Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4571/23
Номер провадження2/711/40/25
28 лютого 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., секретарів судового засідання Кофанової А.О., Бутовської Д.О., за участі позивача ОСОБА_1 представника позивача Попової І.П., відповідача ОСОБА_2 , представників відповідача Заволокіна О.О., Бородійчук М.В., представника третьої особи Молчанович Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом адвоката Попової Інни Павлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради, зустрічним позовом адвоката Заволокіна Олексія Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради,-
Адвокат Попова І.П., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради.
Позов обгрунтовує тим, що 12.06.2021 року між ним та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який на момент звернення до суду із позовом не розірваний. У шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3 .
Сторони понад три місяці проживають окремо, після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач продовжує проживати в тимчасово орендованому помешканні - однокімнатній квартирі, і в якій, крім неї проживають невідомі позивачу особи.
Відповідач не працевлаштована, власних джерел доходу не має. Згоди щодо визначення місця проживання дитини між сторонами не досягнуто, у зв'язку з тим, що відповідач намагається використовувати дитину з метою вирішення власних потреб.
У позивача наявні всі необхідні умови для життя, виховання, навчання та розвитку доньки, саме він забезпечує дитину він народження всім необхідним, займався влаштуванням дитини до дошкільного навчального закладу, може забезпечити доньку належними умовами проживання, всім необхідним для організації навчального процесу, розвитку та вихованням дитини в атмосфері любові і піклування.
Відповідач в свою чергу не проявляє належної турботи та піклування про дитину, часто позивач спостерігав ситуацію, коли відповідач з донькою до пізнього часу перебувала у громадських місцях, не забезпечуючи дитині необхідне харчування та сон. Відповідач не вживає заходів для забезпечення належних умов проживання дитини.
Оскільки сторони не можуть досягти згоди щодо визначення місця проживання доньки, позивач звертається до суду із позовом з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини.
Просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.07.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
26.10.2023 року до суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Заволокіна О.О, у якому представник просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У відзиві вказує на те, що позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач не проявляє належної турботи та піклування про дитину. Стверджує, що він часто спостерігав ситуацію коли відповідачка з донькою до пізнього часу перебувала в громадських місцях, не забезпечуючи дитині необхідне харчування та сон, однак останній не підтверджує жодним належним допустимим доказом, що підтверджували б дані факти.
Крім того позивач стверджує, що відповідач не вживає заходів для забезпечення належних умов проживання дитини, в тимчасовому помешканні відповідача проживають інші особи, стан здоров'я та наявність будь-яких захворювань у зазначених осіб можуть загрожувати здоров'ю доньки, проте належних доказів до позовної заяви не долучив.
До 09.07.2023 року дитина проживала з ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 . Колишній чоловік ОСОБА_4 , застосувавши до неї фізичну силу, насильно забрав у неї їх спільну дитину, ОСОБА_3 , 2021року народження, залишив місце проживання, та поїхав проживати за адресою проживання своїх батьків.
26.10.2023 року представник відповідача адвокат Заволокін О.О. звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання дитини, та просив суд прийняти зустрічну позовну заяву до розгляду спільно з первісним позовом.
Зустрічний позов обгрунтовує тим, що відповідно до договору оренди житлового приміщення ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . У квартирі створені належні умови для проживання, розвитку, виховання дитини та забезпечення інтересів своєї дитини.
Верховний суд неодноразово звертав увагу, що відсутність у позивачки у власності житла не може бути безумовною підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини з матір'ю, за відсутності доказів, які свідчили про неналежне ставлення матері до виконання своїх батьківських обов'язків (Постанова ВС від 03.03.2021 року справа № 753/19921/19-ц)
Разом з тим, матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки суду перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, у тому числі обов'язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
До 09.07.2023 року вона з донькою ніколи не розлучались. З часу повномасштабного вторгнення рф на Україну, вона разом з донькою виїхали до Португалії. 8 місяців вони проживали на території іншої держави. За 8 місяців ОСОБА_4 надіслав лише 200 євро на дитину. Весь цей проміжок часу їй допомагали її рідні батьки.
Вона передала ОСОБА_5 всі дитячі речі, чайник, кухонні прилади, дитяче ліжко, спортивний костюм який придбав їй позивач, так як він їй постійно погрожував і вона змушена була йому це все віддати. Це свідчить про те, що він не зміг придбати елементарні речі для доньки.
Відповідач самочинно, без її згоди, змінив місце проживання малолітньої дитини.
До 09.07.2023 року вона перебувала у декретній відпустці по догляду за донькою, тобто між ними попередньо було досягнута домовленість про те, що саме вона буде доглядати і виховувати доньку, а її колишній чоловік ходити на роботу. Це право гарантоване державою у вигляді надання допомоги у період перебування у декретній відпустці.
На сьогоднішній день існує небезпека для доньки, яка полягає у відсутності нормального піклування і виховання дитини, що підтверджується зайнятістю ОСОБА_1 на роботі і негайним влаштуванням в садочок ОСОБА_6 .
Донька страждає через відсутність піклування через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки зі сторони матері. Дуже часто коли вона після того як відвідує доньку вимушена йти, вона починає плакати і не відпускає її з рук. Це все психотравмуючі чинники як для неї так і для ОСОБА_1 .
На даний час дитина проживає з батьком та останній не має бажання добровільно передати дитину матері, а тому є всі наявні підстави для задоволення позову в частині вимог про відібрання дитини від батька та передання її матері.
Просить суд зобов'язати Службу у справах дітей Черкаської міської ради надати до суду висновок щодо розв'язання спору відповідно до вимог ч. 5 ст. 19 СК України; визначити місцем проживання малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відібрати дитину від батька - ОСОБА_1 та передати, матері ОСОБА_2 ; допустити негайне виконання рішення суду в частині відібрання дитини від батька і передання дитини матері; судові витрати покласти на позивача.
06.11.2023 року до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якому представник позивача просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року разом з батьком - ОСОБА_1 , судові витрати покласти на відповідача.
У відповіді на відзив вказує на те, що доводи відповідача, які не підтвердженні жодними доказами, не відповідають обставинам справи, є надуманими та такими, що не спростовують обґрунтованості позовних вимог.
Зазначила, що сторони дійсно проживають окремо з квітня 2023 року, після фактичного припинення шлюбних відносин відповідач проживала в орендованому помешканні - однокімнатній квартирі, в якій крмі неї також проживали інші невідомі позивачу особи.
Свого житла відповідач не має. Постійного проживання в м. Черкаси також. Донька з народження зареєстрована по одній адресі з батьком, за місцем його реєстрації та проживання.
Позивач в період окремого проживання постійно підтримував зв'язок з відповідачем, постійно приїздив до доньки за вказаною адресою тимчасового проживання, забирав дитину з ночівлею до свого будинку тривалістю по декілька днів, забезпечував відповідача та дитину всім необхідним, надав грошові кошти, купував продукти харчування, засоби гігієни, одяг, іграшки та інші необхідні речі.
Позивач ніколи не втрачав інтерес до своєї дитини, забезпечував відповідача та доньку всім необхідним, намагався створити нормальні умови для подальшого спілкування та участі обох батьків в житті доньки.
За період окремого проживання позивач неодноразово наголошував відповідачу, що вона не проявляє належної турботи та піклування про дитину, часто позивач спостерігав ситуацію коли відповідач з донькою до пізнього часу перебувала в громадських місцях, при цьому не забезпечувала дитині необхідне харчування та сон.
09.07.2023 року позивач не міг додзвонитись відповідачу, яка до пізнього часу гуляла з дитиною. Прийшовши до помешкання де тимчасово проживає відповідач, близько 22.00 год., позивач побачив, що в однокімнатній квартирі наявна особа чоловічого роду, як потім стало відомо це був ОСОБА_7 , який вказав, що він є хлопцем відповідача, ОСОБА_8 , сама відповідач та донька.
Відповідач повідомила, що вони тільки повернулись додому, дитина о 22.00 годині була голодна, з повним памперсом, одягнена, не мита і відповідно не спала. Оскільки в кімнаті, де мала спати дитина, були наявні дві сторонні особи, одна з яких - ОСОБА_8 там проживала, а інший - ОСОБА_7 , то позивач забрав дитину до себе додому, щоб забезпечити їй нормальні умови для сну.
Наступного дня відповідач приїхала зі сторонніми особами до помешкання позивача, в той час коли він був на тренуванні, викликала поліцію, вказуючи, що позивач викрав в неї дитину.
Працівникам поліції, які приїхали на виклик, мати позивача - ОСОБА_9 повідомила, що як власник домоволодіння не надасть можливості стороннім особам зайти до житла, дитина знаходиться за місцем своєї реєстрації, мати може бачити дитину коли захоче.
Проте, відповідач не виявила бажання бачити дитину, а невідомі особи продовжували переслідувати позивача, погрожувати йому особисто та по телефону.
З огляду на всі вказані обставини, позивача вважає, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення її місця проживання з батьком. При цьому, позивач не заперечує щодо визначення способу участі матері у вихованні дитини, жодним чином не обмежує її в прийнятті участі у житті та вихованні доньки.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2023 року зустрічний позов представника відповідача адвоката Заволокіна О.О до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю та відібрання дитини прийнято до спільного розгляду з первісним позовом адвоката Попової І.П., яка діє в інтересах до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання дитини з батьком та об'єднати їх в одне провадження. Витребувано у Служби у справах дітей Черкаської міської ради надати до суду висновок щодо розв'язання спору, відповідно до вимог ч. 5 ст. 19 СК України.
05.01.2024 року до суду надійшов відзив на зустрічний позов, в якому представник позивача за первинним позовом вказує на те, що саме батько створює для дитини всі необхідні умови для здорового розвитку, належного виховання та зростання дитини в амосфері любові, турботи та піклування.
Позивач за зустрічним позовом, за час проживання дитини з батьком з 09.07.2023 року до цього часу, не приймає участі в утриманні дитини, не цікавиться потребами дитини, відвідує дитину коли вважає за потрібне, домовляється про те, що прийде, а потім повідомляє., що в неї не виходить, коли відвідує дитину (декілька разів на тиждень), то проводить з дитиною час тривалістю не більше двох годин.
Остання зазначена вище ситуація, коли ОСОБА_2 завдала дитині тілесних ушкоджень та психологічної травми, вказує на те, що позивач за зустрічним позовом не зважає на інтереси дитини.
З огляду на всі вказані обставини, ОСОБА_1 вважає, що найкращим інтересам дитини буде відповідати визначення її місця проживання з батьком.
При цьому, ОСОБА_1 не заперечує щодо визначення способу участі матері у вихованні дитини, зважаючи на рекомендації психолога та стан дитини, жодним чином не обмежує її в прийнятті участі у житті та вихованні доньки, навпаки сприяє тому, щоб у дитини були в житті присутні обоє батьків.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.2024 року витребувано із Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області (вул. Хрещатик, 235 м. Черкаси, 18002) копію повідомлення про прийняття працівника на роботу, яке було подане ПП «Кондитерська фабрика «Шарлотт» про прийняття на роботу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаду менеджера зі збуту та інформацію про сплачені податки за період з 04.04.2023 по дату надання відповіді.
Витребувано із КНП «Третя черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» ( вул. С. Кішки, 210, м. Черкаси, 18028) копію запису в журналі за зверненням ОСОБА_2 26.07.2023 року о 20 год. 20 хв. та 28.07.2023 року о 21 год. 20 хв. до травматологічного пункту; копію запису з журналу проведення рентген обстеження ОСОБА_2 26.07.2023 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.05.2024 року закрите підготовче провадження у справі.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2025 року, яка постановлена в судовому засіданні без оголошення перерви та занесена до протоколу судового засідання, частково задоволено клопотання відповідача про приєднання доказів та приєднано до цивільної справи диск з відеозаписом
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2025 року, яка постановлена в судовому засіданні без оголошення перерви та занесена до протоколу судового засідання відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про витребування доказів.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги за первісним позовом підтримали, просили задовольнити їх повністю, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
В судовому засіданні позивача пояснив суду, що після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини, вони з відповідачем близько місяця проживали за місцем проживання його батьків, за адресою: АДРЕСА_3 . В грудні 2021 року вони переїхали на орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Після повномасштабного вторгнення рф до України, 0.103.2022 року відповідача разом з диною, з його згоду виїхали в Португалію, до матері відповідача. В жовтні 2022 року відповідач з донькою повернулася в Україну, і вони 2 тижні проживали у його батьків, а потім повернулися проживати на орендовану квартиру. Вони спільно проживали до 19.04.2023 року, а потім він самостійно переїхав проживати до своїх батьків, оскільки після повернення з Португалії, між ними не складалися сімейні відносини. Він продовжував оплачувати орендовану квартиру. Відповідач не перешкоджала йому бачитися з дитиною. Він домовився з відповідачем про те, що 10.07.2023 року візьме дитину для того щоб провести спільно час. Але ввечері, 09.07.2023 року, він не зміг додзвонитися до відповідача, тому о 22:00 год. поїхав на орендовану квартиру де побачив відповідача з подругою та молодими чоловіком. Також він виявив, що дитина перебуває у мокрому підгузнику, голодна, внаслідок чого він забрав дитину та перевіз її за місце свого проживання та проживання батьків. Також пояснив суду, що він не мА намір забирати дитину. Якби він не був свідком цієї подіє то дитина залишилася б проживати з відповідачем
Представник позивача адвокат Попова І.П. пояснила суду, що позивач постійно проживає з дитиною, піклується про неї, влаштував дитину в садочок, забезпечив дитину вісім необхідним згідно її віку та належно виконує батьківські обов'язки.
Представник відповідача адвокат Бородійчук М.В. зустрічний позов підтримала, в задоволенні первісного просила відмовити та зазначила про те, що зустрічний позов базується на інтересах дитини. Відповідач визнаний винним у вчиненні домашнього насильства, під час якого й забрав дитину та самостійно змінив її місце проживання. На даний час дитина постійно перебуває у стресі.
Відповідач в судовому засіданні просила визначити місце проживання малолітньої дитини разом із нею.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.12).
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.07.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади від 20.06.2023 року, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 , з 30.11.2021 року є АДРЕСА_3 , яке співпадає з зареєстрованим місцем проживання позивача (т.1 а.13,14).
Вказаний житловий будинок належить на праві власності матері позивача - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (т.1 а.66).
В судовому засіданні сторони не заперечували той факт, що на момент розгляду справи неповнолітня дитина ОСОБА_3 проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_3 .
20.07.2023 року ОСОБА_2 звернулася до Служби у справах дітей Черкаської міської ради з заявою, в якій зазначила що 09.07.2023 року її чоловік ОСОБА_1 , з яким на даний час відбувається процес розлучення, насильно, виражаючись в її адресу, при малолітній спільній донці - ОСОБА_3 , нецензурною лайкою забрав останню (т.1 а. 72).
25.07.2023 року Службою у справах дітей Черкаської міської ради, на підставі заяви ОСОБА_2 були обстежені умови проживання малолітньої ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 , про що був складений акт обстеження умов проживання.
Як вбачається із вказаного акту, умови проживання задовільні. Малолітня разом з батьком займає кімнату. Для дитини об лаштоване спальне місце, в наявності іграшки з урахуванням вікових потреб дитини. Умови проживання родини задовільні, моральний клімат в родині позитивний, дитина адекватно реагує на членів родини, радо зустріла членів комісії (т. 1 а.74,75).
Отже, між сторонами виник спір що визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з ч.2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до частин 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із ч.7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки щодо дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 205/1621/18, провадження № 61-23366св19, на яку посилається заявник).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 643/16285/20, провадження № 61-530св23.
Суди повинні з урахуванням обставин справи та бажання дитини, оцінити її найкращі інтереси, зокрема забезпечення стабільного, надійного середовища перебування, навчання та розвитку дитини.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує повагу, серед іншого, до сімейного життя. Тому суди, ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, мають враховувати легітимну мету захисту прав і свобод саме дитини.
Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 587/2134/17, провадження 61-37492св18, від 16 листопада 2020 року у справі № 313/310/18, провадження № 61-4263св20, від 06 лютого 2019 року у справі № 127/15879/17-ц, провадження № 61-37587ск18, від 17 серпня 2022 року у справі № 613/1185/19, від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, провадження № 61-7403св20
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об'єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав. При цьому, важливим є встановлення оптимального співвідношення активності сторін та активності суду.
В рішеннях де Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначено таке: Суд відзначає, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (Lobo Machado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., ReportsofJudgment sand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, відповідно до ч.2 статті 78 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , показав, що батьки ОСОБА_1 є його сусідами. На даний час ОСОБА_11 проживає з батьком, мати відвідує дитину. ОСОБА_11 завжди охайна, грається з його дітьми.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що батьки ОСОБА_1 є його сусідами На даний час ОСОБА_11 проживає з батьком, який піклується про її розвиток. Матері не забороняють спілкуватися з дитиною. Коли мати приходить, то вони часто гуляють на подвір'ї. Він не бачив, щоб мати самостійно гуляла з дитиною.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , показала, що з моменту коли розпочалася війна, ОСОБА_14 з дитиною поїхала до мами за кордон. На даний час її відомо що ОСОБА_11 проживає з батьком, який завжди з нею гуляє. Також їй відомо, що після народження ОСОБА_11 , ОСОБА_15 з ОСОБА_14 проживали у його батьків, а потім пройшли проживати до орендованої квартири. Вона не бачила, щоб ОСОБА_16 самостійно гуляла з дитиною. Коли ОСОБА_15 був на роботі вихованням ОСОБА_11 займалися бабуся та дідусь.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , показала, що син з невісткою проживали на орендованій квартирі до середини квітня 2023 року, після чого ОСОБА_15 переїхав проживати до них та повідомив що вони не можуть спільно проживати. ОСОБА_11 залишилася проживати із матір'ю на орендованій квартирі. ОСОБА_16 постійно давала нам дитину, але син виявляв стурбованість. До квітня 2023 року ніяких нарікань щодо виховання дитини не було. 09.07.2023 року ОСОБА_15 ввечері приїхав до них з дитиною та повідомив що ОСОБА_16 не виконує своїх батьківських обов'язків. В утриманні дитини мати участі не приймає. В присутності дитини ОСОБА_16 нецензурно висловлювалася в її сторону та сторону її чоловіка. Коли ОСОБА_17 відсутній вдома, ОСОБА_16 не може прийти до дитини. Коли ОСОБА_15 на роботі вона займається вихованням онуки.
Згідно довідки дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №5 «Червона гвоздика» від 10.07.2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зарахована (наказ №133 від 29.05.2023 року) та відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) ) комбінованого типу №5 «Червона гвоздика» (т.1 а.16).
Відповідно довідки про доходи від 11.07.2023 року, ОСОБА_1 займає посаду вантажника в ПАТ «Черкасиобленерго», та його дохід в період з січня 2023 року по липень 2023 року становить 143865 грн (т.1 а.17).
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_2 , з 04.04.2023 року вона прийнята на посаду менеджера із збуту ПП «КФ «Шарлотт». (т.2 а.55)
Відповідно довідки про доходи від 01.02.2024 року, ОСОБА_2 займає посаду менеджера зі збуту ПП «КФ «Шарлотт», та її дохід в період з квітня 2023 року по грудень 2023 року становить 53664 грн. (т.2 а.56).
Згідно листа ПАТ «Черкасиобленерго» від 19.03.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у трудових відносинах за ПАТ «Черкасиобенерго» станом на 19.03.2024 року не перебуває (т.2 а.168).
Також суд враховує й той факт, що позивачу та відповідачу не належить на праві власності будь-яке нерухоме майно.
Разом з тим, матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки суду перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, у тому числі обов'язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Як вбачається з протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 09.07.2023 року, ОСОБА_2 09.07.2023 року о 23.34 год. звернулася до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області та повідомила про те, що 09.07.2023 року о 22:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 прийшов чоловік ОСОБА_1 , з яким вони разом не проживають, та без згоди забрав спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.157).
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.08.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Як встановлено судом, 09.07.2023 року близько 22.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно її ображав нецензурними словами, штовхав та хапав за руки. Постановою Черкаського апеляційного суду від 06.10.2023 року постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.08.2023 року залишено без змін (т.1 а.218-222).
Постановою Черкаського апеляційного суду від 27.11.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а провадження у справі закрите на підставі ст. 38 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. З постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 24.07.2023 року та 28.07.2023 року вчинив фізичне та психологічне насильство відносного ОСОБА_2 (т.1 а.195-203).
На виконання ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.02.2024 року, 20.03.2024 року на адресу суду від ГУДПС у Черкаській області надійшла довідка про доходи ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримувала соціальні виплати в Департаменті соціальної політики Черкаської міської ради та заробітну плату в ПП «КФ «Шарлотт» (т.2 а.111-116).
Також, суд звертає увагу на те що згідно відомостей, які містяться в журналі обліку щоденного відвідування дітьми групи№2 «Сонечко», малолітня ОСОБА_18 не відвідувала дитячий садок «Червона гвоздика» в січні 2024 року, лютому 2024 року, березні 2024 року (т.2 а.128-139).
Відповідно до висновку психологічного дослідження від 04.01.2024 року, складеного психологом Рубель О.С. , вихований потенціал батька можна оцінити як належний, так як батько створив для дитини комфортні умови, задовольняє всі потреби дитини. Нині рекомендовано проживання дитини з батьком. Зустріч з матір'ю бажано проводити у присутності батька дитини та за бажанням дитини (т. 1 а.85).
Суд не приймає цей доказ, як належний та допустимий, оскільки одним із засобів доказування є не висновок дослідження, а висновок експерта. Відповідно до ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові,складений у порядку, визначений законодавством. Крім того стороною позивача не надано доказів, що Рубель О.С. є сертифікованим експертом та має право проводити психологічні дослідження.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи №2023/09/01 від 12.09.2023 року, який складений судовим експертом Мамалигою В.В., у під експертної ОСОБА_2 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин. (чоловік ОСОБА_2 силоміць забрав у неї малолітню дитину, повністю ізолював матір від доньки, та фактично без рішення суду позбавив ОСОБА_2 материнських прав та обов'язків) (т. 2 а.82-98).
Суд не приймає цей доказ, як належний та допустимий, оскільки він не містить інформації про те, що вказаний висновок підготовлений для подачі для суду.
Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 передбачено, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Згідно положень ч.5 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У висновку Органу опіки та піклування м.Черкаси від 06.03.2024 року №1860-01-21, зазначено, що орган опіки та піклування м. Черкаси, з огляду на рівні права батьків щодо дитини, встановив, що як батько, так і мати дитини належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, позитивно характеризуються, не зловживають спиртними напоями чи наркотичними засобами, матеріально забезпечені та створили належні умови для виховання розвитку дитини, мають належний батьківський потенціал, у той же час між ними існує конфлікт та неприязні стосунки.
Вирішуючи спір між батьком та матір'ю відносно дитини, орган опіки піклування м. Черкаси повинен діяти в якнайкращих інтересах дитини, зберегти її зв'язки із сім'єю, забезпечити її розвиток у безпечному та спокійному середовищі. Враховано ступінь участі обох батьків у вихованні дитини. Крім цього, кожен з батьків довів, що проживання дитини з ним буде повідати якнайкращим інтересам дитини.
Зважаючи на зазначене, Орган опіки та піклування м. Черкаси не може визначити пріоритетність одного з батьків для встановлення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 (т.2 а.67-70).
Разом з тим, висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер, не є обов'язковим для суду та оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі.
Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом від 18.08.2023 року, який наданий позивачем в судовому засіданні, зафіксовано, що відповідач ОСОБА_2 перебуває за місцем проживання відповідача та спілкується з дитиною. Дитина забезпечена іграшками та іншими предметам для розвитку. Разом з тим, сторони перебувають в конфліктних відносинах.
Дослідженим в судовому засіданні відеозаписом від 19.10.2023 року, який доданий відповідачем до зустрічної позовної заяви, зафіксовано висловлення погроз ОСОБА_1 в бік ОСОБА_2 (video-2bada4c32b9ccdf56f4051c9533276ca-V).
Також відеозаписом (video-48d7f91238fc2fb324659507e8111444-V) зафіксовано й передачу дитячих речей ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 за адресою його місця проживання. Крім того на відеофайлі (video-4822d394f1f04ba256a430cfde2b1c7a-V) зафіксована відмова ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 доньку для побачення з батьком відповідача. Також на вказаному відеофайлі зафіксована й те, що сторони перебуваються в неприязнених стосунках.
Суд звертає увагу на те, що з наданих відеозаписів не вбачається, що відповідач має право вільно, на власний розсуд, за визначеним нею місцем, спілкуватися з малолітньою дитиною та приймати участі в її вихованні, без присутності інших осіб.
При цьому суд враховує, що створювані одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні дитини та спілкуванні з нею мають наслідком руйнування зв'язків із сім'єю, до якої належать як батько, так і мати дитини, а отже в такому разі поведінка того із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини.
З дослідженого в судовому засіданні відеозапису, який наданий відповідачем в судовому засіданні, зафіксоване спілкування малолітньої ОСОБА_11 з матір'ю ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_1 . Між донькою та матір'ю налагоджений психоемоційний зв'язок, дитина радіє присутності матері, бавиться з нею.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення. Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешт) або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі М. С. проти України, заява 2091/13, ЄСПЛ зазначив, що тривалість часу, проведеного дитиною з одним із родичів може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Підстави для визначення місця проживання дитини з одним із батьків повинні бути «відповідними і достатніми».
Також при вирішенні спору, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 11.12.2023 року у справі №607/20787/19:
«Об'єднана палата зауважує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам'ятати, що основним суб'єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
У спорах про визначення місця проживання дитини суди мають крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановити та надати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитиниі обов'язком батьків діяти в її інтересах.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема:
- особисті якості батьків (моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, наркотичними речовинами, перебування на диспансерному нагляді, притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності);
- відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (встановлення повного чи часткового виконання батьківських обов'язків, наявність причин що впливають на виконання батьківських обов'язків; встановлення, чи враховують мати/батько інтереси дитини, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною);
- можливість створення дитині належних умов для виховання і розвитку (наявність самостійного доходу, належних житлових умов у кожного із батьків);
- стан здоров'я дитини (наявність хвороб у дитини, що потребують посиленого догляду, наявність у батьків навичок щодо надання первинної медичної допомоги);
- стан безпеки дитини (можливість створення дитині безпечних умов для життя та розвитку) тощо.
Указане тлумачення статті 161 СК України при розгляді категорії справ, що стосуються надчутливої сфери правовідносин (оскільки йдеться не просто про спір між позивачем і відповідачем, а про долю дитини), є сталим та однозначним у практиці Верховного Суду (див. постанови від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 761/35714/16-ц, від 23 жовтня 2021 року у справі № 127/17427/20, від 08 вересня 2023 року у справі № 639/3862/20, від 28 вересня 2023 року у справі № 944/5191/19).
За встановлених судом обставин, після припинення сторонами фактичних шлюбних відносин, малолітня донька, за погодженням між сторонами, продовжувала проживати разом із матір'ю на орендованій квартирі, в якій знаходилися дитячі речі та предмети побуту. Разом з тим, 09.07.2023 року батько дитини - ОСОБА_1 самостійно, без погодження з матір'ю змінив місце проживання дитини.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи, що сторони мають рівні права щодо виховання та розвитку дитини, проте за ситуації, що фактично склалася - перебування сторін у неприязнених стосунках, виходячи з якнайкращих інтересів доньки сторін, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини з матір'ю відповідатиме найважливішим інтересам малолітньої дитини - ОСОБА_3 .
Верховний суд неодноразово звертав увагу, що відсутність у позивачки у власності житла не може бути безумовною підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини з матір'ю, за відсутності доказів, які свідчили про неналежне ставлення матері до виконання своїх батьківських обов'язків (Постанова ВС від 03.03.2021 року справа № 753/19921/19-ц)
Також слід, зазначити що місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою. Та обставина, що один із батьків не має власного житла, а користується орендним приміщенням для проживання не є такою, що унеможливлює визначити місце проживання дітей із ним.
Крім того, суд звертає увагу на те, що перебування ОСОБА_2 на лікуванні в неврологічному відділенні не може бути підставою для відмови у визначенні місця проживання малолітньої дитини разом із нею.
За вказаних обставин, в задоволенні первісного позову - слід відмовити, а зустрічний задовольнити та визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Щодо вимоги за зустрічним позовом про відібрання дитини, то така вимога підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Судом встановлено, а сторони не заперечували що після припинення сторонами фактичних шлюбних відносин у квітні 2023 року, малолітня донька, за домовленістю між сторонами продовжувала проживати разом із матір'ю на орендованій квартирі, в якій знаходилися дитячі речі та предмети побуту.
Разом з тим, 09.07.2023 року батько дитини - ОСОБА_1 самостійно, без погодження з матір'ю змінив місце проживання дитини, шляхом її викрадення.
Як вбачається з протоколу прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 09.07.2023 року, ОСОБА_2 09.07.2023 року о 23.34 год. звернулася до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області та повідомила про те, що 09.07.2023 року о 22:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 прийшов чоловік ОСОБА_1 , з яким вони разом не проживають, та без згоди забрав спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.157).
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.08.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Як встановлено судом, 09.07.2023 року близько 22.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно її ображав нецензурними словами, штовхав та хапав за руки.
Отже, 09.07.2023 року батько дитини - ОСОБА_1 самостійно, без погодження з матір'ю змінив місце проживання дитини, визначене законом, шляхом її викрадення.
А тому, суд приходить до висновку відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька - ОСОБА_1 та повернути її матері - ОСОБА_2 , за її місцем проживання.
За змістом ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
При вирішенні питання розподілу між сторонами судових витрат, суд враховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.
Позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції №67425488 від 19.10.2023 року, а тому до стягнення з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає 1073,60 грн. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Що стосується витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, то вказана вимога не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 134 ЦПК України передбачено обов'язок сторін попередньо визначити суми судових витрат. Зокрема, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша цієї статті).
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга цієї статті).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Отже, першою заявою по суті справи зі сторони відповідача є відзив на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, щ відзив ТОВ «МАЯМІ ТРАНС ГРУП» на позовну заяву був підписаний адвокатом Калитою А.В. 01.12.2022 року та надійшов до Придніпровського районного суду м. Черкаси засобами поштового зв'язку 08.12.2022 року.
Разом з відзивом до Придніпровського районного суду м. Черкаси не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат.
При цьому, суд враховує правовий висновок ВП Верховного Суду , викладений у постанові від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18, згідно якого, «6.50. Щодо клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу на представництво інтересів КП «Сансервіс» у суді касаційної інстанції Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
6.51. Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
6.52. З огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат».
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат, пов'язаних з надання правової допомоги.
На підставі викладеного та керуючись Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, статтями 7, 141, 150, 153, 155, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», статтями 2, 10, 76-81, 89, 141, 209, 210, 223, 258, 259, 263-265, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
В задоволенні позову адвоката Попової Інни Павлівни (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №001456 від 01.12.2022 року, місце здійснення адвокатської діяльності: м. Черкаси, вул. Симоненка, 5, оф.14/2), яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) про визначення місця проживання дитини з батьком, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 37853141, місце знаходження: вул. Благовісна, 170, м. Черкаси, 18001) - відмовити.
Позов адвоката Заволокіна Олексія Олексійовича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000863 від 01.02.2018 року, місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_6 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, третя особа: Орган опіки та піклування Черкаської міської ради - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька - ОСОБА_1 .
Повернути малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матері - ОСОБА_2 , за її місцем проживання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1073,60 грн. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р. В. Демчик