Справа №523/3291/25
Провадження №1-кс/523/765/25
28 лютого 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання ст.слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 «Про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відносно:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Овруч Житомирської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, проходячий військову службу за контрактом на посаді начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, у військовому званні «старший лейтенант» , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62025150020000832 від 18.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ № 40-ОС від 25.01.2025 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ.
Крім того, наказом голови ДПСУ від 14.02.2025 № 2-ОС ОСОБА_7 призначено на посаду начальника відділення внутрішньої безпеки (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) відділу внутрішньої та власної безпеки по 2 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки «ІНФОРМАЦІЯ_4» ДПСУ.
Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про державну прикордонну службу України», основними функціями Державної прикордонної служби України окрім іншого є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення. Органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів. До складу прикордонного загону можуть входити прикордонні комендатури, відділи прикордонної служби, прикордонні застави, контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю. Окремий контрольно-пропускний пункт є оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладається здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів. До складу окремого контрольно-пропускного пункту можуть входити інші підпорядковані йому контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю і контролерські пости.
Пунктами 4, 5, 6, 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань зокрема покладаються: участь у виконанні заходів територіальної оборони, а також заходів, спрямованих на додержання правового режиму воєнного і надзвичайного стану; організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю; запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну прикордонну службу України» визначено, що військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов'язків є представниками влади.
У відповідності до посадової інструкції ОСОБА_4 повинен у своїй діяльності керуватися: Конституцією України, Законами України «Про державний кордон України», «Про державну прикордонну службу України», указами Президента України, постанови Верховної Ради України, прийнятими відповідно до них актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, міжнародними договорами з прикордонних питань, даною посадовою інструкцією та іншими нормативно-правовими та розпорядчими актами.
До основних завдань та обов'язків ОСОБА_4 входить: безпосередньо охорона державного кордону, здійснення прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, протидія правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції ДПСУ; підтримування взаємодії в інтересах охорони державного кордону з працівниками підрозділів органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів; здійснення перевірку у осіб, які прямують через державний кордон України, документів на право в'їзду та виїзду з України, здійснення в них відповідних відміток і у випадках, передбачених законодавством, тимчасове їх затримання або вилучення; здійснення контролю виконання режиму в пунктах пропуску через державний кордон; з'ясування підстав в'їзду та виїзду з України у осіб, які перетинають державний кордон, та інші завдавання та обов'язки покладені посадовою інструкцією та визначені Статутами ЗСУ, іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.
Крім того, ОСОБА_4 зобов'язаний: не допускати вчинення злочинів та адміністративних правопорушень, у тому числі корупційних правопорушень; не використовувати своє службове становище з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших; здійснювати прикордонний контроль і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна; запобігати злочинам та адміністративних правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції ДПСУ; здійснювати процесуальне оформлення правопорушень, віднесених до компетенції ДПСУ; виявляти та затримувати осіб, які скоїли злочини та адміністративні правопорушення, протидія яких віднесено до компетенції ДПСУ та інші обов'язки покладені посадової інструкцією.
Згідно з посадовою інструкцією начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, він відповідає за: охорону визначеної ділянки; організацію та результати оперативно-службової діяльності відділення.
Відповідно до вказаної Інструкції начальник відділення інспекторів прикордонної служби зобов'язаний: організовувати оперативно-службову діяльність на ділянці відділення відповідного визначених завдань; володіти обстановкою на ділянці відповідальності та вчасно реагувати на її зміни, приймати рішення, визначати завдання підлеглим та вимагати їх неухильного виконання, постійно здійснювати управління відділенням та керувати його оперативно-службовою діяльністю службовою; знати тактику дій правопорушників та організовувати запобігання правопорушенням, протидії які законодавством України віднесено до компетенції Держприкордонслужби;
Відповідно до вказаної Інструкції начальник відділення інспекторів прикордонної служби має право: віддавати накази й визначати задання з усіх питань оперативно-службової діяльності підпорядкованому особовому складу; визначати порядок виконання завдань відділенням в межах наданих повноважень.
Приміткою 1 до ст. 364 КК України визначено, що службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
За таких обставин, під час проходження служби та безпосереднього виконання обов'язків начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ старший лейтенант ОСОБА_4 , відповідно до приписів та повноважень визначених ст. ст. 19, 20, 23, 24 Закону України «Про державну прикордонну службу України» є представником влади, законні вимоги і розпорядження якого є обов'язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами, тобто відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України є службовою особою - представником влади, який наділений правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості.
Законом України «Про державний кордон України» встановлено, що Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1, 2), а перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку (ст. 9).
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану Указами Президента України № 133, 259, 341, 573 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Так, відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (зокрема командирам військових частин Державної прикордонної служби України,) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема передбачені статтею 33 Конституції України, тобто право кожному хто на законних підставах перебуває на території України, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначено, що правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1997 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами (далі за текстом - Постанова КМУ № 57).
Відповідно до Постанови КМУ № 57 (зі змінами внесеними після запровадження воєнного стану), право перетинання державного кордону України військовозобов'язаними надано особам лише з окремих документально підтверджених підстав.
Так, згідно з листом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 23-6122/0/6-22-вих від 24.02.2022, з метою забезпечення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, проведення своєчасної та повної мобілізації, на період дії правового режиму воєнного стану виїзд за межі України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років заборонений (за виключеннями).
Частиною 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовозобов'язані це - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, з моменту введення на території України воєнного стану, тобто з 24.02.2022, в силу приписів визначених постановою КМУ № 57 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні введені додаткові обмеження щодо перетинання державного кордону на виїзд з України громадянами України, які перебувають на обліку військовозобов'язаних.
Відповідно до посадової інструкції начальника відділення внутрішньої безпеки (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) відділу внутрішньої та власної безпеки по 2 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДПСУ, він серед іншого відповідає за:своєчасне виявлення, припинення та профілактику корупційних та інших кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності особового складу підрозділів органу Держприкордонслужби (далі - підрозділів), що знаходяться в оперативному забезпеченні та викриття причин і умов, які сприяють їх вчиненню; -своєчасне виявлення та припинення у підрозділах, що знаходяться в оперативному забезпеченні, явищам, що негативно впливають на стан оперативно-службової діяльності; -своєчасне виявлення та вжиття необхідних заходів щодо недопущення залучення особового складу підрозділів, що знаходяться в оперативному забезпеченні, у протиправну діяльність.
Об'єктом оперативного забезпечення начальника відділення є відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 », відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону Держприкордонслужби України.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_4 всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з метою уникнення відповідальності за вчиненні протиправні дії став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.
Так, у невстановлений в ході досудового розслідування час, у невстановленому місці ОСОБА_4 познайомився із невстановленими особами та вирішив вчиняти протиправні дії пов'язані із незаконним переправленням через державний кордон України.
Крім того, ОСОБА_4 будучі службовою особою ДПСУ та достовірно обізнаним з діяльністю відділу внутрішньої та власної безпеки по 2 прикордонному загону головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДПСУ , усвідомлюючи, що його незаконна діяльність може бути викрита службовою особою відділу, які здійснює свою діяльність по місцю несення служби ОСОБА_4 , у нього та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, залучених до протиправної діяльності, в невстановлений в ході досудового розслідування час виник злочинний умисел по наданню неправомірної вигоди начальнику відділення внутрішньої безпеки (з місцем дислокації АДРЕСА_3) відділу внутрішньої та власної безпеки по 2 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДПСУ ОСОБА_7 з метою невжиття останнім заходів реагування по викриттю та припинення неправомірної діяльності ОСОБА_4 та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 16.02.2025 приблизно о 21:00 перебуваючи у м. Подільськ Одеської області, усвідомлюючи коло службових обов'язків начальника відділення внутрішньої безпеки (з місцем дислокації АДРЕСА_3) відділу внутрішньої та власної безпеки по 2 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДПСУ ОСОБА_7 та його реальну можливість завадити його протиправній діяльності, за погодженням з іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, які залучені до протиправної діяльності, запропонував останньому грошові кошти у розмірі від 1500 до 3000 доларів США за невжиття ОСОБА_7 заходів реагування направлених на припинення протиправної діяльності ОСОБА_4 , яка полягає у незаконному переправленні через державний кордон України на територію Республіки Молдова (т.з. ПМР) громадян України чоловічої статі, виїзд яких обмежений у зв'язку із веденням на території України воєнного стану.
В подальшому, ОСОБА_4 у період з 16:55 24.02.2025 по 05:01 25.02.2025 реалізуючи свій злочинний намір, використовуючи месенджер «Watsapp» з належного йому номеру мобільного телефону НОМЕР_2 надіслав ОСОБА_7 на його номер мобільного телефону НОМЕР_3 повідомлення з метою упевнитись у його згоді на покриття його незаконної діяльності та продовжити здійснювати протиправні дії без ризику бути викритим ОСОБА_7 .
Крім того, 26.02.2025 ОСОБА_4 перебуваючи поблизу м. Подільськ Одеської області в ході розмови, яка тривала у період часу з 09:00 по 11:00 повідомив ОСОБА_7 про те, що він здійснює свою протиправну діяльність на території державного кордону, де здійснює свою службову діяльність НОМЕР_1 прикордонний загін ДПСУ та організовую незаконне переміщення через державний кордон України на територію Республіки Молдова (т.з. ПМР) громадян України чоловічої статі, виїзд яких обмежений у зв'язку із веденням на території України воєнного стану та узгодив деталі передачі неправомірної вигоди ОСОБА_7 з розрахунку 900 доларів США за кожну незаконно переправлену особу.
Продовжуючи свою неправомірну діяльність ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, які залучені до неправомірної діяльності пов'язаної з незаконним переправленням осіб через державний кордон України з метою уникнення відповідальності за свої протиправні дії, 27.02.2022 приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи біля будинку за адресою: Одеська обл., м. Подільск, пр-т, Шевченко, 20, дотримуючись засобів, конспірації, не бажаючи бути викритим поклав до бардачку автомобіля «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_4 на якому пересувається ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США, який відповідно до курсу НБУ станом на 27.02.2025 складає 83 020 (вісімдесят три тисячі двадцять) гривень, чим саме надав начальнику відділення внутрішньої безпеки (з місцем дислокації АДРЕСА_3) відділу внутрішньої та власної безпеки по 2 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ДПСУ ОСОБА_7 , неправомірну вигоду, після чого неправомірні дії ОСОБА_4 було викрито службовими особами правоохоронного органу, а його затримано у порядку передбаченому ст. 208 КПК України.
28.02.2025 слідчий звернувся до суду з клопотанням, про обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави, мотивуючи клопотання тим, що підозрюваному повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину під час дії воєнного стану, наявністю ризиків, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду ; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення ; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином ; продовжувати вчинювати свою злочинну діяльність та неможливістю запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та достатніми для його застосування до підозрюваного, із визначенням розміру застави.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на формальність клопотання, відсутність ризиків, та просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначив на непомірність розміру застави яку просить сторона обвинувачення. Підозрюваний погодився з думкою захисника.
Від підозрюваного скарг на незаконні дії відносно нього з боку працівників органів досудового розслідування не надходили, інших заяв та клопотань не було.
Вивчивши клопотання та надані суду матеріали, вислухавши думки прокурора, захисника та підозрюваного, приходжу до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри, належить прийняти до уваги п. 57 рішення ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» від 29 серпня і 24 жовтня 1997 року, згідно до якого наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення. А також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального провадження, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Приймаючи до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах, зокрема, протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 18.02.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 27.02.2025; протокол затримання ОСОБА_4 від 27.02.2025; протокол добровільної видачі речей та документів від 27.02.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 27.02.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності, вважаю доведеним у судовому засіданні прокурором обґрунтованості підозри в скоєнні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п..1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
- ризик переховуватись від органів досудового розслідування, судує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжких та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі від 4 до 8 років позбавленням волі з конфіскацією майна) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Зокрема, саме по собі покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того встановлено, що ОСОБА_4 за родом своєї діяльності будучи обізнаним про шляхи перетину кордону поза межами прикордонних постів, може вдатися до спроби покинути територію України;
- ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, який здійснює свою діяльність на ділянці державного кордону, де ОСОБА_4 мав намір вчинити кримінальне правопорушення, крім того, останній має доступ до службової документації НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ, що може використати з метою їх знищення, схову, спотворення з метою неможливості їх вивчення органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
- крім того наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_4 з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на свідків які є військовослужбовцями та з числа цивільних осіб, що мешкають на прикордонній території, зокрема на тих, які були очевидцями події, в тому числі шляхом використання зв'язків в Державній прикордонній службі України, погроз, залякування, створення перешкод в переміщенні через державний кордон, тощо, щоб ті надавали показання на його користь. Слід зауважити, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, у зв'язку із покладеними на нього обов'язками військової служби, має доступ до зброї, що може призвести до її використання для впливу на свідків шляхом залякування та погрозою застосування насильства.
- ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу з метою уникнення від кримінальної відповідальності;
- ризик продовжувати вчинювати свою злочинну діяльність, зокрема може спробувати надати неправомірну вигоду іншим службовим особам, з метою уникнення кримінальної відповідальності, або здійснити незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, а також вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема, щодо тиску на учасників провадження.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винуватим, а також вимоги ч.8 ст.176 КПК України, вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Крім того, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистості, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладених в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції» він переважає над особистим інтересом підозрюваного.
Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема правової позиції, викладеній в п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України, вирішуючи питання щодо можливості застосування інших запобіжних заходів відносно підозрюваного, зважаючи на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків, та приймаючи до уваги відсутність фактичних даних, які свідчать про зміну цих ризиків, суд вважає неможливим запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
З огляду на вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного є достатньо обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З питання встановлення застави то її розмір повинен відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та тому ступеню довіри щодо належної процесуальної поведінки підозрюваного (обвинуваченого), який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності пов"язаної з наданням публічних послуг, та з урахуванням його майнового стану. З урахуванням наведеного, тяжкості покарання за інкримінований злочин, обставин злочину та суми грошових коштів якими оперував підозрюваний (надання неправомірної вигоди 2000 доларів США) суд вважає за необхідне визначити розмір застави у відповідності до вимог ч.4 ст.182 КПК України, у розмірі 166 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З приводу доводів підозрюваного та захисника про недоведеності ризиків, то слідчим суддею досліджено докази які засвідчують їх наявність.
На підставі встановленого, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, із триманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» , що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11 , тобто до 26.04.2025 року включно.
Строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на підозрюваного обов'язків у разі внесення застави, закінчується 26.04.2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 166 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 502 648 (п'ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень.
Визначену заставу, необхідно внести у грошовій одиниці України на такі реквізити - отримувач коштів «Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області», код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, рахунок отримувача UA418201720355249001000005435, банк отримувача «ДКСУ м. Київ», код банку отримувача 820172.
Підозрюваний (обвинувачений) або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки строком до 26.04.2025 року, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Виконання ухвали покласти на прокурора та ДУ «Одеський слідчий ізолятор», відповідно, в частинах, що стосуються їх повноважень.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Слідчий суддя : ОСОБА_1