Справа: № 2а-5268/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко Т.В.
Суддя-доповідач: Бараненко І.І.
Іменем України
"25" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді -Бараненка І.І.,
суддів: Борисюк Л.П.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі судового засідання -Григоренко Т.І.,
за участю представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі, першого заступника прокурора Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року в адміністративній справі №2а-5268/10/0670 за позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»(надалі -Позивач) до Державної податкової інспекції у місті Житомирі, Головного Управління Державного казначейства України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ,
У липні 2010 року Позивач - Дочірнє підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»звернувся до суду з позовом, у якому, посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість», інші норми права просив: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Житомирі №0000782304/0 від 22.06.2010р.; стягнути з Державного бюджету України належне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3553438,00 грн. згідно декларацій за березень-квітень 2010 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у місті Житомирі подати до Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області висновок про відшкодування позивачу податку на додану вартість за період березень-квітень 2010 року на загальну суму 3553438,00 грн.; стягнути з Державного бюджету України судові витрати в сумі 1706,80 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року позов задоволено частково, а саме: прийнято рішення скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Житомирі №0000782304/0 від 22.06.2010р.; стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за березень 2010 року в сумі 1972147,00 грн. та за квітень 2010 року в сумі 1581291,00 грн., а всього 3553438,00 грн.; відшкодувати з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та Ко «Торгове агентство»1706,80 грн. понесених судових витрат; зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Житомирській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в 2-х місячний строк з дня набрання постановою законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах Державна податкова інспекція у місті Житомирі, перший заступник прокурора Житомирської області, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального права, просять скасувати зазначену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційних скарг, пояснення учасників судового розгляду та, перевіривши доводи апеляцій наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами виїзної позапланової документальної перевірки Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень та квітень 2010 року, складений акт від 17.06.2010р. №3460/23-2/32265502, в якому зазначено, що Позивачем в порушення п.1.8. ст.1, абз. «а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2010 р. на 1972147,00 грн. та за квітень 2010 року на 1581291,00 грн., оскільки позивачем не ведеться відокремленого аналітичного обліку податкових накладних на придбання товарів (послуг) та оплати в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення. В лютому-березні 2010р. позивачем при оформленні вантажних митних декларацій (ВМД) за операціями з ввезення товарів на митну територію України перераховувались кошти на розподільчий рахунок Житомирської митниці в державному казначействі. З платіжних доручень випливає, що позивачем перераховувались кошти в якості попередньої оплати за митне оформлення ВМД. Податковий орган дійшов висновку, що згідно таких платіжних доручень неможливо визначити якою датою та яка сума ПДВ зарахована в рахунок погашення сплати суми ПДВ по імпортованих товарах, в результаті чого на думку податкового органу неможливо визначити та підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ митним органам, яка може бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за березень та квітень 2010р. Позивачем в лютому - березні 2010р. формувався податковий кредит за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, які були посередниками, тоді як їх постачальники, відповідно до бази даних інформаційних ресурсів ДПА України були суб'ктами господарювання з ознаками сумнівності: мали стан «4»(порушено провадження в справах про банкрутство), стан «23»(місцезнаходження не встановлено), стан «10»(запит на встановлення місцезнаходження). На підставі п.1.8. ст.1, пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 вказаного Закону дійшла висновку висновку, що оскільки постачальниками позивача не підтверджено факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, то у Позивача відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування за березень-квітень 2010р.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 №0000782304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3553438,00 грн.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.
Згідно абз.1 п.п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Позивач надав Державній податковій інспекції податкові декларації з ПДВ за березень та квітень 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за вказані місяці в сумі 3553438,00 грн.
Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «а»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Підпунктом 7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Приписами п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
По закінченні законодавчо встановлених строків невідшкодовані платнику податків суми вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податків має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Право на повернення цих сум з бюджету гарантоване також п.п.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Даною нормою Закону встановлено право платників податків подавати заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових) платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої передплати або отримання права на таке відшкодування.
Отже, умовою бюджетного відшкодування податку згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону є фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг), у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до п.1.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 2.07.1997 р. за №209/72 (надалі - Порядок) суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.
Відповідно до п.4.1 Порядку, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Колегія судді вважає безпідставним посилання в апеляції на те, що на підприємстві не забезпечено ведення відокремленого аналітичного обліку податкових накладних в розрізі кожної податкової накладної з визначенням платіжного доручення, виходячи з наступного.
При встановленні суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»необхідно встановити суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не сплату по наданим до перевірки податковим накладним, отриманим від постачальників.
Згідно п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 цього Закону, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із ст.3 та звільнених від оподаткування згідно із ст.5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.
Податковим органом не встановлено порушень складання Позивачем податкових накладних. Актом перевірки підтверджено, що Позивач належним чином веде реєстри отриманих та виданих податкових накладних, показники яких задекларовані в податкових деклараціях.
Твердження Державної податкової інспекції в місті Житомирі відносно того, що по операціях зі сплати податків митному органу бюджетному відшкодуванню підлягають сплачені суми ПДВ, які списані з розподільчого казначейського рахунку митниці та підтверджені відповідними розрахунковими документами (виписками з розподільчого казначейського рахунку) є помилковим, оскільки суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість», в п.п.7.2.7 п.7.2. ст.7 якого вказано, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог закону, яка підтверджує сплату податку на додану вартість або погашений податковий вексель. Надання податковому органу виписок з розподільчого казначейського рахунку митного органу не передбачено чинним законодавством. Вантажні митні декларації, які подавались позивачем до ДПІ, свідчать про сплату Позивачем податку на додану вартість за імпортними операціями та дають право позивачу на податковий кредит і врахування цих сум при розрахунку бюджетного відшкодування.
Також є безпідставними і доводи апеляції про нібито неможливість підтвердження правильності формування податкового кредиту Позивачем через ознаки сумнівності деяких фірм-контрагентів по ланцюгу.
Факт порушення контрагентами-постачальниками продавців своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Однак таких доказів суду контролюючим органом надано не було і вказані факти не доведені.
Посилання податкового органу на неотримання матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до виробника, не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає викладені в апеляційних скаргах доводи необґрунтованими і такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що Житомирський окружний адміністративний правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.160, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Житомирі, першого заступника прокурора Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2010 року в адміністративній справі №2а-5268/10/0670 -без змін.
Дане судове рішення може бути оскаржене в порядку і строки, передбачені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст даного судового рішення складений 30 листопада 2010 року.
Головуючий __________________ І.Бараненко
Судді: __________________ Л.Борисюк
__________________ В.Ключкович
ДАНЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ СКЛАДЕНЕ У ПОВНОМУ ОБСЯЗІ 30 ЛИСТОПАДА 2010 РОКУ