Іменем України
25 листопада 2010 року Справа № 2-1/1247-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Градової О.Г.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
прокурор: 18.11.1010, 25.11.2010 не з'явився, прокуратура міста Сімферополя,
позивача: 18.11.1010, 25.11.2010 не з'явився, Сімферопольська міська рада,
відповідач: 18.11.1010, 25.11.2010 фізична особа-підприємець ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 18.04.1997
відповідача: 25.11.2010 НОМЕР_2, довіреність № 1275 від 24.11.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, 18.11.1010 не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 01 червня 2010 року у справі №2-1/1247-2010
за позовом заступника прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11,Сімферополь,95011) в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
прокуратура міста Севастополя-до відома (вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 2692,28 грн.
08 лютого 2010 року заступник прокурора міста Сімферополя на підставі ст.ст. 125, 126, 212 Земельного кодексу України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення Сімферопольській міській раді самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Уточненням позовних вимог від 15.04.2010 р. уточнена сума заподіяної шкоди - 2692,28 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки 02.10.2009 року державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель АР Крим встановлено факт самовільного заняття відповідачем земельної ділянки площею 0,00353 га АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, яка належить Сімферопольській міській раді, що порушує норми земельного законодавства в межах встановлення порядку отримання та реалізації права на земельну ділянку (а.с. 2-4).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2010 року у справі № 2-1/1247-2010 позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту порушення відповідачем норм земельного законодавства (44-47).
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк для подання апеляційної скарги, а також скасувати оскаржуване судове рішення, прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що 16.07.2004 р. актом встановлення меж в натурі під реконструкцію кафе АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, земельна ділянка площею 0,0693 га була огороджена межовими знаками, які були встановлені по межам огорожі, яка існувала ще до придбання ФОП ОСОБА_1 зазначеного кафе. Також апелянт зазначає, що він не був сповіщений належним чином судом 1-ої інстанції про час слухання справи, у зв'язку з чим не міг надати суду доказів про оскарження ним постанови № 183 про накладення адміністративного стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки.
З поважних причин судді Остапової К.А., її замінено на суддю Ткаченка М.І. на підставі розпорядження керівництва суду від 18.11.2010.
З поважних причин судді Ткаченка М.І., його замінено на суддю Котлярову О.Л. на підставі розпорядження керівництва суду від 25.11.2010.
В судове засідання 25 листопада 2010 року представники Сімферопольської міської ради та прокуратури міста Сімферополя не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 18.11.2010 р.
У судовому засіданні 25 листопада 2010 року ФОП ОСОБА_1 підтримував доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності не з'явившихся представника Сімферопольської міської ради та прокурора.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального права.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору купівлі-продажу № 377 від 17.09.2001р. на аукціоні реєстровий № 2921 ФОП ОСОБА_1 належить на праві власності приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», на земельній ділянці площею 0.0340га за адресою: м. Сімферополь, АДРЕСА_1. (свідоцтво про право власності № 254 від 15.11.2001 р.).
Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28.12.2001р. за № 2363 відповідачу дозволено здійснення проектно-вишукувальних робіт для реконструкції приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», на земельній ділянці 0,0693 га і дозволено виконати проект відводу земельної ділянки(а.с. 93).
Рішенням Сімферопольського міськвиконкому № 64 від 24.01.2003 р. подовжено строк дії рішення виконкому № 2363 від 28.12.2001 р. (а.с. 70).
Рішенням Сімферопольської міської ради 58 сесії 5 скликання № 951 від 31.03.2010 р. затверджені матеріали вибору місцезнаходження земельних ділянок ФОП ОСОБА_1 площею 0,0693 га АДРЕСА_1 у м. Сімферополі та розробку проектів землеустрою по їх відводу (а.с. 95).
Незважаючи на вказані вище рішення, державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель АР Крим в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства, інспекція прийшла до висновку про самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0.0353 га АДРЕСА_1, яка використовується для реконструкції кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», про що складено акт перевірки 25.09.2009р. № 708 та протокол №001135 про вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 6-10).
В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначено, що відповідач без правовстановлюючих документів самовільно зайняв земельну ділянку, що є порушенням статті 125 Земельного кодексу України.
За наслідками проведеної перевірки та складеного акту Інспекцією винесено припис усунення виявлених порушень, а також винесено постанову про накладення на відповідача адміністративного стягнення, яка оскаржена в судовому порядку (а.с. 96-97).
Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно до п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпоряджання землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ч.2 ст. 16 Закону України „Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно з пунктів 1 та 2 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Цільове призначення спірної земельної ділянки не змінюється.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Згідно п.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Як зазначено вище, відповідно до договору купівлі-продажу від 17.09.2001р. реєстровий № 2921 ФОП ОСОБА_1 належить приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», на земельній ділянці площею 0.0340га за адресою: м. Сімферополь, АДРЕСА_1, актом від 16.06.2004 р. встановлені межі в натурі під реконструкцію кафе, земельна ділянка площею 0,0693 га огороджена межовими знаками, а рішенням Сімферопольської міської ради № 951 від 31.03.2010 р. затверджені матеріали вибору місцезнаходження земельної ділянки ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0693 га.
За таких умов на день складення акту перевірки 25.09.2009 р., спірна земельна ділянка площею 0,0693 га огороджена межовими знаками для здійснення ФОП ОСОБА_1 вибору місцезнаходження земельної ділянки та розробки технічної документації для відводу цієї земельної ділянки.
На час звернення 08 лютого 2010 року заступника прокурора міста Сімферополя до господарського суду з позовом, постанова № 183 від 02.10.2009 р. про накладення адміністративного стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки була оскаржене в судовому порядку до Київського районного суду м. Сімферополя АРК, тому акт перевірки і постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 25.09.2009 р. не є безспірним доказом самовільного зайняття земельної ділянки 0,0693 га (а.с. 72-73).
Судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом 1-ої інстанції порушено норми процесуального права у зв'язку з неналежним сповіщенням ФОП ОСОБА_1 про слухання справи, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце розгляду справи ФОП ОСОБА_1 повідомлений належним чином ухвалами господарського суду АРК Крим від 12.02.2010, 16.03.2010, 15.04.2010, 11.05.2010 на адресу державної реєстрації згідно витягу з ЄДРЮОтаФОП АДРЕСА_1. (а.с. 1, 20, 30-31, 38).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до названих вимог Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. На кожній з вказаних ухвал та рішенні господарського суду мають місце передбачені інструкцією відмітки.
Оскільки оскаржене рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення з відмовою у задоволені позовних вимог.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1 пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 червня 2010 року у справі №2-1/1247-2010 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
4. Видані 14.06.2010 р. у справі №2-1/1247-2010 накази господарського суду Автономної Республіки Крим визнати не підлягаючими виконанню і відкликати.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді О.Г. Градова
О.Л. Котлярова