01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"15" листопада 2010 р. Справа № 19/215-10
Розглянувши матеріали справи за позовом відкритого акціонерного товариства «Бориспільське хлібоприймальне підприємство», м. Бориспіль, Київська область
до товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб», м. Бориспіль, Київська область
про стягнення 53683,43 грн.
суддя Т.П. Карпечкін
від позивача - Бальжиров О.Б. (дов. № 67 від 10.11.2010 року);
від відповідача - Гопкало М.М. (дов. № 151 від 25.08.2010 року).
обставини справи:
Відкрите акціонерне товариство «Бориспільське хлібоприймальне підприємство» (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(далі-відповідач) про стягнення 53683,43 грн.
Провадження у справі було порушене відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 27 жовтня 2010 року та призначено справу до розгляду на 15 листопада 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 1/27-07 складського зберігання зерна укладеного між сторонами 27 липня 2009 року, а саме відповідач не провів розрахунків за надані послуги в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 45951,06 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання пеню за період з 21 серпня 2009 року по 16 серпня 2010 року в розмірі 6478,47 грн. та 3% річних за аналогічний період в розмірі 1253,90 грн.
Представник відповідача в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві № 202 від 15 листопада 2010 року на позовну заяву проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідач розрахувався з позивачем за надані послуги та сплатив 45951,06 грн. до порушення провадження у справі, а саме 22 жовтня 2010 року. Представник відповідача також заперечує проти стягнення пені та 3% річних, оскільки зазначає, що прострочення виконання зобов'язання по оплаті послуг виникло внаслідок форс-мажорних обставин, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України про фарс-мажорні обставини № 2566/05-5 від 26 серпня 2010 року в якому зазначено, що в внаслідок складних погодних умов станом на 14 травня 2010 року та станом на 23 липня 2010 року сталась загибель сільськогосподарських культур на площах товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб».
15 листопада 2010 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Між відкритим акціонерним товариством «Бориспільське хлібоприймальне підприємство»(за договором -зерновий склад) та товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(за договором - поклажодавець) 27 липня 2009 року було укладено договір № 1/27-07 складського зберігання зерна (далі-договір). За умов договору поклажодавець зобов'язаний передати зерно, а зерновий склад зобов'язаний прийняти його на зберігання на умовах визначених цим договором, в кількості та по якості (п. 1 договору). Зерновий склад приймає від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечує кількісне і якісне зберігання зерна та здійснює відвантаження його поклажодавцю. Зерновий склад приймає зерно за заліковою вагою, але не вище фізичної, та визначає його якість. Зерновий склад видає поклажодавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання. Поклажодавець здійснює за свій рахунок доставку зерна зерновому складу власним транспортом (пшениця приймається з автотранспорту всіх модифікацій, крім «длінномірів», ячмінь та жито -з автотранспорту без причепа та з вивантаженням через задній борт). Поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням зерна. Після закінчення строку зберігання зерна поклажодавець зобов'язаний забрати зерно з зернового складу (п.п. 5-9 договору). Розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі (в гривнях) по безготівковому розрахунку з урахуванням податку на додану вартість. Тарифи на послуги зернового складу з ПДВ: приймання (за 1 т фізичної ваги) -20,94 грн.; зберігання (за 1 т на місяць) -23,25 грн.; відвантаження (за 1 т) -33,48 грн.; сушка (за 1 т/відсоток) -7,94 грн.; вартість переоформлення по складу, квитанції -150,00 грн.; зважування вагонів (за 1 т. зважування) -168,00 грн. За домовленістю сторін можливий розрахунок зерном за діючими на час розрахунків цінами (п. 10 та п. 11 договору). Поклажодавець сплачує вартість послуг, пов'язаних з зберіганням зерна за кожний місяць, не пізніше 5 -го числа наступного місяця (п. 12 договору). Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця, крім випадку зазначеного у п. 23 (п. 16 договору). У разі невиконання пункту 12 цього договору поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі одного неоподаткованого мінімуму громадян за кожну тону зберігання в місяць (п. 18 договору). Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов'язань, якщо воно виникло внаслідок збігу обставин непереборної сили (форс-мажор) (п.19 договору). Граничний термін зберігання зерна -1 травня 2010 року (п. 20 договору). Зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною згодою сторін (п. 21 договору). Зерновий склад зобов'язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення його строку і визначити строк витребування зерна (п. 22 договору). У разі коли поклажодавець в обумовлений договором строк не забрав зерно, вартість зберігання збільшується в 2 рази, а з 1 червня 2010 року зерновий склад має право продати його за діючими біржовими цінами на період реалізації. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю за вирахуванням сум, належних зерновому складу, в т. ч. пов'язаних з його продажем (п. 23 договору). Договір набирає чинності з моменту його укладання і діє до 1 червня 2010 року (п. 24 договору).
На виконання умов договору позивачем було надано послуги відповідачу по прийманню та зберіганню зерна пшениці, що підтверджується актом № 104 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 липня 2009 року у відповідності до якого вартість послуг по зберіганню зерна складає -26179,32 грн. акт № 130 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20 серпня 2009 року у відповідності до якого вартість послуг по зберіганню зерна складає -7982,75 грн., акт № 131 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20 серпня 2009 року у відповідності до якого вартість послуг по зберіганню зерна складає 35807,89 грн., акт № 124 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 серпня 2009 року у відповідності до якого вартість послуг по зберіганню зерна складає -7569,56 грн., акт № 125 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31 серпня 2009 року у відповідності до якого вартість послуг по зберіганню зерна складає 25637,56 грн., акт № 132 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 10 вересня 2009 року у відповідності до якого вартість послуг по зберіганню зерна складає 1773,98 грн.
Як зазначає позивач в позовній заяві, вказані акти є підставою для проведення розрахунків між сторонами, але відповідач станом на 16 серпня 2010 року перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти в розмірі 59000,00 грн. в результаті чого за ним виникла заборгованість в розмірі 45951,06 грн.
Відповідачем надано до суду докази на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 45951,06 грн., а саме платіжне доручення № 445 від 22 жовтня 2010 року, яке є належним доказом у відповідності до статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України, отже приймаються судом. Таким чином відповідач сплатив основний борг позивачу в розмірі 45951,06 грн. до порушення провадження у справі і до подачі позову до господарського суду Київської області.
З врахуванням зазначеного провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 45951,06 грн. підлягає припиненню згідно пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (стаття 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 та стаття 526 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Згідно частини першої статті 946 Цивільного кодексу України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Пунктом 12 договору встановлено, що поклажодавець сплачує вартість послуг, пов'язаних із зберіганням зерна за кожний місяць, не пізніше 5 числа наступного місяця.
Як встановлено судом та зазначено вище відповідач своєчасно не сплачував вартість послуг за зберігання зерна в результаті чого за ним рахувалась заборгованість в розмірі 45951,06 грн., яку відповідач сплатив 22 жовтня 2010 року, натомість останній акт № 132 здачі-приймання робіт (надання послуг) датований 10 вересня 2009 року.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (штрафу, пені) (стаття 611 ЦК України).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Пунктом 18 договору передбачено, що у разі невиконання пункту 12 цього договору поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожний день прострочення та штраф у розмірі одного неоподаткованого мінімуму громадян за кожну тону зберігання в місяць.
Згідно пункту 6 частини першої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позовні вимоги в частині стягнення пені нарахованої позивачем з загальної суми заборгованості в розмірі 45951,06 грн. за період з 21 серпня 2009 року по 16 серпня 2010 року в розмірі 6478,47 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 4697,07 грн. за термін у шість місяців, а саме з 6 жовтня 2009 року по 6 квітня 2010 року, оскільки позивачем проведено нарахування пені за період більший ніж шість місяців та невірно визначено дату з якої наступило прострочення виконання зобов'язання для обчислення пені із загальної суми заборгованості в розмірі 4697,07 грн. з врахуванням того, що останній акт № 132 здачі-приймання робіт (надання послуг) датований 10 вересня 2009 року та пунктом 12 договору встановлено, що поклажодавець сплачує вартість послуг, пов'язаних із зберіганням зерна за кожний місяць, не пізніше 5 числа наступного місяця.
Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 1253,90 грн. за період з 21 серпня 2009 року по 16 серпня 2010 року підлягають задоволенню частково в розмірі 121,22 грн. за період з 6 жовтня 2009 року по 16 серпня 2010 року, оскільки позивачем також проведено нарахування 3% річних з 21 серпня 2009 року тобто, невірно визначено дату з якої наступило прострочення виконання зобов'язання для обчислення 3% річних із загальної суми заборгованості в розмірі 4697,07 грн. з врахуванням того, що останній акт № 132 здачі-приймання робіт (надання послуг) датований 10 вересня 2009 року та пунктом 12 договору встановлено, що поклажодавець сплачує вартість послуг, пов'язаних із зберіганням зерна за кожний місяць, не пізніше 5 числа наступного місяця. Також позивачем не вірно проведено розрахунок 3% річних.
В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина друга та частина третя статті 55 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем не доведено суду правильність нарахування пені, 3% річних та не здійснено перерахунок зазначених сум відповідно до закону та договору.
З огляду на вимоги частини першої статті 43 Господарського кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснення позивачем нарахування штрафних санкцій та річних і в разі якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
З урахуванням обставин даної справи, норм статті 82 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтованого та неправильного здійснення позивачем нарахування штрафних санкцій та 3% річних, судом частково відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення пені та 3% річних на підставі статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечення відповідача з приводу того, що прострочення виконання зобов'язання по оплаті послуг виникло внаслідок форс-мажорних обставин та підтверджується висновком Торгово-промислової палати України про фарс-мажорні обставини № 2566/05-5 від 26 серпня 2010 року в якому зазначено, що в внаслідок складних погодних умов станом на 14 травня 2010 року та станом на 23 липня 2010 року спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб», судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідачем не обґрунтований та не доведений причинно-наслідковий зв'язок між загибеллю сільськогосподарських культур 14 травня 2010 року, 23 липня 2010 року та заборгованістю за послуги по зберіганню зерна (пшениці) яка виникла у 2009 році. Відсутність коштів на погашення заборгованості за зобов'язаннями не відноситься до форс-мажорних обставин.
Так зокрема п. 10 та п. 11 договору передбачено, що розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі (в гривнях) по безготівковому розрахунку з урахуванням податку на додану вартість. За домовленістю сторін можливий розрахунок зерном за діючими на час розрахунків цінами.
Зазначені умови договору надавали можливість відповідачу провести розрахунки з позивачем зерном яке було на зберіганні у позивача.
Відповідачем не доведено суду та не надано доказів про те, що була надана позивачу пропозиція щодо такого виду розрахунків, тобто відповідач не вчиняв дій направлених на належне і своєчасне виконання зобов'язань за договором в частині розрахунків за надані послуги по зберіганню зерна (пшениці).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційну розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб»(08350, Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Леніна, буд. 25, код 31856098) на користь відкритого акціонерного товариства «Бориспільське хлібоприймальне підприємство»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 1, код 20581766) -4697 (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 07 коп. пені, 121 (сто двадцять одна) грн. 22 коп. 3% річних та судові витрати: 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 21 (двадцять одна) грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 45951,06 грн. провадження у справі припинити.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя Т.П. Карпечкін
Рішення підписано 22.11.2010 р.