01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"19" листопада 2010 р. Справа № 17/176-10
За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
про стягнення 22 925грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача не з'явилися;
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 22 925грн. боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором-заявкою № 10 на автотранспортні послуги від 17.05.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 05.10.2010р. порушено провадження у справі № 17/176-10, розгляд справи призначено на 15.10.2010р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 15.10.2010р., 01.11.2010р., та 12.11.2010р. розгляд справи відкладено на 01.11.2010р., 12.11.2010р. та 19.11.2010р. відповідно.
Позивач в судові засідання 12.11.2010р. та 19.11.2010р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судові засідання 15.10.2010р., 01.11.2010р., 12.11.2010р. та 19.11.2010р. не з'явився, витребуваних судом документів не надав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд
17.05.2010р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Експедитор) укладено договір-заявку № 10 на автотранспортні послуги, за умовами якого перевізник зобов'язався здійснити перевезення зерна вагою 20 т. об'ємом 86 м 3, а експедитор -оплатити вартість вказаного перевезення в сумі 22 925 грн.
Згідно п. 1 договору перевізник зобов'язався прийняти і перерахувати кількість вантажу по ТТН. Після приймання вантажу водій-експедитор зобов'язаний розписатися у всіх екземплярах ТТН.
На виконання договору позивач надав, а відповідач прийняв надані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується відміткою про одержання вантажу на міжнародній товарно-транспортній накладній (а.с. 17), підписаною та скріпленою печаткою вантажоодержувача.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення перевізником умов договору.
Відповідач за отриманні від позивача послуги з перевезення вантажу не розрахувався, що підтверджується довідкою ПАТ „Приватбанк” № 08.2.0.0./21-4582 від 11.11.2010р. (а.с. 42).
Предметом позову є вимога про стягнення 22 925грн.
Згідно ч. 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 311 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Приписами ч. 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що сторонами в договорі-заявці № 10 на автотранспортні послуги від 17.05.2010р. не встановлено строку виконання відповідачем свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з письмовою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України про сплату боргу у сумі 22 925грн. за надані послуги.
Наявний в матеріалах справи фіскальний чек № 1078 від 02.11.2010р. (а.с. 44) не підтверджує факту направлення відповідачу претензії про сплату суми боргу за договором, оскільки: з вказаного фіскального чеку не вбачається зміст зазначеного поштового відправлення, а у найменуванні отримувача зазначено: Динамік Корго Сервіс (02660, Київ-МСП), а не - ОСОБА_2 Реєстр поштових відправлень (а.с. 43) також не приймається судом в якості доказу звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату боргу, тому що містить лише відмітку позивача про відправку претензії відповідачу 02.10.2010р., відмітка установи поштового зв'язку на останньому відсутня.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на той факт, що сторонами в договорі-заявці № 10 на автотранспортні послуги від 17.05.2010р. не встановлено строку виконання відповідачем свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України не доведено суду факту звернення до відповідача з вимогою про сплату боргу за надані послуги з перевезення вантажу, суд дійшов висновку про те, що станом на момент судового розгляду справи у відповідача не виник обов'язок оплатити надані позивачем згідно договору-заявкою № 10 на автотранспортні послуги від 17.05.2010р. послуги у сумі 22 925грн., а відтак вимога позивача є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Горбасенко П.В.
Повне рішення складено: 22.11.2010р.