Справа: № 2а-5424/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Хаюк С.М.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
"23" листопада 2010 р. м. Київ
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Ізмайлової Т.Л.
при секретарі - Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року в справі за адміністративним позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у м. Житомир про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Житомир та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0005101702/0 від 09 червня 2010 року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вказане рішення прийнято на підставі акту перевірки від 31.05.2010 року про результати документальної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12. 2009 року, який на думку позивача не є доказом недотримання позивачем вимог податкового законодавства, а тому прийняте на підставі такого акта податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року позов приватного підприємця ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з 12.05.2010 року по 26.05.2010 року службовими особами Державної податкової інспекції у м. Житомирі була проведена документальна планова перевірка дотримання фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, на підставі якої складено акт № 3079/17-1/НОМЕР_1 від 31.05.2010 року.
Згідно висновків вказаного акта перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 абз.3, п.п.7.4.3, п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року зі змінами і доповненнями, а саме: завищення податкового кредиту за серпень 2009 року на 3333 грн., за вересень 2009 року на 5796 грн., за жовтень 2009 року на 28174 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 31725 грн. з ПДВ, що переноситься на наступні звітні періоди та заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 5578 грн..
За результатами розгляду акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005101702/0 від 09.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8367,0 грн..
Позивач, не погоджуючись з такими діями Державної податкової інспекції у м. Житомирі просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0005101702/0 від 09 червня 2010 року.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову, а колегія суддів вважає, що висновки, які зроблені судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного.
За період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 331279.00 гривень.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. встановлено його завищення в сумі 37303 грн. в т.ч. за серпень 2009р. на суму 3333 грн. за вересень 2009 р. на суму 5796 грн.. за жовтень 2009 р. на суму 28174 грн..
Перевіркою відображених у рядку 10.1 -17 Декларацій з податку на додану вартість показників за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. у загальній сумі 331279 гри. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із діяльності автомобільного вантажного транспорту через розрахунковий рахунок.
Згідно висновків акта перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1 абз.3, п.п.7.4.3, п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року зі змінами і доповненнями.
Зазначені порушення виникли в зв'язку з включенням підприємцем до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання напівпричепа вантажної марки «Lamber» на суму 169045,67 грн. в т.ч. ПДВ 28174,28 грн. від Вінницького обласного військово-патріотичного об'єднання та автозаправник, акумулятори на суму 20000 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., на суму 34780,00 грн. в т.ч. ПДВ 5796,67 грн. від ТОВ «КМЗ -Капітал»
Згідно з п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. за №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів ( робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва ( обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу суб'єктами на право приватної власності є фізичні та юридичні особи. Тому підприємець який придбав автомобіль для здійснення діяльності відповідно Цивільного кодексу набув право власності не як підприємець, а як громадянин. Володіння, користування та розпорядження таким майном він здійснює на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна дії, яки не суперечать закону. За відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна у підприємницькій діяльності, підприємець, який фактично не є суб'єктом права власності на таке майно, не має будь-яких законних підстав щодо податкового кредиту з ПДВ.
Таким чином, перевіркою правильності визначення повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. встановлено завищення податкового кредиту за серпень 2009р. на 3333 грн., за вересень 2009р.-5796 грн., жовтень 2009р.- 28174 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на 31725 грн., та заниження суми ПДВ яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 5578 грн. чим порушено п.п.7.4.1 абз.3, п.п.7.4.3, п.7.4. п.п.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.
Враховуючи, що за результатами перевірки зменшено від'ємне значеним р. 18.2 податкової декларації з ПДВ за 2009р. на 31725.00 грн. тому в податковій декларації з ПДВ за грудень 2009р. р.26 зменшується на 31725,00 грн. Станом на 31.12.2009р. по р.26 податкової декларації з ПДВ рахується залишок від'ємного значення в сумі 0,00 грн. За період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. суб'єктом підприємницької діяльності задекларовано податку на додану вартість, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 31725,00 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р. встановлено завищення задекларованих суб'єктом підприємництва податкового кредиту всього у сумі 37303,00 грн. в т.ч. за серпень 2009р. на суму 3333 грн..за вересень 2009р.-5796 грн., жовтень 2009р.- 28174 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем спірні засоби (напівпричіп та авто паливозаправник) були придбані як фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності для використання у своїй господарській діяльності, а не як фізичною особою для використання у власних цілях, тобто придбані транспортні засоби використовуються ним у своїй господарській діяльності, яка відповідно до наданої ліцензії, передбачає надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що порушення п.п. 7.4.1 абз.3, п.п.7.4.3, п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року виникли в зв'язку з включенням підприємцем до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання напівпричепа вантажної марки «Lamber» на суму 169045,67 грн. в т.ч. ПДВ 28174,28 грн. та автозаправник, акумулятори на суму 20000 грн. в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., на суму 34780,00 грн. в т.ч. ПДВ 5796,67 грн..
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Тобто, одним з головних факторів для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за придбаними товарами (рухомим і нерухомим майном), послугами підприємця, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника.
Відповідно до Цивільного кодексу суб'єкт господарювання набуває права власності з моменту придбання на підставі операції з купівлі (продажу) майна (товару), а володіння, користування га розпорядження таким майном (товаром) здійснює на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна дії, які не суперечать закону.
Згідно з підпунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, дані, наведені в декларації з податку на додану вартість, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Відповідно до ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Суд першої інстанції порушив п.п.3, 4 ст. 7, ст. 11 КАС України не з'ясувавши усіх обставин справи, що мали значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про порушенням судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справ, а тому є всі підстави для скасування рішення та відмови в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст., 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року скасувати, прийнявши нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді