донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.11.2010 р. справа №10/155
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддів:Діброви Г.І., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача:Вдовенко М.В. дов. № 85-126юр від 14.05.2010р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія»м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від06.10.2010р.
у справі№ 10/155 (суддя Татенко В.М.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства “АрселорМіттал Кривий Ріг»м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Технологія»м. Донецьк
простягнення 2205грн.68коп.
Відкрите акціонерне товариство “АрселорМіттал Кривий Ріг»м. Кривий Ріг Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія»м. Донецьк 2205грн.68коп. збитків в розмірі вартості вагової недостачі вугільного концентрату, отриманого у 18 вагонах за залізничними накладними №№ 51887758, 51887757.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору № 3017 від 11.09.2009р., на ст.ст.526, 623 Цивільного Кодексу України та просив стягнути збитки у розмірі вартості вагової недостачі, яка зафіксована актом приймання продукції по кількості № 177 від 13.12.2009р.
Господарський суд Донецької області рішенням від 06.10.2010р. у справі №10/155 встановив факт оплати позивачем відвантаженого вугілля в кількості зазначеної у залізничних накладних, визнав те, що відповідачем порушені умови договору № 3017 від 11.09.2009р. та не поставлена продукція у кількості 5,500т, тому визнав збитки у сумі 2205грн.68коп. доведеними, а позовні вимоги про стягнення 2205грн.68коп. суми збитків, які виникли у зв'язку із отримання вугілля із недостачею, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технологія»м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 06.10.2010р. у справі №10/155 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заявник скарги вважає рішення господарського суду винесеним без врахування того факту, що оплата продукції була здійснена позивачем після встановлення факту недопоставки продукції. Вважає акт про приймання продукції по кількості винесеним з порушенням п.14 Інструкції П-6.
Крім того, заявник скарги вважає, що позивач безпідставно включив до розміру збитків суму податку на додану вартість, нарахованого на вартість недостачі продукції.
Представник заявника скарги у судове засідання не з'явився, надав клопотання, в якому просив розгляд апеляційної скарги перенести на іншу дату з причин знаходження у відрядженні, проте відповідних документів підтверджуючих викладені обставини суду не надав.
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду направлена сторонам 28.10.2010 року, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що заявник скарги мав достатньо часу для визначення свого представника для участі у розгляді справи у Донецькому апеляційному господарському суді та забезпечення його явки у судове засідання, тому не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника скарги, та розглядає апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.
Позивач, просить рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2010р. у справі №10/155 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між ВАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” та ТОВ «Технологія» укладено договір купівлі-продажу № 3017 від 11.09.2009р., у відповідності до п.1.1 якого відповідач зобов'язався передати у власність покупця вугільний концентрат, в обсязі і за цінами, зазначеними у договорі, а позивач у справі - прийняти та оплатити товар.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов цього договору за залізничними накладними №№ 51887758, 51887757 зі станції Донецьк-Північний Донецької залізниці в 18-ти напіввгонах надійшов вантаж - вугілля кам'яне марки Ж, за даними накладних загальна вага нетто вантажу складає 620,5т та 621,5т відповідно; вантажовідправником вантажу є ТОВ „Донпромтрейд”. У накладних відправником зроблена відмітка, що вантаж є власністю ТОВ „Технологія”.
Пунктом 3.11. договору сторони домовились, що приймання товару за кількістю здійснюється у Покупця відповідно до Інструкції П-6 в односторонньому порядку; приймання товару по кількості здійснюється у Покупця шляхом зважування на автоматичних електронно-тензометричних 200-тонних вагах „Trapper”; визначення ваги нетто товару здійснюється шляхом відрахування від ваги брутто ваги тари вагону, зазначеної в залізничній накладній, а при відсутності даних в залізничній накладній, вага тари вагону приймається за трафаретом (з брусу); відповідальна нестача визначається з урахуванням норми недостачі в розмірі 1% та норми надлишків у розмірі 0,2% від ваги нетто у вагоні, вказаної в перевізних документах; взаємовідносини щодо недостачі товару регулюються між Продавцем та Покупцем без участі Вантажовідправника.
Пунктами 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.5 договору сторони встановили обов'язок позивача поставити товар, а відповідача оплатити його вартість згідно даних накладних та виставлених рахунків-фактур.
Вантаж на станцію призначення Кривий Ріг - Головний прибув у справних вагонах, без слідів втрати чи розкрадання на шляху слідування і був виданий вантажоодержувачу - ВАТ „АрселорМіттал Кривий Ріг” без перевірки маси та кількості місць, відповідно до ст.52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні залізничної накладної.
Позивачем, якій є одержувачем вантажу, 13.12.2009р. о 16год.40хв. на підставі п.3.11. договору здійснено приймання товару за кількістю, який надійшов в 18-ти напіввгонах за залізничними накладними №№ 51887758, 51887757.
Згідно даних залізничних накладних № 51887757 та № 51887758 вага нетто вантажу у зазначених вагонах складає 1242,00т, а фактично у напіввагонах було виявлено тільки 1234,800т, що менше на 8,650т. З урахуванням надлишків, що становить 1,450т, норма недостачі 1% відповідальна нестача становить 1,918т, вартість якої становить 1838,08 грн. без урахування ПДВ, з урахуванням ПДВ 20% -2205,68 грн.
Розрахунок вартості недостачі на суму 2205грн.68коп. здійснений позивачем правильно, у відповідно до умов договору, та з урахуванням показника вологості, якій вказаний у сертифікаті якості відправника.
Позивачем приймання продукції по кількості здійснено у відповідності до порядку, встановленому умовами договору № 3017 від 11.09.2009р. та Інструкції П-6.
Із акту приймання продукції по кількості № 177 від 13.12.2009р. вбачається, що продукція, якої не вистачає, у вагонах вмістись могла, комісія дійшла висновку, що недостача утворилась на місці навантаження внаслідок недовантаження продукції постачальником.
При наявності даних обставин, слід визнати, що приймання продукції здійснено у відповідності до умов договору та п.п. в) п.18 Інструкції П-6, тому акт приймання продукції по кількості № 177 від 13.12.2009р. визнається належним доказом, якій підтверджує факт отримання продукції з недостачею у кількості 5,500т (відповідальна недостача 2,279тн) на суму 2205грн.68коп.
Позивачем зазначена в накладній кількість коксу оплачена платіжним дорученням №24692 від 30.12.09р. та № 23082 від 18.12.09р. у повній сумі згідно виставлених відповідачем рахунків № 308 від 10.12.2009 року, № 307 від 10.12.2009 року та актів приймання-передачі № 308-У від 10.12.2009 року, № 307-У від 10.12.2009 року, що відповідає приписам п.5.3 договору, згідно якого оплата за товар здійснюється по факту поставки на підставі рахунків продавця протягом 5-ти банківських днів з моменту надання документів.
Позивач звернувся до ТОВ «Технологія», поставщика за договором № 3017 від 11.09.2009р., із заявою про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з невиконанням зобов'язань за умовами договору, через порушення зобов'язань по поставці товару та отримання вугільної продукції з ваговою недостачею у сумі 2205грн.68коп.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 669 вказаного Кодексу встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.
За правилами, встановленими частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що коментована стаття конкретизує положення статті 22 Цивільного кодексу України, якою стягнення збитків передбачено як спосіб захисту цивільних прав.
Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону, що відрізняє дану форму відповідальності від стягнення неустойки або втрати завдатку, для застосування яких обов'язковим є передбачення цього в письмовій формі в договорі або в законі.
Разом з тим, боржник, що допустив порушення при виконанні зобов'язання, має відшкодовувати збитки в будь-якому випадку на підставі положень частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України.
Поняття збитків надається у статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. В разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: - протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; - наявність збитків; - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; - вина боржника.
Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Господарський суд Донецької області дійшов до висновку, що позивачем у справі доведено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо поставки оплаченої кількості продукції, що призвело до виникнення у позивача збитків в розмірі вартості вагової нестачі вугілля кам'яного.
Враховуючи приписи законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судом першої інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42-43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду щодо доведеності вимог ВАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення з ТОВ "Технологія" збитків в розмірі вартості вагової нестачі вугілля кам'яного у сумі 2205грн.68коп.
Доводи заявника скарги про те, що акт приймання продукції по кількості складено з порушенням п.14 Інструкції П-6 є недоведеними, оскільки в умовах укладеного договору сторони передбачили визначення ваги нетто шляхом відрахування з ваги брутто ваги тари вагону, вказаної за трафаретом (з брусу). Позивачем приймання продукції по кількості здійснено відповідно до цих умов договору.
Доводи заявника скарги щодо оплати позивачем рахунків після встановлення факту недопоставленої продукції не відповідають узгодженим сторонами умовам договору, оскільки згідно з п.5.3, п.3.5 оплата за товар здійснюється по факту поставки на підставі рахунків продавця протягом 5-ти банківських днів з моменту надання документів, в тому числі і акту приймання-передачі. Акти приймання-передачі № 308-У від 10.12.2009 року, № 307-У від 10.12.2009 року підписані до рахунків № 308 від 10.12.2009 року, № 307 від 10.12.2009 року, в які внесені дані щодо ваги поставленої вугільної продукції згідно даних вказаних у залізничних накладних і оплата продукції проведена платіжними дорученнями №24692 від 30.12.09р. та № 23082 від 18.12.09р., що здійснено у відповідності до умов договору за зазначеною в даних актах вагою вугільної продукції.
Доводи заявника скарги про безпідставне включення до складу збитків суми податку на додану вартість є безпідставними.
На підставі наведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам, прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, тому підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технологія»м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2010р. у справі №10/155 залишити без змін.
Головуючий Т.А.Шевкова
Судді Г.І.Діброва
Л.Ф.Чернота
Надруковано 5 прим.:
1 -позивачу
2 -відповідачу
3 - у справу
4 - господарському суду Донецької області
5 -Донецькому апеляційному господарському суду