01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"17" листопада 2010 р. Справа № 21/203-09
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ», Київська обл., с. Гора
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Київська обл., м. Бориспіль
за участю Прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області
про визнання угод недійсними в частині та спонукання до вчинення певних дій
за участю представників:
від прокуратури: Осипчук Є.М. (посвідчення №167)
від позивача: Данилюк Д.В. (довіреність №94-2010 від 22.07.2010р.);
Онопрієнко В.І. (довіреність №131-2010 від 10.11.2010р.);
Юхименко М.П. (довіреність №107-2009 від 20.11.2009р.)
від відповідача: Бохан О.Г. (довіреність №1.23-8 від 23.02.2009р.)
Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»(далі-ЗАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі-відповідач) про визнання недійсними пунктів 1.1., 1.2 додатку №1 до угоди №12/2-08/12-049 від 02.01.2008р., пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до угоди №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р.; спонукання відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання за названими угодами.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.08.2009р. порушено провадження у справі №21/203-09 та призначено її до розгляду на 09.09.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2009р. задоволено клопотання позивача про забезпечення позову, яке надійшло 11.08.2009р. через загальний відділ господарського суду Київської області, шляхом заборони відповідачу до вирішення даної справи по суті будь-яким чином припиняти, зупиняти, обмежувати надання послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден позивача, в тому числі забороною припиняти, зупиняти чи обмежувати обслуговування повітряного руху повітряних суден позивача у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху покладено на Україну, відповідно до міжнародних договорів та законодавства з питань аеронавігаційного обслуговування, яке, зокрема, включає: надання метеорологічної й аеронавігаційної інформації, аварійне сповіщення, диспетчерське обслуговування повітряного руху (на маршруті, на підході та в районі аеродрому); надання авіаційного електрозв'язку, у частині надання доступу до порту на обладнанні відповідача для підключення до мережі авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) та обробки повідомлень, що включає: забезпечення автоматичної передачі телеграфних повідомлень, а також прийом повідомлень адресованих позивачу згідно з вимогами нормативних документів ЦА та ІСАО та наданим позивачу телеграфним індексом; забезпечення визначеного режиму роботи обладнання та телеграфного каналу з дотриманням діючих технічних норм; обслуговування повітряних суден позивача у повітряному просторі України при проведенні пошуково-рятувальних та евакуаційних робіт.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.09.2009р. апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на ухвалу господарського суду Київської області від 11.08.2009р. про порушення провадження у справі, з доданими до неї документами повернуто скаржнику.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2009р. розгляд даної справи призначено на 12.10.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2009р. задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі, поданого в судовому засіданні 12.10.2009р., та зупинено провадження у даній справі до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва справи №2а-8835/09/2670 від 24.07.2009р. за позовом ЗАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання протиправним та не чинним наказу №926 від 24.07.2008р. «Про встановлення ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України».
01.02.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло повідомлення №178вих 10 про вступ у розгляд даної справи Прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2010р. провадження у даній справі поновлено, розгляд справи призначено на 25.10.2010р.
В судовому засіданні 25.10.2010р. представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Міністерства транспорту та зв'язку на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010р. у справі №2а-8835/09/2670 за позовом ЗАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання протиправним та не чинним наказу №926 від 24.07.2008р. «Про встановлення ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України».
Оскільки відповідачем в клопотанні не надано обґрунтування в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи -касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010р. у справі №2а-8835/09/2670, а також враховуючи, що зазначена постанова набрала законної сили в день її проголошення, у відповідності до ст. 79 Господарського кодексу України суд дійшов висновку, що зазначене клопотання відповідача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
В судових засіданнях 25.10.2010р. та 15.11.2010р. оголошувалась перерва до 08.11.2010р. та 17.11.2010р. відповідно.
25.10.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 28 473 541,00 грн., як зайво сплачених коштів за спірними угодами.
05.11.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення розміру коштів, що підлягають стягненню з відповідача в порядку реституції, а саме не у розмірі 28 473 541,00 грн., а 20 863 794,00 грн. Зазначені уточнення судом прийняті.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2010р. розгляд даної справи відкладено на 15.11.2010р.
12.11.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення розміру коштів, що підлягають стягненню з відповідача в порядку реституції, а саме 20 315 157,00 грн. Зазначені уточнення судом прийняті.
15.11.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача повторно надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Міністерства транспорту та зв'язку на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010р. у справі №2а-8835/09/2670. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.
В судовому засіданні 15.11.2010р. оголошувалась перерва до 17.11.2010р.
17.11.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд визнати недійсними пункти 1.1., 1.2 додатку №1 до угоди №12/2-08/12-049 від 02.01.2008р., пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до угоди №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р.; стягнути з відповідача 20 285 382,42 грн., з яких: 7 559 694,00 грн. безпідставно отриманих коштів за угодою 12/2-08/12-049 від 02.01.2008р. та 12 725 688,42 грн. сплачених за угодою №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р. в порядку реституції. Зазначені уточнення судом прийняті.
З урахуванням змісту зазначеного клопотання про уточнення позовних вимог, а також відповідно до усних пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, позивач відмовляється від позовної вимоги про спонукання відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання за спірними угодами. Зазначені уточнення судом прийняті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
02.01.2008р. між ЗАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»(далі-замовник) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі-виконавець) укладено угоду про аеронавігаційне обслуговування №12/2-08/12-049 (далі-Угода).
Пунктами 1.1, 3.1-3.3 та 3.8 Угоди передбачено, що виконавець зобов'язується на визначених угодою умовах надавати обслуговування повітряного руху повітряним суднам (ПС) замовника у повітряному просторі України (далі-аеронавігаційне обслуговування або АНО), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлено законодавством.
Нарахування виконавцем плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється щомісяця.
Розрахунки розміру плати за АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО (ставки) згідно з додатком 1 до Угоди.
Оплату рахунків-фактур, виставлених виконавцем, замовник здійснює в національній валюті України за курсом, який встановлено Національним банком України на день виставлення рахунка-фактури.
Пунктами 1.1. та 1.2 додатку №1 «Плата за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден»до Угоди передбачено, що розрахунки плати за АНО на маршруті проводяться за формулою: =Т х D х vW ? 50, де:
R -сума плати;
Т -одинична ставка плати, яка становить 50,96 дол. США для всіх польотів, окрім: внутрішніх польотів (рейсів) у межах України, для яких Т=20,00 дол. США (при здійсненні міжнародних польотів (рейсів) з проміжними посадками в аеропортах України плата стягується за ставками міжнародних польотів);
D -ортодромічна відстань польоту в кілометрах, зменшена на 20 км з кожним зльотом і/або посадкою в аеропортах України, поділена на 100 з точністю до другого десятого знака;
W -МТОW у метричних тоннах з округленням до другого десяткового знака.
Нарахування плати за диспетчерське обслуговування підходу та аеродромне диспетчерське обслуговування проводяться за формулою: r=t х W, де:
r -сума плати;
t -одинична ставка плати, яка становить: при виконанні міжнародних польотів (рейсів) -8,55 дол. США для всіх аеропортів;
- 1,60 дол. США в аеропортах Сімферополь, Одеса, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк;
- 1,38 дол. США в аеропорту Бориспіль;
- 1,50 дол. США в інших аеропортах;
W -МТОW у метричних тоннах з округленням до другого десяткового знака.
Посилаючись на те, що ціна (вартість) послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряного руху в Угоді (пунктах 1.1. та 1.2 додатку №1) визначена не в національній, а в іноземній валюті, позивач просить суд визнати зазначені пункти недійсними з підстав ст. 207 Господарського кодексу України, як такі, що не відповідають вимогам ст. 189 ГК України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частинами 1, 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Водночас ч. 3 ст. 189, 191 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про природні монополії»визначено, що суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
Приписами статті 5 Закону України «Про природні монополії»визначено, що управління повітряним рухом, зокрема діяльність з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, здійснюється в умовах природної монополії. Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.
Відповідно до переліку суб'єктів природних монополій, який опублікований на веб. сторінці Антимонопольного комітету України, відповідач є суб'єктом природної монополії та включений до переліку суб'єктів природних монополій у товарній групі «Послуги управління з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на послуги з аеронавігаційного обслуговування, які надаються відповідачем, встановлюються державні фіксовані ціни.
Статтею 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги, відносяться послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Фіксованою ціною є затверджена ціна, яка залишається незмінною, тобто загальний рівень тарифів, а регульованою ціною є надання коефіцієнтів знижок, але тільки в межах законодавства, а не за волевиявленням сторін.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789, Міністерство транспорту та зв'язку України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.
Згідно підпункту б) п. 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»на Міністерство транспорту та зв'язку України покладено повноваження по встановленню ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
Пунктом 3.1 Угоди передбачено, що розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлені законодавством.
10.03.2006р. Державною службою України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації видано наказ №170 "Про встановлення аеронавігаційних зборів за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України", відповідно до якого одинична ставка (T) збору за послуги з ОПР на маршруті для ПС розрахована на злітну масу ПС 50 тонн та ортодромічну відстань 100 км і встановлюється у таких розмірах: для міжнародних польотів - 50,96 дол. США; для польотів у межах України - 20,00 дол. США.
Одинична ставка збору (t) за послуги з ОПР на підході та в районі аеродрому встановлюється у таких розмірах: при виконанні міжнародних польотів - 8,55 дол. США; при виконанні польотів у межах України: в аеропортах "Сімферополь", "Одеса", "Львів", "Харків", "Дніпропетровськ", "Донецьк" - 1,60 дол. США; в аеропорту "Бориспіль" - 1,38 дол. США; в інших аеропортах - 1,50 дол. США.
Доказів скасування чи визнання незаконним зазначеного наказу суду не надано.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди одинична ставка плати для всіх польотів становить 50,96 дол. США, окрім: внутрішніх польотів (рейсі) у межах України, для яких Т=20,00 дол. США (при здійсненні міжнародних польотів (рейсів) з проміжними посадками в аеропортах України плата стягується за ставками міжнародних польотів). Одинична ставка плати при виконанні міжнародних польотів (рейсів) становить 8,55 дол. США для всіх аеропортів; - 1,60 дол. США в аеропортах Сімферополь, Одеса, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк; - 1,38 дол. США в аеропорту Бориспіль; - 1,50 дол. США в інших аеропортах.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що визначення в Угоді вартості послуг з аеронавігаційного обслуговування у доларах США за своїм змістом відповідає вимогам ст. 189 ГК України та наказу Державіаслужби від 10.03.2006 №170 "Про встановлення аеронавігаційних зборів за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України" обов'язковість застосування якого зумовлена статусом відповідача, як суб'єкта природних монополій у розумінні ст. 5 Закону України "Про природні монополії".
Інших підстав для визнання пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди позивачем не зазначено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди недійсними з підстав ст. 207 ГК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Крім того, 08.01.2009р. між ЗАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»(далі-замовник) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі-виконавець) укладено угоду про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №12/2-09 (12-054/2) (далі-Угода 2), відповідно до якої виконавець зобов'язується на визначених угодою умовах надавати обслуговування повітряного руху повітряним суднам (ПС) замовника у повітряному просторі України (далі-аеронавігаційне обслуговування або АНО), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Пунктами 1.1. та 1.2 додатку №1 «Плата за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден»до Угоди 2 передбачено, що розрахунки плати за послуги АНО на маршруті проводяться за формулою: =Т х D х vW ? 50, де:
Т -одинична ставка плати, яка становить 37,26 євро для всіх польотів.
Нарахування плати з диспетчерського обслуговування підходу та аеродромне диспетчерське обслуговування проводяться за формулою: r=t х W, де:
t -одинична ставка плати, яка становить 5,88 євро.
Посилаючись на те, що ціна (вартість) послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряного руху в Угоді 2 (пунктах 1.1. та 1.2 додатку №1) визначена у євро, позивач також просить суд визнати зазначені пункти недійсними з підстав ст. 207 ГК України, як такі, що не відповідають вимогам ст. 189 ГК України.
Розглянувши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, на послуги, які надаються відповідачем, як суб'єктом природних монополій в розумінні ст. 5 Закону України "Про природні монополії", встановлюються державні фіксовані ціни (тарифи).
24.07.2008р. Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ №926 «Про встановлення ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України», відповідно до якого одинична ставка плати за послуги організації повітряного руху на маршруті становить 37,26 євро, а одинична ставка плати за послуги організації повітряного руху підході та в районі аеродрому становить 5,88 євро.
Крім того, зазначеним наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Державіаслужби від 10.03.2006р. №170.
Водночас, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010р. у справі №2а-8835/09/2670 наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №926 від 24.07.2008р. визнано незаконним. Зазначена постанова набрала законної сили.
Враховуючи, що визнання акта владного органу незаконним (недійсним, неправомірним) є вираженням одного і того самого способу захисту порушеного права, як визнання акта протиправним, наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №926 від 24.07.2008р. є незаконним з моменту його вчинення (інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010р. №1145/11/13-10). Зазначений висновок також спростовує посилання відповідача на те, що спірний наказ є незаконним з моменту набрання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010р. у справі №2а-8835/09/2670 законної сили.
Приписами ст. 189 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
Статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення, зокрема, державних фіксованих цін (тарифів).
Пунктом 3.1 Угоди 2 передбачено, що розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлені законодавством.
Відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про природні монополії" суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.
За таких обставин, враховуючи визнання незаконним наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №926 від 24.07.2008р., суд дійшов висновку про безпідставність визначення у спірних пунктах Угоди 2 цін (тарифів) на послуги з аеронавігаційного обслуговування у євро, у той час як наказом Державіаслужби від 10.03.2006 №170 "Про встановлення аеронавігаційних зборів за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України" тарифи на зазначені послуги визначені у доларах США.
Оскільки судом встановлено факт визначення у спірних пунктах Угоди 2 одиничних ставок плати за послуги організації повітряного руху на маршруті та одиничних ставок за послуги організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому у євро, у той час як органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного транспорту та у сфері використання повітряного простору України тарифи на зазначені послуги визначені у доларах США, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди 2 недійсними з підстав ст. 207 ГК України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом з вимогою про визнання пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди 2 недійсними позивач просить суд застосувати наслідки недійсності окремих частин правочину, передбачених ст. ст. 216, 217 Цивільного кодексу України шляхом стягнення з відповідача 12 725 688,42 грн.
Приписами статей 216, 217 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.8 Угоди 2 розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлені законодавством.
Нарахування виконавцем плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування здійснюється щомісяця.
Оплату рахунків-фактур, виставлених виконавцем, замовник здійснює в національній валюті України за кусом, який встановлено Національним банком України на день виставлення рахунка-фактури.
Частиною 4 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що для визначення наслідків недійсності правочину судам необхідно враховувати, виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК України).
Так, судом встановлено, що на виконання умов Угоди 2 для здійснення оплати вартості наданих послуг, за період з січня 2009р. по вересень 2010р. відповідачем виставлено позивачу рахунки-фактури на загальну суму 144 701 946,70 грн. Сума у гривнях визначалась відповідачем з урахуванням офіційного курсу євро на дату виставлення відповідного рахунку. Копії зазначених рахунків містяться в матеріалах справи.
Зазначені рахунки оплачені позивачем частково у сумі 137 654 801,51 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок з поточного рахунку останнього за спірний період.
Враховуючи, що судом визнано недійсними пункти 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди 2, якими визначені ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування у євро, а у відповідності до вимог вищезазначених вимог Закону та приписів Угоди 2, розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлено законодавством, суд дійшов висновку, що вартість наданих відповідачем послуг за Угодою 2 має визначатись у відповідності до цін (тарифів) визначених наказом Державіаслужби від 10.03.2006 №170 "Про встановлення аеронавігаційних зборів за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України".
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, здійсненого з урахуванням вимог наказу Державіаслужби від 10.03.2006 №170, приписів Угоди 2 та офіційного курсу долара США, загальна вартість наданих відповідачем послуг за Угодою 2 протягом січня 2009р.-вересня 2010р. становить 124 929 113,09 грн. Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Оскільки судом визнано недійсним пункти 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди 2, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 12 772 68,42 грн. (різниці між розміром коштів, які мали бути сплачені позивачем за тарифами (цінами), визначеними законодавством - 124 929 113,09 грн., та фактично сплаченими коштами - 137 654 801,51 грн.) в порядку реституції з підстав ст. ст. 216, 217 ЦК України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, як зазначає позивач, у зв'язку з виданням 24.07.2008р. Міністерством транспорту та зв'язку України наказу №926 «Про встановлення ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України», починаючи з вересня 2008р. по грудень 2008р. відповідачем виставлялись, а позивачем сплачувались рахунки за АНО за ставками, встановленими зазначеним наказом.
Посилаючись на те, що наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №926 від 24.07.2008р. визнано незаконним, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 559 694,00 грн. безпідставно отриманих коштів з підстав ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З приписів зазначеної норми слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої;
- відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 05.06.2007р. у справі за №35/454-06.
Судом встановлено, що протягом вересня-грудня 2008р. відповідачем виставлено позивачу рахунки-фактури на загальну суму 35 544 402,02 грн. Визначення вартості наданих послуг здійснювалась відповідачем за ставками, визначеними у наказі Міністерства транспорту та зв'язку України №926 від 24.07.2008р. Сума у гривнях визначалась відповідачем з урахуванням офіційного курсу євро на дату виставлення відповідного рахунку. Копії зазначених рахунків містяться в матеріалах справи.
Зазначені рахунки оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок з поточного рахунку останнього за спірний період.
Водночас, враховуючи визнання постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2010р. у справі №2а-8835/09/2670 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №926 від 24.07.2008р. незаконним, суд дійшов висновку про безпідставність оплати позивачем вартості послуг з АНО, наданих відповідачем за Угодою, за ставками, визначеними зазначеним наказом.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.8 Угоди передбачено, що розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлені законодавством.
Нарахування виконавцем плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування здійснюється щомісяця.
Оплата рахунків-фактур, виставлених виконавцем, замовник здійснює в національній валюті України за кусом, який встановлено Національним банком України на день виставлення рахунка-фактури.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди одинична ставка плати для всіх польотів становить 50,96 дол. США, окрім: внутрішніх польотів (рейсі) у межах України, для яких Т=20,00 дол. США (при здійсненні міжнародних польотів (рейсів) з проміжними посадками в аеропортах України плата стягується за ставками міжнародних польотів). Одинична ставка плати при виконанні міжнародних польотів (рейсів) становить 8,55 дол. США для всіх аеропортів; - 1,60 дол. США в аеропортах Сімферополь, Одеса, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк; - 1,38 дол. США в аеропорту Бориспіль; - 1,50 дол. США в інших аеропортах.
Судом встановлено, що зазначені ставки визначені у відповідності до наказу Державіаслужби №170 від 10.03.2006р.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, здійсненого з урахуванням вимог наказу Державіаслужби від 10.03.2006 №170, приписів Угоди та офіційного курсу долара США, загальна вартість наданих відповідачем послуг за Угодою протягом вересня-грудня 2008р. становить 27 984 708,02 грн. Здійснивши перевірку зазначеного розрахунку суд дійшов висновку про його обґрунтованість.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7 559 694,00 грн. (різниці між розміром коштів, які мали бути сплачені позивачем за тарифами (цінами), визначеними законодавством -27 984 708,02 грн., та фактично сплаченими коштами -35 544 402,02 грн.) з підстав ст. 1212 ЦК України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
17.11.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд визнати недійсними пункти 1.1., 1.2 додатку №1 до угоди №12/2-08/12-049 від 02.01.2008р., пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до угоди №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р.; стягнути з відповідача 7 559 694,00 грн. безпідставно отриманих коштів за угодою 12/2-08/12-049 від 02.01.2008р. та 12 725 688,42 грн., сплачених за угодою №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р. в порядку реституції.
Як вбачається зі змісту зазначеного клопотання, а також підтверджується поясненнями представників позивача, наданими в судовому засіданні, позивач відмовляється від позовної вимоги про спонукання відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання за спірними угодами. Зазначені уточнення судом прийняті.
Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що відмова позивача від позовних вимог у даній справі в частині вимоги про спонукання відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання за спірними угодами не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про припинення провадженні у даній справі в частині вимоги позивача про спонукання відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання за угодами №12/2-08/12-049 від 02.01.2008р. та №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р. порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.
Судом роз'яснено позивачу, що повторне звернення до господарського суду зі спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2009р. вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу до вирішення даної справи по суті будь-яким чином припиняти, зупиняти, обмежувати надання послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден позивача, в тому числі забороною припиняти, зупиняти чи обмежувати обслуговування повітряного руху повітряних суден позивача у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху покладено на Україну, відповідно до міжнародних договорів та законодавства з питань аеронавігаційного обслуговування, яке, зокрема, включає: надання метеорологічної й аеронавігаційної інформації, аварійне сповіщення, диспетчерське обслуговування повітряного руху (на маршруті, на підході та в районі аеродрому); надання авіаційного електрозв'язку, у частині надання доступу до порту на обладнанні відповідача для підключення до мережі авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) та обробки повідомлень, що включає: забезпечення автоматичної передачі телеграфних повідомлень, а також прийом повідомлень адресованих позивачу згідно з вимогами нормативних документів ЦА та ІСАО та наданим позивачу телеграфним індексом; забезпечення визначеного режиму роботи обладнання та телеграфного каналу з дотриманням діючих технічних норм; обслуговування повітряних суден позивача у повітряному просторі України при проведенні пошуково-рятувальних та евакуаційних робіт.
Згідно зі статтею 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Оскільки забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, то скасування заходів забезпечення позову може відбутися винятково з ініціативи суду і лише після завершення розгляду справи, про що зазначається в рішенні чи ухвалі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, що вжиті відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12.08.2009р. у справі №21/203-09.
Витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 202, 216, 217, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 189, 191, 207 Господарського кодексу України суд
1. Припинити провадження у справі №21/203-09 в частині позовної вимоги про спонукання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України належним чином виконувати свої зобов'язання за угодою №12/2-08/12-049 від 02.01.2008р. та угодою №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Визнати недійсними пункти 1.1, 1.2 додатку №1 до угоди про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р., укладеної між Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20048090) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19477064).
4. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19477064) на користь Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»(08307, Київська обл., с. Гора, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20048090):
- 12 725 688 (дванадцять мільйонів сімсот двадцять п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 42 коп. за угодою про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р., укладеною між Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України;
- 7 559 694 (сім мільйонів п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири) грн. 00 коп. за угодою про аеронавігаційне обслуговування №12/2-08/12-049 від 02.01.2008р.;
- 25 542 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Скасувати вжиті, відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12.08.2009р. у справі №21/203-09, заходи по забезпеченню позову, що полягають у забороні Державному підприємству обслуговування повітряного руху України (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 19477064) до вирішення справи по суті будь-яким чином припиняти, зупиняти, обмежувати надання послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»(ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20048090), в тому числі забороні припиняти, зупиняти чи обмежувати обслуговування повітряного руху повітряних суден Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху покладено на Україну, відповідно до міжнародних договорів та законодавства з питань аеронавігаційного обслуговування, яке, зокрема, включає: надання метеорологічної й аеронавігаційної інформації, аварійне сповіщення, диспетчерське обслуговування повітряного руху (на маршруті, на підході та в районі аеродрому); надання авіаційного електрозв'язку, у частині надання доступу до порту на обладнанні Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для підключення до мережі авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) та обробки повідомлень, що включає: забезпечення автоматичної передачі телеграфних повідомлень, а також прийом повідомлень адресованих Закритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»згідно з вимогами нормативних документів ЦА та ІСАО та наданим Закритому акціонерному товариству «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»телеграфним індексом; забезпечення визначеного режиму роботи обладнання та телеграфного каналу з дотриманням діючих технічних норм, обслуговування повітряних суден Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»у повітряному просторі України при проведенні пошуково-рятувальних та евакуаційних робіт.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 25.11.2010р.