79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.11.10 Справа№ 5/69
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галка Маркет", м. Львів
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет", м. Львів
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Леополіс", м. Львів
третя особа: Закрите акціонерне товариства “Рітейлінгова компанія “Євротек”, м.Київ
про стягнення 230 531,97 грн.
Суддя Мороз Н.В.
Представники:
від позивача: Пристай А.Б.
від відповідача 1: Романчук Д.М.
від відповідача 2: н/з
від третьої особи: н/з
Суть спору:
Позовні вимоги заявлено товариством з обмеженою відповідальністю "Галка Маркет", м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Леополіс", м.Львів за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача закритого акціонерного товариства “Рітейлінгова компанія “Євротек”, м.Київ про стягненення солідарно з відповідачів 134 306,67 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду від 01.04.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.04.2009 року.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.
28.09.2010р. розпорядженням голови суду, справу № 5/59 передано судді Мороз Н.В. для подальшого розгляду.
Представник позивача в судове засідання з"явився, подав заяву №256 від 23.11.2010р. про зменшення та уточнення позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача-2 115 532,67 грн. заборгованості. Позов просить задоволити відповідно до поданої заяви.
Представник відповідача-1 в судове засідання 04.10.2010р. з'явився, подав відзив від 29.09.2010р. №29/09-10 на позов, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що господарським судом Харківської області 10.08.2009р. порушена справа №Б-19/117-09 про банкрутство ТзОВ „ТК Інтермаркет”. Постановою від 14.08.2009р. ТзОВ „ТК Інтермаркет” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 15.08.2009р. в газеті “Голос України”опубліковано оголошення про банкрутство ТзОВ „ТК Інтермаркет”. В оголошенні зокрема вказано, що претензії кредиторів приймаються в місячний строк з дня публікації оголошення. Зазначив, що позивач не звертався до відповідача з грошовими вимогами в
процедурі банкрутства. Посилаючись на п.8.13 рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п.54 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 “Про судову практику в справах про банкрутство”, згідно з якими якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача-2 в позові до відповідача-2 просить відмовити з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву від 08.07.2010р. Ствердив про відсутність факту правонаступництва щодо зообов»язань перед ТзОВ «Галка-Маркет». В судове засідання 23.11.2010р. не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причин неявки суду не повідомив.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:
Згідно ст.179 Господарського Кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами- юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір поставки товару від 02.01.2008р. №01/ ТП-060.
Згідно умов вищевказаного договору позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу-1 (покупцю) товар на умовах і строки визначені договором, а останній, в свою чергу прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість, згідно умов договору.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив протягом 24.11.2008р.- 30.12.2008р. відповідачу-1 товар, на загальну суму 254017,40 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними (в матеріалах справи). Дана обставина відповідачем-1 не заперечена.
В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до п.3.3 договору, відповідач зобов”язувався оплатити за отриманий товар протягом 60-ти днів з моменту отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, відповідачем оплата в повному обсязі не здійснена, в результаті чого у відповідача-1 станом на день подання позову заборгованість становила 230531,97 грн. Дана сума підтверджена актом звірки розрахунків станом на 01.01.2009р. ( в матеріалах справи).
10.08.2009р. господарським судом Харківської області за заявою голови ліквідаційної комісії товариства порушено справу №Б-19/117-09 про банкрутство ТзОВ „ТК Інтермаркет” на підставі ст.51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Постановою суду від 14.08.2009р. ТзОВ „ТК Інтермаркет” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 15.08.2009р. в газеті “Голос України” №152(4652) опубліковано оголошення про визнання ТзОВ „ТК Інтермаркет” банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури. В оголошенні зокрема вказано, що претензії кредиторів приймаються в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання товариства банкрутом.
Згідно з частиною 3 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
Суду не подано доказів, що позивач звертався до відповідача -1 з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство відповідача-1.
Частиною 2 ст. 14 названого Закону встановлено, що вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до п.8.13 рекомендацій Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”та п.54 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 “Про судову практику в справах про банкрутство”, якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Позивач звернувся з заявою №256 від 23.11.2010р. про зменшення та уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»заборгованість в сумі 115 532,67 грн. за продукцію, поставлену по договору №01/ТП-060 від 02.01.2008р.
ТзОВ «Торговий центр «Леополіс», зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців 18.02.2009р. шляхом виділу.
Як вбачається з витягу з Єдиного Державного реєстру від 13.04.2009р., ТзОВ «Торговий центр «Леополіс»являється правонаступником ТзОВ «Інтермаркет».
Згідно з ст. 109 ЦК України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов»язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Відповідно до акту приймання-передачі зобов'язань від 17.02.2009р., відповідачем-1 передані відповідачу-2 зобов'язання відповідача-1 по сплаті заборгованості на загальну суму 27 073 129,00грн., в т.ч.: передана заборгованість відповідача-1 перед ТзОВ “Тім Трейд ЛТД” на суму 14 472 000,00 грн. та заборгованість перед ДП “Балу” на суму 12 601 129,00 грн.
Проте, суду не подано належних та допустимих доказів, що при створенні відповідача-2 йому були передані боргові зобов'язання відповідача -1 перед позивачем, що є предметом даного спору.
Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у позові, з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, слід відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем, згідно ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст.179,193 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-
.
В позові відмовити повністю.
Суддя
Рішення складено 29.11.2010р.