91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.11.10 Справа № 17/285
За позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
про стягнення 5061 грн. 45 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача: Айрапетян Д.Ю. - юрисконсульт, довіреність № 1-д від 04.01.2010;
від відповідача: ОСОБА_3 - представник, довіреність № 8779 від 17.09.2009.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 4614 грн. 45 коп., інфляційних збитків у сумі 46 грн. 76 коп., 3% річних у сумі 89 грн. 63 коп., пені у сумі 310 грн. 61 коп., за договором на постачання теплової енергії №572 від 07.10.2005.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно укладеного договору №572 від 07.10.2005 був зобов'язаний сплачувати за фактично отриману теплову енергію за встановленими тарифами.
Також ст.19 Закону України встановлено, що одним з основних принців господарювання є те, що споживач зобов'язаний сплачувати за фактично отриману теплову енергію.
Однак, відповідача було відключено від системи ЦО та ГПВ, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 14.05.2010, де вказано, що проведено демонтаж системи централізованого опалення. Вказаний факт був засвідчений підписом заступника директора позивача Кохан В.В., про що є його підпис в акті про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 14.05.2009 (оригінал акту знаходиться в матеріалах справи № 6/171пд).
Факт відокремлення приміщення відповідача від системи ЦО і ГВП підтверджує також акт від 23.03.2010, який був складений за участю представників позивача.
Крім того, факт відокремлення приміщення відповідача від системи ЦО та ГВП підтверджується рішенням Господарського суду Луганської області від 25.03.2010 де також вказано що відповідно до умов договору позивач має право нараховувати плату, а відповідач сплачувати фактично отриману теплову енергію.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Відповідно до укладеного між сторонами по справі договору на постачання теплової енергії № 572 від 07.10.2005 позивач здійснював постачання теплової енергії відповідачу для опалювання квартири АДРЕСА_2, площею 43,2 м2, а відповідач у свою чергу був зобов'язаний сплачувати за отримувану теплову енергію за встановленими тарифами.
Згідно пункту 6.3 Договору, кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
На підставі рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.06.2008 № 188 «Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари» (далі - Рішення № 188) були затверджені тарифи на послуги теплопостачання, які Позивач ввів в дію, згідно з пункту 8 Рішення № 188 з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування (рішення опубліковано в міській громадсько-політичній газеті «Жизнь Луганська»№26 від 25.06.2008), нарахування за даним рішенням проводились Позивачем з 01.08.2008.
Також пунктом 1 Рішення №188 затверджено перехід до розрахунків за двоставковими тарифами, які встановлені (затверджені) та погоджені згідно з пунктом 2 Рішення № 188.
Відповідно до п. 1.4 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, що затверджені Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 191 від 08.09.2000, двоставковий тариф на теплопостачання - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. В свою чергу, приєднане теплове навантаження визначається технічними умовами на приєднання споживача та обумовлюється договором між теплопостачальною організацією та споживачем, а кількість спожитої теплової енергії обчислюється приладом обліку теплової енергії або при його відсутності за розрахунком за один квадратний метр опалювальної площі.
13.10.2008 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято нове рішення № 303 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 188 від 24.06.2008 «Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари»(далі - Рішення №303), яке було опубліковане у газеті «Жизнь Луганська» № 43 від 15.10.2008.
Пунктом 7 Рішення № 303 встановлено, що відносно внесення змін до тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення та на послуги з централізованого постачання гарячої води для інших груп споживачів, крім першої групи споживачів - населення, набирає чинності з моменту опублікування даного рішення у міській громадсько-політичній газеті «Жизнь Луганська», отже, Рішення № 303 набрало чинності з 15.10.2008.
24.02.2009 виконавчим комітетом Луганської міської ради прийнято нове рішення № 51 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Луганської місткої ради № 188 від 24.06.2008 «Про встановлення (затвердження) та погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та пари»(далі - Рішення № 51), яке було опубліковане у громадсько-політичній газеті «Жизнь Луганська».
Пунктом 5.1 Рішення №51 передбачено, що відносно внесення змін до тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення та на послуги з централізованого постачання гарячої води для першої інших груп споживачів набирає чинності з моменту опублікування даного рішення у міській громадсько-політичній газеті «Жизнь Луганська», отже, Рішення № 51 набрало чинності з 01.01.2009.
Згідно із ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»№ 2633 від 02.06.2005 тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими, а отже не можуть встановлюватись за домовленістю сторін, тому позивачем для обрахунку вартості спожитої теплової енергії відповідачем застосовувались тарифи, вказані у зазначених рішеннях.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним в період з січня 2008 року по червень 2010 року надавались відповідачу послуги з теплопостачання на загальну суму 7416,48 грн., на сплату яких відповідачу направлялись рахунки, однак відповідачем вказані рахунки були сплачені частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за серпень-жовтень 2008 року, березень 2009 року -червень 2010 року в сумі 4614, 45 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 46,76 грн. , 3% річних у сумі 89,63 грн. та пеню у сумі 310,61 грн. за періоди згідно наданого до матеріалів справи розрахунку (т. 1, а.с.20-22).
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач посилається на відключення його від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання, на підтвердження чого вказує, зокрема, на акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку від внутрішньо будинкових мереж ЦО та ГВП) від 14.05.2009 (далі - акт).
Однак, суд критично оцінює вказаний акт, з огляду на наступне.
Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 за №4 (зареєстрований в Мін'юсті України 9.12.05 за № 1478/11758) було затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання (далі -Порядок).
Вказаний порядок визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (далі за текстом ЦО і ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.
До компетенції постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, про надання дозволу на встановлення автономного опалення та відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання (далі - Комісія), наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 “Про затвердження Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання”, віднесено вирішення вищевказаних питань.
З матеріалів справи вбачається, що мова іде про відключення від ЦО і ГВП окремої квартири, що знаходиться в житловому будинку. Але системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що окремого порядку з цього приводу не має.
Згідно ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Тобто, в даному випадку можна застосовувати положення зазначеного Порядку.
Пунктом 2.1 Порядку зазначено, що для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП.
При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Згідно п. 2.3 Порядку отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.
Пунктом 2.4 Порядку зазначено, що проект індивідуального (автономного) теплопостачання повинен відповідати вимогам чинних нормативних документів. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.
Згідно п. 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Пунктом 2.6 Порядку зазначено, що по закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження.
Згідно п. 2.7 Порядку після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Як свідчить наданий позивачем до справи акт від 14.05.2009, на ньому зазначено “затверджено рішенням міжвідомчої комісії з питань відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП протокол від (номер та дата не зазначені), голова комісії -підпис (прізвище не зазначено)” і стоїть печатка Управління житлово-комунального господарства Луганської міської ради. Тобто не вбачається коли та ким було затверджено цей акт. Разом з цим, позивачем до суду не надано доказів подачі вказаного акту саме до Комісії.
Також, у вказаному акті в графі «акт складено представником теплопостачального підприємства ЛМКП «Теплокомуненерго»взагалі не міститься прізвища та ініціалів особи, що брала участь від позивача в складанні акту, відсутні такі відомості і на місці підпису акту від представника теплопостачального підприємства, міститься тільки підпис та печатка підприємства «Для довідок». Заперечує підписання акту своїм повноважним представником і позивач.
З огляду на зазначене, суд вважає, що акт від 14.05.2009 не є належним доказом на підтвердження факту відключення відповідача від мереж ЦО та ГВП.
Стосовно акту обстеження встановлення автономного опалення від 23.03.2010, підписаного, в тому числі, і представниками позивача Ісаковою Р.А., Пронскою О.А., Тагієвим А.С., суд зазначає, що він є належним доказом того, що відповідача на 23.03.2010 було відключено від ЦО та ГПВ. За результатами обстеження, що відображено у цьому акті, встановлено, що стояки центрального опалення транзитні заізольовані, встановлено автономне опалення, електронагрівальні прибори.
З огляду на викладене, суд вважає, що до стягнення підлягає вартість теплової енергії за період з серпня по жовтень 2008 року, з березня 2009 року по 22.03.2010, оскільки 23.03.2010 вже було підтверджено факт відключенні відповідача від центрального опалення.
За вказаний період відповідачу виставлялись рахунки на суму 3926,08 грн. (т.1, а.с.84-95,100-102), докази надсилання чи вручення яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с.109-133). За березень 2010 року плата складатиме 337,82 грн. за 22 дні з 01.03.2010 по 22.03.2010.
Отже, до стягнення з відповідача підлягає борг у сумі 3926,08 грн. В решті суми основного боргу 688,37 грн. слід відмовити.
Стосовно посилань відповідача на рішення у справі № 6/171пд, яким на його думку встановлено факт відокремлення приміщення відповідача від системи ЦО та ГВП, то даним рішенням від 25.03.2010 між тими ж сторонами, що приймають участь у даній справі, відмовлено ФОП ОСОБА_1 у розірванні договору на постачання теплової енергії № 572 від 07.10.2005 у зв'язку з недоведеністю того, що ФОП ОСОБА_1 у встановленому законом порядку здійснено відключення від мереж ЦО і ГВП.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 310,61 грн. за період згідно наданого розрахунку, однак, вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 7.2.6 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
У зв'язку з відмовою у стягненні боргу за період з 23.03.2010 по червень 2010 року в сумі 688,37 грн., пеня за цей період також не підлягає стягненню. Тому обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення є пеня, що в сумі 290,80 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у сумі 46,76 грн., 3% річних у сумі 89,63 грн. за періоди згідно наданого до матеріалів справи розрахунку.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимога про стягнення 3% річних також підлягає задоволенню частково, виходячи з часткового задоволення вимоги про стягнення основного боргу.
За таких обставин, у зв'язку з відмовою у стягненні боргу за період з 23.03.2010 по червень 2010 року в сумі 688,37 грн., до стягнення підлягають 3 % річних у сумі 88,34 грн. В решті слід відмовити.
Стосовно стягнення інфляційних нарахувань в сумі 46,76 грн., то вони підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки останнім місяцем, за який взято борг для нарахування є лютий 2010 року, а початок прострочення визначено позивачем з 11.03.2010, тобто на наступний день після сплинення 10 числа місяця, наступного за звітним.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, юридична адреса: АДРЕСА_1, фактична адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, буд. 23-а, ідентифікаційний код 24047779, борг в сумі 3926,08 грн., пеню в сумі 290,80 грн., інфляційні нарахування у сумі 46,78 грн., 3 % річних у сумі 88,34 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 87,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 202,92 грн., видати наказ.
4. В решті позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 30.11.2010.
Суддя О.С. Фонова