01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"23" листопада 2010 р. Справа № 7/168-10
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу
за позовом Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква, Київська область,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЦ Атлант Сервіс», м. Біла Церква, Київська область,
про стягнення 40 425,24 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Василенко Н.В. -представник за довіреністю №12-1-27/198 від 09.02.2010 року,
від відповідача: Лимар М.І. -представник за довіреністю №1-11 від 04.11.2010 року,
від прокуратури: Коляда О.В. -прокурор, посвідчення №58 від 10.06.2010 року,
секретар судового засідання: Яцук Е.В.
Обставини справи:
Прокурор м. Біла Церква звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі -позивач) з позовною заявою №60гс від 20.09.2010 року (вх. №4427 від 28.09.2010 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЦ Атлант Сервіс»(далі -відповідач) про стягнення 40 425,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди №497 нежитлового приміщення від 03.02.2009 року, зокрема, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за період з грудня 2008 року по серпень 2010 року, а тому на підставі умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна»просить суд стягнути з відповідача 31 977,97 грн. основного боргу з орендної плати та 8 447,27 грн. пені, а разом 40 425,24 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2010 року було порушено провадження у справі №7/168-10 та призначено її розгляд на 14.10.2010 року.
У зв'язку з неявкою в судове засідання 14.10.2010 року представників прокуратури та відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, розгляд справи відкладався на 04.11.2010 року.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2010 року, враховуючи повторну неявку у судове засідання представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 23.11.2010 року.
Через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 04.11.2010 року (вх. №13341) про залучення до матеріалів справи копій платіжних доручень.
У судовому засіданні 23.11.2010 року представник позивача у справі подав заяву №12-1-14/1280 від 22.11.2010 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій, враховуючи поданий позивачем розрахунок суми заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 31 977,97 грн. основного боргу з орендної плати та 4 447,07 грн. пені, а всього 36 425,04 грн. Подана заява прийнята судом до розгляду.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2010 року подав заяву б/н і дати, в якій, беручи до уваги здійснені ним проплати, визнає позов у сумі 20 947,07 грн.
У судовому засіданні 23.11.2010 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора, представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:
03.02.2009 року між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЦ Атлант Сервіс»(орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №497 (далі -договір).
Відповідно до п. 1. договору, орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 206,43 кв.м., яке розташоване в одноповерховій нежитловій будівлі за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастовська, буд. 28, яке перебуває на балансі Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №3.
Як визначено п. 2.1. договору, передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі.
Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об'єкта оренди покладається на орендаря (п. 2.3. договору).
Пунктами 3.1., 3.2. договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»і становить 4 765,50 грн. (в т.ч. ПДВ 794,25 грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.
Згідно п. 3.5. договору, орендна плата сплачується по день фактичного звільнення приміщення та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі включно.
Відповідно до п. 10.1. договору, він діє з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Факт прийому - передачі нежитлового приміщення в оренду відповідачу підтверджується Актом б/н від 01.01.2009 року прийому-передачі нежитлового приміщення, складеним і підписаним представниками сторін у відповідності з умовами договору оренди №497 (копія акту наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у судовому засіданні).
Господарським судом встановлено, що у порядку, визначеному умовами договору, після закінчення строку дії договору оренди відповідач орендоване нежитлове приміщення позивачу не повертав, а тому згідно п. 3.5 договору позивач у справі нараховував орендарю орендну плату за весь час користування приміщенням.
Як стверджує позивач, та не заперечено відповідачем, останній в строк, визначений п. 3.1. договору оренди №497, орендну плату за період з грудня 2008 року по серпень 2010 року (відповідно до, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог, розрахунку) сплачував неналежним чином.
З матеріалів справи судом встановлено, що, враховуючи час користування відповідачем орендованим майном та те, що орендоване приміщення позивачеві не поверталось, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за період з грудня 2008 року по серпень 2010 року становила 31 977,97 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку позивача.
При цьому, господарським судом встановлено, що відповідачем було частково погашено суму основного боргу у розмірі 15 477,97 грн., платіжним дорученням №175 від 14.09.2010 року у сумі 9 000,00 грн., платіжним дорученням №169 від 14.09.2010 року у сумі 1 000,00 грн. (тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «СЦ Атлант Сервіс»сплатило частину заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. ще до моменту звернення прокурора з позовом до суду, копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи), платіжним дорученням №224 від 12.11.2010 року у сумі 2 400,00 грн. та №2 від 17.11.2010 року у сумі 3 077,97 грн., як вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок з особового рахунку позивача.
Таким чином, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату, сума основного боргу, що виникла у період з грудня 2008 року по серпень 2010 року (як визначено у позовній заяві) по сплаті орендних платежів станом на момент розгляду справи у господарському суді становить 16 500,00 грн., а не 31 977,97 грн. як помилково зазначає позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог №12-1-14/1280 від 22.11.2010 року. Сума заборгованості у розмірі 16 500,00 грн. також визначена Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради в довідці №12-5-23/85 від 22.11.2010 року, наданої представником позивача у судовому засіданні 23.11.2010 року та, яка залучена судом до матеріалів справи. Отже, дані, що містяться в заяві про зменшення розміру позовних вимог №12-1-14/1280 від 22.11.2010 року не відповідають дійсним обставинам справи та поданим позивачем доказам.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Оскільки орендоване майно перебуває на балансі комунального підприємства Білоцерківської міської ради, то до правовідносин сторін слід застосовувати також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
У відповідності до ч. 1 ст. 2, ст. 3 вищенаведеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду спору в господарському суді, відповідач свої зобов'язання за договором оренди №497 щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, суму заборгованості в розмірі 16 500,00 грн. не сплатив.
Враховуючи вищезазначені обставини справи, беручи до уваги наявні розрахунок позивача, довідку Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради №12-5-23/85 від 22.11.2010 року, платіжні доручення та банківські виписки з рахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 500,00 грн. основного боргу з орендної плати за період з грудня 2008 року по серпень 2010 року. В іншій частині позову, а саме в стягненні 15 477,97 грн. основного боргу, суд відмовляє.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. договору оренди №497 встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,07% від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. У разі зміни облікової ставки НБУ, відповідно змінюється розмір пені.
На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивачем нараховано пеню в розмірі 4 447,07 грн., згідно заяви про зменшення позовних вимог та доданого до неї розрахунку.
При цьому, господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.
Враховуючи, що в силу п. 3.1. договору, орендна плата сплачується відповідачем не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься, то момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного виставленого рахунку за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу з орендної плати по кожному місяцю окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України, а не на всю суму боргу, яка виникла з грудня 2008 року і на її суму нараховувати пеню, починаючи з лютого 2010 року. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.06.2008 року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009 року у справі №5/634-08.
Таким чином, здійснивши власний перерахунок пені за прострочку орендних платежів з грудня 2008 року по серпень 2010 року на суму боргу з орендної плати за кожен місяць окремо відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 865,65 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 3 581,42 пені (4 447,07 грн. -865,65 грн.), суд відмовляє.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем з орендної плати, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.
За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково у сумі 17 365,65, з яких 16 500,00 грн. основного боргу та 865,65 грн. пені. В іншій частині позову, а саме в стягненні 15 477,97 грн. основного боргу та 3 581,42 пені суд відмовляє.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Як визначено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються Генеральна прокуратура України та її органи -за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.
Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Враховуючи, що ціна позову, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, становить 36 425,04 грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України становить 364,25 грн. (1% ціни позову). Однак, враховуючи, що в позові частково відмовлено, з відповідача підлягає стягненню 173,65 грн. державного мита.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЦ Атлант Сервіс»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 28, код ЄДРПОУ 34402762) на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, буд. 1/23, код ЄДРПОУ 20577351) 16 500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу та 865 (вісімсот шістдесят п'ять) грн. 65 коп. пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЦ Атлант Сервіс»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 28, код ЄДРПОУ 34402762) в доход Державного бюджету України судові витрати: 173 (сто сімдесят три) грн. 65 коп. державного мита і 112 (сто давнадцять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Антонова В.М.
Рішення підписане 29.11.2010 року