Чернігівської області
14000 , м. Чернігів
проспект Миру , 20 тел. 77-99-18
Іменем України
25листопада 2010р. справа № 2/123
За позовом: закритого акціонерного товариства „Єврофінанс”,
02100, м. Київ, вул. І. Дубового, 14
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
про стягнення коштів
Суддя С.І.Михайлюк
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача 80287,42 грн. заборгованості по лізингових платежах, 7699,73 грн. пені, 4306,69 грн. 3%річних, 13907,02грн. інфляційних, 7797,09грн. пені, 22458,27грн. штрафу.
Позов мотивний порушенням відповідачем грошового обов'язку за договором фінансового лізингу від 20.11.2007 р. № LA07000409.
Відповідач подав письмові заперечення, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У запереченнях відповідач, зокрема зазначає, що: від позивача не надходили повідомлення про перегляд розміру оплати; позивач грубо порушив порядок розірвання договору; автобус вилучений незаконно; рахунки на адресу відповідача не надходили; між сторонами не підписано жодного акту здачі-прийняття робіт; знецінення долару США, в якому визначені у договорі щомісячні платежі, не відбулося, у зв'язку з чим інфляційні витрати не повинні розраховуватися. Відповідач також просить застосувати ч. 3 ст. 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, суд
20.11.2007р. між ЗАТ „Єврофінанс” та фізичною особою-підприємцем укладений договір фінансового лізингу №№ LA07000409 (надалі ДФЛ).
Згідно з ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 16 цього Закону України сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. При цьому, лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно з ДФЛ, додатками 1, 2 лізингодавець (позивач) зобов'язався після підписання лізингоодержувачем ДФЛ придбати і передати у володіння та користування лізингоодержувачу (відповідач) предмет лізингу - транспортний засіб автобус Ivan моделі A07A1-30 вартістю 210600,52грн., а лізингоодержувач зобов'язався прийняти відповідний ТЗ та використовувати його у відповідності з умовами ДФЛ. Сторони встановили лізинговий період впродовж 60 місяців.
За актом від 07.03.2008р. до ДФЛ лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг автобус Ivan моделі A07A1-30, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 210600,52грн. Датою повернення ТЗ сторони визначили 06.03.2013р.
Згідно з пунктом 8.1. додатку № 2 до ДФЛ нарахування щомісячних лізингових платежів розпочинається з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі ТЗ, але не пізніше 5 робочих днів з дня повідомлення лізингоодержувача про готовність ТЗ до передачі.
ДФЛ встановлена референційна валюта долари США та передбачено, що всі платежі мають бути нараховані та сплачені в український гривні із врахуванням умов, вказаних у цьому договорі та додатку 2. Сторони погодили одноразовий платіж 4149,76 одиниці референційної валюти, що становить 21060,03грн., щомісячні платежі: 1203,48одиниць референційної валюти, що становить 6107,66грн., з яких 622,46одиниць референційної валюти, що становить 3158,98грн., - відшкодування вартості предмета лізингу, та 581,02одиниць референційної валюти, що становить 2948,68грн., - банківські відсотки та комісія. Додатком 4 до ДФЛ передбачений щомісячний лізинговий платіж в референційній валюті. В додатку 4 до ДФЛ передбачено: „У разі зміни облікової ставки НБУ, згідно п.п. 3.2.2 Закону України „Про податок на додану вартість” розмір ПДВ при перевищенні суми комісії понад подвійної облікової ставки НБУ повинен бути донарахований Лізингодавцем до суми лізингового платежу та сплачений Лізингоодержувачем”.
Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одинці України -гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Частиною 2 ст. 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
Суд дійшов висновку, що сторони фактично визначили грошовий еквівалент зобов'язання (здійснення щомісячних платежів) в доларах США. Тобто сторони погодили і встановили порядок обчислення суми зобов'язання, яке виражене (обчислене, позначене) у гривнях по курсу продажу долара США банком „Надра”.
Згідно з ст. 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, чинного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що по ДФЛ позивач рахує заборгованість за відповідачем по лізингових платежах у сумі 80287,42. Зокрема:
- за рахунком-фактурою № СФ-0002746 від 31.03.2008р.на суму 78,22грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0003664 від 25.04.2008р. на суму 5946,34грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0004586 від 31.05.2008р. на суму 6054,24грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0005523 від 27.06.2008р. на суму 3754,24грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0006267 від 31.07.2008р. на суму 6054,24грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0007053 від 29.08.2008р. на суму 3554,24грн.;
- за (рахунком-фактурою № СФ-0007845 від 30.09.2008р. на суму 6162,14грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0008597 від 31.10.2008р. на суму 1432,93грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0009339 від 28.11.2008р. на суму 8202,60грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0010125 від 29.12.2008р. на суму 9067,20грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0010126 від 29.12.2008р. на суму 340,69грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0000458 від 30.01.2009р. на суму 9129,44грн.);
- за рахунком-фактурою № СФ-0001304 від 27.02.2009р. на суму 9565,17грн.);
- за рахунком-фактурою № СФ-0001305 від 27.02.2009р. на суму 894,04грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0002602 від 31.03.2009р. на суму 9372,2грн.;
- за рахунком-фактурою № СФ-0002603 від 31.03.2009р. на суму 679,62грн.
З пункту 8.2. додатку № 2 до ДФЛ вбачається обов'язок лізингоодержувача сплатити лізингодавцю лізингові платежі протягом п'яти календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше сьомого числа кожного місяця, якщо зобов'язання виражене у грошовій одинці України. При цьому погоджено, що неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі згідно ДФЛ
Як встановлено судом , сторони фактично визначили грошовий еквівалент зобов'язання в доларах США.
Цим же пунктом 8.2. додатку № 2 до ДФЛ передбачено: якщо у ДФЛ вказана референційна валюта долари США або Євро, то всі платежі будуть конвертовані в гривні на дату формування відповідно рахунку; конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ „Надра” плюс один відсоток на дату виставлення рахунку.
ДФЛ не визначено строку (терміну) виставлення рахунку. Згідно з п. 3.1. Інструкції „Про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України”, що затверджена постановою Правління НБУ 12.12.2002р. № 502 та зареєстрована в Мінюсті України 14.01.2003р. за № 21/7342, в діючій на період боргу редакції, курси купівлі, продажу іноземних валют за гривні встановлюється щоденно до початку робочого дня. Згідно з пунктами 3.2., 3.3., у касі банку (фінансової установи) та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, у тому числі в пунктах обміну валюти агентів в один і той самий робочий день, можуть бути встановлені різні значення курсів купівлі та продажу іноземних валют. Банк (фінансова установа) протягом робочого дня може змінювати значення курсів купівлі та продажу іноземних валют у касі з обов'язковим оформленням кожного зміненого значення курсів купівлі та продажу відповідним наказом (розпорядженням), у якому обов'язково зазначається час зміни курсів.
Відповідно до листа Київського регіонального управління КБ „Надра” від 14.08.2009р. в касі банку (м. Київ, вул. Івана Кудрі, 32) на 09:00 25.04.2008р. курс продажу 1 долара США становив 4,960грн., станом на 11:00 -4,930грн., станом на 29.08.2008р. з 09:00 курс продажу долара США становив 4,700грн., з 11:00 -4,72грн.
Отже, передумовою належного виконання відповідачем обов'язку є формування позивачем, направлення відповідачеві, одержання відповідачем такого рахунку. Неодержання рахунків не дає змогу відповідачеві належним чином виконати грошовий обов'язок по сплаті щомісячних лізингових платежів. Відповідно до ч. 2 ст. 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
У запереченнях відповідач зазначив, що на його адресу рахунки не надходили. Позивач приклав до матеріалів справи рахунки, однак не надав доказів направлення та одержання їх відповідачем.
Разом з тим, банківські виписки, квитанції позивача вказують на те, що відповідач одержав окремі рахунки. Зокрема, згідно з випискою Київського регіонального управління КБ „Надра” від 04.06.2008р. відповідач сплатив 2500грн. по рахунку-фактурі № СФ-0002746 від 31.03.2008р., згідно з випискою Київського регіонального управління КБ „Надра” від 22.07.2008р., квитанціє № К5/L/18 відповідач сплатив 2300грн. по рахунку-фактурі № СФ-0005523 від 27.06.2008р., згідно з випискою Київського регіонального управління КБ „Надра” від 04.11.2008р. відповідач сплатив 2500грн. по рахунку-фактурі № СФ-0007053 від 29.08.2008р., згідно з виписками Київського регіонального управління КБ „Надра” від 19.11.2008р., 16.12.2008р., 06.01.2009р. відповідач сплатив 6000грн. по рахунку-фактурі № СФ-0008597 від 31.10.2008р. Доказів погашення заборгованості у повному обсязі за одержаними рахунками відповідач не подав. Отже, згідно з вимогами позивача з відповідача слід стягнути 8819,63грн. боргу за рахунками-фактурами № СФ-0002746 від 31.03.2008р., № СФ-0005523 від 27.06.2008р., № СФ-0007053 від 29.08.2008р., № СФ-0008597 від 31.10.2008р.
В решті позовних вимог щодо стягнення боргу слід відмовити.
Згідно з п. 8.9. додатку № 2 до ДФЛ у разі прострочення сплати платежів за ДФЛ, лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання. В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував до сплати відповідачеві 7797,09грн. пені, 4306,69грн. 3%річних за прострочення виконання грошового обов'язку.
Проте, пеня, 3%річних можуть бути нараховані за прострочення оплати рахунків, стосовно яких є відомості про одержання відповідачем.
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Іншого законом або ДФЛ не встановлено. Статтею 230 ГК України до штрафних санкцій віднесені неустойка, штраф, пені. Тобто пеня може бути нарахована, виходячи з того, що кінцевим строком оплати за рахунками-фактурами № СФ-0002746 від 31.03.2008р., № СФ-0005523 від 27.06.2008р., № СФ-0007053 від 29.08.2008р., № СФ-0008597 від 31.10.2008р. (за умови їх направлення відповідачеві) є відповідно 07.04.2008р., 07.07.2008р., 08.09.2008р. (07.09.2008р. припало на вихідний день), 07.11.2008р. Позивачем же пеня нарахована за період 01.03.2010р. -31.08.2010р. Отже у стягненні пені слід відмовити.
Розмір 3%річних за прострочення оплати за рахунками-фактурами № СФ-0002746 від 31.03.2008р. за період 08.04.2008р. -15.10.2008р. становить 16,88грн., № СФ-0005523 від 27.06.2008р. за період 08.07.2008р. -01.09.2010р. -242,08грн., № СФ-0007053 від 29.08.2008р. за період 09.09.2008р.-01.09.2010р. -211,11грн., № СФ-0008597 від 31.10.2008р. за період 08.11.2008р.-01.09.2010р. -78,07грн. Розмір 3%річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 548,14грн. В решті позовних вимог щодо стягнення 3%річних слід відмовити.
За прострочення виконання грошового обов'язку позивач нарахував до сплати відповідачеві 13907,02грн. інфляційних. Обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового обов'язку, сплатити кредиторові суму боргу з у рахуванням встановленого індексу інфляції передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Вище встановлено, що сторони фактично визначили грошовий еквівалент зобов'язання в доларах США. Відомості щодо знецінення долару США до матеріалів справи не надані.
Отже вимоги щодо стягнення інфляційних задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Згідно з ч. 1. ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Виходячи з вимог ст. 782 ЦК України
Згідно з частинами 2, 3 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг” Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Пунктом 10.2. додатку № 2 до ДФЛ передбачено право лізингодавця відмовитися від ДФЛ та вимагати повернення ТЗ від лізингоодержувачіа у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати складає більше 30 календарних днів.
Листом від 31.03.2010р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від ДФЛ у зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості. Зазначений лист направлений відповідачеві 13.04.2010р.
При стягненні штрафу у розмірі 22458,27грн. позивач посилається на п. 10.8 додатку № 2 ДФЛ. Згідно з цим пунктом дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат лізингодавця, яких він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини лізингоодержувача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме сплати 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів за договором оперативного лізингу.
Проте, сторонами укладений договір не оперативного, а фінансового лізингу. У п. 10.8. додатку № 2 до ДФЛ домовленість сторін щодо штрафу відсутня. За своєю суттю п. 10.8. додатку № 2 до ДФЛ не направлений на застосування штрафу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. У п. 10.8. йдеться мова про сплату 10% від вартості всіх недотриманих лізингових платежів.
За таких обставин у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Одночасно слід зазначити, що предметом спору не виступають відносини, пов'язані з вилученням автобусу.
Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) на користь закритого акціонерного товариства „Єврофінанс” (код 30726921, вул. І. Дубового, 14, м. Київ) 8819,63грн. боргу, 548,14грн. 3%річних, 93,68грн. держмита, 17,17грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У решті позовних вимогах відмовити.
Повний текст рішення підписаний 30.11.2010р.
Суддя С.І. Михайлюк
30.11.10