91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.11.10 Справа № 11/264.
За позовом Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Лугань", м. Луганськ
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Первомайськ Луганської області
про стягнення 24 990 грн. 00 коп.
суддя Москаленко М.О.
в присутності представників сторін:
від позивача - Литовченко О.С., дов. № 496 від 23.02.2010;
від відповідача - Ткаченко І.В., дов. № 02-07/1207 від 03.02.2010, Захарова Т.Ю., дов. № 02-07/1186 від 27.07.2010;
від 3-ої особи - не прибув,
на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.11.2010 оголошено перерву до 25.11.2010, 11 годин 00 хвилин; в судове засідання 25.11.2010 представники позивача та третьої особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, не прибули;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземних транспортних засобів в порядку регресу у розмірі 24990 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на такі обставини:
- 18.08.2009 між позивачем та ОСОБА_5 укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси ОСОБА_5, пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням належним ОСОБА_5 транспортного засобу від страхових ризиків;
- внаслідок ДТП ОСОБА_5 як власнику транспортного засобу було завдано матеріальну шкоду, яку позивач як страховик виплатив страхувальнику - ОСОБА_5;
- ДТП сталося з вини ОСОБА_1, яким з відповідачем укладено договір про страхування цивільно-правової відповідальності, тому, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати спричинену ОСОБА_5 та сплачену позивачем матеріальну шкоду у розмірі 24900 грн. 00 коп.
Письмовим відзивом № 02-07/1613 від 13.10.2010 на позовну заяву (а.с. 68 -79) та додатковими письмовими поясненнями по суті спору відповідач проти позову заперечив з викладених у відзиві та поясненнях підстав.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.
18.08.2009 між позивачем та ОСОБА_5 укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АЗ/228 № 0118461 (а.с. 45 -46) (далі за текстом -договір 1), предметом страхування за яким є майнові інтереси ОСОБА_5 як Страхувальника і власника застрахованого транспортного засобу - автомобілю КІА МAGENTIS чорного кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'ємом двигуна 2656 куб см, кузов № НОМЕР_2, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту згідно з обраною програмою страхування.
28.12.2009 по вул. Мічуріна у м. Стаханові Луганської області сталася дорожньо-транспортна пригода -зіткнення двох транспортних засобів, а саме належного ОСОБА_5 КІА МAGENTIS та ВАЗ-2108, державний реєстраційний номер 00135АХ, який належить ОСОБА_6 і на момент ДТП перебував під керуванням ОСОБА_1
За наслідками ДТП аварійним комісаром складений страховий акт № 009-АС/0118461/ЛФ-10 від 26.02.2010 (а.с. 15).
Платіжними дорученнями № 155 від 26.02.2010 на суму 26849 грн. 60 коп. та № 371 від 12.05.2010 на суму 5430 грн. 92 коп. (а.с. 16) позивачем ОСОБА_5 за заявою останнього (а.с. 18) виплачене страхове відшкодування у розмірі фактично завданих збитків. Розмір збитків визначений Висновком автотоварознавчого дослідження № 2/008-10 від 11.01.2010 у розмірі 32280 грн. 52 коп. з врахуванням безумовної франшизи -655 грн. 00 коп., та вартості послуг евакуатора -350 грн. 00 коп. (а.с. 19-42).
З вимогою про відшкодування спричинених збитків ОСОБА_5 до відповідача у даній справі не звертався.
Заяву -повідомлення про страховий випадок, що стався 28.12.2009, ОСОБА_1 надав позивачеві 04.01.2010.
ДТП сталося з вини ОСОБА_1, що зафіксовано у постанові Первомайського міського суду Луганської області від 09.02.2010 у справі № 3-184 (а.с. 49).
Згідно з наявним у матеріалах справи полісом ВС № 2892575 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.12.2009 (а.с. 53) ОСОБА_1 застрахував свою цивільно -правову відповідальність у Первомайській міській філії АСК «Оранта -Лугань», правонаступником якої є відповідач у даній справі.
Оскільки цивільно-правова відповідальність учасника ДТП -ОСОБА_1, застрахована відповідачем, позивач звернувся саме до відповідача з регресною вимогою про стягнення 24990 грн. 00 коп., направивши претензію № 3240 від 01.06.2010, однак відповідач вказану суму на користь позивача не сплатив.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, у задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі, з таких підстав.
Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.
Згідно із ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Перехід до страховика інших прав потерпілого, у тому числі й права щодо відшкодування шкоди за рахунок фонду захисту потерпілих, чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Таким чином, як випливає із приписів вказаних норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як зазначено вище, позивач, який є страховиком потерпілого ОСОБА_5, звернувся з вимогою до відповідача, який є страховиком особи, визнаної винною у скоєнні ДТП.
Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені, зокрема, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за тестом -Закон), згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.
Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону.
Відповідно до п. 37.4 ст. 37 Закону страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, приписами даної правової норми визначено, що страховик особи, відповідальність якої ним застрахована, може здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.
Відповідач як страховик винної у скоєнні ДТП та спричиненні збитків особи -ОСОБА_1, відповідальність якої ним застрахована, не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілому.
Відповідно до приписів п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий -МТСБУ) відповідну заяву.
З вимогою про відшкодування спричинених збитків ОСОБА_5 до відповідача у даній справі не звертався.
Позивач вважає, що до нього перейшло право регресної вимоги до страховика за договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності -відповідача у даній справі.
Правила щодо регресного позову страховика встановлені ст. 38 Закону, згідно п.п. 38.1.1 п. 38.1 якої страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у визначених вказаною нормою випадках.
При цьому страховиком у розумінні Закону та вказаної норми є відповідач за укладеним ним з ОСОБА_1 договором страхування (полісом), а не позивач у даній справі.
Вказаним Законом не передбачене право регресної вимоги страховика, що здійснив страхову виплату за договором добровільного страхування, до страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Крім того, як свідчать матеріали справи, про настання 28.12.2009 страхового випадку ОСОБА_1 повідомив відповідача з порушенням встановленого п. 33.1.2 ст. 33 Закону триденного строку -04.01.2010 (вказаний строк закінчився 31.12.2009).
Особою, винною у скоєнні ДТП та завданні ОСОБА_5 збитків, є ОСОБА_1, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. За таких обставин відповідно до приписів вищенаведених правових норм позивач після здійснення страхової виплати ОСОБА_5 має право звернення з відповідною вимогою до ОСОБА_1, винного у спричиненні шкоди.
Відповідно до п.п. 43.1.2, п. 43.1 ст. 43 Закону фонд захисту потерпілих призначений для здійснення розрахунків з потерпілими. Страхове відшкодування не є шкодою, заподіяною страховику, оскільки страхова виплата є виконанням страховиком ( у даному випадку -позивачем у справі) своїх договірних зобов'язань перед страхувальником за договором добровільного майнового страхування.
Виплата страхового відшкодування страховиком за договором добровільного майнового страхування здійснена позивачем ОСОБА_5 при настанні страхового випадку, поняття якого визначене приписами ст. 8 Закону України «Про страхування».
При цьому відповідно до ст. 10 Закону України «Про страхування»позивачем у даній справі від ОСОБА_5 отриманий страховий платіж. При укладення договору добровільного майнового страхування з ОСОБА_5 позивачем враховані та відповідним чином обраховані страхові ризики.
Можливість настання страхового випадку передбачена укладеним позивачем та ОСОБА_5 договором добровільного страхування.
У даному випадку спробами подальшого відшкодування здійснених страхових виплат страховиком за договором добровільного страхування спотворюється мета страхування, визначена Законом України «Про страхування», а також принципи та порядок діяльності страховиків, які від страхувальників отримують страхові платежі.
Відповідно до ст. 3 Закону передбачений ним вид страхування має за мету забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим внаслідок ДТП та захисту майном прав страхувальника.
Відповідно до положень п. 1.3 ст. 1 Закону потерпілі -треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.
З урахуванням вказаних положень позивач у даній справі не є потерпілим, який має право на страхове відшкодування за рахунок відповідача.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність у відповідача права вимоги від відповідача в порядку регресу суми страхового відшкодування, виплаченого позивачем ОСОБА_5
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 29.09.2010 у справі № 39/18, від 14.01.2009 у справі № 29/229, від 08.10.2009 у справі № 26/86(05-5-26/13465).
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з покладенням на позивача у справі судових витрат на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні 25.11.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дата складення повного рішення -30.11.2010.
Суддя М.О. Москаленко