ЄУН 387/1555/24
Номер провадження по справі 2/387/150/25
03 березня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 28.11.2024 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором (оферти) №15.05.2024-100002262 укладеного 15.05.2024 у розмірі 13120,00 грн.
Свій позов ТОВ "Споживчий центр" обґрунтовує тим, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 15.05.2024 укладено кредитний договір (оферти) №15.05.2024-100002262 в межах якого ОСОБА_1 , як позичальнику, надано кредит в розмірі 4000,00 грн строком на 112 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом. Проте, відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків, тому за останнім виникла та рахується заборгованість перед позивачем на загальну суму 13120,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду із відповідним позовом.
Суд, ухвалою від 16.12.2024, за вказаним позовом відкрив провадження у справі ЄУН 387/1555/24 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 22.01.2025.
За наслідками судового засідання 22.01.2025 розгляд справи відкладено на 03.03.2025, про що 22.01.2025 судом постановлено відповідну ухвалу.
В судове засідання призначене на 03.03.2025 представник позивача не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. При цьому суд зважає на клопотання позивача, наведене у прохальній частині позовної заяви, в якому позивач просить розглянути справу за відсутності його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення ухвали суду за місцем реєстрації, якою відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, ухвала про відкриття провадження, у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 23.01.2025 опубліковано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України». Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
ТОВ "Споживчий центр" є юридичною особою, яка зареєстрована як фінансова установа, основним видом діяльності є кредитування, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.10.2023 (а.с. 6).
15.05.2024 ОСОБА_1 заповнив свої дані на сайті позивача на отримання коштів у сумі 4000,00 грн. строком на 112 днів шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 13-18).
15.05.2024, на виконання умов кредитного договору №15.05.2024-100002262 ТОВ "Споживчий центр" перерахувало на банківську картку зазначену ОСОБА_1 у вказаному договорі №537541*91 кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн (а.с. 9).
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно до ч.1. ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як визначено статтями 1046, 1047 ЦК України, договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно до ст.4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
ТОВ «Споживчий центр» на виконання вимог кредитного договору №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024, надало ОСОБА_1 кошти шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача у розмірі 4000,00 грн.
Відповідно до умов кредитного договору №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024, сума кредиту 4000,00 грн., строк, на який надається кредит - 112 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 03.09.2024 (п.2-4).
Згідно до п.5 кредитного договору №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Відповідно до п.8 кредитного договору №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024 комісія, пов'язана з наданням кредиту 10% від суми кредиту та дорівнює 400,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Пунктом 13 кредитного договору №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024 передбачена відповідальність за невиконання зобов'язання та встановлено, що неустойка : 40,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до п.18 кредитного договору №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024, позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1,5 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові послуги» (він ознайомився з нею за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informaciі), паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», примірник цього договору.
Звертаючись з позовом до суду позивач вказує, що оскільки відповідач взяв на себе певні зобов'язання, належним чином в установлений договором строк їх не виконав, на час звернення до суду за ним рахується заборгованість за кредитним договором №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024, у загальному розмірі 13120,00 грн., яка складається з: основний борг 4000,00 грн.; проценти 6720,00 грн; комісія 400,00 грн; неустойка 2000,00 грн (а.с. 8).
Таким чином, відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит та на отримання процентів за користування кредитом.
Проте, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії в розмірі 400,00 грн, виходячи з такого.
Так, положеннями п.8 кредитного договору №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024 передбачена сплата клієнтом (відповідачем) комісії за надання кредиту в розмірі 400,00 грн.
При цьому суд зважає на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), за якою банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту. Відтак положення про комісію є нікчемним, що є підставою відмови в задоволенні вимоги про стягнення комісії в розмірі 400,00 грн.
При розгляді вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2000,00 грн, суд виходить з наступного.
Пропозицією про укладення кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії у вигляді неустойки згідно п. 7.6. кредитного договору.
Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За розрахунком позивача, неустойка нарахована за період з 15.05.2024 по 03.09.2024, що, з огляду на наведені вище положення Цивільного кодексу України, виключає правові підстави для стягнення неустойки.
Таким чином, позивачу в стягненні неустойки в сумі 2000,00 слід відмовити.
За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимоги, а отже і наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в розмірі 4000,00 грн. та 6720,00 грн. - процентів.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1979,28 грн.
Керуючись п.2 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 274, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 526, 598, 599, 625, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ, поштовий індекс 01032, код ЄДРПОУ 37356833) в рахунок оплати боргу по кредитному договору №15.05.2024-100002262 від 15.05.2024, кошти в сумі 10720 гривень 00 копійок (десять тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1979 гривень 28 копійок (одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 28 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кіровоградського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», вулиця Саксаганського, 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення складено та підписано 03.03.2025
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО