07.2024 витребувано докази по справі.
На виконання вимог ухвали суду від 09.07.2024 з КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» 25.07.2024 та з ГО «Міжнародна Антинаркотична Асоціація, Вінниця» 21.08.2024 отримано витребувану судом інформацію.
09.07.2024 судом прийнято до розгляду наданий разом із поданим до суду 09.07.2024 клопотанням доказ, про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 28.08.2024 в судове засідання в якості свідків викликано ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; підготовче провадження закрито і призначено справу до судового розгляду по суті.
10.10.2024 судом прийнято до розгляду надані разом із поданим до суду 10.10.2024 клопотанням докази, про що постановлено відповідну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 11.10.2024 провадження у справі закрито.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 14.11.2024 ухвалу суду від 11.10.2024 було скасовано, а матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 21.11.2024 вищевказану цивільну справу було прийнято до свого провадження суддею Борисюк І.Е. і вирішено розпочати розгляд справи по суті повторно.
В судове засідання відповідач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно не з'явились, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у їх відсутність не надходили. Таким чином, відповідач та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Адвокат позивача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 не заперечували щодо розгляду справи у відсутність відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , і проведення заочного розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, думку адвоката позивача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 та положення ст.ст. 223 і 280 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_5 , і провести заочний розгляд справи (ухвала суду постановлена без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).
У судовому засіданні адвокат позивача підтримала позовні вимоги, аргументуючи мотивами, викладеними у позовній заяві та просила їх задовольнити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 також підтримала позовні вимоги і просила їх задовольнити, аргументуючи мотивами, аналогічними тим, що викладені в позовній заяві.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 06.08.2013 Відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані ОСОБА_9 та ОСОБА_3 . (а.с. 20)
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.11.2017 по справі № 127/22413/17, яке набрало законної сили 21.11.2017, як те вбачається з ЄДРСР, доступ до якого є публічним, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було розірвано. (а.с. 21)
13.12.2022 було укладено шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 13.12.2022 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - Заступ. (а.с. 18)
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 20.06.2024 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . (а.с. 51)
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 17.05.2013 Відділом державної реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_2 та ОСОБА_11 . (а.с. 19)
11.05.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 було укладено договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д.В., зареєстрований в реєстрі за № 428. Згідно даного договору ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 3 576, 00 гривень, що становить частку від середньої заробітної плати в регіоні за місцем реєстрації батька, щомісяця до 11 числа кожного поточного місяця за поточний місяць шляхом перерахування суми аліментів на банківський рахунок матері дитини. (а.с. 99-100)
Із заяви ОСОБА_11 від 11.05.2024, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кривцовим Д.В., зареєстрованої в реєстрі за № 429, вбачається, що ОСОБА_2 згідно умов вищевказаного договору сплачує аліменти та надає утримання в натуральній формі. (а.с. 98)
Згідно із довідкою № 228, виданою 06.05.2024 КК «Соняшник», ОСОБА_1 проживає разом із сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та чоловіком - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Дане нерухоме майно належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. (а.с. 22, 96-97)
Із характеристики, виданої 01.05.2024 КЗ «Вінницький ліцей № 13», вбачається, зокрема, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у даному закладі з 01.09.2019; мати - ОСОБА_1 та вітчим - ОСОБА_2 приділяють належну увагу навчанню та вихованню ОСОБА_6 , підтримують зв'язок із класним керівником та батьківським комітетом, систематично відвідують батьківські збори, беруть активну участь в обговоренні та вирішенні поточних справ класу та школи, дбають про гармонійний, всебічний розвиток дитини. Батько дитини - ОСОБА_3 за період від 01.09.2019 по 30.04.2024 до ліцею не приходив, з класним керівником та вчителями предметниками не спілкувався, навчанням та вихованням сина не цікавився. (а.с. 23)
Із довідок № 16656/41/21/02-2024 від 01.05.2024 та № 33125/41/21/5/02-2024 від 02.10.2024, виданих Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області, вбачається, що ОСОБА_1 з 04.12.2015 проходить службу в Національній поліції України; з 29.03.2024 до 01.08.2024 перебувала у соціальній оплачуваній відпустці у зв'язку із вагітністю та пологами, а з 12.08.2024 до 14.11.2024 - у основній та додатковій щорічній оплачуваній відпустці; соціальну відпустку без збереження грошового забезпечення для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку оформлено наказом ДПП від 22.07.2024 № 1447 з 15.11.2024 до 13.06.2027. (а.с. 24, 25, 85)
На виконання вимог ухвали суду від 09.07.2024 КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР» 25.07.2024 повідомило суд, що ОСОБА_3 під диспансерним, профілактичним наркологічним спостереженням у даному закладі не перебуває, за медичною допомогою до даного закладу не звертався. Медична документація стосовно ОСОБА_3 у закладі відсутня. (а.с. 58)
На виконання вимог ухвали суду від 09.07.2024 ГО «Міжнародна Антинаркотична Асоціація, Вінниця» 21.08.2024 повідомила суд, що ОСОБА_3 з 18.03.2019 по 18.09.2019 проходив курс психо-соціальної допомоги у ГО «Міжнародна Антинаркотична Асоціація, Вінниця» тому, що вживав психоактивні речовини. (а.с. 63)
ОСОБА_2 працює в ТОВ «Голдентрейд Груп» на посаді торгового агента, де отримує дохід, що підтверджується довідкою № 18 від 02.10.2024. (а.с. 86)
Як стверджує позивач, на його утриманні, крім власних малолітніх дітей - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , перебуває й малолітній син його теперішньої дружини від її попереднього шлюбу - ОСОБА_6 , факт чого він просить встановити суд з метою оформлення у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також захисту соціальних гарантій та представницьких інтересів дитини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Також, судом в ухвалі від 10.06.2024 було роз'яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.
Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , який є батьком ОСОБА_1 , яка є третьою особою у даній справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і, відповідно, тестем позивача. Свідок повідомив, що відповідач дитині не допомагає; із позовом про стягнення аліментів із відповідача до суду не звертались; позивач добре ставиться до пасинка, як до власної дитини; позивач разом із ОСОБА_1 (матір'ю дитини) разом утримують ОСОБА_6 ; донька ( ОСОБА_1 ) наразі перебуває у декретній відпустці, тому не працює. Свідок зазначив, що він разом із дружиною є пенсіонерами і не в змозі допомагати утримувати онука. Також свідок повідомив, що відповідач не відвідує сина і, зі слів онука, інколи телефонує йому.
В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_8 , який повідомив, що є сусідом подружжя Заступ, з яким перебуває у дружніх стосунках; позивача знає з народження, а ОСОБА_1 - близько семи років. Свідок зазначив, що позивач разом із дружиною займаються вихованням ОСОБА_6 ; позивач добре ставиться до дитини; ОСОБА_1 перебуває у декреті. Свідок повідомив, що зі слів позивача та ОСОБА_1 йому відомо, що утримують ОСОБА_6 вони, батько ОСОБА_6 в його житті не з'являється. Також свідок зауважив, що відповідача жодного разу він не бачив; дитина доглянута й охайна.
Згідно із ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Судом звернуто увагу на ті показання свідків, інформацією про що вони володіє з чужих слів, оскільки така інформація може бути перекручена тією особою, яка її передавала або неправильно сприйнята свідками.
Тому, при оцінці показань свідків судом проаналізовано процес формування, збереження і передачі відомостей свідками.
Водночас, судом прийнято до уваги ту інформацію, якою свідки володіють особисто, а не з чужих слів.
Суд, заслухавши пояснення адвоката позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 , показання свідків, дослідивши письмові пояснення, викладені, в даному випадку, адвокатом позивача у позові та представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 у письмових поясненнях на позов, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи нижченаведене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.
Так, в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_14 перебувала з 05.06.2011 в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.11.2017 по справі № 127/22413/17, було розірвано. Від цього шлюбу колишнє подружжя має малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який після розірвання шлюбу проживає із матір'ю. 13.12.2022 ОСОБА_1 уклала шлюб із позивачем, у якому ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син - ОСОБА_10 . Крім того, позивач від попереднього шлюбу із ОСОБА_11 має малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої на підставі нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів від 11.05.2024 сплачує аліменти.
Метою встановлення факту позивач визначив оформлення у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також захист соціальних гарантій та представницьких інтересів дитини.
Так, у відповідності до вищевказаної норми Закону, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).
У частині першій статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст.ст. 150, 151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1 - ч. 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема у разі: 1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком; 2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини (ст. 268 СК України).
Звідси вбачається, що вітчим вважається таким, що зобов'язаний утримувати пасинка за сукупності таких умов:
1)пасинок проживає разом із вітчимом;
2)пасинок немає родичів першої та другої лінії кровного споріднення або ж ці особи не можуть надавати пасинку утримання;
3)вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Такий перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як встановлено в ході розгляду справи малолітній ОСОБА_6 проживає разом із своєю матір'ю та вітчимом (позивачем), який може надавати матеріальну допомогу на його утримання, однак дитина має і матір, і батька, і діда, і бабу. При цьому належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, що батько дитини - відповідач по справі не може утримувати свого сина, суду не надано. Як повідомила в судовому засіданні мати дитини, вона не зверталась до суду із позовом про стягнення з батька дитини аліментів.
Та обставина, що між батьками неповнолітньої дитини розірвано шлюб не звільняє її рідного батька від виконання обов'язку по вихованню своєї дитини та не зменшує обсяг його прав та обов'язків.
Щодо посилань адвоката позивача на те, що мати дитини не може утримувати свого малолітнього сина, оскільки перебуває у «декретній відпустці», тобто у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то суд зауважує, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків незалежно від матеріального становища і неможливість його виконання не звільняє від такого обов'язку.
Стаття 180 СК України, визначає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім'ї, у якій виховується дитина, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Стаття 188 СК України передбачає, що батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Доказів того, що батьки малолітнього ОСОБА_6 у встановленому законом порядку звільнені від обов'язку утримувати дитину, суду не надано.
Також суду не надано належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, які вказували б на те, що і дід, і баба малолітнього ОСОБА_6 саме з поважних причин, як те визначено ч. 1 ст. 268 СК України, не можуть надавати допомогу на утримання свого онука за даних обставин. З матеріалів справи вбачається, що і дід, і баба малолітнього ОСОБА_6 є пенсіонерами, відповідно отримують гарантовану державою пенсію. (а.с. 87, 89-90) При цьому судом звернуто увагу на обґрунтування адвоката позивача, яка в засіданні повідомила, що така можливість у діда й баби малолітнього ОСОБА_6 відсутня, зокрема, через надання ними допомоги в утриманні інших онуків - неповнолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та малолітньої ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , які є дітьми їх сина - ОСОБА_17 . (а.с. 91-93) З цього виснується, що бабуся і дідусь винайшли можливість надавати допомогу в утриманні двох онуків, а тому мають можливість надавати таку допомогу, розділивши її на усіх своїх онуків, але це залежить виключно від волевиявлення цих осіб. Водночас суд зауважує, що у відповідності до ч. 1 ст. 265 СК України обов'язок утримувати малолітніх, неповнолітніх онуків виникає у баби, діда, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Відповідно, встановлення можливості утримувати малолітніх, неповнолітніх онуків дідом та/або бабою вирішується виключно в разі наявності визначених ст. 265 СК України обставин.
Поважних причин неможливості батьками надавати малолітньому ОСОБА_6 належне утримання судом не встановлено.
У матеріалах справи відсутні належні докази дійсного матеріального становища як матері дитини, так і її батька. При цьому судом прийнято до уваги, що на матеріальний стан і відповідача, і матері дитини можуть вказувати не лише їх офіційні доходи, але й їх спосіб життя, яким майном вони володіють і користуються тощо, адже все це разом демонструє їх фінансову спроможність.
Зокрема в матеріалах справи відсутні докази й дійсного матеріального становища й баби та діда малолітнього ОСОБА_6 .
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, на підставі положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (ст. 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 30 ЦК України).
Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Згідно із ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов'язок особистого немайнового характеру та майнового припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (ст.ст. 164, 180 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо утримання дитини.
Отже, якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу пасинку, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК України таку поведінку вітчима не можна назвати «утриманням», бо «утримання», це не «право», а безальтернативний та імперативно визначений «обов'язок» батьків по відношенню до неповнолітніх дітей.
Доведення факту одноосібного утримання пасинка вітчимом пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати та батько пасинка не виконують своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Якщо мати дитини (пасинка) вбачає у поведінці свого колишнього чоловіка (батька дитини) ознаки, за наявності яких особа може бути позбавлена батьківських прав, то може скористатись відповідною процедурою. Крім того, у випадку позбавлення батька батьківських прав така дитина, за згоди самої ж дитини, може бути усиновлена. Вітчим у даному разі матиме право на усиновлення такої дитини. І лише після усиновлення, усиновлювач зобов'язаний утримувати неповнолітніх усиновлених дітей.
Альтернативних ситуацій, які описані в сімейному законодавстві та стосуються спірного випадку, немає. Те, що позивач є сумлінним сім'янином, який добросовісно, розумно і справедливо виконує свої обов'язки, не свідчить про те, що дитина дружини від попереднього шлюбу перебуває в нього на утриманні. Позивач не надав належних засобів доказування існування обставин, які зобов'язують його, як вітчима, утримувати пасинка. Невиконання батьком дитини своїх батьківських обов'язків має інші наслідки, проте жодним чином не призводить до припинення правового зв'язку між батьком та дитиною, не припиняє обов'язку батька утримувати малолітнього сина.
Таким чином суд прийшов до висновку, що в даному випадку, відсутні підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом встановлення факту перебування малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні позивача, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем слід залишити за ним.
До ухвалення рішення у справі відповідачем та третіми особами не повідомлено суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених ними інших витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Учасниками справи не було зроблено заяву про надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у відповідності до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов'язку вирішувати питання щодо встановлення відповідачу та третім особам терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених інших судових витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).
Отже, доказів понесення відповідачем та третіми особами інших судових витрат суду не надано.
Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 12, 15, 16, 25 ЦК України, ст.ст. 1, 15, 121, 141, 150, 151, 157, 180, 181, 188, 260, 265, 268 СК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 90, 133, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні - відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем та третіми особами може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_9 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_10 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_11 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 : код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Рішення суду складено 04.03.2025.
Суддя