10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"25" листопада 2010 р. Справа № 11/60-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Левіна Л.В., довіреність №4/11 від 22.11.2010р.,
Полутін Л.В., довіреність №5/11 від 22.11.2010р.,
від відповідача: Коновальчук О.Г., директор,
Андрощук О.І., довіреність від 01.04.2010р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газприлад", смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області
на рішення господарського суду Вінницької області
від "21" жовтня 2010 р. у справі № 11/60-10 (суддя Матвійчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім " Сутиски", м. Вінниця
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газприлад", смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області
про стягнення 715 128,25 грн.,-
У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сутиски" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газприлад" 715128,25 грн. боргу.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року у справі №11/60-10 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сутиски" задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газприлад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сутиски" 715 128,25 грн. - боргу за товарообмінними (бартерними) договорами, 7 151,28 грн. - витрат зі сплати державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ТОВ "Газприлад" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у скарзі.
Вказує, що в ході розгляду справи не з'ясовано та не зазначено у рішенні суду першої інстанції, на яких підставах і за якими документами позивачем оприбутковувались конвектори газові, що отримані були за видатковими накладними відповідача, в графі "замовлення", у яких внаслідок недбалості бухгалтера відповідача міститься посилання на неіснуючий товарообмінний (бартерний) договір №7 від 23.03.2007 року та на рахунок-фактуру №5 від 05.03.2007 року (за яким позивач фактично отримав від відповідача товар ще в березні 2007 року).
Вважає, що згідно даних бухгалтерського обліку, кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем за товарообмінними (бартерними) договорами №2 від 01.10.2009 року, №3 від 01.11.2009 року та №4 від 01.12.2009 року станом на 01.09.2010 року немає.
Крім того зазначає, що рішення за результатами розгляду письмового клопотання представника відповідача про призначення економічної експертизи взагалі місцевим господарським судом не прийняте. Зокрема, його не оголошено ні в ході судового засідання, ні зазначено в судовому рішенні за результатами розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сутиски" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги.
Вказує, що згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2007 року по 10.09.2010 року, в якому в розширеному вигляді відображено рух фінансових операцій між сторонам, починаючи з нульового сальдо, заборгованість відповідача перед позивачем саме на суму 715128,25 грн.
Просить рішення господарського суду Вінницької області залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Газприлад" - без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити. Зазначив, що в акті звірки від 22.01.2010 року, узгодженому та підписаному сторонами, сальдо на користь позивача станом на 30.09.2009 року становило 969655,85 грн., а тому поставки, які здійснював відповідач за вказаними накладними, позивач відносив на погашення заборгованості, яка виникла у відповідача за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., у першу чергу.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
01 жовтня 2009 року, 01 листопада 2009 року та 01 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сутиски" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газприлад" (відповідач) укладено товарообмінні (бартерні) договори за умовами яких, сторони здійснюють взаємний обмін товарами без грошової оплати на збалансованій по грошовій оцінці вартості (в гривнях) основі (а.с.43-45, т.1).
Пунктом 1.2 товарообмінного (бартерного) договору від 01.10.2009 р. сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу автоматики на загальну суму 504 406,20 грн. та виконує перфорацію панелей на загальну суму 27 360 грн., згідно з переліком вказаним у видаткових накладних, а відповідач у відповідності до пункту 1.3 цього договору зобов'язався поставити позивачу товари (конвектори газові) на загальну суму 531 766,20 грн., згідно з переліком, вказаним у видаткових накладних.
На виконання умов вказаного договору позивач згідно видаткових накладних №РН-0000157 від 14.10.2009р., №РН-0000165 від 23.10.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 504 403,20 грн., який останній отримав за довіреностями серії ЯПП №918752 від 14.10.2009р. та №918759 від 23.10.2009р. (а.с.11,12-14, т.1).
Пунктом 1.3 товарообмінного (бартерного) договору від 01.11.2009 р. сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу автоматики на загальну суму 256 922,40 грн. відповідно з переліком вказаним у видаткових накладних, а відповідач у відповідності до пункту 1.3 цього договору, поставляє позивачу товари (конвектори газові) на загальну суму 256 922,40 грн., згідно з переліком, вказаним у видаткових накладних.
На виконання умов вказаного договору позивач згідно видаткових накладних №РН-0000189 від 19.11.2009р., №РН-0000184 від 10.11.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 256 922,40 грн., який останній прийняв за довіреністю серії ЯПП № 918765 від 10.11.2009р. (а.с.15,16,17, т.1).
Пунктом 1.3 товарообмінного (бартерного) договору від 01.12.2009 р. сторони погодили, що позивач поставляє відповідачу автоматики на загальну суму 159 484,80 грн. відповідно з переліком вказаним у видаткових накладних, а відповідач у відповідності до пункту 1.3 цього договору, поставляє позивачу товари (конвектори газові) на загальну суму 159 484,80 грн., згідно з переліком, вказаним у видаткових накладних.
На виконання вказаного договору позивач згідно видаткової накладної №РН-0000192 від 02.12.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 159 484,80 грн., який останній отримав за довіреністю серії ЯПП №918781 від 02.12.2009р. (а.с.18-19, т.1)
Пунктом 3.1 наведених вище договорів сторони погодили умови та строки поставки товарів та визначили, що позивач відвантажує товар на адресу відповідача за цінами, що вказані у видаткових накладних, протягом одного місяця з моменту підписання договору, а відповідач відвантажує товар на адресу позивача протягом місяця із моменту отримання товару від останнього.
Як стверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача, відповідач провів часткові розрахунки за договорами шляхом взаєморозрахунків на суму 205 682,15 грн.
4 квітня 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою, у якій зазначив, що виконання зобов'язання з боку відповідача втратило інтерес для позивача. Тому позивач керуючись статті 612 Цивільного кодексу України відмовився від його виконання та запропонував відповідачу добровільно відшкодувати збитки від суми недопоставленого товару в розмірі 715 128,25 грн. (а.с.20-21, т.1).
Слід зазначити, що саме така сума визнана відповідачем в акті звірення взаємних розрахунків станом на 22.01.2010 року(а.с.47, т.1).
У статті 11 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено у статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і стаття 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений товар згідно товарообмінних (бартерних) договорів.
Відповідно до частини 1 статті 715 Цивільного кодексу України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.
Частиною 2 цієї норми визначено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
В силу статті 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріали справи свідчать, що позивач виконував свої зобов'язання по поставці товару належним чином.
Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо поставки товару (конвектори газові) у встановлені договорами строки.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
У статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на викладене вище, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про те що вимога позивача про стягнення боргу за договорами в розмірі 715 128,25 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача щодо поставки товару (конвектори газові) за накладними №РН-00098 від 14.10.2009р., №РН-00105 від 27.10.2009р., №РН-00110 від 04.11.2009р., №РН-00111 від 05.11.2009р., №РН-00117 від 19.11.2009р., №РН-00120 від 01.12.2009р., №РН-00126 від 02.12.2009р., №РН-00135 від 16.12.2009р. колегією судів не беруться до уваги зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто факт проведення відповідачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.
Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідач стверджує поставку товару за вищевказаними накладними .
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу (форми); дату і місце складання; назву підприємства, установи, від імені якої складений документ; зміст, обсяг та підстава для здійснення господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Подані відповідачем накладні таким вимогам не відповідають. Зі змісту вказаних накладних вбачається, що підставою поставки опалювальних приладів за ними слугував договір №ДГ-0000007 від 23.03.2007р. та рахунок-фактура №СФ-0000005 від 05.03.2007р. Тоді як товарообмінні (бартерні) договори укладено відповідно 01.10.2009р., 01.11.2009р. та 01.12.2009р.
В силу статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статтей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що за результатами розгляду письмового клопотання представника відповідача про призначення економічної експертизи місцевий господарський суд будь-якого рішення з цього питання не прийняв. Його не оголошено в ході судового засідання та не зазначено у судовому рішенні за результатами розгляду справи.
Зазначене порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення у справі.
Дійсно, у протоколах судових засідань та у судовому рішенні не відображено результати розгляду судом клопотання відповідача про призначення у даній справі судової економічної експертизи.
Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.
З урахуванням позовних вимог та обставин справи підстав для призначення судової економічної експертизи не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що відповідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Невідображення у рішенні суду або у протоколі судового засідання результатів розгляду клопотання про призначення експертизи не є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Тому рішення господарського суду Вінницької області від 21.10.2010 року у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Газприлад" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 21 жовтня 2010 року у справі №11/60-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газприлад", смт. Сутиски Тиврівського району Вінницької області - без задоволення.
2. Справу №11/60-10 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя: Майор Г.І.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Філіпова Т.Л.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2,3 - сторонам
4 - в наряд