Справа: № 2-а-11266/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
"19" жовтня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Пеньковій О.Г.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання частково недійсним податкового повідомлення -рішення,
У вересні 2009 року позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції в м. Чернігові про визнання частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.09.2008 року № 0017801720/0 в частині нарахування ПДВ у сумі 10057 грн. та штрафних санкцій в сумі 5028,50 грн. та визнати недійсними та такими, що не відповідають фактичним обставинам відомості щодо несвоєчасності сплати ПДВ за деклараціями за березень 2006 року № 000165, за червень 2006 року № 74409, що зазначені в Акті перевірки від 25.09.2008 року № 1019/17-219/НОМЕР_1.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити вимоги позивача.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками податкової інспекції проведена планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом господарювання - фізичною особою ОСОБА_2 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт № 1019/17-219/НОМЕР_1 від 25.09.2008 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.09.2008 року № 0017801720/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 15532,50 грн..
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивачем укладені угоди, згідно яких позивач (експедитор) приймає на себе зобов'язання по наданню послуг з міжнародних перевезень вантажів від свого імені та за рахунок Замовника, укладає угоду з третьою особою з метою здійснення перевезення вантажів.
Відповідно до п.п. 6.2.4. п.6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент вчинення порушення) поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України: від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України здійснюються за нульовою ставкою.
У разі, коли поставка транспортних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».
У разі коли поставка зазначених транспортних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Правовий аналіз зазначених вище положень Закону, дає підстави для висновку, що право на застосування нульової ставки ПДВ має лише платник, який безпосередньо надає транспортні послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів.
Згідно відповіді Чернігівської митниці на направлений ДПІ у м. Чернігові запит про надання інформації, встановлено, що позивач перебуває на обліку Чернігівської митниці як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності з 15.08.2006 року.
Пунктом 5 Порядку здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 24 грудня 2003 року № 1989, визначено перелік документів, які надаються перевізником або експедитором чи уповноваженою особою для здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів.
Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції правомірно вважав, що позивач у 2005 році міжнародних перевезень не здійснював та не мав можливості їх здійснювати, оскільки не був міжнародним перевізником, внаслідок чого апелянтом не вірно визначена база оподаткування при наданні послуг на експедирування товарів, чим порушено вимоги п.п.4.7. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно користувався пільгою по податку на додану вартість за листопад, грудень 2005 року, в наслідок чого занижено податкове зобов'язання по ПДВ за листопад 2005 року на 3797 грн., за грудень 2005 року на 6260 грн., всього за 2005 рік на 10057 грн..
З урахуванням п.п.17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем обґрунтовано та в межах встановлених законом позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 5028,50 грн..
Згідно п.п.17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплати штраф, у розмірах визначених цією статтею.
З матеріалів справи вбачається, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання за декларацією №000165 від 03.04.2006 року - 30.06.2006 року, фактична сплата 26.02.2008 року, за декларацією №74409 від 20.07.2006 року - 31.07.2006 року, фактична сплата 25.03.2008 року, а тому обґрунтованим є висновок відповідача щодо несвоєчасності сплати податку на додану вартість визначену позивачем до сплати в податкових деклараціях.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 25.10.2010 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Кучма А.Ю.
Бєлова Л.В.