30.11.10
Україна
Господарський суд Чернігівської області
Іменем України
24 листопада 2010 року № 13/134
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чесна Музика",
бульвар Лихачова, 1/27, оф. 106-107, м. Київ 42,01042
Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
Третя особа на стороні відповідача
без заявлення самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 ,АДРЕСА_2
Предмет спору: про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення майнових авторських прав 222000 грн.
Суддя Фетисова І.А.
Представники сторін:
від позивача: Радченко О.О. д. 21 від 01.10.08 р.
від відповідача: ОСОБА_3 д. 1855 від 29.09.10 р.
від третьої особи ОСОБА_3 д. 2114 від 11.11.10 р.
Рішення приймається після оголошеної перерви 23.11.2010 року перерви відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача компенсації за порушення майнових авторських прав в розмірі 222000 грн., накладення штрафу в розмірі 10 % суми, присудженої судом на користь позивача та направлення даної суми до державного бюджету України, зобов'язання відповідача опублікувати дані про допущені порушення авторських прав ТОВ "Чесна музика" шляхом публічного виконання наступних творів та судового рішення у засобах масової інформації газеті "Деснянська правда".
Відповідач у відзиві на позов повідомив про невизнання позовних вимог, в т.ч. посилаючись на укладений між відповідачем та фізичною особою ОСОБА_2 договір суборенди та надання послуг .
Відповідачем подано доповнення до відзиву.
В судовому засіданні 17.11.2010 року, Семешко Р.О. - державний інспектор з питань інтелектуальної власності та Тука С.М. - інспектор по м. Чернігів та районах області Українського агентства з авторських та суміжних прав Департаменту інтелектуальної власності, в порядку ст.30 ГПК України, надали пояснення по суті складеного Акту фіксації від 10.09.2010 року.
Третьою особою надано суду пояснення, відповідно до яких зазначено про існування орендних ( суборенда) правовідносин з відповідачем в вересні 2010 року та надання музичних послуг відповідачу на устаткуванні ( комп'ютер, колонки), яке знаходилось в орендованому приміщенні .
Розглянувши подані матеріали, заслухавши повноважних представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:
01.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Издательство Монолит»(ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»(ліцензіат) укладено ліцензійний договір № ИК/10-04/2 виключна ліцензія.
Відповідно до умов договору ліцензіар надає ліцензіату ліцензію на використання творів/фонограм/кліпів способами, передбаченими даним договором, а також право дозволяти або забороняти використовувати твори, фонограми, кліпи способами, передбаченими даним договором, третім особам.
Згідно п. 3.2 договору ліцензіату також надається ліцензія на використання творів і фонограм виключно на території України слідуючими способами: публічне виконання творів/фонограм (і/або їх частин/фрагментів).
Згідно п. 1.21 договору строк -період часу, на який надається ліцензія починається з 01.01.2010 р. та закінчується 31.12.2010 р.
Згідно додатку № 2 до договору ліцензіат отримує майнові права ліцензовані у відповідності з додатком на твір «Лондон-Париж»автор музики Фадеев М., автор тексту Секачева И. виконавець Иракли строк дії договору до 31.12.2010 р., «Сделай шаг»автор музики Гусейнов Аслан , Аникин Г., автор тексту Гусейнов Аслан Dino MC 47, виконавець Иракли&Dino MC 47 строк дії договору до 31.12.2010 р., «Дыши»автор музики Фадеев М., автор тексту Фадеев М., виконавець «Serebro»строк дії договору 31.12.2010 р.
01.09.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Издательство Монолит»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»укладено додаткову угоду до ліцензійного договору № ИК/10-04/2 від 01.01.2010 р. Яким доповнено додаток № 2 до договору правами на слідучюий твір «Москва-Владивосток»автор музики Фадеев М., автор тексту Фадеев М., виконавець Ю. Савичева.
01.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Монолит»(ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»(ліцензіат) укладено ліцензійний договір № ПК/10-01/2 виключна ліцензія.
Відповідно до умов договору ліцензіар надає ліцензіату ліцензію на використання творів/фонограм/кліпів способами, передбаченими даним договором, а також право дозволяти або забороняти використовувати твори, фонограми, кліпи способами, передбаченими даним договором, третім особам.
Згідно п. 3.2 договору ліцензіату також надається ліцензія на використання творів і фонограм виключно на території України слідуючими способами: публічне виконання творів/фонограм (і/або їх частин/фрагментів).
Згідно п. 1.21 договору строк -період часу, на який надається ліцензія починається з 01.01.2010 р. та закінчується 31.12.2010 р.
Згідно додатку № 2 до договору ліцензіат отримує майнові права ліцензовані у відповідності з додатком на твір «Седая ночь»автор музики С. Кузнєцов, автор тексту С. Кузнєцов, виконавець солісти групи «Ласковый май» строк дії договору до 31.12.2010 р.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про авторське право та суміжні права” ( далі по тексту рішення - Закон) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору, а саме: публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; відтворення та розповсюдження творів; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Окрім того, ч.5 ст.15 Закону встановлено, що за винятком випадків, передбачених ст.ст.21-25, автор ( чи інша особа, яке має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача виключного права публічного виконання відповідних творів на території України, за умовами зазначених вище договорів.
Приписами ст.1 Закону України “Про авторське право та суміжні права” визначено, що публічне виконання це подання за згодою суб'єктів авторського права і ( або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо ( у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сімї або близьких знайомих цієї сімї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той час або в різних місцях і в різний час.
Відповідно до ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: б) звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Згідно п. г ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права” суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Згідно ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Підпунктом „а” ст.50 Закону встановлено, що порушенням авторського права і ( або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського і ( або) суміжних прав, визначені ст. 14,38 Закону та їх майнові прав, визначені ст.15,39,40,41 Закону, з урахуванням передбачених ст.21-25,42,43 Закону обмежень майнових прав.
Таким чином, для покладення відповідальності у вигляді компенсації, в процесі судового розгляду, позивачем повинно бути доведено порушення авторських прав, скоєння порушення та наявності вини саме відповідачем та саме у відповідача по справі.
10.09.2010 року складено акт фіксації виконання музичних творів та фонограм представником право власника ТОВ «Чесна музика»Радченко О.О., в присутності державного інспектора з питань інтелектуальної власності Семешко Р.О., інспектора УААСП Тука С.М., за участю громадян Бондарева В.В., Науменко О.А. в тому, що в період з 22.00 год. по 24.00 год. здійснювалось публічне виконання фонограм та зафіксованих в них музичних творів за допомогою технічних пристроїв, а саме комп'ютера, підсилювача, гучномовців, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 Зафіксовано наступне під час здійснення діяльності кафе «Дар Божий»за допомогою комп'ютера, підсилювача, гучномовців здійснювалось публічне виконання фонограм та зафіксованих в них музичних творів, а саме Иракли&Dino MC 47 «Сделай шаг», Иракли «Лондон-Париж», Ю.Савичева «Москва-Владивосток», «Serebro»«Дыши», «Ласковый май»«Седая ночь». Фіксація здійснювалась з використанням відеокамери Nokia 82.
На підтвердження знаходження в приміщенні кафе, позивачем надано рахунок офіціанта від 10.09.2010 року, якій знаходиться в матеріалах справи та є бланком з написом кафе «Дар божий», однак не містить зазначень про надання послуг з музичного супроводження 10.09.2010 року, а є розрахунковим документом за придбаний в кафе товар, однак не є фіскальним чеком, а тому судом до уваги не приймається.
Як вбачається з договору оренди № 36/09 від 01.07.2009 р. між відповідачем (орендар) та корпорацією «Проун»(орендодавець), орендодавець надає орендареві у тимчасове платне користування приміщення магазину «Готовий одяг», розташований за адресою АДРЕСА_3. Мета оренди для зайняття підприємницькою діяльністю.
Актом приймання -передачі приміщення до договору оренди від 01.07.2009 р., підписаним та скріпленим печатками сторонами по договору, орендарю передано приміщення магазину «Готовий одяг».
З матеріалів справи , а саме заяви відповідача про право застосування спрощеної системи оподаткування, звіту СПД -платника єдиного податку, вбачається, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі продовольчими та промисловими товарами в АДРЕСА_3 , адреса відповідає адресі приміщення магазину «Готовий одяг».
01.09.2010 р. між відповідачем (орендар) та третьою особою (суборендар) укладено договір суборенди.
Відповідно до умов договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування на умовах суборенди частину нежитлового приміщення магазину «Готовий одяг»загальною площею 5 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3, а саме частина приміщення магазину -бару. Мета суборенди надання музичних послуг, музичне супроводження.
Між сторонами підписано акт приймання-передачі частини приміщення по договору суборенди від 01.09.2010 р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач в обґрунтування заперечень посилається на договір суборенди між відповідачем та ОСОБА_2 та договір про надання послуг. Так, 01.09.2010 р. між відповідачем та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню послуг, а саме -музичне супроводження вечорів, заходів в магазині-барі за адресою АДРЕСА_3 приміщення магазину-бару «Готовий одяг».
30.09.2010 р. між сторонами підписано акт виконаних робіт до договору про оплатного надання послуг, згідно якого сторони дійшли згоди про припинення договірних відносин в зв'язку з виконанням сторонами в повному обсязі. Оплата коштів виконавцю замовник проведена.
Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичні дії щодо публічного виконання творів, виключне авторське право на території України на які належить позивачу, були здійснені не відповідачем, а фізичною особою ОСОБА_2
З протоколів огляду речових доказів вбачається неякісність відео зйомки на яку посилається позивач та зазначає в Акті від 10.09.2010 року. Відеофіксація відбувається в приміщенні з якого чітко зробити висновок, що це є кафе «Дар божий», що це орендоване відповідачем, неможливо. Відео зйомка супроводжується звуком та містить звучання творів, на які посилається позивач та які містяться на СД диску, наданого позивачем та який прослухано в судовому засіданні 23.11.2010 року.
Однак, надана копія відео зйомки не може бути прийнята судом до уваги, оскільки лише фіксує звук в приміщенні, яке ідентифікувати з приміщенням , орендованим відповідачем неможливо.
Акт фіксації від 10.09.2010 року, наданий позивачем до матеріалів справи, не містить адреси приміщення в якому здійснювалась фіксація, містить посилання на фіксацію під час здійснення діяльності в кафе за допомогою комп'ютера, підсилювача, гучномовців, що співпадає з поясненнями та доказами наданими третьою особою ОСОБА_2 по наданню послуг відповідачу по справі з музичного супроводження вечорів.
Окрім того, в судовому засіданні 17.11.2010 року, Семешко Р.О. - державний інспектор з питань інтелектуальної власності та Тука С.М. - інспектор по м. Чернігів та районах області Українського агентства з авторських та суміжних прав Департаменту інтелектуальної власності, в порядку ст.30 ГПК України, надали пояснення по суті складеного Акту фіксації від 10.09.2010 року.
Однак, пояснення цих осіб, в т.ч. й письмові, зводяться до пояснень щодо складання Акту фіксації 10.09.2010 року, факту публічного виконання творів та пояснень підстав перебування цих осіб в приміщенні та при здійсненні фіксації, однак не містять зазначення доказів на підтвердження здійснення саме відповідачем публічного виконання творів, спираються на усну інформацію невідомих осіб, а тому не спростовують позицію відповідача та пояснення третьої особи й судом до уваги не приймаються.
В заперечення на відзив, позивач зазначає про те, що Постановою КМУ №71 від 18.01.2003 року, якою затверджено розмір, порядок та умови виплати винагороди (роялті) за комерційне використання публікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань , до юридичних і фізичних осіб, які здійснюють комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (далі -суб'єкти комерційного використання), належать суб'єкти господарювання, що на праві господарського відання володіють, користуються та розпоряджаються або на правах оренди користуються приміщеннями барами, кафе, ресторанами та іншими підприємствами громадського харчування тощо, які перебувають у державній або комунальній власності, а тому саме відповідач повинен нести відповідальність, однак матеріалами справи спростовується , а наданими позивачем доказами не доведено факт вчинення порушення майнового авторського права саме відповідачем по справі та наявність вини відповідача як обов'язкового елементу складу цивільного правопорушення.
Окрім того, враховуючи засади змагальності судового процесу на підставі ст.4-3 ГПК України, позивачем не спростовані надані відповідачем та третьою особою докази.
Оскільки, посилання позивача на вчинення порушення саме відповідачем , судом не встановлено вини відповідача як обов'язкового елементу складу цивільного правопорушення , не знайшло свого підтвердження матеріалами справи, а тому й відповідальність на відповідача не може бути покладена у вигляді компенсації на користь позивача, в зв'язку з чим в позові має бути відмовлено..
Керуючись ст.ст. 426 Цивільного кодексу України, Законом України “Про авторське право та суміжні права”, ст.ст.4-3,22,27,30,33,49,77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю
Суддя І.А.Фетисова