01033, м.Київ-33, вул. Комінтерну, 16 тел.230-31-77
Іменем України
"18" листопада 2010 р. Справа № 19/159-10/18
Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Боярка
про стягнення 1939878,77 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
за участю представників сторін
від позивача: Ткаченко Р.Ю.
від відповідача: Козакова О.А.
До господарського суду подано позов Дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -позивач) до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(далі -відповідач) про стягнення 1939878,77 грн.
Справа приймається до провадженням відповідно до розпорядження В.о.голови господарського суду С.Ю.Наріжного від 28.09.2010 року у зв'язку із закінченням строку, на який Карпечкіна Т.П. було призначено суддею господарського суду Київської області.
Відповідно до ухвали від 29.09.2010 року розгляд справи призначено на 14.10.2010 року.
У судовому засіданні 14.10.2010 року оголошено перерву до 19.10.2010 року на 11:50.
Дослідивши у судовому засіданні 19.10.2010 року подані сторонами документи та заслухавши пояснення представників сторін у суду виникла необхідність у витребуванні додаткових документів, необхідних для повного і всебічного вирішення спору. У зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 09.11.2010 року.
В судовому засіданні 09.11.2010 року позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив посилаючись на відсутність у особи, яка підписала позов необхідних повноважень, при цьому по суті позовних вимог заперечень не надав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив.
Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств № 06/09-202 від 30.01.2009 року.
На виконання умов вищезазначеного Договору позивач передав відповідачу протягом січня-березня 2009 року природний газ на загальну суму 2253006,01 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (оригінали надані суду для огляду, копії долучені до матеріалів справи), крім того, факт поставки природного газу відповідачем не заперечується та не спростовується.
Пунктом 5.1. Договору (з Протоколом розбіжностей) передбачено, що остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі актів приймання-передачі газу до 20.01.2010 року.
Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті отриманого газу не виконав, провівши часткову оплату на суму 581135,81 грн., таким чином залишок його боргу складає 1671870,20 грн.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1671870,20 грн. заборгованості по оплаті отриманого газу.
В ході розгляду спору судом встановлено, що відповідач за платіжними дорученнями від 31.08.2010 року № 2406 та від 01.09.2010 року № 2407 сплатив суму основного боргу 1671870,20 грн.
Таким чином, оскільки відповідач сплатив суму боргу після подачі позовної заяви, на день розгляду справи відсутній предмет спору у відповідній частині, що є підставою для припинення провадження в порядку п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач своєчасно не розрахувався за отриманий природний газ, остаточно сплативши суму основного боргу після подання позову, він вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, що є підставою для застосування відповідальності.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати природного газу відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно п. 6.3 Договору пеня нараховується протягом шести місяців, що передують зверненню з претензією чи позовом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У зв'язку з чим, позивачем правомірно нараховано відповідачу 172942,04 грн. пені за період з 19.02.2010 року на суму боргу 2253006,01 грн. за 38 днів прострочення та на суму 1671870,20 грн. (після часткової сплати) за 143 дні прострочення, що передували зверненню до суду.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню 172942,04 грн. пені.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимога позивача про стягнення 63084,17 грн. інфляційних, нарахованих за лютий-березень 2010 року, та 31982,36 грн. 3% річних, нарахованих за період з 21.01.2010 року по 19.08.2010 року згідно з наведеним в позові розрахунком, підлягає задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позов, судом встановлено, що позов підписано начальником юридичного департаменту О.Ю. Ланем на підставі довіреності позивача від 28.12.2009 року. Як вбачається з відповідної довіреності, термін її дії до 31.12.2010 року, така довіреність видана в.о. директора ДК «Газ України»С.Є. Зубовим в період дії його повноважень. Зокрема, С.Є. Зубов перебував на посаді в.о. директора ДК «Газ України»згідно наказу від 14.05.209 року № 66-к на період до призначення в установленому порядку директора на постійній основі, після чого, згідно наказу від 30.04.2010 року № 174-к С.Є. Зубова було призначено на посаду директора ДК «Газ України»та згідно наказу від 27.05.2010 року № 205-к звільнено на підставі його заяви та призначено директором Е.А. Швидкого, відомості про якого і занесені до Державного реєстру.
Дослідивши вищезазначені заперечення відповідача, суд враховує, що згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Статтею 246 Цивільного кодексу України передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Директор підприємства це особа, яка згідно своїх посадових повноважень виконує обов'язки директора, таким чином, особа, яка тимчасово виконує обов'язки директора, фактично є директором підприємства до призначення відповідної посадової особи на постійній основі.
Дослідивши довіреність, судом встановлено, що вона видана особою, уповноваженою діяти від імені підприємства на момент її видачі та скріплена печаткою позивача.
В ст. 248 Цивільного кодексу України наведено перелік підстав припинення представництва за довіреністю, про які відповідачем не зазначено та не надано відповідних доказів, зокрема, строк дії довіреності не закінчився, доказів скасування довіреності, в т.ч. рішення загальних зборів не надано, тощо.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені, інфляційних та річних в заявленій сумі.
Щодо стягнення 1671870,20 грн. основного боргу, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі сплатою.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(08150, Київська обл., м. Боярка, вул.Шевченка, 178, код 20978072) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 172942,04 грн. пені, 31982,36 грн. річних, 63084,17 грн. інфляційних, 19399 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. В частині стягнення 1671870,20 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Суддя Кошик А. Ю.