Іменем України
22 листопада 2010 року Справа № 5002-4/3565-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Кісельова Оксана Олександрівна, довіреність №1049/кб від 25.12.09, комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Комбінат благоустрію";
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка-південь";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка-південь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 09 серпня 2010 року у справі № 5002-4/3565-2010
за позовом комунального підприємства Ялтинської міської ради "Комбінат благоустрою" (пров. Дарсанівський, 5, місто Ялта, 98609)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпобуттехніка-південь" (вул. Орехова, 32, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)
про стягнення 3334,22 грн.
Позивач, комунальне підприємство Ялтинської міської ради „Комбінат благоустрою”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю „Ремпобуттехніка-південь”, про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 3 252,04 грн. та плати за користування земельною ділянкою у розмірі 82,18 грн., а всього - 3 334,22 грн. (а.с.2-3).
Позовні вимоги мотивовані тим, 17 квітня 1998 року між представництвом фонду майна Автономної Республіки Крим в місті Ялта та товариством з обмеженою відповідальністю „Ремпобуттехніка-південь” був укладений договір оренди №526. На підставі рішення 10 сесії 05-ого скликання Ялтинської міської ради від 23 квітня 2007 року №48 орендодавцем та балансоутримувачем спірних приміщень, є комунальне підприємство Ялтинської міської ради „Комбінат благоустрою”. На виконання Наказу №11-П від 30 січня 2010 року Фонду комунального майна Ялтинської міської ради, договірні відносини було припинено з 21 січня 2010 року, однак у відповідача до цього часу залишилась заборгованість, що і стало підставою для звернення до господарського суду із позовною заявою.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2010 року у справі №5002-4/3565-2010 задоволено частково позов комунального підприємства Ялтинської міської ради „Комбінат благоустрою” до товариства з обмеженою відповідальністю „Ремпобуттехніка-південь” про стягнення 3 334,22 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Ремпобуттехніка-південь” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Сотула В.В. від 10 листопада 2010 року у зв'язку з відпусткою судді Лисенко у складі колегії її було замінено на суддю Волкова К.В. та призначено його головуючим по справі.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 22 листопада 2010 року у зв'язку з відпусткою суддів Борисової Ю.В. та Плута Ю.М. їх було замінено на суддів Голика В.С. та Черткову І.В.
У судове засідання, призначене на 22 листопада 2010 року, представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.
Представник позивача з доводами викладеними в апеляційній скарзі не погодився та заперечував проти її задоволення.
Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
17 квітня 1998 року між представництвом Фонду майна Автономної Республіки Крим в місті Ялті та товариством з обмеженою відповідальністю „Ремпобуттехніка-південь” був укладений договір оренди комунального майна (а.с. 39).
14 серпня 1998 року, 18 жовтня 2000 року, 04 травня 2001 року, 01 березня 2002 року, 08 травня 2003 року, 05 травня 2004 року, 20 березня 2006 року, 04 квітня 2007 року, 18 квітня 2008 року, 20 лютого 2009 року, 02 квітня 2009 року, 01 травня 2009 року, 16 червня 2007 року, 21 серпня 2009 року та 27 серпня 2009 року між сторонами були підписані додаткові угоди до вищевказаного договору оренди (а.с. 18-33).
Отже, згідно з пунктом 1 Договору (в редакції додаткової угоди від 27 серпня 2009 року) орендареві було передано в оренду нежилі приміщення (літ. „А”, пом. 2-1,2-2) площею 32,9 кв.м. розташовані за адресою: місто Ялта, вул. Чехова/Морська, 1/10. Передача об'єкту оренди відбулася за актом прийому - передачі від 26 січня 2010 року орендованого приміщення (а.с. 38).
Балансоутримувачем орендного майна було комунальне підприємство „Ялтажитлоексплуатація”. На підставі рішення Ялтинської міської ради від 23 травня 2007 року №48 (а.с. 13) та на виконання рішення виконкому Ялтинської міської ради від 14 червня 2007 року №1029 (а.с.15) комунальне підприємство „Ялтажитлоексплуатація” передало на баланс комунальному підприємству Ялтинської міської ради „Комбінат благоустрою” на праві повного господарського відання у поповнення статутного капіталу окреме індивідуально визначене майно первісною вартістю 16 595 189,90 грн., зносом 6 003 948,28 грн. балансовою (остаточною) вартістю 10 591 241,62 грн. з чинними договорами оренди згідно додатку станом на 01 липня 2007 року. За №63 у додатку (акті приймання-передачі) вказано про передачу приміщення площею 33,4 кв.м. у місті Ялті по вул. Чехова, 1 - первісною вартістю 48 160,43 грн., знос - 23 972,54 грн., балансовою вартістю 24 187,89 грн (а.с. 16-17).
Отже, позивав є правонаступником комунального підприємства „Ялтажитлоексплуатація” та балансоутримувачем спірного приміщення, про що між сторонами було укладено додаткову угоду від 16 червня 2007 року.
Дія договору неодноразово продовжувалася за згодою сторін.
Так, згідно пункту 5.1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 21 серпня 2009 року) термін оренди встановлений до 15 серпня 2010 року.
03 грудня 2009 року між Фондом комунального майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю „Ремпобуттехніка-південь” було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих відповідачем та розтошованих за адресою: місто Ялта, вул. Чехова/Морська, 1/10.
Відповідно до пункту 8.1.2. договору оренди (в редакції додаткової угоди від 04 квітня 2007 року) у випадку приватизації майна орендарем, строк дії договору припиняється з моменту оплати повної вартості об'єкта приватизації.
Згідно довідки Фонду комунального майна від 03 серпня 2010 року №02-11/707 повну оплату за об'єкт приватизації нежитлового приміщення за адресою: місто Ялта. вул. Чехова/Морська, 1/10, відповідачем було внесено 26 січня 2010 року, а також, в той же день було підписано акт приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу від 03 грудня 2009 року.
Наказом Фонду комунального майна Ялтинської міської ради №11-П від 30 січня 2010 року було визначено вважати припиненим договір оренди з 26 січня 2010 року.
У відповідності з пунктом 3.4.3 договору оренди відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, а також самостійно проводити її розрахунок у встановлених договором випадках.
Згідно з підпунктом „а” пункту 5.3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 16 червня 2007 року) орендна плата та плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем щомісячно не пізніше 25-ого числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди не було перераховано в повному розмірі плату за користування орендованим майном за період з листопада 2009 року по 26 січня 2010 року.
Отже в наслідок чого, станом на 21 липня 2010 року за ним склалася заборгованість з орендної плати за договором оренди від 17 квітня 1998 року у сумі 3 252,04 грн.
Наявність боргу підтверджується також випискою з особового рахунку відповідача (а.с. 52-53).
Судом першої інстанції було встановлено, що стосується плати за користування земельною ділянкою в сумі 82,18 грн., то згідно з випискою банку (а.с. 55) борг було погашено 12 лютого 2010 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найма може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть предметом договору найму.
Отже, згідно з пунктом 1 Договору (в редакції додаткової угоди від 27 серпня 2009 року) орендареві було передано в оренду нежилі приміщення (літ. „А”, пом. 2-1,2-2) площею 32,9 кв.м. розташовані за адресою: місто Ялта, вул. Чехова/Морська, 1/10. Передача об'єкту оренди відбулася за актом прийому - передачі орендованого приміщення.
Відповідно до частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 8.1.2. договору оренди (в редакції додаткової угоди від 04 квітня 2007 року) у випадку приватизації майна орендарем, строк дії договору припиняється з моменту оплати повної вартості об'єкта приватизації.
У відповідності з пунктом 3.4.3 договору оренди відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату, а також самостійно проводити її розрахунок у встановлених договором випадках.
Згідно з підпунктом „а” пункту 5.3.1. договору (в редакції додаткової угоди від 16 червня 2007 року) орендна плата та плата за користування земельною ділянкою вноситься орендарем щомісячно не пізніше 25-ого числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем у порушення взятих на себе зобов'язань за договором оренди не було перераховано в повному розмірі плату за користування орендованим майном за період з листопада 2009 року по 26 січня 2010 року.
Отже в наслідок чого, станом на 21 липня 2010 року за ним склалася заборгованість з орендної плати за договором оренди від 17 квітня 1998 року у сумі 3 252,04 грн.
Наявність боргу підтверджується також випискою з особового рахунку відповідача (а.с. 52-53).
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що вимоги про стягнення 3 252,04 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди від 17 квітня 1998 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про відмову в частині задоволення позовних вимог, що стосується оплати за користування земельною ділянкою в сумі 82,18 грн., у зв'язку з тим, що згідно з випискою банку (а.с. 55) борг було погашено 12 лютого 2010 року.
Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі та призначення розгляду справи на 29 липня 2010 року.
Також, представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, про день та час судового засідання був сповіщений належним чином, ухвали суду скеровувалися рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, відзив на позов не надав. В матеріалах справи міститься копії поштових реєстрів відправки рекомендованих листів, які також підтверджують відправку стороні ухвал суду.
Отже, представник відповідача у судові засідання жодного разу не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, враховуючи зміст вищевказаних правових норм, зазначені документи є належними та допустимими доказами у даній справі, які підтверджують певні обставини.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ремпобуттехніка-південь” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 серпня 2010 року у справі №5002-4/3565-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
І.В. Черткова