01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.11.2010 № 34/364 (28/50)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -від позивача: не з»явився
від відповідача : Глінський В.М. - юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Біосат"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.09.2010
у справі № 34/364 (28/50) ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Біосат"
до ВАТ "Банк Кіпру"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору недійсним
Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.09.2010р. по справі № 34/364(28/50) у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати, оскільки вважає, що судом прийнято рішення, яке є незаконним та необґрунтованим, прийнятим при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у оскаржуваному рішенні господарського суду, обставинам справи, а також вказане рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що при укладені між позивачем та АБ “АвтоЗАЗбанк” (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Банк Кіпру”, яке рішенням Загальних зборів учасників ВАТ «Банк Кіпру» від 28.04.2010р. змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Банк Кіпру», яке є правонаступником по всім правам та зобов»язанням ВАТ «Банк Кіпру») Кредитного договору представник останнього вийшов за межі повноважень директора філії відповідача у м. Львові, оскільки укладення такої угоди можливе лише після попереднього узгодження із відповідними органами Банку.
Апелянт посилається на те, що виходячи зі змісту Статуту відповідача та Положення про кредитування юридичних та фізичних осіб рішення щодо проведення кредитних операцій, зокрема надання кредиту приймається в межах встановлених повноважень колегіальними органами, а не одноособово повіреною особою, відтак спірна угода підписана повіреною особою з перевищенням наданих повноважень, що є підставою для визнання такої угоди недійсною.
Крім того, апелянт вважає, що місцевим судом було порушено процесуальне право, оскільки не було взято до уваги клопотання позивача про відкладення розгляду справи, справу розглянуто у відсутності представника позивача, чим порушено конституційне право останнього на судовий захист, не надано стороні спору можливості реалізувати своє процесуальне право на участь в судовому засіданні і тим самим позбавив можливості виконати процесуальний обов'язок в частині доведення тих обставин, на які позивач посилався як на підставу заявлених позовних вимог.
В судове засідання представник позивача не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Вислухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача.
11 вересня 2008 року між позивачем (позичальник за договором) в особі виконуючого обов'язки директора Павлової Аліни Юріївни, яка діяла на підставі статуту, наказу ПП “Біосат” №18/08/08 від 18.08.2008 та рішення засновника ПП “Біосат” №б/н від 08.09.2008 та відповідачем (Банк) в особі директора філії АБ “АвтоЗАЗБанк” у м. Львові Чернікова Юрія Сергійовича, який діяв на підставі Положення про філію та довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14.05.2008, зареєстровано в реєстрі №1633 укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредит для рефінансування та поповнення обігових коштів в сумі 3 922 000 грн. строком з 11.09.2008 до 10.09.2015 зі сплатою 21% річних.
Пунктом 6.9 Кредитного договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за ним.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що при укладанні спірного договору директор філії відповідача вийшов за мені повноважень директора філії відповідача у м. Львові, оскільки укладення такої угоди можливе лише після попереднього узгодження із відповідними органами Банку.
Проаналізувавши обставини справи, пояснення представника відповідача, колегія не може погодитися з доводами позивача з наступних підстав.
Відповідно Положення про філію АБ “АвтоЗАЗбанк”в м. Львові, затвердженого Спостережною радою АБ “АвтоЗАЗбанк” ( протокол від 02.04.2008), директор філії має право, зокрема укладати та підписувати від імені Банку договори згідно наданої довіреності, Статуту Банку, цього Положення та в межах письмового дозволу філії на здійснення банківських та інших операцій, наданого Банком, підписувати платіжні та інші документи.
Частиною 1 статті 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
За змістом статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Статтею 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Довіреністю, виданою Банком в особі Голови Правління Банку Байраки Владислава Михайловича, який діяв на підставі Статуту Банку та протоколу №30 Загальних зборів акціонерів від 14.05.2004 було уповноважено директора філії відповідача -Чернікова Юрія Сергійовича представляти інтереси Банку, для чого йому було надано право, зокрема укладати та підписувати договори купівлі-продажу, застави та іпотечні договори, попередні договори, кредитні, депозитні угоди, договори про внесення змін і доповнень до раніше укладених договорів та правочинів, а також договори про розірвання укладених договорів інші цивільно-правові угоди, на умовах, йому відомих.
Вказана довіреність була посвідчена Петровою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14.05.2008, та зареєстрована в реєстрі за №1633.
Крім того, згідно витягу з протоколу № 142 засідання кредитно-інвестиційного комітету АБ «АвтоЗАЗбанк» (правонаступник ПАТ «Банк Кіпру) від 18.08.2008року, вбачається що у директора філії відповідача були у наявності повноваження на укладення від імені Банку оспорюваного Кредитного договору.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що Черніков Юрій Степанович мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при укладенні спірного кредитного договору від імені АБ «АвтоЗАЗбанк» (правонаступник ПАТ «Банк Кіпру).
Відповідно до ст. 202 ЦК України договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків .
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 1054 Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Укладаючи Кредитний договір сторони були вільними в укладені договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.
Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
В Роз'ясненні Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, яких не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Як пояснив представник відповідача, ВАТ «Банк Кіпру» надав ПП «Біосат» кредит в розмірі 3 922 000, 00 грн., тобто виконав свої зобов»язання за договором повністю. У зв»язку з тим, що ПП «Біосат» не виконувало свої зобов»язання за укладеним кредитним договором, а саме порушувало строки повернення кредиту та відсотків за його користування, 21.09.2009р. ВАТ «Банк Кіпру» в особі філії ВАТ «Банк Кіпру» у м.Львові було подано позовну заяву до Господарського суду Львівської області про розірвання кредитного договору та про звернення стягнення на заставлене майно ПП «Біосат», провадження по якій було порушено Господарським судом Львівської області 30.09.2009р. (справа № 2/211).
Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що кредитний договір від 11.09.2008 року укладено з дотриманням вимог діючого законодавства України, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.
Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, апелянтом не надано суду доказів, які б підтверджували обмеження повноважень директора філії Банку у м. Львові на момент укладення оспорюваного кредитного договору
Щодо посилання на порушення норм процесуального права щодо незадоволення клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки свого уповноваженого представника в судове засідання в призначений час, колегія вважає за необхідне зазначити, що неможливість представника відповідача особисто брати участь в судовому засіданні не заважала відповідачу направити в судове засідання іншого повноважного представника ( ст. 28 ГПК України), або посадової особи ( ст. 30 ГПК України).
Крім того, слід зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010р. у справі №34/364 (28/50) судове засідання було призначено на 01.09.2010р. о 16.00 год. Таким чином, у позивача було достатньо часу для підготовки до судового засідання та надання всіх необхідних доказів для підтвердження своїх позовних вимог.
Водночас згідно ч. 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до частин другої та третьої статті 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Біосат» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 01.09.2010 року по справі № 34/364 (28/50) залишити без змін.
Матеріали справи № 34/364 (28/50) повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
30.11.10 (відправлено)