24.02.2025
ЄУН 389/4042/24
Провадження №2/389/965/24
Рішення
іменем України
(заочне)
24 лютого 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 08.11.2024 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.05.2021 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №33570 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 . Підписуючи договір, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. На виконання договору ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума виданого кредиту - 2 000 грн, дата надання кредиту - 25.05.2021, строк кредиту - 19 днів, стандартна процентна ставка - 2% в день або 730% річних. Кредит наданий ОСОБА_1 в безготівковій формі у національній валюті шляхом перерахування на реквізити вказаної ним платіжної банківської картки НОМЕР_1 . Надалі, між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 17.02.2022 укладено договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу №02-17/02/2022, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Згідно з розрахунком, станом на 25.06.2024 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором становить 12 500 грн, яка складається з: 2 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 10 500 грн - прострочена заборгованість за процентами. На адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості, однак така вимога позичальником залишена без реагування. Оскільки відповідач заборгованість не погашає, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №33570 від 25.05.2021 в сумі 12 500 грн, а також судові витрати по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.
Згідно з ухвалою суду від 24.02.2025 розгляд справи проводиться заочно, на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №33570. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (пароля) АV1968. Підписуючи договір, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2 000 грн на строк 20 днів, тобто до 12.06.2021. За користування кредитом позичальник сплачує 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Позивачем на підтвердження укладення кредитного договору надано індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №33570 від 25.05.2021 із зазначенням всіх реквізитів відповідача (паспортних даних, ідентифікаційного коду, номеру рахунку відповідача тощо).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
На рахунок ОСОБА_1 , вказаний у кредитному договорі, 25.05.2021 було перераховано грошові кошти в розмірі 2 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою, виданою ТОВ «Платежі онлайн».
Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 договорі чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст.204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» 17.02.2022 укладено договір факторингу №02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №02-17/02/2022 доТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №33570 від 25.05.2021 в загальній сумі 12 500 грн, з яких: 2 000 грн - залишок по тілу кредита, 10 500 грн - залишок по відсотках.
Про необхідність виконання зобов'язань за кредитним договором на адресу ОСОБА_1 22.05.2024 направлена вимога ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», однак відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті заборгованості за кредитним договором.
Випискою з особового рахунку за Кредитним договором №33570 від 25.05.2021 встановлено, що станом на 25.06.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 12 500 грн та складається з: 2 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 10 500 грн - прострочена заборгованість за процентами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст.3 Закону).
За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 вказаного вище Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 , тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За нормами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимог) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб ), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору, а ОСОБА_1 , в свою чергу, прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання договору електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак, в порушення умов вказаного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту в розмірах та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована.
Таким чином суд вважає, що встановлені обставини справи підтверджують обов'язок ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитним договором №33570 від 25.05.2021, за яким право вимоги перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» на підставі Договору факторингу №02-17/02/2022 від 17.02.2022.
Як вбачається з позову, розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 12 500 грн, яка складається з: 2 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 10 500 грн - прострочена заборгованість за процентами. Саме таку суму позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у зв'язку з набуттям на неї права вимоги на підставі Договору факторингу №02-17/02/2022 від 17.02.2022.
Розмір заборгованості по основному боргу в сумі 2 000 грн підтверджується матеріалами справи, тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість за основною сумою боргу в згаданому розмірі.
Разом з цим, щодо стягнення заборгованості за процентами суд зазначає наступне.
Так, частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу ч.4 ст.263ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17) щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
В цій справі за умовами договору про надання фінансового кредиту №33570 від 25.05.2021, укладеного між Первісним кредитором (ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП») та ОСОБА_1 , останньому надано кредит на строк 20 днів, тобто до 13.06.2021 (строк дії договору).
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом позичальник сплачує 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,5% на добу.
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
У Графіку розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту за договором про надання фінансового кредиту №33570 від 25.05.2021, складеним Первісним кредитором, зазначено, що проценти за користування кредитом в межах строку його надання складають 1 000 грн на суму кредиту 2 000 грн.
Як встановлено судом, зазначений розмір відсотків нарахований відповідно до умов та строку дії договору, тобто 2,5% за кожен з 20 днів. Підстав для нарахування іншого розміру відсотків судом не виявлено.
В свою чергу, в розділі 2 договору «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договору» сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Суд також звертає увагу, що в кредитному договорі від 25.05.2021 міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін.
З аналізу п.4.3 вказаного розділу договору встановлено, що позичальник у разі порушення зобов'язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що за договором про надання фінансового кредиту №33570 від 25.05.2021 проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише до 13.06.2021, тобто строку, на який були надані кредитні кошти. Проценти за користування кредитом, як плата по кредиту, після закінчення цього строку не могли нараховуватися.
Позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому позивач не заявив до відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, який підлягає стягненню на користь позивача складає 1 000 коп, сума яких підтверджується розрахунком та перевірена судом.
Таким чином, всього розмір заборгованості за кредитним договором та відсотками за користування кредитними коштами становить 3 000 грн (2 000 грн + 1 000 грн), яка і підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд враховує, що відповідно до ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат. Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст.141 ЦПК України.
Представник позивача просив стягнути понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10 500 грн, додавши до матеріалів справи докази понесення таких витрат.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що представником позивача надані документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В.; довіреність, видана ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 29.12.2023 на ім'я адвоката Пархомчука С.В.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 від 18.07.2019; акт про отримання правової допомоги від 13.12.2024, в якому сторонами погоджено вартість правової допомоги в розмірі 10 500 грн; рахунок від 13.12.2024 на суму 10 500 грн; платіжна інструкція №3 3933 від 13.12.2024 про сплату позивачем адвокату Пархомчуку С.В. 10 500 грн.
Судом враховується, що згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).
Дослідивши подані представником позивача докази та матеріали справи, суд вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10 500 грн, понесених позивачем, є документально підтвердженим, вони співмірні з наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат.
Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання правової допомоги у цій справі в розмірі 2 520 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України та з огляду часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 581 грн 38 коп.
Керуючись ст.3, 6, 207, 509, 512, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 631, 633, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, ст.133, 137, 141, 223, 263-265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №33570 від 25.05.2021 в розмірі 3 000 (три тисячі) грн, з яких:2 000 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1 000 грн прострочена заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в розмірі 581 (п'ятсот вісімдесят одна) грн 38 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», місце знаходження: вул.Кирилівська,82 офіс 7, м.Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42228158.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 28.02.2025.
Суддя Знам'янського міськрайонного суду
Кіровоградської області О.В. Савельєва