Ухвала від 03.03.2025 по справі 591/5881/24

Справа № 591/5881/24

Провадження № 1-кс/591/697/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання директора МПП «Рай» ОСОБА_3 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню,

ВСТАНОВИВ:

Володілець майна звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, яке в письмовій заяві підтримав та мотивував тим, що 15 липня 2024 року Зарічним районним судом м. Суми було накладено арешт в тому числі на два ноутбуки, які раніше було виявлено під час обшуку 08 липня 2024 року на території нафтобази за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, 45. На думку заявника, потреба в арешті відпала, оскільки орган досудового розслідування мав достатньо часу для проведення відповідних досліджень з майном, яке не має значення для провадження, а подальший арешт безпідставно ускладнює діяльність підприємства, жодному з працівників якого не повідомлено про підозру.

Слідчий в письмовій заяві заперечив проти задоволення клопотання, мотивуючи це тим, що майно не втратило значення для провадження, надавши копії відповідних документів.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши надані матеріали, приходить наступних висновків.

Встановлено та не заперечено сторонами, що 15 липня 2024 року по кримінальному провадженню № 42023200000000140, відкритому за ознаками ч.ч. 1, 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, було накладено слідчим суддею арешт в тому числі на згадане майно, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів.

На думку суду, зі змісту ст. 174 КПК України випливає, що скасування арешту майна в контексті цієї норми, можливе за умови наявності певних обставин, які зазначає сторона, що не могли бути відомі суду під час накладення арешту і суттєво впливали б на прийняте судом рішення або якщо вони доведуть, що відпала потреба в такому арешті чи якщо він накладений необґрунтовано.

З досліджених матеріалів вбачається, що вилучення зазначеного майна та накладення арешту на нього вмотивовувалось в першу чергу необхідністю збереження речових доказів, але на думку суду заявником взагалі не обґрунтовано того, що вилучене майно, в розумінні ст. 98 КПК України, втратило своє доказове значення в справі.

Це вбачається з того, що надані суду матеріали (в тому числі надані слідчим та отримані додатково після накладення арешту), а також характеристики арештованого майна свідчать про те, що зазначені заявником ноутбуки містять інформацію яка безпосередньо стосується обставин справи (законність походження палива, діяльність суб'єктів господарювання відносно нього тощо), а характеристики вилученого майна виключають втрату його значення, оскільки воно (майно) містить інформацію стосовно предмета доказування та відповідно є джерелом доказів і в подальшому не виключається можливість повторного його дослідження (так само як і не виключається можливість проведення експертних досліджень), а також необхідність пред'явлення суду, тому в задоволенні клопотання належить відмовити.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд виходить і з того, що потреби кримінального провадження, зокрема, які зумовлюють необхідність збереження в належному стані речових доказів та можливість їх повторного дослідження в подальшому, переважають над потребами установи, а передача такого майна володільцю та можливе його використання не гарантують в повній мірі збереження в належному стані доказів, що також виправдовує і тривалість застосованого заходу, враховуючи в тому числі складність провадження, значний обсяг доказів вилучених в провадженні, кількість учасників та осіб, яким повідомлено про підозру, введений в країні воєнний стан та ускладнення ситуації в області.

Твердження володільця майна суд знаходить непереконливими, оскільки з наданих суду сторонами матеріалів вбачається наявність достатньої інформації, щодо доказового значення наведеного майна (походження пального, легалізації доходів, перевірки осіб, які можливо причетні до неправомірних дій, тощо, з урахуванням підозри в причетності до цих подій працівників установи, яка обшукувалась).

Також доводи володільця майна є непереконливим, оскільки вони стосуються оцінки доказів в провадженні на предмет наявності або відсутності складу злочину, вірності кваліфікації (яка є попередньою), що на цій стадії процесу знаходиться поза межами компетенції слідчого судді (при цьому, як зазначено вище, заперечення не спростовують поза розумним сумнівом того, що було вчинено кримінальне правопорушення, пов'язане з реалізацією пального низької якості та щодо легалізації доходів), а накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів не пов'язується з його приналежністю лише підозрюваному в розумінні ст. 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання директора МПП «Рай» ОСОБА_3 про скасування арешту ноутбука марки Acer Aspite 5349, B812G32 сірого кольору з зарядним пристроєм Lite on, та ноутбука марки Emachines E440-1202 G25Mn, s/n-LXNAA0L0040180D907161, чорно-сірого кольору із зарядним пристроєм Lite on, виявлених під час обшуку 08 липня 2024 року на території нафтобази за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Шевченка, 45, який накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2024 року по кримінальному провадженню № 42023200000000140, відмовити.

Ухвала не оскаржується, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1