01032, м.Київ - 32, вул.Комінтерну, 16тел. 230-31-77
про повернення позовної заяви
"18" листопада 2010 р. № 02-03/1674/15
Суддя Рябцева О.О. розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Проців
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд будівельних ресурсів», Київська обл., Бориспільський р-н, с.Проців
про зобов'язання виконати умови договору та вчинити певні дії.
Встановив:
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують позов. В позовній заяві позивач зазначає, що Процівська сільська рада у повному обсязі виконала зобов'язання за договором, проте в позовній заяві не зазначено які саме зобов'язання виконав позивач та доказів, які підтверджують виконання цих зобов'язань.
Таким чином, позовна заява не містить зазначення доказів, що підтверджують позов.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Звертаючись до суду з позовною заявою позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору від 31.05.2007р. не вживає заходів для введення в експлуатацію та передачі у власність Процівської сільської ради житлових будинків та господарських споруд і просить суд зобов'язати відповідача передати позивачу 6 житлових будинків та господарські будівлі та споруди до них, що є вимогою майнового характеру.
Згідно з п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 -IV “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2005рік” та деяких інших законодавчих актів України” із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102,00 грн. до 25500,00 грн.).
Відповідно до п. 14. Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" у постанові Верховного Суду України від 25.12.2007 N 8/219-07 викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна та з огляду на приписи пунктів 29 і 32 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15.
Відповідно до п. 32. Наказу Головної державної податкової інспекції, від 22.04.1993, № 15 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита»з позовних заяв про право власності на майно, про визнання недійсними договорів відчуження майна, про визнання права на частку в майні, про виділення частки із загального майна і про витребування спадкоємцями належної їм частки майна державне мито сплачується виходячи із вартості розшукуваного майна або його частки.
Проте, при подачі позовної заяви державне мито до Державного бюджету України сплачене позивачем згідно з квитанцією № 6 від 11.11.2010 р. у сумі 85,00 грн., як за вимогу немайнового характеру, проте, відповідно до п. 37. Наказу Головної державної податкової інспекції, від 22.04.1993, № 15 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита»до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці. Враховуючи те, що позивач просить зобов'язати передати житлові будинки та господарські будівлі та споруди, які підлягають вартісній оцінці, то зазначена вимога є вимогою майнового характеру.
Таким чином, квитанція № 6 від 11.11.2010 р. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому п.п. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” розмірі щодо сплати державного мита за позовну вимогу майнового характеру.
Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву та додані до неї документи повернути позивачеві без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 78 аркушах - в першу адресу.
Суддя Рябцева О.О.