91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.11.10 Справа № 4/264
Розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства “Первомайськвугілля”, м. Первомайськ Луганської області
до Приватного підприємства Науково -виробничої компанії “Котлоремсервіс”,
м. Луганськ
про стягнення 584311 грн. 38 коп.
Суддя: Батюк Г.М.
Секретар судового засідання: Макаренко В.А.
в присутності представників сторін:
від позивача - Скляренко О.С., довіреність №01/4-10-662 від 28.12.2009;
від відповідача - Жежеря С.О., рішення власника про припинення діяльності приватного підприємства "Науково -виробничої компанії “Котлоремсервіс" б/н від 05.11.2010, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АБ №279643.
Розпорядженням голови суду Зубової Л.В. від 10.11.2010 справу №4/264 передано на розгляд судді Батюк Г.М.
Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 125/02-06-09 від 10.06.2010 та листами у розмірі 534422,18 грн., пені у сумі 10807,61 грн., інфляційних нарахувань у сумі 26841,75 грн. та 3% річних у сумі 12239,84 грн.
Представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог від 24.11.2010 № 01/4-7-825, здану у судовому засіданні 25.11.2010, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якою просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 534422,18 грн., пені у сумі 5319,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 24583,42 грн. та 3% річних у сумі 5446,71 грн.
Представник позивача вимоги викладені в заяві про уточнення позовних вимог, здану до суду 25.11.2010, у судовому засіданні підтримав.
Вказана заява про уточнення позовних вимог від 24.11.2010 № 01/4-7-825, здана до суду 25.11.2010, оцінюється судом, як заява про зменшення розміру позовних вимог у розумінні ст.22 ГПК України та приймається судом повністю.
Таким чином, з врахуванням зменшення за заявою позивача про уточнення позовних вимог, здана до суду 25.11.2010, позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 534422,18 грн., пені у сумі 5319,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 24583,42 грн. та 3% річних у сумі 5446,71 грн.
Відповідача відзивом на позовну заяву від 24.11.2010, зданим у засіданні суду 25.11.2010 вимоги позову визнав частково, а саме у сумі основного боргу у розмірі 534422,18 грн.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд -
Заява позивача про уточнення позовних вимог від 24.11.2010 № 01/4-7-825, здана до суду 25.11.2010, підлягає до задоволення.
Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором № 125/02-06-09 від 10.06.2010 та листами у розмірі 534422,18 грн., пені у сумі 5319,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 24583,42 грн. та 3% річних у сумі 5446,71 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Новою ціною позову вважати: суми основного боргу за договором № 125/02-06-09 від 10.06.2010 та листами у розмірі 534422,18 грн., пені у сумі 5319,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 24583,42 грн. та 3% річних у сумі 5446,71 грн. всього у сумі 569772 грн. 65 коп.( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно з укладеним між позивачем і відповідачем договором купівлі-продажу вугілля № 125/02-06-09 від 10.06.2009 з наступними змінами (надалі - Договір), ДП «Первомайськвугілля»(надалі позивач) зобов'язалось продати, а ПП НВК «Котлоремсервіс»(надалі-відповідач) зобов'язалося приймати та сплачувати за вугільну продукцію марки ДГР у кількості 480т та ГР у кількості 1000т .
Згідно до п 2.4. Договору, поставка вугільної продукції повинна була здійснюватися на умовах 100% передплати з одночасною передплатою відповідачем залізничного тарифу і зборів Перевізника. Крім того, відповідач зобов'язався сплачувати витрати Позивача, пов'язані з доставкою залізничних вагонів по під'їзним коліям до складу шахти від залізничної станції відправлення. В процесі виконання договору за домовленістю сторін, вугілля відпущене без передоплати, що свідчить про зміну умов договору в частині строків розрахунків і фактично вони не були встановлені сторонами.
Позивач на виконання умов договору здійснив поставку відповідачу товару, а саме, фактично відправлено 1082т. вугілля марки ГР та 364т. марки ДГР (передано у власність відповідача) за умовами Договору, вартість якого згідно до розрахунків-фактур склала 559 056,00 грн. Сплату залізничного тарифу за перевезення вугілля та зборів перевізника - Донецької залізниці, відповідач сплачував на умовах передплати згідно до умов договору. Крім того, відповідачу було пред'явлено до відшкодування витрати позивача, пов'язані з доставкою залізничних загонів по внутрішнім під'їзним коліям до складу шахти від залізничної станції відправлення, які надавалися ДП «Первомайськвантажтранс»у загальній сумі 9030,36 грн. на підставі п.2.4. Договору.
Так, загальна сума грошових зобов'язань за вищевказаним договором склала 568086.36грн.
Відповідач сплатив позивачу суму у розмірі 464 395,42 грн. шляхом проведення заліку зустрічних грошових зобов'язань за домовленістю сторін на підставі ст.601 ЦК України - угода про зарахування зустрічних вимог від 29.01.2010 на суму 464395,42грн.
Крім того, на підставі листів відповідача №4/3 від 02.03.2010 та №9/3 від 09.03.2010 позивачем відповідачу відвантажено 1000тон вугілля марки ГР на загальну суму 430 731,24грн. та пред'явлені до сплати: розрахунок-фактура №203 від 31.03.2010 та розрахунок - фактура №204 від 31.03.2010.
Так, в порушення умов договору та вищевказаних листів відповідно до яких було поставлено позивачем на адресу відповідача товар, за які відповідач не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 534422,18 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь.
Вказаний факт підтверджується актом звірення розрахунків, який підписаний між сторонами у справі від 17.02.2010 без доповнень та зауважень, скріплений печатками підприємств та актами про приймання вугілля.( а.с.37).
Відповідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та 3% річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір, що за даним позовом складає: інфляційні нарахування у сумі 24583 грн. 42 коп. за період 24.07.2010 по 24.11.2010 та 3% річних у сумі 5446,71 грн. за період з 24.07.2010 по 24.11.2010 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Позивач, відповідно до умов п. 4.3 договору, за просрочку оплати товару і вартості доставки, нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми боргу у сумі 5319,34 грн. за період з 24.07.2010 по 21.10.2010 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Також, позивач у позові зазначив, що сторонами у справі до договору укладено додаткову угоду №2 від 19.10.2009, згідно до якої вугільна продукція у жовтні-листопаді 2009 відвантажувалася з відстрочкою оплати на три місяці.
Позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 01/4-2-347 від 10.06.2010, відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму 534422,18 грн., відповідач відзив на претензію не надав, оплату за отриманий товар не провів.
У зв'язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар у повному обсязі, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 534422,18 коп., інфляційні нарахування в сумі 24583 грн. 42 коп. та 3% річних у сумі 5446,71 грн., пені у сумі 5319,34 грн. ( з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог).
Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення повністю, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.
Таким чином, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, але відповідач за поставлений товар оплату провів частково, в порушення вимог ст. 692 ЦК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 610 порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору купівлі-продажу вугілля № 125/02-06-09 від 10.06.2010 поставив відповідачу вугільну продукцію марки ДГР у кількості 480т та ГР у кількості 1000т. на загальну суму 568 086.36грн. з урахуванням залізничного тарифу та листів поставив відповідачу товар 1000тон вугілля марки ГР на загальну суму 430 731,24 грн. що підтверджено рахунками -фактури, актами приймання -передачі та листами ( а.с.20-34 з обох сторін).
В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконав, оплату за поставлений товар провів частково, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 534422,18 грн. з урахуванням угоди про зарахування зустрічних вимог від 29.01.2010 ( а.с.36). (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Відповідач відзивом на позовну заяву вимоги позову визнав частково у розмірі основного боргу.
Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 534422,18 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Як вбачається, сторонами по справі був підписаний акт звірення взаємних розрахунків від 17.02.2010 на суму основного боргу без доповнень та зауважень, скріплений печатками їх підприємств.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні нарахування за період 24.07.2010 по 24.11.2010 в сумі 24583 грн. 42 коп. та 3% річних за період з 24.07.2010 по 24.11.2010 у сумі 5446,71 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) нараховані, відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовано і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Сума пені нарахована відповідачу за період з 24.07.2010 по 21.10.2010 у сумі 5319,34 грн. обґрунтовано та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з тим, що у договорі купівлі-продажу вугілля № 125/02-06-09 від 10.06.2009, сторонами не оговорено строк оплати, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 01/4-2-347 від 10.06.2010, відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, з вимогою про сплату заборгованості на загальну суму 534422,18 грн., відповідач відзив на претензію не надав, оплату за отриманий товар не провів.
Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.
У судовому засіданні 25.11.2010 була оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем ( зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526,530,610,625,655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства Науково -виробничої компанії “Котлоремсервіс”, вул. Новопромишлена, буд. 3, кімн.21, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 34202596 на користь Державного підприємства “Первомайськвугілля”, м. Первомайськ Луганської області, вул. Куйбишева, 18 а, код ЄДРПОУ 32320594, суму основного боргу у розмірі 534422,18 грн., пеню у сумі 5319,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 24583,42 грн. та 3% річних у сумі 5446,71 грн., витрати по державному миту в сумі 5697 грн. 72 коп. та 230 грн. 12 коп. витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Дата підписання рішення -30.11.2010.
Суддя Г.М.Батюк
Пом.судді Ю.А.Зайцева