Справа № 172/612/24
Провадження № 2/172/249/24
04.03.2025 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г.
за участі секретаря судового засідання - Голубенко Т.В.
позивача за первісним позовом - ОСОБА_1
представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_2
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3
представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у праві спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у праві спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації, -
22.04.2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_5 , в обґрунтування якої представник позивача ОСОБА_2 вказує, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 10.11.2023 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області позивачці належить 3/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Згідно із зазначеним свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом відповідачу належить 1/4 частина житлового будинку. Відповідач у будинку не проживає, участі в утриманні та збереженні спільного майна не приймає, податки і збори не сплачує, інтересу до будинку та земельної ділянки, на які він розташований, не проявляє. У зв'язку з цим у позивачки виникло бажання викупити частку будинку, належну відповідачу, однак відповідач на пропозицію позивачки чіткої відповіді не дає, у добровільному порядку вирішити це питання відмовляється. Тому позивачка й змушена звернутися до суду з цим позов. Зазначає, що частка відповідача у спільному нерухомому майні є незначною і не може бути виділена в натурі. Відповідач має власне житло у якому постійно проживає. Відповідно до Звіту про оцінку майна від 05.12.2023 року вартість спірного будинку становить 207796,00 грн., тому доля відповідача у розмірі 1/4 частки становить 51949,00 грн., яку позивачка перерахувала на депозитний рахунок суду. Просить суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_5 право власності на частину житлового будинку за вищевказаною адресою, стягнути ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частини житлового будинку в сумі 51949,00 грн.
Ухвалою від 23.04.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
18.06.2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 , в обґрунтування якої представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є рідними сестрою та братом і успадкували спірне майно від своєї матері, а саме: ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 10.11.2023 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, є власником 3/4 частки у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та 3/4 частки у праві спільної власності на земельну ділянку площею 0,1344 га кадастровий номер 1220755000:01:004:0003, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 31.10.2023 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, є власником 1/4 частки у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1/4 частки у праві спільної власності на земельну ділянку площею 0,1344 га кадастровий номер 1220755000:01:004:0003, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у вищевизначених частках є співвласниками об'єктів нерухомого майна. Спільне нерухоме майно є неподільним, частка позивача за зустрічним позовом у спільному нерухомому майні (житловому будинку та земельній ділянці) є незначною і не може бути виділена в натурі. В свою чергу позивачу та відповідачу за зустрічним позовом не вдається дійти спільної згоди щодо порядку користування цим нерухомим майном, відповідач за зустрічним позовом уникає та ухиляється від обговорення з позивачем за зустрічним позовом можливості викупу його частки у праві спільної власності, як і продажу своєї частки. Крім того, позивач за зустрічним позовом у житловому будинку не проживає, земельною ділянкою не користується, він має власне житло у якому постійно проживає та веде домашнє господарство. В свою чергу, припинення права власності на 1/4 частку у спільному майні з одночасним присудженням судом стягнення з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом належної грошової компенсації вартості такої частки не завдасть шкоди інтересам співвласника ОСОБА_3 . При таких обставинах, єдиним ефективним способом вирішення цього спору є припинення права власності на 1/4 частки позивача за зустрічним позовом у спільному майні з одночасним стягненням з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом вартості цього майна в якості компенсації та визнання за відповідачем права власності на цю частку, що іншим шляхом ніж у судовому порядку здійснити не можливо. В свою чергу, позивач за зустрічним позовом, зазначає суду, що не дивлячись на те, що житловий будинок та земельна ділянка ідентифікуються як окремі речі, але в сукупності вони є однією річчю. Адже будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об'єкта нерухомості, розміщеного на ній. Таким чином, станом на 14.06.2024 року виконавцем було надано Звіт про оцінку майна, згідно з яким вбачається, що ринкова вартість житлового будинку загальною площею 67,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 1220755000:01:004:0003 за адресою: АДРЕСА_1 , становить 615710,00 грн. без ПДВ. І відповідно 1/4 частка у спільному майні, що підлягає компенсації відповідачем за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом становить 153927,50 грн., яка в свою чергу і складає ціну прзову. Просить суд припинити право власності ОСОБА_3 на 1/4 частки у праві спільної власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1/4 частки у праві спільної власності на земельну ділянку кадастровий номер 1220755000:01:004:0003; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частки у праві спільної власності на житловий будинок та земельну ділянку за вищевказаною адресою; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/4 частки у праві спільної власності на житловий будинок та 1/4 частки у праві спільної власності на земельну ділянку в сумі 153927,50 грн., а також стягнути судові витрати у справі.
Ухвалою від 19.06.2024 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_5 та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні позивачка та її представник за первісним позовом позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зустрічну позовну заяву не визнали.
Відповідач та його представник за зустрічним позов зустрічну позовну заяву підтримали, первісний позов не визнали. Представник відповідача за первісним позовом надав суду відзив на позовну заяву, у якому викладені доводи аналогічні тим, що викладені у зустрічній позовній заяві.
Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 10.11.2023 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, є власником 3/4 частки у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та 3/4 частки у праві спільної власності на земельну ділянку площею 0,1344 га кадастровий номер 1220755000:01:004:0003, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 31.10.2023 року державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, є власником 1/4 частки у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та 1/4 частки у праві спільної власності на земельну ділянку площею 0,1344 га кадастровий номер 1220755000:01:004:0003, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
На підтвердження позовних вимог ОСОБА_5 надала суду Звіт про оцінку майна від 05.12.2023 року, виконаний ТОВ «Земельне право», з якого вбачається, що ринкова вартість житлового будинку літ. А1 загальною площею 67,9 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м. з надвірними господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 207796,00 грн. без урахування ПДВ. Дата оцінки 05.12.2023 року.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 на підтвердження свої позовних вимог надав суду Звіт про оцінку майна від 14.06.2024 року, виконаний ТОВ «ОЦІНКА24», з якого вбачається, що ринкова вартість житлового будинку загальною площею 67,9 кв.м., що розташований на земельній ділянці 1220755000:01:004:0003 загальною площею 0,1344 га за адресою: АДРЕСА_1 становить 615710,00 грн. без урахування ПДВ. Дата оцінки 12.06.2024 року.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.
Таким чином, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.
Відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною другою цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.
Частиною 3 статті 358 ЦК України визначено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Положеннями частини першої статті 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту частини другої цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Статтею 380 ЦК України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об'єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.
Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч. 1 ст. 188 ЦК України).
Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю. Адже будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) того чи іншого об'єкта нерухомості, розміщеного на ній.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
В ході розгляду справи суд встановив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1344 га кадастровий номер 1220755000:01:004:0003, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). ОСОБА_5 належить 3/4 частини у праві власності на вказане нерухоме майно, Довгополову - 1/4 частина. Житловий будинок та земельна ділянка під ним є неподільною річчю і вони не можуть існувати окремо одне від одного, тому і вартість житлового будинку визначається з урахуванням цієї земельної ділянки. На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_3 надали суду Звіти про оцінку майна, в яких вказана різна ринкова вартість спірного нерухомого майна, у зв'язку з чим кожен з позивачів у своїх позовних заявах зазначає про різні суми грошової компенсації вартості 1/4 частини спірного нерухомого майна. При цьому, співвласники нерухомого майна не дійшли згоди про вартість цього майна та під час розгляду справи жодна із сторін не заявила про призначення судово-товарознавчої експертизи. Суд же розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 .
Оскільки суд відмовив ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у задоволенні їх позовних вимог у повному обсязі, судові витрати слід залишити за позивачами
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, -
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у праві спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації.
2. Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у праві спільної часткової власності, визнання права власності та стягнення грошової компенсації.
3. Внесені первісною позивачкою грошові кошти в якості компенсації ОСОБА_3 частки у праві власності повернути ОСОБА_5 .
4. Судові витрати залишити за позивачами.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Г. Битяк