01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" листопада 2010 р. Справа № 17/204-10
За позовом прокурора Сквирського району Київської області в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації Київської області
до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від прокуратури Скрипка М.В. (посвідчення № 53 від 03.06.2010р.);
від позивача Сінько О.В. (дов. від 18.10.2010р.);
від відповідача ОСОБА_2 (дов. від 05.08.2009р.).
Обставини справи:
Прокурор Сквирського району Київської області в інтересах держави в особі Сквирської районної державної адміністрації Київської області (далі -позивач) звернувся з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -відповідач) про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р., укладеного між Сквирською районною державною адміністрацією Київської області та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, зареєстрованого Сквирським районним відділом Київської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 27.10.2005р. за № 040502200003 та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області загальною площею 22,9993 га у власність держави в особі Сквирської районної державної адміністрації Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням земельного законодавства при наданні відповідачу в оренду земельної ділянки водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області загальною площею 22,9993 га. Зокрема прокурор посилається на той факт, що при наданні вказаної земельної ділянки в оренду межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не виносилися, а проект відведення не розроблявся.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2010р. порушено провадження у справі № 17/204-10, розгляд справи призначено на 19.11.2010р.
В судовому засіданні 19.11.2010р. представником відповідача подано відзив на позов (а.с. 36-37), згідно якого позовні вимоги визнані безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2010р. розгляд справи відкладено на 26.11.2010р.
В судовому засіданні 26.11.2010р. представник прокуратури та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Крім того, представником прокуратури заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилене судом у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення та наявністю в матеріалах справи документів, які необхідні для вирішення справи по суті в даному судовому засіданні. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника прокуратури та представників сторін, суд
07.10.2005р., на підставі розпорядження голови Сквирської районної державної адміністрації Київської області № 461 від 28.09.2005р., між Сквирською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду, згідно якого орендодавець надав в оренду, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах оренди водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області загальною площею 22,9993 га, з них: 13,6710 га -під водою, прибережна захисна смуга 9,3283 га (з них пасовищ 8,7272 га, чагарники 0,6011 га) для риборозведення. Даний договір зареєстрований у Сквирському районному відділі Київської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 27.10.2005р. за № 040502200003.
Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору згідно висновку державної землевпорядної експертизи № 20/632 від 08.06.2005р. грошова оцінка орендованої земельної ділянки складає 152 732,46грн. Термін дії договору 49 років, з часу державної реєстрації договору оренди земельної ділянки водного фонду по 07.10.2054р.
Відповідно до п. 3.2. договору на об'єкт оренди встановлені правові обмеження: заборона на зміну цільового призначення, дотримання природоохоронних, санітарно-епідеміологічних та інших вимог при використанні.
На виконання договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р. позивач передав, а відповідач прийняв водний об'єкт та земельну ділянку водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області загальною площею 22,9993 га, з них: 13,6710 га -під водою, прибережна захисна смуга 9,3283 га (з них пасовищ 8,7272 га, чагарники 0,6011 га), що підтверджується актом приймання-передачі орендованої земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р. (а.с. 43).
Як вбачається з висновку державної землевпорядної експертизи № 20-69 від 01.04.2005р. (а.с. 16), технічного завдання на виготовлення технічної документації із землеустрою за 2004 рік (а.с. 18), висновку Сквирського районного відділу земельних ресурсів „Про погодження технічної документації із землеустрою по оформленню договору оренди та наявні обмеження на використання земельної ділянки водного фонду та частини водного об'єкту в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області” № 04-15-56 від 16.03.2005р. (а.с. 21), висновку Відділу містобудування, архітектури, житлового та комунального господарства Сквирської районної державної адміністрації Київської області „Про погодження технічної документації із землеустрою по оформленню договору оренди та наявні обмеження на використання земельної ділянки водного фонду та частини водного об'єкту в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області” № 82 від 17.03.2005р. (а.с. 22), розпорядження голови Сквирської районної державної адміністрації Київської області „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів на земельну ділянку водного фонду СПД ОСОБА_1 в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області” № 461 від 28.09.2005р. (а.с. 29) зміна цільового призначення спірної земельної ділянки, яка передана позивачем відповідачу на підставі договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р. не відбувалася.
Крім того, суд встановив, що згідно акту встановлення та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ПП ОСОБА_1 в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області від 18.01.2005р. (а.с. 26) межі орендованої відповідачем земельної ділянки на підставі договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р. на місцевості виносилися, що також підтверджується актом про перенесення в натуру меж наданої земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків Приватному підприємцю ОСОБА_1 від 25.10.2005р. (а.с. 38).
Предметом позову є вимога про визнання недійсним договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.05.2005р., укладеного між Сквирською районною державною адміністрацією Київської області та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1, зареєстрованого Сквирським районним відділом Київської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 27.10.2005р. за № 040502200003 та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області загальною площею 22,9993 га у власність держави в особі Сквирської районної державної адміністрації Київської області.
Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України „Про оренду землі” в редакції, що діяла на момент укладення договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р. (далі -Закон) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо. Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.
Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення (ч. 4 ст. 16 Закону)
Приписами частини 1 статті 27 Закону встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку.
Статтею 396 ЦК України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п.п. в) та г) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України).
Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Суд встановив, що сторони при укладенні договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р. погодили всі істотні умови договору, даний договір є зареєстрованим у Сквирському районному відділі Київської регіональної філії державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 27.10.2005р. за № 040502200003; при передачі позивачем відповідачу в оренду водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області загальною площею 22,9993 га, з них: 13,6710 га -під водою, прибережна захисна смуга 9,3283 га (з них пасовищ 8,7272 га, чагарники 0,6011 га) для риборозведення зміна цільового призначення земельної ділянки не проводилася, що підтверджується висновком державної землевпорядної експертизи № 20-69 від 01.04.2005р. (а.с. 16), технічним завданням на виготовлення технічної документації із землеустрою за 2004 рік (а.с. 18), висновком Сквирського районного відділу земельних ресурсів „Про погодження технічної документації із землеустрою по оформленню договору оренди та наявні обмеження на використання земельної ділянки водного фонду та частини водного об'єкту в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області” № 04-15-56 від 16.03.2005р. (а.с. 21), висновком Відділу містобудування, архітектури, житлового та комунального господарства Сквирської районної державної адміністрації Київської області „Про погодження технічної документації із землеустрою по оформленню договору оренди та наявні обмеження на використання земельної ділянки водного фонду та частини водного об'єкту в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області” № 82 від 17.03.2005р. (а.с. 22) та розпорядженням голови Сквирської районної державної адміністрації Київської області „Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів на земельну ділянку водного фонду СПД ОСОБА_1 в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області” № 461 від 28.09.2005р. (а.с. 29); межі орендованої відповідачем земельної ділянки на підставі договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р. на місцевості виносилися, що підтверджується актом встановлення та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ПП ОСОБА_1 в межах Буківської сільської ради Сквирського району Київської області від 18.01.2005р. (а.с. 26) та актом про перенесення в натуру меж наданої земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків Приватному підприємцю ОСОБА_1 від 25.10.2005р. (а.с. 38).
Посилання прокурора та позивача на необхідність розроблення проекту відведення спірної земельної ділянки при передачі відповідачу позивачем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.05.2005р. у зв'язку з тим, що межі орендованої відповідачем земельної ділянки на підставі договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.10.2005р. на місцевості не виносилися, спростовується вищевикладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Прокурором та позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено наявності підстав, передбачених ст. 203 ЦК України та необхідних для визнання договору оренди водного об'єкту та земельної ділянки водного фонду від 07.05.2005р. недійсним у судовому порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Горбасенко П.В.
Повне рішення складено: 30.11.2010р.