Справа: № 2а-4282/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: < Текст >
Суддя-доповідач: Попович О.В.
Іменем України
"04" листопада 2010 р. м. Київ
Справа № 2-а-4282/09/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Попович О.В.,
Суддів: Бабенка К.А., Мельничука В.П.,
при секретарі Черненко О.В.,
розглянувши в судовому засіданні, без фіксування судового процесу відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 р. у справі за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві до Комунального підприємства «ЖЕО-109»Голосіївської районної у м.Києві ради про стягнення суми необгрунтовано одержаної виручки, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року у позові було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою задовольнити позов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Службовими особами Позивача було проведено планову перевірку Відповідача, за результатами якої було складено акт від 26.08.2008 року № 168. Згідно вказаного Акта Позивачем було порушено положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; Постанови КМУ № 560 від 12.07.2005 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; Розпорядженням КМДА від 19.05.2000р. № 748 «Про встановлення розмірів квартирної плати»; (із змінами та доповненнями), внесеними розпорядженням КМДА від 30.05.2007 року №641 «Про затвердження розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження від 19.05.2000 р. № 748, а саме: за перевірений період ІІ півріччя 2007 р. та І півріччя 2008 р., загальна сума безпідставно нарахована Відповідачем до сплати за житлово-комунальні послуги становить 258190,90 грн. з ПДВ, сума порушення необґрунтовано отриманої виручки, з врахуванням ст. 250 Господарського кодексу України, становить 215 159,08 грн. без ПДВ та застосуванням економічних санкцій підлягає вилученню до бюджет.
На підставі даного акту Позивачем було прийнято рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 55 від 01.09.2008 р. та вирішено вилучити у останнього в дохід державного бюджету 215 159,08 грн. без ПДВ та штраф у сумі 430 318,16 грн.
У відповідності до ст.6 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 року №507-ХІІ (далі -Закон № 507), в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Статтею 7 вказаного Закону визначено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Так, згідно зі ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»від 24 червня 2004 року № 1875-IV, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно до ст.14 Закону № 507, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Підзаконним нормативно-правовим актом, який встановлює порядок формування, установлення та застосування цін (тарифів) і встановлюють відповідальність за його порушення є Інструкція про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, яка затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. № 298/519 (далі - Інструкція)
Відповідно до п.п. 2.2 Інструкції, необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється: при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства; при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства; при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, - уся сума незаконно стягнутих коштів; при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі - як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.
Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що Відповідачем не було проведено розрахунків вказаної необгрунтовано отриманої виручки Відповідачем.
Так, згідно з п.2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560, Розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг (додаток).
Співставляючи вищенаведні положення нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем не було надано суду обгунтовання зроблених нею розрахунків, які б свідчили про отримання Відповідачем вказаної необгрунтованої виручки.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.6 Інструкції, суб'єкту господарювання надано право на відхилення претензії Державної комісії з контролю за цінами, що має своїм наслідком звернення останньої до суду з позовом про стягнення.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає неправомірними дії Позивача, а висновки суду першої інстанції -обгрунтованими
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: О.В. Попович
Судді: К.А. Бабенко
В.П. Мельничук
Повний текст виготовлено: 09.11.2010 року