01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.11.2010 № 26/175
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Ільїн А.М. (дов. б/н від 01.12.2009 р.)
від відповідача - Полтавець В.О. (дов. б/н від 28.04.2010 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "КТІ принт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2010
у справі № 26/175 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг"
до ТОВ "КТІ принт"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 337379,95 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісопторг” (далі за текстом - ТОВ „Сервісопторг”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „КТІ принт” (далі за текстом - ТОВ „КТІ принт”, відповідач) 337379,95 грн., з яких: 218384,39 грн. основного боргу, 12914,87 грн. пені, 15608,95 грн. штрафу, 16700,64 грн. 3% річних, 73771,10 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором №215-7 від 01.06.2007 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. у справі №26/175 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ „КТІ принт” на користь ТОВ „Сервісопторг” 218384,39 грн. основного боргу, 12914,87 грн. пені, 15608,95 грн. штрафу, 16700,64 грн. 3% річних, 73771,10 грн. збитків від інфляції, 3373,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто ТОВ „Сервісопторг” з державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 132,97 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „КТІ принт” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. у справі №26/175 та прийняти нове рішення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.10.2010 р. представник відповідача надав доповнення до апеляційної скарги, з розрахунком суми боргу.
Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що згідно реєстру оплат, які виконав відповідач за товар, поставлений позивачем за договором №215-7 від 01.06.2007 р., відповідач перерахував на рахунок позивача 8904866,76 грн., й ця сума повністю відповідає загальній вартості товару, поставленого позивачем за вказаним договором, та наведеній ним у відповідному розрахунку. 04.08.2010 р. позивачем отримано від відповідача акт звірки розрахунків за договором №215-7 від 01.06.2007 р. з вимогою або підписати акт або повернути на рахунок відповідача кошти (218384,39 грн.), які позивач отримав, але не врахував в рахунок оплати; позивач акт не підписав коштів в сумі 218384,39 грн. не повернув, це свідчить про те, що позивач врахував суму 218384,39 грн. в якості оплати відповідача за товар, поставлений за договором №215-7 від 01.06.2007 р. Оскільки остаточні розрахунки за товар, поставлений позивачем згідно договору №215-7 від 01.06.2007 р., відповідач завершив 05.08.2009 р., при розрахунку збитків від інфляції, суми 3% річних та суми пені позивач неправомірно врахував період з 06.08.2009 р . по 11.03.2010 р.
21.09.2010 р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №26/175 було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КТІ принт” на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. у справі №26/175 до провадження; призначено розгляд апеляційної скарги на 06.10.2010 р.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 р. було внесено зміни до складу колегії суддів.
Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Новікова М.М., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І. ухвалою від 05.10.2010 р. було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КТІ принт” на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. у справі №26/175 до провадження; призначено розгляд апеляційної скарги на 06.10.2010 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 р. у справі №26/175 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 20.10.2010 р. , в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 р. у справі №26/175 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 10.11.2010 р., зобов'язано сторін провести акт звірки взаєморозрахунків.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 р. у справі №26/175 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.11.2010 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 р. було внесено зміни до складу колегії суддів.
Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Мартюк А.І., суддів: Зубець Л.П., Шипко В.В. ухвалою від 24.11.2010 р. було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КТІ принт” на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. у справі №26/175 до провадження; призначено розгляд апеляційної скарги на 24.11.2010 р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 24.11.2010 р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. р. у справі №26/175 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні суми 218384,39 грн., стягнути з відповідача на користь позивача 25109,25 грн. інфляційних втрат, 7610,10 грн. 3% річних, штраф в розмірі 113,60 грн., пеню в розмірі 10971,19 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції 24.11.2010 р. представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.06.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервісопторг”, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „КТІ принт”, як покупцем, був укладений Договір № 215-7, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 договору № 215-7 від 01.06.2007 р., оплата поставленого товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% суми, зазначеної в рахунках до договору в термін, згідно виставлених рахунків.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору поставив відповідачу товар (паперову продукцію в асортименті) на загальну суму 8904866,76 грн. за період з 01.06.2007 р. по 11.03.2010 р.
Факт поставки товару підтверджується підписаними сторонами накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором №215-7 від 01.06.2007 р. позивач просить суд стягнути з відповідача 218384,39 грн. основного боргу.
В досудовому порядку відповідачем погашення заборгованості не здійснено.
Належних доказів про сплату заборгованості по оплаті поставленого товару за договором №215-7 від 01.06.2007 р. відповідачем не надано.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Апелянтом не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження того, що заявлена до стягнення позивачем сума сплачена ним у відповідності до умов укладеного Договору, а саме: п.3.2 Договору (оплата виконується шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця 100% суми, зазначеної в рахунках до договору в термін згідно виставлених рахунків), а відтак твердження відповідача про відсутність у нього боргу в розмірі 218384,39 грн. не можуть вважатися обґрунтованими, а тому не приймаються колегією суддів до уваги.
Таким чином, колегія суддів вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 218384,39 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договором позивач просить стягнути з відповідача 12914,87 грн. пені, 15608,95 грн. штрафу, 16700,64 грн. 3% річних, 73771,10 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до 7.2 Договору за порушення термінів оплати покупець сплачує: штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за період прострочки та штраф в розмірі 10% від простроченої до сплати більш ніж на 30 днів суми.
Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені, штрафу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних.
Враховуючи визначений розмір позовних вимог, позивачем надано до позовної заяви розрахунок суми пені, яка становить 12914,87 грн., інфляційних втрат в розмірі 73771,10 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 16700,64 грн., штрафу в розмірі 15608,95 грн.
Колегія суддів погоджується з розрахунком, наданим позивачем до позовної заяви, та вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені - 12914,87 грн., інфляційних втрат в розмірі 73771,10 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 16700,64 грн., штрафу в розмірі 15608,95 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.
Отже, порушень матеріального та процесуального права при постановленні місцевим господарським судом оскаржуваного рішення не встановлено, а тому Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни зазначеного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КТІ принт” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2010 р. у справі №26/175 залишити без змін.
Матеріали справи №26/175 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
01.12.10 (відправлено)