Справа № 154/4486/24
Провадження № 2/169/150/25
03 березня 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Хвіц Г.Й.
за участю секретаря судового засідання Ілляшик З.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лесик С.І. звернувся до Володимир-Волинського міського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Турійського районного суду Волинської області від 08 січня 2024 року. В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 . Відповідач проживає окремо від позивача та дочки, не надає допомогу на утримання дочки в добровільному порядку, хоча має дохід і можливість її надавати, то у позивача ОСОБА_1 склалося тяжке матеріальне становище щодо утримання дочки ОСОБА_3 , а тому просив стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 03 січня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Турійського районного суду Волинської області, що надійшла до вказаного суду 28 січня 2025 року.
Суддя своєю ухвалою від 28 січня 2025 року прийняла цивільну справу до провадження, позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі та постановила розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак, подала адресовану суду письмову заяву про те, що вона просить проводити розгляд вказаної справи за її відсутності та відсутності її представника - адвоката Лесика С.І., позовні вимоги підтримує з підстав, наведених в позовній заяві, та не заперечує проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лесик С.І. у судове засідання не з'явився, однак, подав адресовану суду письмову заяву про те, що він просить проводити розгляд вказаної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 не з'явився у судове засідання і від нього не надійшло повідомлення про причини його неявки. Про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позов не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд своєю ухвалою від 03 березня 2025 року постановив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Обов'язок батьків щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям та способи й порядок його виконання врегульовано у главі 15 СК України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Як установив суд, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно із заочним рішенням Турійського районного суду Волинської області від 08 січня 2024 року розірвано (а.с. 7, 8).
Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15 березня 2022 року Нововолинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (а.с. 6).
Відповідно до частин першої, третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач ОСОБА_1 проживає окремо від відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на її утриманні, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2024/012895830 та № 2024/012902835 від 25 жовтня 2024 року, відповідно (а.с. 9, 10).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Під час розгляду справи встановлено, що сторони проживають окремо, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, у зв'язку з чим позивач не має можливості забезпечити необхідний і достатній рівень життя дитини.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд відповідно до вимог статей 180, 182 СК України бере до уваги те, що обов'язок утримувати дитину покладається рівною мірою на матір і батька, відповідач інших дітей на утриманні не має, є здоровою працездатною особою і спроможний надавати на утримання дитини матеріальну допомогу.
Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження наявності інших, передбачених статтею 182 СК України, обставин, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів, сторони суду не надали.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років складає: з 1 січня 2025 року - 2 563 гривні та постійно змінюється у бік збільшення. Закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує.
Суд враховує, що прожитковий мінімум є мінімальною гарантією загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує тільки мінімальні потреби дитини.
З огляду на вказане, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи, що право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом із яким проживає дитина, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову і вважає за доцільне та достатнім стягувати з відповідача аліменти на дитину в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення нею повноліття, що відповідає вимогам статей 182, 183, 191 СК України.
Крім того, згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави 1 211 гривень 20 копійок судового збору, так як позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору у відповідності до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись статтями 180-182, 183, 191 СК України, 141, 263 - 265, 268, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 листопада 2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо учасниками справи не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ім'я позивача - ОСОБА_1 , жителька: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 30 травня 2019 року, орган, що видав, 0726.
Ім'я представника позивача - ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , номер і серія паспорта невідомі.
Ім'я відповідача - ОСОБА_2 , житель: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , номер і серія паспорта невідомі.
Повне заочне рішення складене 03 березня 2025 року.
Головуючий