"23" листопада 2010 р. Справа № 67/38-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Барбашова С.В. , суддя Такмаков Ю.В.
при секретарі Морока Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов. № б/н від 11.06.2010р.)
відповідача - Мирошниченко Ю.Ю. (дов. № 22/09 від 16.01.2009р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод", м. Лозова, Харківська область (вх. № 3547 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 22.09.10 р. у справі № 67/38-10
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1
до Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод", м. Лозова, Харківська область
про стягнення 70 733,72 грн.,-
Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути на свою користь з відповідача, ЗАТ "Лозівський молочний завод", суму боргу за договором № 96/10 від 12.03.2010 року в розмірі 69210,06 грн., інфляційні в розмірі 1380,05 грн., 3% річних в сумі 143,60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 708,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та 2500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В обґрунтування вимог по стягненню заборгованості позивач посилався на те, що згідно договору доручення № 96/10 від 12.03.2010 року ним було передано у власність відповідача цільне коров'яче молоко (товар), згідно спеціалізованих товарних накладних від 12.03.2010 р., 13.03.2010 р., 14.03.2010 р. та на підставі розрахункової платіжної відомості за період з 12.03.2010 р. по 14.03.2010 р. на загальну суму 74567,00 грн., який був відповідачем частково оплачений в сумі 5356,94 грн., у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 69210,06 грн., яка відповідачем не була сплачена.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. по справі № 67/38-10 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ "Лозівський молочний завод" на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованість у сумі 69210,06 грн., 3% річних в сумі 143,60 грн., 1380,05 грн. - інфляційних, 1000,00 грн. - витрат на послуги адвоката, 708,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог щодо стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 1500,00 грн. - відмовлено.
Відповідач, ЗАТ "Лозівський молочний завод", з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2010 року по справі № 67/38-10 та стягнути з позивача на користь відповідача сплачене державне мито по апеляційній скарзі в сумі 355,00 грн.
Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав. Його уповноважений представник -ОСОБА_1 у судовому засіданні 23.11.2010р. просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних обставин.
Як свідчать матеріали справи, 12.03.2010р. між сторонами у справі укладено договір доручення № 96/10 (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого повірений (позивач) за винагороду зобов'язався від імені і за рахунок довірителя (відповідача) здійснювати юридичні дії пов'язані з закупівлею у населення молока цільного коров'ячого, що в подальшому має назву товар, за ціною, не нижче узгодженої сторонами в додатку до цього договору. Повірений (позивач) зобов'язався здійснити юридичні дії вказані у п. 1.1. цього договору у формі підписання відповідних угод з постачальниками (фізичними особами), а також виконувати роботи пов'язані з прийманням вказаного товару та наступною передачею його довірителю (відповідачу) (пункт 1.2. Договору). При укладанні відповідних угод з постачальниками (фізичними особами), повірений (позивач) повинен врахувати, що товар має відповідати слідуючим показникам: кислотність таблиці сортності (додаток 2); базовий жир 3,4 %, але не більше 4,0 %, білок база 3,0 % та вище (пункт 1.6. Договору). Приймання товару по кількості та якості, здійснюється у момент передачі його від повіреного довірителю, шляхом проведення відповідних аналізів у пункті приймання останнього (пункт 1.8. Договору).
Пунктами 2.1., 2.1.4., 2.1.8. Договору обумовлено, що повірений (позивач) зобов'язаний укладати від імені довірителя (відповідача) договори з постачальниками (фізичними особами) на постачання товару та дорученням довірителя (відповідача) зобов'язаний провести з постачальниками (фізичними особами) відповідні розрахунки за поставлений товар.
Відповідно до п. 3.1. та 3.1.1. договору довіритель (відповідач) зобов'язаний для виконання повіреним (позивачем) дій, вказаних у п. 2.1.8. даного договору, передати у його розпорядження необхідні кошти. А згідно з пунктом 4.1. Договору довіритель (відповідач) після отримання товару вказаного в п. 1.1. цього договору, для здійснення розрахунку з постачальниками (фізичними особами) передає повіреному (позивачу) необхідні грошові кошти.
Відповідно до п. 4.2. договору кошти, вказані в п. 4.1. цього договору довіритель (відповідач) перераховує на розрахунковий рахунок повіреного (позивача), протягом 10 днів після надання повіреним (позивачем) накопичувальних відомостей (п. 2.1.10.). Комісійна винагорода, яку банк відраховує з грошових коштів повіреного (позивача), сплачує довіритель (відповідач). Строк дії цього договору протягом якого повірений (позивач) має право діяти від імені довірителя встановлюється з 12.03.2010 р. по 31.12.2010 р. (пункт 6.2. Договору).
Господарським судом правомірно визначено, що укладений між сторонами Договір у відповідності з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним, та за своєю правовою природою є договором доручення.
Згідно з ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Відповідно до ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Згідно п.1 ч. 1 ст. 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1007 Цивільного кодексу України довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення з елементами .
В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, яке в силу вимог статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В процесі розгляду справи по суті господарським судом за наявними у справі матеріалами обґрунтовано встановлено, що позивач поставив відповідачеві товар (молоко коров'яче) на загальну суму 74568,00 грн., однак відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар розрахувався лише частково на суму 5356,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9224 від 01.06.2010р. Заборгованість відповідача станом на момент прийняття рішення у даній справі скала 69210,06 грн.
Колегія суддів вважає, що розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 69210,06 грн. заборгованості, оскільки докази сплати боргу у справі відсутні, а зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем у встановленому порядку.
Крім того, колегія суддів визначає, що господарський суд цілком правильно задоволено заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 143,60 грн. та інфляційних в сумі 1380,05 грн. за весь час прострочення, які нараховані позивачем у відповідності з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Вказаною нормою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Окрім іншого, позивачем заявлено вимогу щодо відшкодування відповідачем адвокатських витрат в сумі 2500,00 грн.
З огляду на вказані документи, котрі містяться в матеріалах справи, господарський суд з урахуванням принципу співрозмірності та розумності дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням послуг адвоката, в сумі 1000,00 грн., оскільки вказані кошти є судовими витратами у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на підставі статті 49 згаданого Кодексу.
З даними висновками господарського суду повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду у даній справі, відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що в порушення норм процесуального права суд розглянув справу у відсутності його представника, який не був повідомлений про день, час та місце її розгляду, чим позбавив відповідача права на користування рівними процесуальними правами з позивачем, а також не надав можливості його представнику подавати докази проти позову, наводити свої міркування з усіх питань, що виникли у ході судового процесу. Вказане на думку відповідача відповідно до ч. 3 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду.
Проте вказані вимоги заявника апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
У розумінні вказаної статті не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.
Дані норми господарський суд не порушив, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач на протязі всього розгляду справи належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, у тому числі і про засідання суду, в якому справу вирішено по суті.
Так, у судовому засіданні 06.09.2010р. уповноважений представник відповідача -Мірошниченко Ю.Ю. проти суми основного боргу не заперечував, але просив суд надати йому час для ознайомлення з матеріалами справи, для перерахунку заявлених позивачем розміру інфляційних нарахувань в сумі 1380,05 грн. та 3% річних в сумі 143,60 грн., а тому ухвалою господарського суду Харківської області від 06.09.2010р. розгляд справи відкладено на 22.09.2010р. о 12:45 год. Протоколом судового засідання від 06.09.2010р. (аркуш справи 37-38) та повідомленням, яке заповнене сторонами після судового засідання (аркуш справи 41), зафіксований факт повідомлення представника відповідача Мірошниченко Ю.Ю. про дату, час та місце наступного судового засідання, а саме: 22.09.2010р. о 12:45 год.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідачу була надана можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а саме направити в суд свого представника, прийняти участь при розгляді справі по суті справи 22.09.2010р., а також надати відповідні документи в обґрунтування своїх заперечень проти позову, маючи на це достатньо часу. Проте, всупереч викладеним обставинам, відповідач наданим йому правом не скористувався, хоча йому було відомо про розгляд справи 22.09.2010р. та жодних документів в підтвердження своєї позиції у справі відповідач на вимогу господарського суду не представив. За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирішив справу по суті за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача з дотриманням норм процесуального права.
Водночас, колегія суддів визначає, що вказані заявником апеляційної скарги обставини, не впливають на прийняття господарським судом правильного та цілком правомірного рішення по суті спору, оскільки відповідач ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції не надав жодних доказів сплати заборгованості та документів в підтвердження сплати боргу в сумі 69210,06 грн. судам не представив.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що порушень норм процесуального права, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не допущено.
При розгляді апеляційної скарги колегією суддів також встановлено, що в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування законодавчо покладений на сторони, доводи заявника апеляційної скарги не містять жодних посилань на висновки господарського суду щодо вирішеного даного господарського спору по суті. При цьому, факт наявності заборгованості в сумі 69210,06 грн. та її розмір відповідач в апеляційній скарзі не оспорює.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони, а згідно з частиною 2 статті 43 цього ж Кодексу ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, вимоги позивача до відповідача повинні бути підтверджені відповідними доказами, а господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, що відображується в судовому рішенні.
Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства колегія суддів вважає, що господарський суд за наявними у справі доказами у їх сукупності обґрунтовано встановив наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки факт порушення відповідачем умов спірного Договору та вимог чинного законодавства доведений позивачем належним чином та у повному обсязі.
Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень та викладених в апеляційній скарзі доводів, не надав як суду першої так і апеляційної інстанції належних доказів які б підтверджували реальну і правову обґрунтованість для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за спірним Договором, адже згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Окрім цього, у своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що заявлена до стягнення сума витрат на послуги адвоката у розмірі 2500,00 грн. не була документально надана йому для ознайомлення, що є порушенням з боку суду ст. 4-2 ГПК України, відповідно до якої правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Проте, вказані посилання відповідача не змінюють цілком обґрунтованих та законних висновків суду по суті спору, оскільки відповідач не був позбавлений права в порядку ст. 22 ГПК України ознайомитись з матеріалами справи, зробити з них витяги або зняти копії.
Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів визначилась, що в даному випадку вочевидь має місце недобросовісне використання посадовими особами Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод", м. Лозова, Харківська область процесуальних прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, оскільки всі дії відповідача явно спрямовані на свідоме затягування судового процесу.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2010р. по справі № 67/38-10 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод", м. Лозова, Харківська область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.09.2010 р. у справі № 67/38-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя Істоміна О. А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Такмаков Ю.В.
Повний текст постанови підписано 25 листопада 2010 року.